ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10894/22 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М.,за участі секретаря: Висоцького А.М.,

представника позивача: Савченко О.В.,

представника відповідача: Іжаківський А.О.,

третьої особи (ДП "Гарантований Покупець"): Прокопів Н.М.,

третьої особи (НКРЕКП): Смикалов В.Р.,

третьої особи (Кабінет Міністрів України): Шокун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" грудня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна - Енерговат», Приватне підприємство «Арт-Енерго», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоенергосервіс Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Інвестментс Україна» про визнання протиправним та скасування наказу ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що у відповідача були відсутні повноваження на видачу оскаржуваного наказу, у тому числі з урахуванням дії воєнного стану, оскільки визначені чинним законодавством повноваження відповідача не передбачають права на регулювання ні тарифної політики, ні виплат на ринку, ні права розпорядчим документом фіксувати тарифи і рівень виплат для Державного підприємства «Гарантований покупець», а тому Наказ від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом», на думку позивача, видано зі значним перевищенням відповідачем повноважень.

Також позивач зазначав, що оскаржуваним наказом не було запроваджено обмежень для підприємств в сфері відновлювальних джерел енергії, що передбачені Законом №389-VIII, не обґрунтовано доцільність застосованого заходу для сфери оборони, що, на думку позивача, робить розпорядження про зобов`язання змінити порядок оплати за електроенергією з ВДЕ таким, що не має достатніх правових підстав. Окрім того, наказом не було визначено порядок компенсацій підприємствам в сфері ВДЕ за їх позбавлення фінансування та період дії обмежень, у зв`язку з чим одностороннє обмеження виплат визначеному колу підприємств повністю протирічать законодавству щодо правового режиму воєнного стану та не могло бути введено Міненерго.

Крім того, як стверджував позивач, у відповідача відсутнє право на регулювання тарифної політики, оскільки встановлення та регулювання виплат «зеленого» тарифу належить до компетенції НКРЕКП. Позивачем наголошувалось, що втручання Міненерго в діяльність НКРЕКП є неприпустимим. Зазначення в оскаржуваному наказі погодження НКРЕКП також не передбачено законодавством як таке, що може бути здійснено при видачі подібного нормативно-правового акта.

Водночас, позивач зазначав про те, що у відповідача відсутнє право на втручання у господарську діяльність Державного підприємства «Гарантований покупець», оскільки виключно директор ДП «Гарантований покупець» здійснює управління державним підприємством як самостійним суб`єктом господарської діяльності, в тому числі здійснює повноваження щодо розподілу грошових коштів підприємства, керуючись чинним законодавством України. Жоден орган державної влади такими повноваженням не наділений, а отже відповідач протиправно здійснив втручання в самостійну, незалежну господарську діяльність ДП «Гарантований покупець». Жодних пояснень, обґрунтувань, розрахунків при визначенні рівня виплат та застосуванні дискримінаційного підходу до певних учасників ринку відповідачем не надано, що, на думку позивача, є грубим порушенням базових принципів законодавства України та міжнародних зобов`язань.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" грудня 2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Наказ від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» прийнятий відповідачем в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії.

Також суд першої інстанції зазначив, що Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії. Крім того, оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за «зеленим» тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації щодо позивача відсутні.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що Міністерство енергетики України не мало повноважень на видачу спірного Наказу № 206. Прийнявши Наказ № 206 відповідач грубо порушив основоположні норми права та своїми діями вийшов за межі наявних повноважень та компетенції.

Також скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно використав п. 50 Порядку № 507 для визначення наявності в Міненерго повноважень під час прийняття спірного Наказу № 206, оскільки п. 50 Порядку № 507 передбачає виконання вимог Закону № 307-V та не застосовується в особливий період, а лише в мирний час з метою підготовки до особливого періоду. Тож, даний пункт не застосовується до особливого періоду та не може бути визначений, як такий, що надає відповідачу повноваження на видання Наказу № 206 в особливий період.

На думку скаржника, суд першої інстанції не встановив які повноваження Міненерго підпадають під поняття «координації та методичного забезпечення» заходів щодо підготовки підприємств, установ та організацій та таким чином не лише не коректно визначив період застосування норми и. 50 Порядку № 507, а й об`єм повноважень при застосуванні даної норми.

З-поміж вказаного, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що ні НКРЕКП, ні Міненерго не мають права втручатися в діяльність ДП «Гарантований покупець» та розпоряджатися коштами, наявними на рахунках вказаного підприємства, за будь-яких умов, оскільки такі повноваження реалізовуються безпосередньо самим підприємством та його суб`єктом управління, тобто в кожного з вказаних органів відсутня будь-яка компетенція на прийняття наказу № 206, а тому відсутній компетенційний спір.

Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Міненерго є суб`єктом управління ДП «Гарантований покупець», оскільки виключно директор ДП «Гарантований покупець» здійснює управління державним підприємством, як самостійним суб`єктом господарської діяльності, в тому числі здійснює розпорядження коштами та майном ДП «Гарантований покупець», в тому числі реалізує повноваження щодо розподілу грошових коштів підприємства, керуючись чинним законодавством України. Дане повноваження здійснюється також в особливий період, що передбачено в ч.4 ст. 11 Закону України №307-V.

Наприкінці скаржник зазначив, що суд першої інстанції помилково зробив висновок щодо відсутності в діях Міненерго дискримінації підприємства позивача, адже оскаржуваний Наказ містить пряму очевидну дискримінацію в своєму тексті, як відносно інших учасників ринку електричної енергії (наприклад, атомна енергетика), яким не врегулювано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру). При цьому, і об`єкти генерації з атомної енергетики і об`єкти генерації з ВДЕ, не залежно від виду відновлювального джерела, є виробниками електричної енергії в розумінні Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідач, Державне підприємство «Гарантований покупець», Кабінет Міністрів Українита НКРЕКП подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні", від 14 березня 2022 року №133 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17 травня 2022 року №341 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану Міністерством енергетики України прийнято Наказ "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" від 15.06.2022 №206, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2022 року за №692/38028.

Вказаним наказом визначено Державному підприємству «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - виробники), що мають договірні відносини з державним підприємством «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26 квітня 2019 року № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 цього наказу.

Установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 10 число розрахункового місяця, здійснюється відповідно до таких показників:

1) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання;

2) сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії вітру;

3) сума, що дорівнює значенню 35 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з гідроенергії;

4) сума, що дорівнює значенню 40 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біогазу;

5) сума, що дорівнює значенню 75 відсотків від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік, - для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з біомаси;

6) у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за «зеленим» тарифом для такого виробника;

7) у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 цього пункту.

Установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку державного підприємства «Гарантований покупець» (за винятком необхідних для забезпечення господарської діяльності державного підприємства «Гарантований покупець») станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу.

Вбачаючи наявність підстав для визнання Наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з частиною третьою статті 22 Господарського кодексу України повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Відповідно до Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №507 (далі - Положення про Міненерго), Міністерство енергетики України (Міненерго) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міненерго є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:

формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі (далі - паливно-енергетичний комплекс);

формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Міненерго у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Міненерго є:

1) забезпечення формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі;

2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

3) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання;

4) здійснення державного управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

Разом з тим, відносини, які пов`язані з купівлею-продажем електричної енергії за «зеленим» тарифом, регулюються законами України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII), Про альтернативні джерела енергії від 20.02.2003 №555-IV (далі - Закон №555-IV), а також нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цих Законів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону №2019-VIII державна політика в електроенергетиці спрямована на забезпечення надійного, безпечного постачання електричної енергії.

Частиною четвертою статті 5 №2019-VIII визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, у сфері електроенергетики, яким є відповідач, належать, зокрема:

- формування та реалізація державної політики в електроенергетичному комплексі з урахуванням положень Енергетичної стратегії України;

- здійснення інших повноважень, визначених цим Законом, іншими законами України та покладених на нього Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції достовірно встановив, що згідно з поясненнями відповідача, оплата ДП «Гарантований покупець» виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом здійснюється за рахунок продажу придбаної у виробників за «зеленим» тарифом електричної енергії на ринку та за рахунок коштів, які гарантований покупець отримує від оператора системи передачі як плату за надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Витрати на послугу із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел є складовою тарифу на послуги з передачі електричної енергії, який сплачується усіма споживачами та залежить від обсягів споживання електричної енергії.

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан указами Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», та продовжено указами Президента України від 14.03.2022 №133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Тобто, з моменту введення воєнного стану, з урахуванням положень статті 1 Закону України "Про оборону України", в Україні діє особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Доводи відповідача зводяться до того, що з початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України рівень споживання електричної енергії в Україні суттєво впав. Так, у березні - травні 2022 року споживання електричної енергії зменшилося у середньому на 30% порівняно із аналогічним періодом 2021 року. Крім того, у зв`язку з проведенням бойових дій суттєво знизився рівень розрахунків на ринку електричної енергії.

У зв`язку з чим, на підставі листа ДП Гарантований покупець» ВІД 08.06.2022 №41/2348, з метою забезпечення функціонування та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, Міністерством енергетики України разом з ДП «Гарантований покупець» та НКРЕКП визначено мінімальні коефіцієнти оплати виробникам за «зеленим» тарифом, в залежності від типу альтернативного джерела енергії, що дозволить забезпечити їх фінансування на рівні, який щонайменше покриватиме операційні витрати виробників та дозволить виконувати податкові зобов`язання.

Щодо доводів скаржника про відсутність у Міністерства енергетики України повноважень на прийняття оскаржуваного наказу, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною восьмою статті 16 Закону №2019-VIII уразі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" центральні органи виконавчої влади та інші державні органи, серед іншого, визначають у відповідній сфері управління, галузі національної економіки можливості щодо задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, національної економіки та забезпечення життєдіяльності населення в умовах особливого періоду.

Підпунктом 50 пункту 4 Положення про Міненерго визначено, що Міненерго відповідно до покладених на нього завдань здійснює координацію і методичне забезпечення заходів щодо підготовки підприємств, установ та організацій паливно-енергетичного комплексу до сталого функціонування в особливий період.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Міненерго у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Отже, Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Наказ від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» прийнятий відповідачем в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, тому доводи скаржника про відсутність у відповідача повноважень на прийняття спірного наказу є необґрунтованими.

Також суд першої інстанції правильно зауважив, що державна реєстрація оскаржуваного наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 №34/5.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №172 «Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами.

Отже, приймаючи оскаржуваний наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП «Гарантований покупець») в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.

Крім того, предметом Наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» є встановлення порядку перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію.

В той же час, тарифом, в розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", є визначена регулятором вартість електроенергії, яка передається кінцевому споживачу.

Погодження оскаржуваного наказу Головою НКРЕКП вказує на відсутність компетенційного спору між Міненерго та НКРЕКП, як органу, на який законом покладено обов`язок щодо визначення тарифу на електроенергію.

Тож, твердження позивача про те, що приймаючи оскаржуваний наказ відповідач протиправно втрутився в сферу встановлення тарифів, є необґрунтованими та помилковими.

Що стосується доводів скаржника про протиправне втручання Міненерго в управління та господарську діяльність ДП «Гарантований покупець», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 Статуту ДП «Гарантований покупець», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №455, функції з управління підприємством виконує Кабінет Міністрів України, який в пункті 20 зазначається як «суб`єкт управління».

Зазначені функції конкретизовано в пункті 21 Статуту, в якому зазначено, що суб`єкт управління:

- відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, переданого підприємству, що пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням ним у межах, визначених законодавством;

- затверджує цей Статут та вносить зміни до нього;

- в установленому законодавством порядку призначає на посаду та звільняє з посади директора підприємства, укладає і розриває з ним контракт, здійснює контроль за додержанням вимог контракту;

- приймає рішення про збільшення або зменшення статутного капіталу підприємства;

- затверджує фінансовий та інвестиційний плани підприємства, здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку;

- проводить моніторинг фінансової діяльності підприємства, зокрема виконання показників фінансових планів підприємства, та вживає заходів до поліпшення його роботи;

- забезпечує проведення щороку аудиторських перевірок підприємства;

- забезпечує у разі зміни директора підприємства проведення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства в установленому законодавством порядку;

- забезпечує проведення інвентаризації майна підприємства в установленому законодавством порядку;

- затверджує стратегічні плани розвитку підприємства, здійснює контроль за їх виконанням;

- надає згоду на відчуження, оренду, передачу та списання майна підприємства;

- приймає рішення про реорганізацію, ліквідацію підприємства;

- здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Тож, наведене свідчить про те, що регулювання порядку здійснення ДП «Гарантований покупець», протягом періоду дії воєнного стану в Україні, перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП «Гарантований покупець», тому, підстави стверджувати про те, що видання оскржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.

Безпідставними також є доводи позивача щодо того, що Міненерго не є органом управління ДП «Гарантований покупець», а виключно директор підприємства має повноваження щодо розподілу коштів підприємства, і видання оскаржуваного наказу є втручанням в господарську діяльність, з огляду на таке.

Відповідно до Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що об`єктами управління державної власності є:

майно, яке передане казенним підприємствам, державним некомерційним підприємствам в оперативне управління;

майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;

майно, яке передане державним господарським об`єднанням;

корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);

державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

державне майно, передане в оренду, лізинг;

державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору);

державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;

державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;

безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду;

державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.

Отже, кошти, які отримує ДП «Гарантований покупець» після продажу електричної енергії на організованих сегментах ринку та які підлягають розподілу відповідно оскаржуваного наказу, не є об`єктом управління державної власності в розумінні вказаного Закону. Тому, доводи позивача про те, що Міненерго не є органом управління ДП «Гарантований покупець» та не в праві був видавати наказ є безпідставними.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом» був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії.

З початком воєнного стану, з урахуванням проведення бойових дій на території України значно зменшились обсяги споживання електричної енергії, в тому числі промисловими підприємствами.

У силу відсутності коштів, НЕК «Укренерго» припинило здійснювати сплату авансових платежів Гарантованому покупцю за послугу, а єдиним джерелом для сплати коштів продавцям за «зеленим» тарифом залишались кошти, отримані Гарантованим покупцем від реалізації електричної енергії на ринку.

Помилковим є твердження скаржника про те, що оскаржуваний наказ містить пряму дискримінацію, як відносно інших учасників ринку електричної енергії (атомна енергетика), яким не врегульовано порядок та рівень оплати, так і до учасників всередині групи (наприклад, виробників електричної енергії з енергії вітру).

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дія цього Закону поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» установлено, що не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (пункт 48 рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України»).

На переконання колегії суддів, оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за «зеленим» тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації щодо позивача відсутні.

Водночас, ДП «НАЕК «Енергоатом», який є єдиним виробником електричної енергії в Україні на атомних станціях не здійснює продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, не має відповідних законодавчих гарантій щодо забезпечення викупу всього обсягу електричної енергії за встановленим Регулятором «зеленим» тарифом, жодним чином не конкурує з виробниками за «зеленим» тарифом та не підпадає під дію оскаржуваного наказу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 №206 «Про розрахунки з виробниками за «зеленим» тарифом».

Проаналізувавши інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "06" грудня 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано "05" квітня 2023 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків