ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/4858/22 пров. № А/857/1927/23

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівМатковської З.М., Улицького В.З.,

за участю секретаряПославського Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Іванчулинець Д.В. у м. Ужгород о 12 год. 38 хв., повне судове рішення складено 09 січня 2023 року) у справі № 260/4858/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази:

1.1. пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області»;

1.2. наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01.11.2022;

поновити ОСОБА_1 (0072978) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 01.11.2022;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 (0072978) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 01.11.2022 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Закарпатській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (0072978) додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30000 грн, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 01.11.2022 по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;

стягнути з Головного управління національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20000 грн. (а.с.1-20)

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач жодним чином не перевищив покладені на нього обов`язки та діяв виключно в межах повноважень відповідно до займаної посади керівника підрозділу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області». Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнити зі служби в поліції за п.6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01.11.2022. Поновлено з 02.11.2022 ОСОБА_1 (0072978) на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 29145, 24 грн з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць у сумі 15595, 20 грн з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволені решти частини позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача суд не вбачає перевищення останнім покладених на нього обов`язків, оскільки той діяв виключно в межах повноважень відповідно до займаної посади керівника підрозділу.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що під час проведення перевірки законності доставки, прийняття на зберігання та видачі транспортних засобів зі спеціального майданчику за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що начальник СРПП відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП капітан поліції Химинець С.Ю. в період з 25.07.2022 по 05.10.2022 надіслав 47 (сорок сім) запитів на адресу начальника центру забезпечення ГУНП полковника поліції В. Немеша з проханням про видачу затриманих транспортних засобів за заявами громадян, чим перевищив свої службові обов`язки, оскільки жодна заява громадян з проханням про видачу тимчасово затриманих транспортних засобів не була доручена керівництвом йому для виконання. Також вказує, що в ході перевірки було встановлено, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, а саме не здійснює контроль за законністю та ефективністю діяльності своїх підлеглих.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач працював в поліції в період з 2008 по 01.11.2022, на займаній посаді в період з 01.02.2022.

Згідно п. 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області» (далі - Наказ), за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпункту 1 «д» пункту першого статті 4, пункту 3 частини першої статті 6, статті 22 (зі змінами від 14.10.2014 № 1700 - VII, статті 24 та статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, розділу II та V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану України», наказів Національної поліції України, від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУНП області від 25.02.2022 № 455 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», наказу Національної поліції України «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 19.07.2022 № 507 та вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, що виразилося у грубому порушенні службової дисципліни та законності, укритті від обліку відомостей про кримінальні правопорушення, неповідомлення керівництва про факти отримання від гр. «Т» неправомірної вигоди, порушенні етичних норм поведінки поліцейського, перешкоджанні під час проведення службового розслідування, скоєнні проступку, який дискредитує поліцію та поліцейського, начальника СРПП відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 розділу III Дисциплінарного статуту Національної поліції України, звільнено із служби в поліції (а.с.25-31).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 01.11.2022 № 199 о/с «По особовому складу» відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) капітана поліції ОСОБА_1 (0072978), начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 01.11.2022 (а.с.32).

Підстава: п.1 наказу ГУНП в Закарпатській області від 28.10.2022 № 2113 та довідка-розрахунок про отримані поліцейським предмети однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, № 60, видана УЛМТЗ ГУНП 01.11.2022 вих. 823/106/3-2021.

Позивач вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся до суду із відповідними позовними вимогами.

Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам згідно з ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні правові засади і гарантії здійснення громадянами України свого конституційного права на працю визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст. 47 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 ст. 18 цього ж Закону, визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Відповідно до 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Законом України «Про Дисциплінарний Статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2337-VIII).

В розумінні ч. 1 ст. 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 2 цієї статті службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

За ч. 3 ст. 1 Закону № 2337-VIII службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно ст. 12 Закону № 2337-VIII дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом (ч. 3 ст. 11 Закону № 2337-VIII).

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Закону № 2337-VIII).

Враховуючи зазначені вище приписи можна дійти висновку, що недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватись заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів Національної поліції.

Відповідно до розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Абзацами першим, другим пункту 1, шостим пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських встановлено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

Тобто, законодавством встановлено підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку та недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Згідно з ст. 14 Закону № 2337-VIII службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 16 Закону № 2337-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону № 2337-VIII під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звільнення поліцейського із служби в поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2018 № 893, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807 (далі - Порядок №893).

Розділом ІІ Порядку № 893 визначено підстави для проведення службового розслідування.

Так, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Пунктами 2, 4, 5 Розділу VI Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення. В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні. У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Так, в ході проведення службової перевірки встановлено, що позивачем допущено порушення службової дисципліни, а саме: грубе порушення службової дисципліни та законності, укритті від обліку відомостей про кримінальні правопорушення, неповідомлення керівництва про факти отримання від гр. «Т» неправомірної вигоди, порушення етичних норм поведінки поліцейського, перешкоджання під час проведення службового розслідування, скоєння проступку, який дискредитує поліцію та поліцейського.

Таким чином, в діях позивача комісією були виявлені ознаки дисциплінарного проступку та встановлено порушення вимог пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», підпункту 1 «д» пункту першого статті 4, пункту 3 частини першої статті 6, статті 22 (зі змінами від 14.10.2014 № 1700 - VII, статті 24 та статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, розділу II та V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану України», наказів Національної поліції України, від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», наказу ГУНП області від 25.02.2022 № 455 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру ГУНП в Закарпатській області в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», наказу Національної поліції України «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції» від 19.07.2022 № 507 та вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, за результатами чого був затверджений висновок службового розслідування за порушення позивачем службової дисципліни та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Щодо вчинення та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності то колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту оскаржуваного Наказу слідує, що «06.10.2022 мобільною групою УГІ ГУНП в ході перевірки законності доставки, прийняття на зберігання та видачі транспортних засобів зі спеціального майданчику за адресою: м. Мукачево, вул. Об`їзна, б/н встановлено, що начальник СРПП відділу поліції № 1 Мукачівського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 в період з 25.07.2022 по 05.10.2022 надіслав 47 (сорок сім) запитів на адресу начальника центру забезпечення ГУНП полковника поліції В. Немеша з проханням про видачу затриманих транспортних засобів за заявами громадян, чим перевищив свої службові обов`язки, оскільки жодна заява громадян з проханням про видачу тимчасово затриманих транспортних засобів не була доручена керівництвом йому для виконання.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, що вказане твердження, не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до службового розслідування, позивач ніби - то порушив вимоги пунктів 116, 117, 118 розділу IV Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 208 року № 55 (далі - Типова інструкція).

Так, у відповідності до пункту 116 розділу IV Типової інструкції посадові особи є підписувачами проектів електронних документів в межах своїх повноважень.

Відповідно до пункту 117 розділу IV Типової інструкції підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються установами, крім Секретаріату Кабінету Міністрів України, до Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, є керівник установи або особа, що виконує його обов`язки згідно з розподілом обов`язків, державний секретар міністерства.

Підписувачем проектів електронних документів Секретаріату Кабінету Міністрів України, що надсилаються до Верховної Ради України та Адміністрації Президента України, є Державний секретар Кабінету Міністрів України.

Підписувачем проектів електронних документів, пов`язаних з виконанням міністрами політичних функцій, є відповідний міністр та перший заступник, заступник міністра згідно з визначеним міністром розподілом обов`язків.

Підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються Секретаріату Кабінету Міністрів України, установам вищого рівня, та доручень установам, організаціям та підприємствам, що належать до сфери управління установи, є керівник установи або особа, що виконує його обов`язки, заступник міністра згідно з розподілом обов`язків або державний секретар міністерства.

Підписувачем проектів електронних документів, що надсилаються установам того ж або нижчого рівня, територіальному органу установи, організаціям та підприємствам, що належать до сфери управління установи, а також листів щодо розроблення проектів актів є керівник структурного підрозділу установи згідно з визначеною компетенцією або особа, що виконує його обов`язки.

Підписувачем проектів доповідних і службових записок є керівник структурного підрозділу установи згідно з визначеною компетенцією або особа, що виконує його обов`язки.

Підписувачі проектів електронних документів, що надсилаються підприємствам, установам та організаціям, які не належать до державного сектору економіки, громадянам, визначаються інструкцією з діловодства установи.

Відповідно до пункту 118 розділу IV Типової інструкції не допускається підписання в установі проектів електронних документів із зверненнями безпосередньо до Верховної Ради України, Президента України, Адміністрації Президента України, Прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, міністрів, оминаючи установу, до сфери управління якої вона належать, якщо інше не передбачено законодавством.

З наведеного вище вбачається, що будь-якого порушення перевищення своїх службових обов`язків позивачем не було, оскільки відповідно до посадової інструкції п. 2.10 ОСОБА_1 несе персональну відповідальність за роботу всіх працівників СРПП, ефективність виконання покладених на них завдань та функцій.

Відтак, з моменту надходження заяви, власника транспортного засобу, щодо видачі транспортного засобу, із спец майданчика, яка згідно резолюції керівника поліції відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області Пилип Ю.Ю., доручена для виконання поліцейському СРПП вказаного підрозділу ОСОБА_2 , безпосереднім керівником, якого являється ОСОБА_1 ..

У відповідності, до покладених на позивача, посадових обов`язків, зокрема ефективності виконання покладеного на підлеглого завдання керівником поліції, щодо організації видачі транспортного засобу та не порушуючи вимоги п. 116 розділу IV Типової інструкції, позивачем скеровувались відповідні запити, на адресу начальника центру забезпечення ГУНП полковника поліції В. Немеша, з проханням про видачу затриманих транспортних засобів, за заявами громадян, оскільки відповідно до зазначеної Типової інструкції, поліцейський не являється уповноваженою особою, щодо надання відповідного запиту, щодо видачі транспортного засобу.

В подальшому, з моменту надання відповідного дозволу начальника центру забезпечення ГУНП в Закарпатській області, процесом безпосередньої видачі транспортного засобу із спец майданчика, займалась особа, уповноважена керівником поліції, що до такої видачі транспортного засобу.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції, що в діях позивача не вбачається не вбачає перевищення останнім покладених на нього обов`язків, оскільки той діяв виключно в межах повноважень відповідно до займаної посади керівника підрозділу.

Щодо виявлення фактів створення умов для вимагання та отримання неправомірної вигоди за повернення затриманих автомобілів то колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту оскаржуваного Наказу вбачається, що «Вибірковими зустрічними перевірками законності видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, дисциплінарною комісією виявлено два факти створення умов для вимагання та отримання неправомірної вигоди від громадян ОСОБА_3 за повернення затриманих автомобілів. При цьому про факти отримання неправомірної винагороди та порушення антикорупційного законодавства ОСОБА_4 безпосереднього та прямого керівника не інформував, повідомлення на службу «102» про даний факт не здійснив, чим грубо порушив вимоги з питань дотримання законодавства та службової дисципліни.»

Після проведення службового розслідування, яке тривало чотири дні, був складений Висновок, який містить твердження про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог Закону України «Про Національну поліції», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог КПК України, Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, а також зазначено, що позивач самоусунувся від повідомлення за номером «102» щодо повідомлення про інформацію про кримінальне правопорушення, пов`язане з ніби - то отриманням ним неправомірної вигоди, за видачу транспортних засобів із штраф майданчика, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в поліції, в результаті чого наказом начальника ГУ НП в Закарпатській області позивача було звільнено зі служби в поліції.

Опитаний під час проведення службового розслідування гр. ОСОБА_5 , повідомив, що ніби - то надавав, неправомірну вигоду, в розмірі 2500 грн та 2000 грн, особі по імені ОСОБА_6 , який являється поліцейським, за видачу транспортного засобу.

Виходячи з даного пояснення, гр. ОСОБА_5 , заявив бажання, щодо надання неправомірної вигоди, працівнику поліції, однак зі змісту наданого ним пояснення вбачається, що власниками вилучених транспортних засобів, являються гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В матеріалах службового розслідування відсутні докази, щодо встановлення посадовими особами під час здійснення розслідування особу гр. ОСОБА_5 , який після викривальних фактів, про надання ніби - то неправомірної вигоди, відмовився від написання заяви, про вчинене кримінальне правопорушення. Вказані дії свідчать про, те що відповідними працівниками поліції, які проводили відповідне службове розслідування штучно створені факти, з метою дискридитації позивача.

Належним підтвердженням, вказаного припущення, являється той факт, що після отриманої інформації, про ніби - то отримання працівником поліції неправомірної вигоди, уповноваженим працівником, яким було відібрано пояснення в супереч Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події належним чином не зареєстровано правопорушення, відповідним рапортом уповноваженої особи. Кваліфікація, вказаного кримінального правопорушення, не відноситься до форми приватного обвинувачення та не потребує відповідної заяви заявника та подальшим внесення таких відомостей відповідно до вимог ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України та подальшої перевірки викладених обставин слідчими.

Відповідно до вимог ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 826/23192/15 зазначив, що вирішуючи спори, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб`єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте, ймовірно, могли мати місце у майбутньому.

Відтак, враховуючи наведене вище та беручи до уваги докази наявні в матеріалах справи не підтверджено висновки викладені в службовому розслідування щодо виявлення фактів створення умов для вимагання та отримання позивачем неправомірної вигоди за повернення затриманих автомобілів і не інформування останнім свого керівництва, повідомлення на службу «102» про даний факт, чим грубо порушив вимоги з питань дотримання законодавства та службової дисципліни.

Щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, а саме не здійснює контроль за законністю та ефективністю діяльності своїх підлеглих, то варто вказати наступне.

Так, згідно оскаржуваного Наказу слідує, що « ОСОБА_4 неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, а саме не здійснює контроль за законністю та ефективністю діяльності своїх підлеглих.

Встановлено, що працівниками СРПП ВП № 1 Мукачівського РУП ГУНП, які є підлеглими ОСОБА_9 , під час оформлення адміністративних матеріалів за правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) під час реагування на повідомлення громадян, у порушення вимог статті 251, неналежно оформляють матеріали, зокрема без доказів вчинення правопорушення відсутні (пояснення свідків та правопорушників та інші допустимі докази). Також, зміст постанов про накладення адміністративного стягнення не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 283 КУпАП, зокрема в описі обставин вчинення адміністративного правопорушення відсутні посилання на конкретні дії правопорушника які б підтверджували факт вчинення такого та відповідали диспозиції статті 183 КУпАП.

У випадку розгляду справ про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП працівниками поліції у порушення вимог статті 280 КУпАП не з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Під час вивчення змісту постанов про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення за статтею 183 КУпАП було встановлено, що працівниками поліції у порушення вимог абзацу 2 пункту 8 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376 у постановах відсутні відомості про документ, згідно якого встановлено особу правопорушника.

Також в ході вивчення постанов за статтею 183 КУпАП було встановлено, що у порушення вимог пункту 4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376, в ході розгляду справ та винесення постанов, особу правопорушника не ознайомлено з правами та обов`язками визначеними частиною першою статті 268 КУпАП та статями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Своїми діями підлеглі ОСОБА_9 порушили вимоги абзацу 2 пункту 8 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 №1376 та пункту 4 розділу XV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395.

Вказані вище процесуальні порушення можуть призвести до закриття справ про адміністративні правопорушення у разі їх оскарження та додаткових витрат коштів ГУ НП на відшкодування судового збору та в цілому може негативно вплинути на імідж органів Національної поліції в цілому.

Дисциплінарна комісія, у висновку зазначила про необхідність звільнення начальника СРПП відділу поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 , за вчинення вказаних вище порушень.»

Разом з цим, як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що станом на момент проведення службового розслідування будь-яка із наведених, у матеріалах справи службового розслідування постанова, складена підлеглими ОСОБА_10 , скасована в судовому порядку не була, що свідчить про законність та обґрунтованість винесених постанов.

Відтак жодного проступку позивачем вчинено не було і не могло бути вчинено, оскільки підлеглі ОСОБА_10 , діяли в рамках та межах визначених законодавством.

Підсумовуючи зазначене вище можна стверджувати, те що відповідач допустився припущення, про наявності в майбутньому поліцейського, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, яка виразилась у бездіяльності, однак шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни станом на день звільнення не встановлено.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних наказів, а тому такі підлягають скасуванню, а позивач поновленню з 02.11.2022 на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року у справі № 260/4858/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 06 квітня 2023 року