ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3541/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

при секретарі - Поляновській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" (Національна асоціація адвокатів України) в особі Ради адвокатів України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Міністерства юстиції України, Державної регуляторної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача: Ради адвокатів міста Києва, Ради адвокатів Вінницької області, Ради адвокатів Волинської області, Ради адвокатів Дніпропетровської області, Ради адвокатів Донецької області, Ради адвокатів Житомирської області, Ради адвокатів Закарпатської області, Ради адвокатів Запорізької області, Ради адвокатів Івано-Франківської області, Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів Кіровоградської області, Ради адвокатів Луганської області, Ради адвокатів Львівської області, Ради адвокатів Миколаївської області, Ради адвокатів Одеської області, Ради адвокатів Полтавської області, Ради адвокатів Рівненської області, Ради адвокатів Сумської області, Ради адвокатів Тернопільської області, Ради адвокатів Харківської області, Ради адвокатів Херсонської області, Ради адвокатів Хмельницької області, Ради адвокатів Черкаської області, Ради адвокатів Чернівецької області, Ради адвокатів Чернігівської області, про визнання протиправним і скасування Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" (Національна асоціація адвокатів України) в особі Ради адвокатів України, яким просив визнати протиправним і скасувати Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затверджений рішеннями Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26, від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 року №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив про те, що висновки суду першої інстанції є непослідовними, такими, що суперечать одне одному, не відповідають фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на законі, а рішення не відповідає критеріям якості судового рішення.

Звернув увагу на те, що положення оскаржуваного порядку не відповідають вимогам законів України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про захист персональних даних", "Про публічні електронні реєстри", ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мають дискримінаційний характер.

Зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний порядок є нормативно-правовим актом, водночас залишив поза увагою ту обставину, що відповідач відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5 "Про порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до органів юстиції та проведення їх державної реєстрації" не звертався до Міністерства юстиції України для отримання висновку про те, що нормативно-правовий акт не підлягає реєстрації. Крім того, суд першої інстанції проігнорував порушення відповідачем норм Закону України "Про захист персональних даних" не надавши жодних доводів аргументам позивача.

Наголосив, що оскаржуваний порядок, як діючий нормативно-правовий акт підлягає перевірці на відповідність Закону України "Про публічні електронні реєстри", що судом першої інстанції здійснено не було, водночас рішенням Національної асоціації адвокатів України від 22 серпня 2022 року №74 визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2023 року Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 з наступними змінами та доповненнями та затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції, що підтверджує його доводи про невідповідність оскаржуваного акта Закону України "Про публічні електронні реєстри".

Також позивач наголосив, що відмова адміністративного суду від перевірки відповідності оскаржуваного акту на відповідність вимогам і положенням законів з посиланням на необмежену дискрецію відповідача, як суб`єкта нормотворення, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідач - Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" (Національна асоціація адвокатів України) в особі Ради адвокатів України подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуваний Порядок регулює внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, які здійснюються радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України та не містить жодних дискримінаційних ознак щодо позивача та інших осіб.

Додатково наголосив, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази та надано їм належну правову оцінку.

Третя особа - Міністерство юстиції України подало до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відзив обґрунтовано тим, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні не передбачено необхідності здійснення державної реєстрації рішень Ради адвокатів України, крім того Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 та Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 не передбачено здійснення державної реєстрації актів органів господарського управління та контролю.

Третя особа - Державна регуляторна служба України заперечила проти задоволення апеляційної скарги, оскільки в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" адвокат не є суб`єктом господарювання, а Рада адвокатів України не є регуляторним органом, тому прийняті Радою адвокатів України рішення про затвердження оскаржуваного Порядку та про внесення до нього змін та доповнень не мають ознак регуляторного акта, а їх прийняття не потребувало реалізації передбаченої цим Законом процедури.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, зазначивши про її обґрунтованість, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, яким врегульовано порядок ведення згаданого Реєстру, до якого зокрема внесено зміни рішеннями Ради адвокатів України від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83.

На підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 09 червня 2016 року №50 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності від 30 червня 2016 року серії КВ №005777, отже станом на час звернення до суду (11 лютого 2021 року) позивач був адвокатом.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру адвокатів України за посиланням https://erau.unba.org.ua/profile/50932 в профайлі позивача зазначено про припинення права на заняття адвокатською діяльністю згідно з п. 5 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 02 вересня 2021 року на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 02 вересня 2021 року №585.

Вважаючи протиправним Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затверджений рішеннями Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26 зі змінами та доповненнями позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивача про протиправність п.п. 3.1.5, 3.1.6, 3.6, 3.7, 4.6.5, 4.6.6 та 4.17 Порядку не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, крім того судом не встановлено обставини, що свідчать про дискримінаційний характер оскаржуваного Порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (п. 1); адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (п. 3).

Згідно з ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ч. 1).

Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність (ч. 2).

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (ч. 3).

Статтею 3 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до завдань адвокатського самоврядування віднесено забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Статтею 45 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування (ч. 1).

Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом (ч. 3).

Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону (ч. 4).

З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України (ч. 6).

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України (ч. 1).

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України (ч. 2).

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що у період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з`їздом адвокатів України.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 55 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Рада адвокатів України здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1).

Згідно з частиною шостою статті 17 вказаного Закону Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України затверджується Радою адвокатів України (ч. 6).

Отже Рада адвокатів України є органом адвокатського самоврядування, до повноважень якого віднесено затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Здійснюючи розгляд даної справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний Порядок охоплюється поняттям нормативно-правового акта, викладеного у вищевказаній правовій нормі, оскільки затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №26, з урахуванням змін та доповнень, внесених до нього рішеннями Ради адвокатів України від 06 квітня 2013 року №111, від 01 червня 2013 року №149, від 27 липня 2013 року №184, від 27 вересня 2013 року №220, від 04-05 липня 2014 року №76, від 26 лютого 2016 року №66, від 23 квітня 2016 року №117, від 08 квітня 2017 року №64, від 05 серпня 2017 року №187, від 22 вересня 2017 року №190, від 02 червня 2018 року №93, від 25 липня 2018 року №109, від 13 грудня 2018 року №218, від 14 грудня 2018 року №228, від 14 лютого 2019 року №20, від 21 вересня 2020 року №83, яка виконувала владні управлінські функції як суб`єкт владних повноважень, і цей Порядок містить норми права, які регулюють відносини у сфері адвокатської діяльності, носить загальний характер (розрахований на необмежену кількість суб`єктів) та підлягає довгостроковому та неодноразовому застосуванню.

Колегія суддів звертає увагу, що висновок суду першої інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду про нормативно-правовий характер рішень Ради адвокатів України, викладеним в постанові від 21 грудня 2020 року у справі №816/2353 та від 23 грудня 2021 року у справі №640/2600/19.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний Порядок є нормативно-правовим актом, отже на відповідача розповсюджуються вимоги щодо порядку прийняття та процедури державного контролю за такими актами.

Згідно з ст. 2 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів" Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю.

Повноваження Міністерства юстиції України щодо здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації визначені п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228, а до прийняття зазначеного положення п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011.

Згідно з п. 2, 4 абз. 2 п. 6 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731, Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Отже зі змісту наведених правових норм не вбачається, що нормативно-правові акти Ради адвокатів України підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не передбачають здійснення державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень Ради адвокатів України.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення Ради адвокатів України є обов`язковими до виконання всіма адвокатами та набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що оскаржуваний Порядок є регуляторним актом, а також про те, що відповідачем при його прийнятті порушено процедуру визначену Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, для визнання нормативно-правового акта або іншого офіційного документа регуляторним актом необхідна сукупність таких ознак:

- спрямування документа на регулювання господарських відносин та адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- встановлення, зміна чи скасування норми права;

- прийняття уповноваженим регуляторним органом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно з п. 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже адвокат є фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність та не зареєстрований як фізична особа - підприємець, не є суб`єктом господарювання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що посилання апелянта на ст. 52, 53 та 54 Господарського кодексу України не спростовують висновків суду.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рада адвокатів України не належить до регуляторних органів, визначених ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки відповідно до вказаної правової норми до регуляторних органів віднесено Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, інші державні органи, центральний орган виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадову особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Отже, за відсутності усіх вищевказаних ознак в сукупності, оскаржуваний Порядок не є регуляторним актом, тому при його прийнятті не підлягає застосуванню процедура прийняття актів, визначена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Щодо доводів апелянта про відображення в Єдиному реєстрі адвокатів недостовірних відомостей, зокрема щодо нього, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.15 Порядку визначено, що інформація про зупинення, поновлення права на заняття адвокатською діяльністю зазначається у хронологічній послідовності. Інформація відносно дисциплінарної відповідальності адвоката (вид дисциплінарного стягнення, строк застосування, підстава) у відповідному профайлі в Єдиному реєстрі адвокатів України обліковується в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку. В адміністративній частині бази ЄРАУ відомості не підлягають вилученню та зберігаються в хронологічній послідовності увесь час. Інформація про припинення, позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю обліковується у загальнодоступному вигляді та не підлягає вилученню, крім випадків, передбачених законом.

Як зазначено вище, відповідно до п. 5 та 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до Єдиного реєстру адвокатів вноситься інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю та інші відомості, передбачені цим Законом.

Отже, встановлення в п. 3.1.5 Порядку обов`язкового зазначення в ЄРАУ інформації про зупинення та поновлення права на заняття адвокатською діяльністю в хронологічній послідовності чітко передбачено п. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Водночас питання зазначення в Єдиному реєстрі адвокатів інформації, що стосується притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності із зазначенням виду дисциплінарного стягнення, строку його застосування та підстав в загальнодоступному вигляді протягом строку застосування дисциплінарного стягнення та 1 (один) рік після спливу його строку, не врегульовується п. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", проте зазначене питання, на переконання суду, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону належить до інших відомостей, передбачених цим Законом, тому може зазначатися в ЄРАУ, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Згідно з ст. 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської таємниці.

Отже оприлюднення в Єдиному реєстрі адвокатів інформації, яка стосується притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та є відкритою, не суперечить п. 6 ч. 2 ст.17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Представник відповідача під час розгляду справи наголосила, що в Єдиному реєстрі адвокатів України в профайлі адвоката відображаються в хронологічному порядку всі відомості щодо останнього, та не підлягають видаленню, водночас доводи апелянта щодо відображення недостовірної інформації не відповідають дійсності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апелянта про порушення відповідачем Закону України "Про захист персональних даних" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" в частині внесення до Єдиного реєстру адвокатів України інформації про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката, оскільки ч. 7 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з метою ведення Єдиного реєстру адвокатів України дозволено обробка персональних даних фізичних осіб відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.

Щодо доводів апелянта про те, що в Єдиному реєстрі адвокатів України також міститься недостовірна інформація щодо судді Лічевецького І.О., що слугувало підставою для його самовідводу, то колегія суддів вважає що вказані обставини не є предметом розгляду даної справи, а ОСОБА_19 не позбавлений права звернення до суду у разі порушення його прав.

Стосовно доводів апелянта про дискримінаційність положень Порядку Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, а саме п. п. 3.6 та 3.7 колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.6 оскаржуваного Порядку визначено, що дані стосовно адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України, до Єдиного реєстру адвокатів України не вносяться. Не вносяться до ЄРАУ також відомості, які оформлені та подані з порушенням вимог закону та актів НААУ. У разі виявлення фактів включення до ЄРАУ таких відомостей, інформація про них скеровується Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення. У випадку виявлення таких відомостей, вони підлягають негайному вилученню з ЄРАУ адміністратором Першого рівня відповідно до процедури, передбаченої цим Порядком, або адміністратором Другого рівня з обов`язковим повідомленням про таке видалення адміністратора першого рівня. У разі виявлення фактів неправомірного включення до ЄРАУ таких відомостей, інформація про них може скеровуватись Головою НААУ чи його заступниками до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

Пунктом 3.7 Порядку також визначено, що якщо до Єдиного реєстру адвокатів України були внесені відомості про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або свідоцтва про складання кваліфікаційних іспитів після 19 листопада 2012 року у відповідних радах адвокатів регіону або кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, положення про яких не затверджувались та належна їх державна реєстрація не здійснювалась, інформація може скеровуватися до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводами позивача про те, що зазначені пункти суперечать вимогам ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також порушують ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме права позивача на повагу до свого приватного і сімейного життя, частиною якого є право на доступ до професії, на підтвердження чого позивач посилається на судові рішення у справах №826/1765/18 та №640/2600/19 за його позовами до Ради адвокатів України, оскільки ч. 6 ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка визначає повноваження Ради адвокатів України щодо затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, надає відповідачу дискреційні повноваження щодо визначення в цьому Порядку випадків коли відомості про адвокатів не підлягають внесенню до ЄРАУ, а також дій посадових осіб органів самоврядування адвокатури щодо вилучення таких відомостей у випадку встановлення фактів про їх внесення до ЄРАУ та повідомлення про такі факти до ВКДКА для прийняття відповідного рішення.

Отже, реалізуючи надані йому дискреційні повноваження, відповідач цілком обґрунтовано визначив у п. 3.6 Порядку випадки, коли відомості про адвокатів не підлягають внесенню до ЄРАУ, а також порядок дій посадових осіб органів самоврядування адвокатури у разі встановлення фактів про внесення до ЄРАУ відомостей щодо адвокатів, які отримали свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю з порушенням вимог законодавства, або інших відомостей, поданих до Реєстру з порушенням таких вимог, зокрема й їх вилучення з Реєстру.

Доводи апелянта про те, що ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить щодо дій чи рішень суб`єкта регулювання жодних варіантів, відповідно дискреційних повноважень колегія суддів вважає помилковим.

Визначення в п. 3.7 Порядку можливості скерування до ВКДКА інформації про внесення до ЄРАУ відомостей про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або свідоцтва про складання кваліфікаційних іспитів після 19 листопада 2012 року у відповідних радах адвокатів регіону або кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, положення про яких не затверджувались та належна їх державна реєстрація не здійснювалась, для прийняття відповідного рішення жодним чином не суперечить приписам ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Доводи апелянта про невідповідність п.п. 3.6 та 3.7 Порядку вимогам ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки не є втручанням у приватне життя адвоката, зокрема в частині реалізації ним права доступу на професію, у зв`язку із встановленням відповідачем заборони в оскаржуваному Порядку щодо внесення до ЄРАУ даних про адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з порушенням чинного законодавства України, а також внесення відомостей, оформлених та поданих з порушенням вимог закону та актів НААУ, а також подальших дій органів адвокатського самоврядування у випадку виявлення таких відомостей, зокрема їх вилучення з Реєстру, оскільки, незаконно видане свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю не може слугувати правовою підставою для здійснення адвокатом адвокатської діяльності, а відомості, оформлені та подані з порушенням вимог закону та актів НААУ, обґрунтовано підлягають вилученню з нього.

Як вбачається зі змісту наданих позивачем копій рішень Окружного адміністративного суду міста Києва у справі від 18 квітня 2018 року №826/1765/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року та постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, а також від 09 жовтня 2019 року у справі №640/2600/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, які частково скасовані постановою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, не встановлено судами обставин щодо порушення п.п. 3.6 та 3.7 оскаржуваного Порядку ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про невідповідність оскаржуваного Порядку вимогам Закону України "Про публічні електронні реєстри" оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, вказаний Закон прийнятий Верховною Радою України 18 листопада 2021 року, тому станом на час затвердження відповідачем оскаржуваного Порядку та внесення до нього змін та доповнень зазначений Закон не регулював та не міг регулювати правовідносини, пов`язані з веденням Єдиного реєстру адвокатів України, з метою правового регулювання якого відповідачем затверджено указаний Порядок.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до Розділу ХІІ Закону України "Про публічні електронні реєстри" від 18 листопада 2021 року №1907-ІХ, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2022 року, крім пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону (п. 1).

Пунктом 2 Розділу ХІІ Закону України "Про публічні електронні реєстри" установлено, що: інформація про об`єкти реєстрів, створена та внесена до реєстрів до дня набрання чинності цим Законом, є офіційною відповідно до законодавства, що діяло на момент такого внесення (пп. 2); інформація про об`єкти реєстрів, створена та внесена до реєстрів до дня набрання чинності цим Законом, підлягає перенесенню (у разі її відсутності) до реєстрів, створених відповідно до вимог цього Закону, в обсязі, визначеному цим Законом та законами України, згідно з якими було створено відповідні реєстри (пп. 3).

Також колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта, як на підставу для задоволення апеляційної скарги на ту обставину, що рішенням Ради адвокатів України від 22 серпня 2022 року №74 "Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України в новій редакції" з метою приведення у відповідність до Закону України "Про публічні електронні реєстри" визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2023 року Порядок ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затверджений рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 №26 з наступними змінами та доповненнями.

Колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час перегляду апеляційним судом рішення суду першої інстанції оскаржуваний порядок втратив чинність та прийнято новий порядок, який затверджений рішенням Ради Адвокатів України від 22 серпня 2022 року №74 та не є предметом оскарження в даній справі.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку

Повний текст постанови складено "03" квітня 2023 року.