ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/2467/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ляхової Наталії Петрівни

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022

(судді Поліщук Л. В., Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до фізичної особи - підприємця Ляхової Наталії Петрівни

про виселення.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У серпні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця Ляхової Наталії Петрівни (далі - ФОП Ляхова Н. П.), в якому просив виселити відповідача з окремого індивідуально визначеного майна загальною площею 19,95 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після припинення дії договору оренди від 01.01.2014 №11 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

1.3. Позивач зазначав, що листом від 12.03.2020 № 01-13/913 повідомив відповідача про те, що на виконання рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 № 257 на території Одеського зоологічного парку заплановане проведення реконструкції, у зв`язку з чим відповідачу запропоновано прибути до Департаменту для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди з подальшою передачею об`єкта оренди орендодавцю за актом приймання-передачі.

1.4. Також вказав про порушення відповідачем процедури пролонгації договору, яка передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 03.10.2019 № 157-ІХ та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

1.5. Відповідачка проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що, не зважаючи на закінчення строку дії договору, продовжує використовувати орендоване майно та сплачує за нього орендну плату, при цьому жодних повідомлень про намір Департаменту розірвати договір оренди не отримувала. Відтак, вважає, що договір є продовженим на той самий строк і на тих самих умовах внаслідок мовчазної згоди сторін.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 02.07.2009 виконавчий комітет Одеської міської ради видав свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та споруди "Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення", яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, в цілому дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з будівель та споруд літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "2Е", "Ж", "З", "И", "К", " 1Л", "Л", "Н", "О", "Р", "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", " 1Ц", " 2Ц", " 3Ц", "4Ц", "Ч", "Ш", " 1Ш", "Э", " 1Э", "Ю", "Я", " 1Н", "F", "V", "S" загальною площею 3141,8 кв. м, основною площею 2621,1 кв. м, відображених у технічному паспорті від 11.03.2009. Свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.05.2009 № 524.

2.2. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право комунальної власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі і споруди "Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення" за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, загальною площею 3141,8 кв. м, зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Голоцван Є. О. в зазначеному Реєстрі за номером 81815451101. Дата реєстрації: 12.06.2013.

2.3. 01.01.2014 Комунальна установа "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення" як орендодавець та ФОП Ляхова Н. П. як орендар уклали договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 11, відповідно до умов якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно площею 19,95 кв. м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з метою розміщення літнього майданчика для роздрібної торгівлі готовими продуктами (пункт 1.1);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.1);

- орендар повертає орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержане, на підставі акта приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця (пункт 2.4);

- у разі припинення цього договору орендар повинен повернути орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дня отримання повідомлення або з дати закінчення строку договору за актом приймання-передачі майна, включаючи день здачі (пункт 2.5);

- у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний у 15-денний термін повернути орендодавцеві об`єкт оренди, про що складається відповідний акт (пункт 5.6);

- у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно (пункт 3.11);

2.4. Договір діє з 01.01.2014 до 31.12.2014 включно (пункт 10.1).

2.5. Відповідно до акта приймання-передачі орендованого майна до договору оренди окремого індивідуально визначеного майна від 01.01.2014 № 11, 01.01.2014 орендарю передано окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25, площею згідно з умовами договору оренди окремого індивідуально визначеного майна, технічний стан задовільний.

2.6. Додатковим договором від 05.01.2015 № 1 до договору строк дії останнього продовжено до 01.12.2017.

2.7. Додатковим договором від 01.12.2017 № 2 до договору термін його дії продовжено до 01.11.2020.

2.8. Додатковим договором від 03.12.2018 № 3 сторони внесли зміни до договору, зокрема, замінили орендодавця з Комунальної установи "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення" на Департамент.

2.9. Департамент зазначав, що листом від 12.03.2020 повідомив ФОП Ляхову Н. П. про проведення запланованої реконструкції парку, у зв`язку з чим запропонував у термін до 20.03.2020 прибути до Департаменту для підписання додаткового договору про розірвання договору оренди від 01.01.2014 № 11 з подальшою передачею його орендодавцю за актом приймання-передачі. Однак докази щодо направлення вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

2.10. 10.11.2020 ФОП Ляхова Н. П. звернулась до Департаменту із заявою про продовження договору оренди від 01.01.2014 № 11 на 5 років. Факт отримання Департаментом цього листа підтверджено матеріалами справи.

2.11. Установили суди і те, що після 01.11.2020 (тобто дати закінчення строку дії договору згідно із додатковим договором від 01.12.2017 № 2) між Департаментом та ФОП Ляховою Н. П. підписувалися акти наданих послуг на підставі договору, а саме: 30.11.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021; ФОП Ляхова Н. П. продовжувала сплачувати Департаменту орендну плату за договором та користуватись цим майном.

2.12. 17.03.2021 рішенням Одеської міської ради № 137-VIII затверджено у новій редакції Положення про Департамент, відповідно до якого Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради (пункт 1.1), який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси (пункт 2.1); є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2). Згідно із підпунктом "в" пункту 2.4 на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси.

2.13. 23.04.2021 співробітниками Департаменту проведено обстеження індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття загальною площею 19,95 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 (Комунальна установа "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення"), під час якого встановлено, що тверде покриття передано під розміщення літнього майданчика для торгівлі продовольчими товарами; під час обстеження використовується за призначенням.

2.14. Ураховуючи, що після закінчення строку договору відповідач у добровільному порядку не передав орендоване тверде покриття Департаменту, останній звернувся до суду з цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 21.02.2022 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Суд першої інстанції виходив з того, що за приписами частини першої статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, тоді як матеріали справи не містять доказів того, що майно, яке є предметом договору, належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, а також доказів, що це майно було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління за визначеним у договорі орендодавцем.

3.3. Крім того, суд вказав, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Позивачем як негаторного, так і віндикаційного позову може бути лише власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Врахувавши, що за матеріалами справи неможливо встановити правовий статус орендованого на підставі договору майна й у справі відсутні докази того, що як станом на дату укладення договору, так і на даний час за визначеним у договорі орендодавцем було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління окреме індивідуально визначене майно, що є предметом договору, у задоволенні позову суд відмовив.

3.4. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував, позов Департаменту задовольнив.

3.5. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові з підстав недоведеності належності майна, яке є об`єктом оренди. Крім того, колегія суддів зазначила, що ФОП Ляхова Н. П. звернулася із відповідною заявою без дотримання порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих же умовах, які передбачені договором, що відповідно до статті 18 Закону № 157-IX унеможливлює продовження договору оренди.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. 27.12.2022 ФОП Ляхова Н. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022.

4.2. Підставою звернення з касаційною скаргою ФОП Ляхова Н. П. зазначила пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 16 ЦК України та статтю 20 Господарського кодексу України. Неправильне застосування судом зазначених норм у правовідносинах, які виникли з договору оренди земельної ділянки з твердим покриттям, призвело до помилкового ототожнення терміну "виселення" (статті 86, 99, 101, 104, 106, 108, 110, 112- 117, 124, 126, 132, 139, 148, 157, 165, 169 Житлового кодексу України, статті 19, 167 Сімейного кодексу України, статті 597, 725 ЦК України) з терміном "припинення дії, яка порушує право" (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України). При цьому неправильне застосування зазначених норм права фактично унормувало можливість виселення із майна, яке за своєю сутністю не є приміщенням і не може бути ототожнене з приміщенням.

4.3. Крім того, ФОП Ляхова Н. П. вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 15, 317 ЦК України, частину першу статті 134 Господарського кодексу України та порушив статтю 2 і частини першу, третю статті 74 ГПК України. На думку скаржниці, позивач не довів, що тверде покриття, яке орендує позивачка, є майном комунальної власності, а розпорядником цього майна є Департамент.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Департамент правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

6.3. Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

6.4. У справі, що розглядається, орендоване майно є комунальним, а тому на ці правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції), який регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

6.5. Так, 03.10.2019 прийнятий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ), у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону № 2269-ХІІ втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону.

6.6. Закон № 157-ІХ опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення"). При цьому, за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина перша статті 5 ЦК України).

6.7. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини другої статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

6.8. Оскільки строк дії договору оренди від 01.01.2014 № 11 закінчився 01.11.2020, до спірних орендних правовідносин підлягають застосування положення Закону № 157-ІХ.

6.9. Порядок продовження договору оренди встановлений статтею 18 Закону № 157-ІХ, частиною першої якої унормовано, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

6.10. За частиною другою цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

6.11. Згідно із частиною третьою цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

6.12. Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483. При цьому за змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 зазначеного Закону.

6.13. За частинами четвертою, п`ятою статті 18 Закону № 157-ІХ рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

6.14. Згідно із частиною сьомою цієї статті договори, що продовжуються відповідно до частини другої цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

6.15. Орендна плата за договором, який може бути продовжений відповідно до частини другої цієї статті, встановлюється одним із таких способів: на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується, якщо такий договір було укладено на аукціоні або конкурсі; на підставі застосування чинної на момент продовження договору орендної ставки до ринкової вартості об`єкта оренди, оцінка якого має бути здійснена на замовлення орендаря в порядку, визначеному цим Законом та Методикою розрахунку орендної плати, крім випадків, коли розмір такої орендної плати є нижчим за розмір орендної плати договору, що продовжується. У такому разі орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, встановленої договором, що продовжується.

6.16. Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону № 157-ІХ орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Порядком передачі майна в оренду (для державного майна) або рішенням представницького органу місцевого самоврядування (для комунального майна) на орендаря може бути покладений обов`язок подачі додаткових документів разом із заявою про продовження договору оренди, що продовжується відповідно до частини другої цієї статті.

6.17. За частиною першою статті 24 Закону № 157-ІХ договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його укладено. У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина перша статті 25 цього Закону).

6.18. Отже, Закон № 157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди, як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме звернутись із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, а також надати звіт про оцінку майна.

6.19. Шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном.

6.20. З іншого боку, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належним чином спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

6.21. Покладення на орендаря обов`язку з надсилання заяви про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої статті 18 Закону № 157-ІХ (разом зі звітом про оцінку майна та рецензію на цей звіт) до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

6.22. Урахувавши наведені норми права та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачка не дотрималась встановленого законодавством порядку продовження строку дії договору оренди, а тому договір оренди від 01.01.2014 № 11 є припиненим. Відповідно у відповідачки відсутні правові підстави для користування спірним комунальним майном.

Щодо обраного способу захисту

6.23. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.24. Стаття 16 ЦК України, як і інші закони, передбачає значну кількість способів захисту. Але це не означає, що позивач може зажадати та вимагати застосування судом їх усіх чи кількох із них одночасно, або застосування будь-якого способу захисту за своїм вибором. Кожен із способів захисту спрямований на досягнення певного правового результату, притаманного лише йому. Тому конкуренції способів захисту законодавчо не передбачено.

6.25. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) вже звертала увагу, що як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови ВП ВС від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

6.26. Залежно від характеру та наслідків застосування способи захисту можуть бути спрямовані на підтвердження (засвідчення) права, що захищається, виникнення, припинення чи зміну правовідносин, попередження порушення права, припинення порушення, присудження майна.

6.27. За змістом пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

6.28. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

6.29. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

6.30. Правові наслідки припинення договору оренди унормовані статтею 25 Закону № 157-ІХ, відповідно до частини першої якої у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

6.31. Частиною першою статті 785 ЦК України також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

6.32. Таким чином, з припиненням договірних відносин у наймача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно та відсутні правові підстави для подальшого користування ним.

6.33. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що не зважаючи на припинення договору оренди у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, відповідачка продовжує користуватись комунальним майном; як вбачається з фотознімків, наявних у матеріалах справи, на твердому покритті, яке займає відповідачка, знаходиться майно, яке остання використовує для здійснення своєї господарської діяльності.

6.34. Посилаючись на припинення договору оренди та на приписи статті 785 ЦК України, статті 25 Закону № 157-ІХ, позивач вказував на наявність підстав для припинення використання відповідачем переданого в оренду твердого покриття та повернення його в розпорядження власника. Спрямованість вимог позивача домогтися судовим рішенням припинення безпідставного використання та повернення майна є зрозумілою та відповідає способу захисту прав у спірних правовідносинах. Спосіб, у який позивач виклав ці вимоги в позові, не означає обрання неправильного способу захисту порушеного права на майно, яке було передано в оренду.

6.35. Урахувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що вимога про виселення відповідачки є обґрунтованою та такою, що забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

6.36. Посилання ж ФОП Ляхової Н. П. на неврахуванням судом апеляційної інстанції положень Житлового кодексу Укранської РСР, Сімейного кодексу України та статей 597, 725 ЦК України є неспроможними, оскільки ці норми не є застосовними до спірних правовідносин.

6.37. Не заслуговують на увагу також і доводи касаційної скарги в частині недоведеності прав Департамента на розпорядження спірним нерухомим майном, що є взаємно суперечливими із доводами про продовження договору оренди за принципом "мовчазної згоди". Також суд апеляційної інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що спірне майно знаходиться на земельній ділянці, на якій розміщені будівлі та споруди "Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення", які належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності, а орендодавцем цього майна є позивач.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Ляхової Наталії Петрівни залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі 916/2467/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Г. Мачульський

Ю. Чумак