ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 826/3035/17

адміністративне провадження № К/9901/170/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Шишова О.О.,

суддів -Дашутіна І.В., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року (прийняту в складі: головуючого судді Іщука І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В.),

У С Т А Н О В И В:

1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі- відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306.

2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що кошти отримані нею за кредитною угодою у банку були в повному обсязі направлені на придбання земельної діяльнки, яка в подальшому була передана банку в іпотеку, а потім, у рахунок погашення заборгованості була передана у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», як правонаступнику банку.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2019 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 року - без змін.

5. Постановою Верховного Суду від 01.04.2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року позов задоволено.

6.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

7. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що контролюючим органом не доведено наявність у позивача у 2015 році доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, а лист товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" від 12.07.2016 року №12/07-16 про надання інформації не містить всіх складових суми боргу, прощеного позивачеві.

8. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

9.1. Податковий орган указує, що в ході проведення фактичної перевірки позивача встановлено факт за ознакою доходу, отриманий платником податку, як додаткове благо, у вигляді анульованого боргу платника податку, яка підтверджується додатковою угодою, укладеної до Кредитного договору.

9.2. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/9493/17 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

12. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

13. Так, судами попередніх інстанцій установлено, державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 .

14. За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 14.09.2016 року №358/26-57-13-06/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1, пункту 179.2 статті 179, вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та підпунктів 1.2 та 1.3 пункту 16 Підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

15. На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 07.10.2016 року №0012431306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб у розмірі 991 791, 49 грн., у тому числі: за основним платежем 793 433 грн.; №0012451306, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання із військового збору у розмірі 74 441, 45 грн., у тому числі: за основним платежем 59 553, 16 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 888, 29 грн.; від 07.10.2016 року №0012441306, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» у розмірі 170, 00 грн.

16. Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, звернулась з відповідними скаргами до контролюючих органів, проте за результатами процедури адміністративного оскарження, рішеннями контролюючих органів податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306 залишено без змін.

17. Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та акціонерним комерційним інвестиційним банком «УкрСиббанк» (далі за текстом - банк) 19.09.2007 року було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11218433000/2 (далі за текстом - договір кредиту).

18. У договорі «Кредитний договір-1» визначено, що Кредитний договір, укладений позичальником із банком, за яким банком надається позичальнику кредит на придбання земельної ділянки, а саме Кредитний договір №11218433000 від 19.09.2007 року.

19. Також, за посиланням позивача, що не заперечується відповідачем, в той же день - 19.09.2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Кредитний договір від 19.09.2007 року №11218428000, за умовами якого, позивач отримала в кредит 175 000 дол. США для купівлі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зі строком повернення до 19.09.2022 року.

20. Матеріали справи свідчать, що 19.09.2007 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2377.

21. Згідно з пунктом 1 договору купівлі-продажу, позивач за кредитні кошти придбала земельну ділянку площею 0,1489 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

22. Відповідно до пункту 4 договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчинено за 883 750, 00 грн., що на момент укладання Договору еквівалентно 175 000 дол. США по курсу НБУ (5,05 грн. за 1 дол. США) станом на 19.09.2007 року.

23. Так, з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором від 19.09.2007 року №11218433000 та договором про надання споживчого кредиту від 19.09.2007 року №11218433000, між позивачем та банком було укладено договір іпотеки №4448, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Власовою Л. В. та зареєстрований в реєстрі за №2382.

24. Згідно з пунктами 1.2.1., 1.2.4-1.2.6 договору іпотеки іпотекою забезпечується зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих 175 000, 00 дол. США, процентів, комісій, неустойки та інших витрат, понесених банком.

25. Предметом іпотеки стала земельна ділянка площею 0,1489 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

26. У подальшому, 28.03.2014 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», було укладено Договір №11218428000/734936 (який діяв на підставі договору факторингу від 12.12.2011 року №1) про припинення зобов`язання переданням відступного, за умовами якого сторони прийшли до згоди про припинення зобов`язань ОСОБА_1 , які виникли на підставі Кредитного договору від 19.09.2007 року №11218428000, шляхом передачі ОСОБА_1 кредитору суми відступного не пізніше 6 місяців (пункт 1.1 договору).

27. Згідно з пунктом 1.2.1 договору відступного сторони погодили, що вартість реалізації майна, передбаченого пунктом 1.3 договору, встановлюється виключно кредитором, але не може становити менше ніж 78 390, 00 дол. США, що за середнім курсом купівлі-продажу долара США, що встановлено на сайті публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» станом на 27.03.2014 року, дорівнює 860 722, 20 грн.

28. 27.02.2015 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. за №1166.

29. Згідно з пунктом 1.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя за цим договором Іпотекодавець в добровільному порядку в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11218428000 від 19.09.2007 року зі змінами, передав, а іпотекодержатель прийняв у власність нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1489 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484501:01:001:1228.

30. Згідно з пунктом 2.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя вартість майна, за якою іпотекодержатель набуває його у власність у рахунок виконання Основного зобов`язання за кредитним договором, становить 1 330 153,00 грн.

31. У матеріалах справи наявна копія повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» від 27.02.2015 року №135-16433, з якого вбачається, що станом на 27.02.2015 року за позивачем була наявна кредитна заборгованість у сумі 210 937, 47 дол. США, що за курсом Національного Банку України станом на 24.02.2015 року склала 5 967 631, 96 грн.

32. Також у матеріалах справи наявна довідка від 28.02.2015 року №135-16434, згідно з якої станом на 28.02.2015 року ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.09.2007 року №11218428000, право вимоги за яким було відступлено публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», не мала заборгованості перед останнім.

33. Разом з тим, відповідач, посилаючись на копію листа товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" від 12.07.2016 року№12/07-16 про надання інформації, наголошує, що позивачеві було анульовано кредитну заборгованість в розмірі 5 005897, 49 грн.

34. Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.10.2016 року №0012431306, №0012451306, №0012441306, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

35. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

36. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

37. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

38. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

39. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

40. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

41. Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

42. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

43. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

44. Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

45. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

46. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

47. Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:

- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;

- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;

- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

48. Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

49. При цьому, Верховний Суд зауважує, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.

50. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.

51. Наведені норми також указують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

52. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

53. Крім того, кредитор у свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

54. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

55. Указана позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 826/6896/17, від 1 жовтня 2019 року № 826/4578/17, від 29 січня 2019 року № 821/707/17.

56. Судами попередніх інстанцій установлено, що право вимоги за кредитним договором від 19.09.2007 №11218433000/2 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" ніколи не відступалось, стороною зазначеного правочину товариство не було, а відповідно не нараховувало відсотків, та не приймало рішення про прощення чи анулювання такого боргу за цим договором та не надавало ані позивачу, ані відповідачу жодних повідомлень щодо такого анулювання.

57. Разом з тим, податковим органом не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що позивач мав іншу суму анульованої заборгованості, ніж та, про відсутність якої було вказано у довідці від 28.02.2015 №135-16434.

58. Так, позивачем на підтвердження реального виконання умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.02.2015 надано суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що 27.02.2015 право власності на об`єкт іпотеки було зареєстроване за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

59.Крім того, на виконання вимог суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" повідомлено суд про те, що сума обумовлена в договорі від 27.02.2015 року № 1166, а саме 1330153 грн., в повному обсягу скерована на погашення заборгованості за кредитним договором 11218428000 від 19.09.2007 року.

60. Суд зазначає, податковим органом не доведено наявність у позивача у 2015 році доходу, отриманого у вигляді додаткового блага, а лист товариства з обмеженою відповідальністю "Кей Колект" від 12.07.2016 №12/07-16 про надання інформації не містить всіх складових суми боргу, прощеного позивачеві, з огляду на що такі доводи не можуть братись судом до уваги.

61.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

62. Крім того, судом першої інстанції вчинено всі можливі дії, визначені приписами Кодексу адміністративного судочинства України щодо збирання та дослідження доказів, які б стосувалися предмета розгляду справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 01.04.2020, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 14.09.2016 №358/26-57-13-06/ 2256506808, оскільки не надано суду доказів, які б підтверджували те, що позивач мав іншу суму анульованої заборгованості, ніж та, про відсутність якої було вказано у довідці від 28.02.2015 №135-16434 та інших належних доказів на спростування позиції позивача.

63. Ураховуючи, що суд першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

VII. Судові витрати

64. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

65. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі №826/3035/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко