ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2023 року м. ПолтаваСправа №440/418/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації, Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту з питань реєстрації, Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , у якому просив:

визнати дії відповідачів шляхом визнання протиправними та скасування рішення Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації про відмову у реєстрації місця проживання особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від 09.01.2023, із одночасним зняттям з реєстрації місця проживання особи за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради зареєструвати місце проживання особи - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним зняттям з реєстрації місця проживання особи за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на протиправність відмови органу реєстрації у здійсненні реєстрації місця проживання позивача, оскільки ним до заяви про реєстрацію долучено всі необхідні документи, передбачені Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), які підтверджують право на проживання (перебування) у житлі. Зазначив, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 складається з двох окремих квартир, а тому надання згоди співвласника 1/2 частини будинку не є необхідним.

2. Позиція відповідачів та третьої особи.

Департамент з питань реєстрації позов не визнав, у наданому до суду відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 94-96/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання на підставі підпункту 3 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, оскільки у заяві про реєстрацію місця проживання відсутня згода одного із співвласників житлового будинку та у поданих до заяви документах відсутні документи на право власності на 1/2 частину житлового будинку.

Третя особа ОСОБА_2 надав до суду письмові пояснення, у яких наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись за безпідставність відмови у реєстрації місця проживання його сина ОСОБА_1 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 1/2 частина якого належить на праві приватної власності ОСОБА_2 /а.с. 51-58/

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

17.02.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог /а.с. 113-123/. Зазначив про незгоду з доводами відповідача, оскільки технічний паспорт на житловий будинок в частині долученої до нього експлікації містить відомості про поділ будинку на дві квартири, що виключає необхідність надання органу реєстрації згоди співвласника будинку на реєстрацію місця проживання позивача.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 /а.с. 36/.

Позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с. 22/.

ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить 1/2 частка житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с. 15-16/.

06.01.2023 позивач звернувся до Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації із заявою про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) /а.с. 84/.

У заяві ОСОБА_2 , власник 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , надав згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 .

Разом із заявою позивач надав копії договору дарування частини будинку від 26.06.2009, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, паспорта громадянина України ОСОБА_2 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , квитанцію про сплату адміністративного збору /а.с. 86-92/.

09.01.2023 орган реєстрації відмовив у реєстрації місця проживання (перебування) на підставі підпункту 3 пункту 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265: особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості /а.с. 85/.

У листі від 09.01.2023 вих.№01-12-05.1-11/323 за підписом головного спеціаліста відділу ведення реєстру територіальної громади ОСОБА_3 зазначено, що у заяві від 06.01.2023 відсутня згода одного із співвласників житлового будинку та у поданих до заяви документах відсутні відомості про право власності на 1/2 частину житлового будинку /а.с. 32/, що й слугувало підставою для відмови у реєстрації місця проживання (перебування).

Не погодившись з відмовою у реєстрації місця проживання, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" (надалі - Закон №1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до статті 2 Закону №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

У статті 3 Закону №1382-IV визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

01.12.2021 набув чинності Закон України від 05.11.2021 №1871-IX "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (далі - Закон №1871-IX), яким урегульовані відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

За змістом статті 2 Закону №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно зі статтею 3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

У силу частини шостої статті 5 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.

За змістом статті 9 Закону №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України /частина перша/.

До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); (...) /частина друга/.

У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла /абзац перший частини третьої/.

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом /частина сьома/.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.

У силу пункту 3 частини першої статті 12 Закону №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.

Так само, пунктом 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (надалі - Порядок), для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); (...) 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; (...).

А відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку, орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності відмови органу реєстрації в реєстрації місця проживання позивача з огляду на не надання ним разом із заявою про реєстрацію згоди співвласника житла та документів про право власності на 1/2 житлового будинку.

Суд, на підставі системного аналізу наведених вище положень частини другої статті 9, частини першої статті 11 Закону №1871-IX, підпункту 5 пункту 35 Порядку, зазначає, що від особи вимагається надання разом із заявою про реєстрацію місця проживання документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі.

Позивач разом із заявою від 06.01.2023 надав органу реєстрації копії договору дарування частини будинку від 26.06.2009, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно /а.с. 86-89/.

Дослідивши надані документи суд встановив, що ними підтверджено право власності ОСОБА_2 на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, як зі змісту договору дарування частини будинку, так і зі змісту витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно слідує, що ОСОБА_2 належить саме частка житлового будинку, а саме - 1/2 частина, форма власності - приватна спільна часткова.

ОСОБА_2 у ході розгляду справи не надав суду доказів, що свідчили б про реєстрацію ним права приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Стосовно посилань позивача та третьої особи на те, що у експлікації до технічного паспорта на житловий будинок зазначено опис окремо двох квартир /а.с. 19/, суд звертає увагу на те, що наведена обставина не підтверджує факту реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна повністю.

До того ж, технічний паспорт на будинок не надавався органу реєстрації разом із заявою від 06.01.2023, про що свідчить зміст цієї заяви.

Залучені до матеріалів справи копії квитанцій про нарахування плати за житлово-комунальні послуги /а.с. 30-31/, де окремо зазначено відомості про квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , так само не є належним доказом поділу житлового будинку на квартири, як окремі об`єкти права приватної власності.

З урахуванням наведеного, позивач та третя особа у ході розгляду справи не спростували правомірність доводів відповідача про те, що ОСОБА_2 є власником лише 1/2 частини житлового будинку.

При цьому позивач у відповіді на відзив зазначив, що співвласником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 .

За твердженням позивача, у Державному реєстрі речових прав відкрито розділ на житловий будинок 2067270553101, де міститься запис 26.02.2021 ОСОБА_4 , спільна часткова 1/2, договір дарування НМС525624-525625,р.№393, виданий 26.01.2021, видавник: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Климова О.В.

Суд зазначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Правомочність володіння слід розуміти як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно.

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).

Аналізуючи складові правомочності права власності у контексті спірних відносин слід виходити з того, що надання особою, яка є власником житла, дозволу на реєстрацію місця проживання особи стосується права користування майном.

Відповідно до частини першої статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Основні засади здійснення права спільної часткової власності визначені у статті 358 Цивільного кодексу України.

Так, частиною першою статті 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до частини другої цієї статті, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Отже, закріплена у пункті 35 Порядку вимога про необхідність надання згоди на реєстрацію місця проживання особи співвласниками житла обумовлена особливостями реалізації правомочності володіння, користування та розпорядження майном (житлом), що перебуває у спільній часткові власності, суть яких полягає у тому, що здійснення будь-яких юридично значимих дії, пов`язаних із здійсненням права власності, вимагає отримання згоди інших осіб, яким належить це майно.

Таким чином, при реєстрації місця проживання особи в житлі, яке перебуває у спільній власності, згода інших співвласників є обов`язковою.

Подібний висновок щодо застосування зазначених вище норм права у спірних відносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №522/8166/17, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд враховує, що у заяві від 06.01.2023 відсутня згода співвласника житлового будинку ОСОБА_4 на реєстрацію місця проживання (перебування) позивача, до заяви документів про право власності на 1/2 частину житлового будинку не додано.

При цьому слід зауважити, що позивач, як органу реєстрації, так і до суду не надав доказів звернення до співвласника житла з метою отримання від нього згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у такому житлі.

Крім того, у поданій до суду позовній заяві позивач не посилався на обставини, що ускладнювали б та/або унеможливлювали отримання ним такої згоди (зокрема, відсутність співвласника за місцем реєстрації, ухилення ним від надання згоди, необґрунтована відмова у наданні такої згоди тощо).

З цих підстав суд дійшов висновку, що орган реєстрації правомірно відмовив ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання, адже позивач не виконав вимоги закону та не надав органу реєстрації згоду співвласника на проведення цих дій.

Інші доводи позивача не спростовують висновків суду про відсутність підстав для реєстрації місця його проживання у зазначеному житлі з огляду на не надання органу реєстрації згоди усіх співвласників житлового будинку.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 43, 44/.

Відповідач та третя особа доказів понесення судових витрат не надали.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту з питань реєстрації, Управління адміністративних послуг Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба