ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/6758/21

адміністративне провадження № К/990/28653/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/6758/21

за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022, ухвалене у складі головуючої судді Вєкуа Н.Г.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 11.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, оформлене протоколом від 12.01.2021 №74 в частині відмови у наданні йому статусу учасника бойових дій на підставі його безпосередньої участі в антитерористичній операції (далі - АТО), забезпечення її проведення;

зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України надати йому статус учасника бойових дій на підставі його безпосередньої участі в АТО, забезпечення її проведення, з 29.04.2016.

Позов обґрунтовано тим, що Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України протиправно прийняла рішення, оформлене протоколом від 12.01.2021 №74, яким відмовила йому в повторному наданні статусу учасника бойових дій, оскільки він безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО Донецької та Луганської областей, де виконував низку завдань, передбачених Законом України від 01.12.2005 № 3160-IV «Про Службу зовнішньої розвідки України», з огляду на те, що законодавством України не передбачено такої підстави для відмови у наданні статусу учасника бойових дій як наявність у такої особи такого статусу, отриманого раніше, за участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 05.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 17.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 07.11.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 в період з 07.10.2015 по 15.10.2015 відповідно до Плану-завдання від 30.09.2015 №11/6732 (таємно) та на підставі розпорядження Служби зовнішньої розвідки України від 02.10.2015 №585 (таємно), у складі оперативної групи із трьох співробітників брав участь у цільовому виїзді (відрядження) до підпорядкованих департаменту територіальних підрозділів, а саме - до підрозділів з дислокацією у містах Сєверодонецьк та Маріуполь, а також до інших населених пунктів у зоні відповідальності цих підрозділів (Краматорськ, Слов`янськ, тощо), розташованих в зоні АТО, де виконував низку завдань, передбачених статтею 3 Закону № 3160-IV (у редакції, яка діяла у вказаний період).

За результатами відрядження складено Довідку (Звіт) від 06.11.2015 №11/2/7681 (цілком таємно).

23.02.2016 позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, яка зареєстрована за №1579 від 24.02.2016 (цілком таємно).

Враховуючи, що Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України тривалий час не вирішувалося питання щодо розгляду заяви позивача, останній 16.06.2016 звернувся з повторною заявою №11/2/8717дск, де зазначив про порушення строку розгляду його заяви.

Листом від 30.06.2016 №4/2/2-4206цт позивача повідомлено про залишення його заяви від 23.02.2016 без розгляду.

У відповідь на заяву від 16.06.2016 відповідачем листом від 04.07.2016 № 4/2/2-4272дск повідомлено ОСОБА_1 про те, що задання які він виконував не свідчать про його особисту участь в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) та виконанням завдань АТО у районах її проведення.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка виразилась у несвоєчасному розгляді заяви про надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО, позивач звернувся з позовом до суду, за наслідком розгляду якого Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 05.10.2017 у справі № 826/18217/16, яка набрала законної сили, зокрема, зобов`язав Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Служби зовнішньої розвідки України повторно розглянути питання щодо надання статусу учасника бойових дій під час проведення АТО ОСОБА_1 відповідно до заяви від 23.02.2016.

У свою чергу, 12.01.2021 Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Служби зовнішньої розвідки України повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням, оформленим протоколом № 74, відмовлено у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Підставою для прийняття вказаного рішення слугував той факт, що відповідно до чинного законодавства України, позивач вже має статус учасника бойових дій за участь у бойових діях в Афганістані у 1988-1989 роках, а статус учасника бойових дій повторно не надається.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в силу вимог статей 4 - 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) та Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413) особа не може мати двох посвідчень учасника бойовий дій, як і не може мати статус учасника бойових дій двічі.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована зокрема тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано пункт 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ та пункти 2 та 4 Порядку № 413 у взаємозв`язку із пунктами 4 та 6 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженого наказом Служби зовнішньої розвідки України від 19.08.2015 № 302, а висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах - відсутній, оскільки жоден нормативно-правовий акт, у тому числі згадані вище, не передбачає порядок дій у разі виникнення правовідносин, які виникли у цій справі, та не містить приписів щодо права вказаної Комісії відмовити у наданні статусу учасника бойових дій особі, яка брала безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, з підстав наявності у цієї особи такого статусу, наданого раніше з інших підстав.

8. У відзиві на касаційну скаргу позивача Служба зовнішньої розвідки України вказує на законність та обґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення - без змін, оскільки відповідно до чинного законодавства України, ОСОБА_1 вже має статус учасника бойових дій за участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, у зв`язку із чим статус учасника бойових дій повторно не надається.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

10. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

12. Закон № 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

13. За приписами статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

14. Згідно із статтею 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час*.

15. У пунктах 1 - 23 частини першої статті 6 цього ж Закону наведено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій.

16. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.

Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

17. Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

18. У свою чергу Порядок № 413 визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

19. Згідно з пунктом 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

20. Пунктом 4 Порядку № 413 визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень); документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення або направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для прийняття керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.

21. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що статус учасника бойових дій є єдиним. Відмінними є обставини, за яких виникли підстави для офіційного засвідчення державою факту визнання особи учасником бойових дій шляхом надання їй відповідного статусу для надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

22. При цьому, статус учасника бойових дій відповідно до приписів пункту 19 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ та Порядку № 413 надається особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведено у пункті 4 Порядку № 413. До того ж, вказаними нормативно-правовим актами не визначається перелік підстав, за яких заявнику може бути відмовлено у наданні відповідного статусу.

23. У справі, яка розглядається не є спірним право особи, яка брала участь в АТО на отримання статусу учасника бойових дій, а спірним є отримання такого статусу вдруге.

24. Так, у справі, яка розглядається суди встановили, що позивач вже має статус учасника бойових дій на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, як особа яка брала участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан у 1988-1989 роках.

25. Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону № 3551-ХІІ ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності, які мають право на одночасне отримання посвідчення учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника війни та постраждалого учасника Революції Гідності, видається лише одне посвідчення за їхнім вибором.

26. Відповідно до статті 18 Закону № 3551-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.05.1994 № 302 затвердив Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, яке регулює правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, згідно із пунктом 2 якого посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

27. Таким чином, з огляду на єдність статусу учасника бойових дій, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством не передбачено подвійного офіційного засвідчення державою факту визнання особи учасником бойових дій шляхом надання їй відповідного статусу повторно, так і те, що особа не може мати двох посвідчень учасника бойовий дій одночасно.

28. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оспорюване рішення відповідача про відмову у наданні позивачу вдруге статусу учасника бойових дій, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак не підлягає скасуванню.

29. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З урахуванням наведеного висновки судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтуються на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 у справі №640/6758/21 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук С.Г. Стеценко Л.В. Тацій