Справа № 585/2359/21

Номер провадження 2/585/10/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого-судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і просить: 1. Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, і несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарку ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року випуску. 2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватора передпосівного навісного КПН-3; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарки ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску. 3. Стягнути з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок компенсації вартості частини спірного майна: автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску - 117430 грн.; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску 41570 грн., несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску - 7650 грн.; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску- 3575 грн.; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску -3510 грн.; культиватора передпосівного навісного КПН-3 8210 грн.; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску 7980 грн.; грабарки ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску 2065 грн., що в загальній сумі становить 191990 грн., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_2 4 стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3735,91 грн. та 5000 гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката.

В обґрунтування позову вказала, що вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав з даним позовом про визнання транспортних засобів, зокрема: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, зареєстрованого за ОСОБА_2 ; трактору МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску; несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки - причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, плугу двокорпусного ПЛН2 -35, 2000 року випуску, розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt, 2013 року випуску, культиватору передпосівного навісного КПН-3, косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску, грабарки - ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна та про стягнення в рахунок компенсації вартості 1/2 частини від дійсної ринкової вартості транспортних засобів та несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки, виходячи з наступного. 18 червня 1983 року вона та ОСОБА_2 зареєстрували свій шлюб. Після реєстрації шлюбу, а саме з 1983 року до осені 2018 року вони з ОСОБА_2 проживали спільно, вели спільне господарство та спільний побут за адресою: АДРЕСА_1 . Після фактичного припинення шлюбних відносин між нею та відповідачем, а саме з осені 2018 року вони мешкають окремо, спільного побуту не ведуть, а шлюб розірвано 20.10.2020 року рішенням Роменського міськрайонного суду. Ухвалою Роменського міськрайонного суду від 24.05.2021 року у цивільній справі затверджено мирову угоду між нею та відповідачем ОСОБА_2 щодо визнання спільним сумісним майном подружжя житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали під час шлюбних відносин, та виділу часток нерухомого майна в натурі. На даний час між ними виник спір щодо поділу транспортних засобів і несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки, які на даний час знаходяться у відповідача. Зазначені транспортних засобів і несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки були набуті нею та відповідачем ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні кошти, а тому відповідно до норм цивільного та сімейного законодавства - являються об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. З 1983 року, тобто з моменту укладення шлюбу, вона була офіційно працевлаштована та працювала: в колгоспі «Шлях до комунізму» (1970-1984 роки), в колгоспі ім. Гнідаша (1985-1995 роки), в КСП «Мирна праця» (1996-1999 роки), в САТЗТ «Гришинське (2000) рік, де офіційну отримувала заробітну плату. Крім цього, у вихідні від основної роботи дні, спільно з відповідачем вони займались продажем м`яса на ринках, від чого отримували спільні доходи. За нормами статті 22 КпШС України, в редакції 1969 року ( чинній на час реєстрації сторонами шлюбу та їх подальшого перебування у шлюбі) - майно, придбане подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння користування та розпорядження цим майном. Відповідно до статті 368 Цивільного кодексу України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені нормами статті 60 Сімейного кодексу України, в якій вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові визначено приписами статті 62 Сімейного кодексу України, в якій вказано: Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до приписів статті 63 СК України - дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. А згідно частин 1-3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою і, за змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. Крім цього, у «Висновках Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. і ч. і ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014 року вказано, що підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (частина друга статті 70 СК України). Згідно частин першої, другої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Верховний Суд України у справі № 6-843ЦС17 від 24 травня 2017 року посилається на ст. бо СК України, та вказує, що у сімейному праві діє презумпція права спільної сумісної власності майна подружжя, що не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. Однак один із подружжя може не погодитися з презумпцією спільності майна і звернутися до суду з вимогою про визнання за ним права особистої власності на певну річ, але у цьому разі на ньому буде лежати тягар доведення протилежного. Презумпцію спільності майна можуть спростувати докази про: придбання речі до шлюбу; придбання речі на кошти, які належали позивачеві особисто (подарунок батьків, одержання відшкодування за моральну шкоду тощо); придбання речі за рахунок коштів, одержаних від продажу особистого майна; придбання речі в період окремого проживання за власні кошти. Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, в даному випадку саме на відповідача ОСОБА_2 покладається тягар спростування презумпції права спільної сумісної власності майна подружжя, зокрема, на транспортні засоби: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_2 , трактор МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку, зокрема: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску, розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt, 2013 року випуску, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року випуску, грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року випуску. За приписами цивільного та сімейного законодавства, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділене між сторонами. Поділ скасовує режим спільності на набуте подружжям майно і, як правило, є наслідком припинення шлюбу. Поділ спільного майна можливий під час шлюбу, а також після його розірвання. Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Щодо поділу майна подружжя вважається, що частки майна чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначене шлюбним договором або домовленістю між ними. Згідно з положеннями статей 21, 24,41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012). яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття бо Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Враховуючи норми Сімейного та Цивільного кодексів України та той факт, що вона з відповідачем до осені 2018 року перебувала у шлюбних відносинах, мали спільний побут та вели спільне господарство, а спірне майно: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, що зареєстровано за ОСОБА_2 , який був придбаний у серпні 2012 року; трактор МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, який був придбаний у 1996 році, а також несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, придбаний у 2003 році; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску, придбаний у 2000 році; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt, 2013 року випуску, придбаний у 2013 році; культиватор передпосівний навісний КПН-3, придбаний у 2016 році; косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року випуску, придбана у 2016 році; грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року випуску, яка придбана у 2016 році - набуті під час шлюбу з відповідачем та за спільні кошти подружжя, тому вказане майно є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, вона має право на визнання за нею права спільної часткової власності у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема: на частки автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактора МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, а також несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки, зокрема: причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt, 2013 року випуску; культиватору передпосівного навісного КПН- 3; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску. Однак, спірним майном після припинення фактичних шлюбних стосунків, відповідач ОСОБА_2 тривалий час користується одноособово та використовує його на власний розсуд, та не бажає добровільно поділити між ними вищевказане майно чи/або сплатити їй половину його вартості. Вона позбавлена можливості користуватися спірним майном, оскільки посвідчення водія не має, транспортними засобами керувати не вмію, обробкою землі не займається, а тому, в разі відмови в задоволенні позовних вимог в частині, припинення права спільної сумісної власності на спірне майно, виділ спірного майна у власність відповідача та стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості спірного майна в розмірі 191990 грн., відповідач одноособово продовжить користуватися спірним майном, що призведе до порушення її цивільних прав. Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Статтею 183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. До неподільних речей відносяться і транспортні засоби та несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка. У разі визнання за кожним із подружжя ідеальної частки у праві спільної сумісної власності на транспортні засоби та несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку, без компенсації вартості моєї частки у спільній сумісній власності подружжя виникне ситуація, коли відповідач продовжуватиме користуватися спірним майном, а вона такої можливості буде позбавлена, так як транспортні засоби та несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка є неподільними речами, постійно перебувають у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до висновку, викладеного у Звіті про незалежну оцінку рухомого майна - транспортних засобів і сільськогосподарської техніки, від 20 квітня 2021 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , встановлено, що сумарна ринкова вартість восьми інвентарних одиниць рухомого майна, що знаходиться (зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки без урахування ПДВ становить в сумі 383980 грн. , у тому числі по окремих інвентарних локальних, об`єктах оцінки: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», - 234860 грн.; трактор МТЗ-50 «Білорусь» - 83140 грн.; причіп тракторний одновісний ПТС - 15300 грн., плуг двокорпусний ПЛН2-35 - 7150 грн.; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt - 7020 грн.; культиватор передпосівний навісний КПН-3 - 16420 грн.; косарка роторна навісна WIRAX Z-069 - 15960 грн.; грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко» - 4130 грн., а всього загальною вартістю 383980 грн. Враховуючи вищевикладені норми Сімейного та Цивільного кодексів України та той факт, що вона з відповідачем ОСОБА_2 з 18 червня 1983 року до нього часу перебуває у зареєстрованому шлюбі, та фактично проживала спільно з моменту укладення шлюбу до осені 2018 року, а спірне майно: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_2 ; трактор МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, а також несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка, зокрема: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt -2013 року випуску; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарка- ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року випуску, які на даний час зберігаються у відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , були набуті під час шлюбу та за спільні кошти, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (частина третя статті 372 ЦК України). В разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні. На підставі ст. 15 ЦПК України з метою захисту своїх прав вона звернулась за професійною правничою допомогою до адвоката Національної асоціації адвокатів України Цимбала В.І., з яким 09 червня 2021 року уклала договір про надання правничої (правової) допомоги та в цей день сплатила гонорар в розмірі 5000 грн., що підтверджується квитанцією адвоката про оплату правничих послуг №36 від 05.08.2021 року з розрахунком розміру сплаченого гонорару. При зверненні до Роменського міськрайонного суду за подання позову про визнання спірного майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та виділення мені в натурі 1/2 частини спільного майна вона сплатила судовий збір в розмірі 1920 гривень. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п.1 ч.3 ст. 133 цього Кодексу - до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Нормами статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: і) у разі задоволення позову - на відповідача. Враховуючи вищевикладене, при вирішенні справи та прийнятті судом рішення підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на її користь в рахунок компенсації 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрат по сплаті судового збору в сумі 3735 гривень 91 копійку. Отже, у разі задоволення позову, судові витрати в сумі 8735 ( вісім тисяч сімсот тридцять п`ять ) гривень 91 копійка підлягають стягненню з відповідача на її користь.

28 серпня 2021 року провадження у справі відкрито і призначено до підготовчого розгляду.

21 вересня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача в якому вказано, що 10.09.2021 р. ОСОБА_2 отримав поштове відправлення № 4200009704071 від Роменського міськрайонного суду Сумської області з ухвалою суду від 28.08.2021р. у справі № 585/2359/21, з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та стягнення судових витрат та доданими до неї документами. Зазначив, що як стверджує позивач в позовній заяві 18.06.1983р. між нею (позивачем) та ним (відповідачем) укладено шлюб. Вказує, що під час спільного проживання в шлюбі та за спільні сумісні кошти ними було набуто наступне майно: - автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску; - трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску; -причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; -плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року виробництва; - розкидач мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва; -культиватор передпосівний навісний КПН-3; - косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року виробництва; - грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року виробництва, у зв`язку з чим, позивач звернулась з даним позовом до суду, в якому просить: -визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року виробництва, розкидач мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року виробництва, грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року виробництва; -визнати за Позивачем право власності на 1 /2 частку: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року виробництва, розкидача мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва, культиватора передпосівного навісного КПН-3, косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року виробництва, грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року виробництва; -стягнути з нього на користь Позивача в рахунок компенсації вартості частини спірного майна: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску 117 430 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень 0 копійок; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску - 41 570 (сорок одну тисячу п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок; причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску - 7 650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року виробництва - 3 575 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок; розкидача мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва - 3 510 (три тисячі п`ятсот десять) гривень 00 копійок; культиватора передпосівного навісного КПН-3 - 8 210 (вісім тисяч двісті десять) гривень 00 копійок; косарки роторної навісної WIRAX Z-069 2016 року виробництва - 7 980 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року виробництва 2 065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, що в загальній сумі становить - 191 990 (сто дев`яносто одну тисячу дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, припинивши право спільної сумісної власності подружжя позивача та його на: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року виробництва, розкидач мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року виробництва, грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року виробництва, залишивши їх у його власності; стягнути з нього на користь позивача в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3 735 (три тисячі сімсот тридцять п`ять) гривень 91 копійку та 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката; зобов`язати його надати суду для дослідження оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно. Ним як відповідачем визнаються вимоги позивача про визнання права спільної сумісної власності подружжя та право власності на частку автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску. Визнається вимога щодо припинення права спільної сумісної власності подружжя Позивача та його автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 та вимога щодо залишення його у власності Відповідача. При цьому Відповідач не погоджується з визначеною вартістю вказаного майна та відповідно виплатою суми компенсації запропонованої позивачем. Він повністю заперечує та не визнає вимоги позивача щодо визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя; вимоги позивача щодо права власності на 1/2 частку майна та стягнення з нього на користь позивача в рахунок компенсації частини вартості спірного майна, а саме: трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року виробництва, розкидача мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 року виробництва, культиватора передпосівного навісного КПН-3, косарки роторної навісної WIRAX Z -069, 2016 року виробництва, грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року виробництва. Також він заперечує щодо стягнення з нього судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи та проти вимоги надати суду для дослідження оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно у зв`язку з наступним. Обґрунтовуючи такі вимоги, позивач стверджує, що в період шлюбу вони набули спірне майно, а саме: 1996 р. - трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 р.в.; 2003 р. - причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 р.в.; 2000 р. - плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 р.в., 2013 р. - розкидач мінеральних добрив (лійка) JAR-MET, 2013 р.в.; 2016 р. - культиватор передпосівний навісний КПН-3; 2016 р.- косарка роторна навісна WIRAX Z -069, 2016 р.в.; 2016 р. - грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 р.в. та просить суд визнати за даним майном статус спільного сумісного майна подружжя та право спільної часткової власності, оскільки під час придбання спірного майна перебували у шлюбних відносинах, мали спільний побут та вели спільне господарство. При цьому, позивачем стверджується, що після припинення фактичних шлюбних стосунків, він тривалий час користується майном одноособово та використовує його на власний розсуд, не бажаючи добровільно поділити або сплатити половину його вартості. Окрім того, позивач наголошує, що позбавлена можливості користуватися спірним майном з підстав відсутності посвідчення водія та відсутності навиків керування транспортними засобами та не займається обробкою землі. При аргументації ціни позову, позивач посилається на висновок, викладений у Звіті про незалежну оцінку рухомого майна - транспортних засобів і сільськогосподарської техніки від 20 квітня 2021 р. Таке обґрунтування не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Окрім того, при вирішенні питання розподілу майна, суд повинен встановити наявність існування правочину, який полягав у придбанні майна одним із подружжя, походження коштів за які майно було придбано та реального власника майна, на яке претендує одна із Сторін. 18.06.1983 р. між позивачкою та ним укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Гришинської сільської ради, Роменського району, Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Від шлюбу мають двох повнолітніх дітей. За час спільного проживання в шлюбі та ведення спільного господарства, за спільні сумісні кошти подружжя, було набуто нерухоме та рухоме майно. 20.10.2020 р. рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ним відповідачем розірвано. 24.05.2021р. за результатом розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, виділу в натурі частки спільного майна, визнання на нього права власності та стягнення судових витрат, ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області затверджено мирову угоду, якою вирішено спір щодо розподілу нерухомого майна. 10.09.2021р. він отримав даний позов. Зазначає, що, дійсно під час зареєстрованого шлюбу, за спільні кошти, у 2012 році було придбано автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, білого кольору, який ним визнано в частині приналежності до спільного сумісного майна без визнання оціночної вартості. Вказаний в позовній заяві трактор «МТЗ-50» «Білорусь» «1985 року випуску», позивачем або ним в 1996 році не купувалось. Сільськогосподарська самохідна техніка, яка інколи використовувалась ним та його сином на присадибній ділянці, була в свій час зібрана за сприянням батька позивача, який здійснив забезпечення основної маси складових частин. Після його смерті, спадщина на дану техніку та відповідну реєстрацію права власності, ним не оформлювалась, оскільки така процедура передбачає відомчу реєстрацію, яка свого часу не здійснювалась. А до моменту введення в експлуатацію та проведення відомчої реєстрації техніки, сконструйована самохідна машина, не може вважатися трактором. Починаючи з 1997 року він разом зі своїм батьком, шляхом придбання за грошові кошти, отримання частини пайового фонду майна члена підприємства та/або шляхом обміну, збирали складові частини, агрегати, вузли, раму, двигун, які в подальшому самостійно збирали та конструювали самохідну сільськогосподарську машину (трактор) на базі «МТЗ- 50». Після завершення складання, точний рік та час не відомо, намагалися здійснити відомчу (державну) реєстрацію, в якій було відмовлено. Як на момент проведення «незалежної оцінки» так і на даний час, процедуру відомчої (державної) реєстрації не проведено, реєстраційні документи і номерні знаки не отримано. В законодавчому розумінні, спільною ознакою самохідної сільськогосподарської машини, яку було зібрано Відповідачем разом зі своїм покійним батьком та технікою, яку в позовній заяві позивач зазначила як «трактор МТЗ-50 «Білорусь 1985 року випуску», на даний час є металева пластина, яка залишилась на корпусі «трактора» з написом «Беларусь МТЗ - 50Л», серійним номером « НОМЕР_4 » та роком виробництва «1969», а також відтиск на двигуні із заводським номером « НОМЕР_5 » та написом «ДИЗЕЛЬ 24Л». Що саме мала на увазі Позивач під «трактором МТЗ-50 Білорусь, 1985 року випуску» невідомо, як і невідомо, на підставі чого були отримані результати оцінки майна, половину суми від вартості якого, позивач вимагає компенсувати. У зв`язку з бажанням обробляти землю (пай) та вирощувати сільськогосподарську продукцію, їх спільний з Позивачкою молодший син - ОСОБА_3 , близько трьох років тому, самостійно, за власний кошт, відновив робочий стан даної самохідної сільськогосподарської техніки та взяв на себе її повне обслуговування. Встановив нові шини, здійснив капітальний ремонт двигуна, коробки перемикання швидкостей, встановив стартер, відремонтував електричну частину, обладнав освітленням та інше. У зв`язку з вищевикладеним, підстав для визнання вимог позивачки, що стосується «трактора МТЗ-50 Білорусь, 1985 року випуску» не вбачається. Дана техніка не відноситься до спільного сумісного майна подружжя, хоч і з`явилася в користуванні родини в період проживання в зареєстрованому шлюбі. Сільськогосподарську техніку, причіп одновісний, було отримано в стані далекому від ідеалу, який не був зареєстрований колишім власником, не мав номерних знаків та необхідної документації. В подальшому, оскільки причіп перебував в технічно несправному стані та був відсутній сертифікат відповідності, здійснити відомчу реєстрацію не вдалось. Через деякий час, було придбано інший, двовісний причіп. Після того, як шлюбні відносини припинились, а позивачка переїхала проживати до старшого сина, ОСОБА_5 , було прийнято спільне рішення щодо розподілу частини майна, та розподілити між дітьми дані причепи, а саме - старшому, ОСОБА_5 «причіп тракторний двовісний», а молодшому, ОСОБА_3 - «причіп тракторний одновісний», після чого старший син забрав причіп двовісний та перевіз до сусіднього домогосподарства, де він зберігає техніку. Проте, позивачка, порушивши попередні спільні домовленості та вводячи суд в оману, намагається стягнути додатково кошти з нього. Юридичні підстави та відповідні документи для підтвердження, що причіп, який знаходиться у володінні та користуванні їхнього сина, ОСОБА_3 , є саме «причепом тракторним одновісним ПТС, 2000 року випуску», позивачем до позовної заяви не долучено. Яким чином було встановлено марку, модель та рік випуску - не відомо. Також невідомо, яким чином та відповідно до яких методик, оцінювачем було встановлено відповідні характеристики необхідні для проведення оцінки та визначенні його вартості. У зв`язку з вищевикладеним, підстав для визнання вимог позивачки, щодо «причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску» не вбачається, оскільки така техніка не купувалась. Дану сільськогосподарську техніку бувшого використання з механічними пошкодженнями, без повного комплекту було придбано у виді металобрухту в с. Салогубівка, оскільки на час її використання було технічно неможливим. В подальшому, знайшовши в пункті прийому металобрухту, необхідні деталі, та здійснивши обмін на аналогічну кількість металу по вазі, Відповідачем було самостійно відновлено робочий стан плуга, яким він користувався тривалий час. Від постійної експлуатації, частини плуга отримали ушкодження та підлягали повній заміні. Коли молодший син, ОСОБА_3 , почав займатися обробітком земельних паїв, ним за власні кошти було придбано та встановлено нові корпуси, які є основною частиною даної техніки. Однак позивачем, не враховуючи реальний рік виробництва, умови придбання та ціну за яку його було придбано, умови експлуатації, фізичне старіння та знос металу, ставиться вимога про визнання його спільною сумісною власністю та стягнення вартості нової техніки, що купувалась в 2000 році та була замінена новою молодшим сином. Щодо розкидача мінеральних добрив (лійка) JAR-MET 2013року випуску, то дійсно дана техніка купувалась ним у 2013 році у місті Хмельницький в період проживання у зареєстрованому шлюбі з Позивачкою, але за кошти та на користь замовника, яким є спільний син - ОСОБА_3 . У зв`язку з тим, що земельні ділянки, які він обробляє знаходяться територіально в межах населеного пункту, де проживає він, то даний прилад, як і вся інша сільськогосподарська техніка, постійно знаходиться на території або поблизу його подвір`я. Що стосується визначеної вартості приладу, 2013 року, який експлуатується з 2013 року, то вона значно ремонтні роботи по її відновленню. Щодо культиватора передпосівного навісного КНП -3, косарки роторної навісної, WIRAX Z-069, 2016 року виробництва та грабаркиворушилки тракторної колісної «СОНЕЧКО», 2016 року випуску то дана сільськогосподарська техніка була придбана безпосередньо молодшим сином, за особисті кошти, відношення до якої він та позивач не мають взагалі. Культиватор КПН-3, який було вироблено ще за часів радянського союзу та придбано в місті Ромни, не в повній комплектації. Пошуком, приданням відсутніх деталей та відновленням його робочого стану, займався ОСОБА_3 . Зберігається даний прилад як і інші - поблизу його господарства. Косарка та грабарка, які вказала позивачка, було придбані новими, за особисті кошти, безпосередньо ОСОБА_3 в смт Срібне, куди його возив він. Не зважаючи на дані обставини, окремо зазначає, що при визначенні вартості майна, оцінювачем знову встановлюється не середня ринкова вартість конкретно визначеного майна з урахуванням фізичного зносу, а ринкова вартість, не зважаючи на особистий огляд оцінювачем, кожної позиції спірного майна. Звертаю увагу суду на виражену позицію позивача, з приводу майна, а саме щодо особистої участі в його придбанні. Так позивач вказує майно, якого фактично не існує або належить третій особі, зазначає роки виробництва та дати придбання, які не відповідають дійсності. Відповідна обставина вказує на те, що позивач не брала жодної участі в придбанні спірного майна, не володіє інформацією та намагаючись безпідставно стягнути з нього значну суму коштів, намагається ввести суд в оману та отримати відшкодування за майно, яке дійсно знаходиться у Відповідача, але належить іншій особі та не є спільною сумісною власністю. З метою недопущення порушення його прав, що може виразитися, зокрема, в стягненні 1/2 частки вартості спірного майна у розмірі більшому за його ринкову вартість, або майна, яке не є спільною сумісною власністю подружжя, вбачає за необхідне звернутися з клопотанням про призначення судової авто-товарознавчої експертизи. Окрім того, позивачем в позові вказано, що вона не має посвідчення водія та транспортними засобами керувати не вміє. Така інформація є неправдивою, оскільки позивачка отримувала посвідчення водія та має водійський досвід не менше 15 років. Також позивачка зазначає, що вона з ним перебуває у зареєстрованому шлюбі з 18.06.1983 р. до цього часу, що також не відповідає дійсності, оскільки 20.10.2020 р. за рішенням суду шлюб розірвано. Таким чином, вищезазначене майно не відноситься до спільного сумісного майна подружжя та не може бути предметом поділу, є його особистою приватною власністю та Третьої особи, оскільки було набуте ними, а не одним з подружжя. позивачем також заявлена вимога про стягнення з нього судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі понесені витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу адвоката. Проте позивачем не додано до позовної заяви розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в частині стягнення з нього витрат на правничу допомогу адвоката. В позовній заяві зазначена лише сума без будь-якого розрахунку складових цієї суми. У зв`язку з цим, вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 є безпідставною, та у випадку задоволення позову просить суд відмовити у її відшкодуванні. На даний час він бажає скористатися правом пред`явленням зустрічного позову, але не встигає з поважних причин у строк встановлений законом та судом, оскільки для визначення ціни позову необхідно провести відповідні експертизи. Тому він заявляє відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку. Та просить відмовити позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині: визнання за позивачем право власності на 1/2 частку трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску; причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року виробництва; розкидача мінеральних добрив (лійка) JAR MET, 2013 року виробництва; культиватора передпосівний навісний КПН-3; косарка роторна навісна WIRAX Z -069, 2016 року виробництва; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року виробництва; стягнення з нього на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. Стягнути з позивача на його користь понесені судові витрати.

27 вересня 2021 року позивач подала суду відповідь на відзив, в якій вказала, що 18 вересня 2021 року вона отримала від відповідача ОСОБА_2 лист з відзивом на її позовну заяву, в якому останній частково визнає її позовні вимоги, а також клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо визначення на дату оцінки ринкової вартості колісного транспортного засобу - легкового автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, а оплату за проведення експертизи покласти на відповідача. Вона не заперечує щодо задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення судом у даній справі згідно ст. 103 ЦПК України судової автотоварознавчої експертизи з покладенням оплати за її проведення на відповідача ОСОБА_2 . Відповідно до висновку, викладеного у звіті про незалежну оцінку рухомого майна транспортних засобів і сільськогосподарської техніки, від 20 квітня 2021 року, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , який вона додала до позовної заяви встановлено, що сумарна ринкова вартість восьми інвентарних одиниць рухомого майна, що знаходиться (зберігається) за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки без урахування ПДВ становить в сумі 383980 грн. (триста вісімдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят грн.), у тому числі по окремих інвентарних (локальних) об`єктах оцінки: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter» - 234860 грн.; трактор МТЗ-50 «Білорусь» - 83140 грн.; причіп тракторний одновісний ПТС - 15300 грн., плуг двокорпусний ПЛН2-35 -7150 грн.; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met - 7020 грн.; культиватор передпосівний навісний КПН-3 - 16420 грн.; косарка роторна навісна WIRAX Z-069 - 15960 грн.; грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко» - 4130 грн., а всього загальною вартістю 383980 грн. Так як відповідач ОСОБА_2 ставить під сумнів висновки суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 щодо визначеної останнім ринкової вартості спірних транспортних засобів і сільськогосподарської техніки, тому на вирішення судової автотоварознавчої експертизи, яка буде призначена судом, крім питання, яке пропонує для вирішення відповідач ОСОБА_2 , необхідно поставити додаткове питання, а саме: - Яка ринкова вартість на дату оцінки трактора МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, придбаного у 1996 році, а також несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причепу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, придбаного у 2003 році; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску, придбаного у 2000 році; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Меt 2013 року випуску, придбаного у 2013 році; культиватора передпосівного навісного КПН-3, придбаного у 2016 році; косарки роторної навісної WIRAX Z -069, 2016 року випуску, придбаної у 2016 році; грабарки- ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску, придбаної у 2016 році ? Оскільки в своєму відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_2 частково визнає її позовні вимоги, а саме, що спірний автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, дійсно був придбаний нами під час шлюбу за їхні спільні кошти, а тому не заперечує, щоб за рішенням суду з нього на її користь було стягнуто компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля. В той же час, відповідач ОСОБА_2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, стверджуючи, що спірні несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка, а саме: причеп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2- 35, розкидач мінеральних добрив (лійка) Jar-Меt, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарка роторна навісна WIRAX Z-069 та грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко». Свої заперечення в цій частині відповідач обґрунтовує тим, що вищезазначене майно не відноситься до спільного сумісного майна подружжя та не може бути предметом поділу, а є особистою приватною власністю «Відповідача та Третьої особи», оскільки було набуте ними, а не одним з подружжя. Враховуючи заперечення, які викладені відповідачем у своєму відзиві на позов, необхідне викласти наступні аргументи та доводи на їх спростування: Вона повністю підтримую наведені нею в позовній заяві доводи, а саме, що спірні несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка, а саме: причеп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, розкидач мінеральних добрив (лійка) Jar-Met, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарка роторна навісна WIRAX Z-069 та грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», були придбані під час шлюбу і за їхні спільні з відповідачем кошти. Відповідач ОСОБА_2 не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів на підтвердження того, що вищезазначене спірне майно не відноситься до спільного сумісного майна подружжя та не може бути предметом поділу, а є особистою приватною власністю відповідача ОСОБА_2 та «Третьої особи». Крім цього, відповідач підтверджує, що вказане спірно майно дійсно було набуте в період перебування у шлюбі з нею, тобто набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, а тому, згідно з нормами цивільного та сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя, так як інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені нормами статті 60 Сімейного кодексу України. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Враховуючи вищенаведені норми цивільного і сімейного законодавства України та викладені нею в позовній заяві обставини та доводи, її позовні вимоги є обґрунтованими та законними і підлягають задоволенню, а доводи відповідача ОСОБА_2 не заслуговують на увагу. Виклад заперечень на заявлені відповідачем заперечення щодо необґрунтованості розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті. Так, відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві зазначає, зокрема, що вона, як позивач, в порушення норм ст. ст. 134,175,177 ЦПК України не додала до позовної заяви розрахунку суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, так як в позовній заяві зазначена лише сума без будь-якого розрахунку складових цієї суми. У зв`язку з цим, відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 є безпідставною, та у випадку задоволення позову просить суд відмовити у їх відшкодуванні. Вказане твердження відповідача є безпідставним та необгрунтованим, враховуючи наступні доводи. В поданій нею до суду позовній заяві наведені правові норми ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, які передбачають розподіл судових витрат між сторонами при ухваленні судом рішення по суті спору, а також додані відповідні письмові докази, які повністю підтверджують понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких, згідно з п.1,ч.3 статті 133 ЦПК України, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу. Зазначила, що відповідно до квитанцій про сплату судового збору від її серпня 2021 року №17_12, №21/1_12 та №19_12, які додані до її позову, зазначені розміри судового збору, які вона сплатила, відповідно: 1920 грн., 908 грн. та 908 грн., що в сумі складає 3736 грн. Відповідно до квитанції адвоката НААУ Цимбала В.І. №36 від 05 серпня 2021 року вказано, що вона, ОСОБА_1 , на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 09.06.2021 року сплатила гонорар в розмірі 5000 грн., як оплату за надання правничих (правових) послуг, визначених умовами п.4.3 договору, по підготовці та виготовленню позовної заяви з додатками про поділ спільного майна (транспортних засобів та сільгосптехніки) подружжя до відповідача ОСОБА_2 . В квитанції адвоката №36 від 05.08.2021 року зазначений детальний розрахунок розміру адвоката, який включає опис правничої допомоги ( робіт), час затрачений на підготовку та виготовлення позовної заяви, копій документів для суду та для кожної зі сторін (у даному випадку було виготовлено три екземпляри позову та додатків до нього). Кожна копія документів, доданих до позову, які були завірена належним чином адвокатом. Отже, час, витрачений адвокатом на надання належної правничої (правової) допомоги, та розмір гонорару в сумі 5000 грн., з урахуванням ціни позову, відповідає критеріям розумності та справедливості, є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а тому заперечення відповідача на позов і в цій частині також не заслуговує на увагу. Вказане клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку на пред`явлення зустрічного позову є безпідставним та необгрунтованим, враховуючи наступні доводи. 28 серпня 2021 року ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження у даній справі № 585/2359/21 та визначено відповідачу ОСОБА_2 п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву. В той же час, відповідач ОСОБА_2 зазначає, що копію вищевказаної ухвали він отримав 10.09.2021 року, тобто через 13 днів. Слід зазначити, що таке твердження відповідача є неправдивим, так як відповідач ОСОБА_2 отримав з Роменського міськрайонного суду рекомендований лист 4200009704071 з копією ухвали та позовною заявою 09.09.2021 року, що підтверджується тренінгом (відстеженням) АТ «Укрпошта». Як зазначає відповідач, що на даний час бажає скористатися правом пред`явленням зустрічного позову, але не встигає з поважних причин у строк встановлений законом та судом, оскільки для визначення ціни позову необхідно провести відповідні експертизи, а тому заявляє відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку. Виклад заперечень на заявлене відповідачем клопотання про стягнення з позивача судових витрат. Так, в пункті з свого відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просить суд стягнути з неї, як позивача, на його, як відповідача, користь судові витрати. В той же час не вказує які ж саме судові витрати суд повинен стягнути з неї за результатами розгляду даної справи та в якому розмірі, як не додає і жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат. Отже, вищевказані вимоги відповідача ОСОБА_2 є безпідставними, необгрунтованими і не підтверджені жодним доказом, як цього вимагають приписи ЦПК України, а тому просить відмовити в їх задоволенні. З урахуванням вищевикладеного, вона підтримує заявлені нею до відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги і просить суд їх задовольнити в повному обсязі, а саме: Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ): автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, і несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарку роторну навісну WIRAX Z -069, 2016 року випуску; грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року випуску. Визнати за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки - причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met 2013 року випуску; культиватора передпосівного навісного КПН-3; косарки роторної навісної WIRAX Z, 2016 року випуску; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок компенсації вартості частки спірного майна: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску - 117430 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень, трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року виписку - 41570 (сорок одну тисячу сто сімдесят) гривень, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки - причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску - 7650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень, плугу двокорпусного ПЛН2- 2000 року випуску - 3575 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень, розкидача гральних добрив (лійки) Jar-Меt, 2013 року випуску - 3510 (три тисячі п`ятсот десять) гривень, культиватора передпосівного навісного КПН-3 - 8210 (вісім тисяч двісті десять гривень), косарки роторної навісної WIRAX Z -069, 2016 року випуску - 7980 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень, грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 у випуску - 2065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень, що в загальній сумі становить - 191990 ( сто дев`яносто одну тисячу дев`ятсот дев`яносто) гривень, припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року пуску, зареєстрований за ОСОБА_2 , трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 ку випуску, несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка - причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску, розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску, культиватор предпосівний навісний КПН-3, косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року випуску, грабарка - ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року випуску, залишивши їх у власності відповідача ОСОБА_2 . Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3735 гривень 91 копійку та 5000 гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката.

8 жовтня 2021 року відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив, де вказав, що 05.10.2021 відповідачем отримано відповідь на відзив позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та стягнення судових витрат та доданими до неї документами. Просить суд звернути увагу на той факт, що за місцем проживання відповідача - с. Гаврилівка, Роменського району, відсутні поштові відділення і доставка поштової кореспонденції не відповідає даним, які містяться в трекінгу поштових відправлень. З метою економії процесуального часу, проте не погоджуючись з поясненнями, міркуваннями і аргументами зазначеними у відповіді на відзив та акцентуючи увагу на викладених позиціях у відзиві, коротко зазначає наступне. У відзиві на позов мною визнано лише факт набуття транспортного засобу марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 під час існування зареєстрованого шлюбу, що жодним чином не створює визнання ним як відповідачем інших вимог позивача. Проти інших вимог позивача він категорично заперечує. Звертає особливу увагу суду на вимоги позивача, які направлені на встановлення статусу спільного сумісного майна подружжя речей, які у володінні відповідача відсутні, належать третій особі або взагалі не існують. Зокрема, трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року виробництва, розкидач мінеральних добрив (лійка) Jar-Меt, 2013 року виробництва, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року виробництва, грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року виробництва, оскільки жодних документів які б могли підтвердити належність речей, факт придбання подружжям за спільні кошти в період спільного проживання однією сім`єю та для потреб сім`ї - позивачем не надано. Позивач аргументуючи вимоги позовної заяви, намагається ввести суд в оману з метою отримання рішення суду, яке може призвести до протиправного заволодіння чужим майно, яке належать третій особі, а також отримати право власності на майно якого не існує. Задоволення вимог позивача, що стосуються трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року виробництва та інших перелічених речей - наділить позивачку правом власності на таке майно, а відповідно забезпечить протиправне узаконення та створить обов`язок відповідним організаціям здійснити реєстрацію речей, які набуть новий статус самохідної техніки без отримання погодження експертних установ. Окрім того, звертає увагу суду на необхідності залучення третьої особи, - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , як власника майна на яке безпідставно претендує позивачка, оскільки за наслідками розгляду справи можуть бути порушені його права. Позивачкою не надано докази належності майна та взагалі його фактичного та юридичного існування. Оцінювач у своєму звіті про оцінку майна, на який посилається позивачка, як на доказ, допустив злочинні порушення норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та відповідних інструкцій, значно перевищивши свої повноваження перебравши на себе зайві повноваження. Даний звіт містить грубі помилки, зокрема вказано особу замовника, яка не є стороною по справі, звіт містить посилання на неіснуючі предмети, створює юридичні статуси для предметів, які передбачають інші особливі умови для їх встановлення. Окрім того значно завищив вартість предметів оцінки, здійснивши поверхневе порівняння без належного дослідження, що спричинило неналежне визначення ціни позову та відповідно призводить до збільшення судових витрат пов`язаних з розглядом справи. Також матеріали справи не містять Договору на проведення оцінки, який встановлює юридичну підставу його виникнення та подальше правове використання. У зв`язку з вищевикладеним, просить суд визнати даний звіт про оцінку, - неналежним доказом. При винесенні рішення та оцінці доказів - не брати до уваги викладену в ньому інформацію. Міркування позивачки про визнання ним статусу спільного сумісного майна на речі, що є предметом спору - є невірним трактуванням вказаних у відзиві аргументацій та заперечень, оскільки дане майно було придбане одним із членів родини, але не подружжям. За наведеною позивачкою аналогією, можна зробити висновок про її бажання та необхідність здійснити поділ усього майна всіх членів родини, зокрема майна яке було придбано їх спільним старшим сином, - ОСОБА_5 , під час їх спільного проживання з позивачкою в зареєстрованому шлюбі. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв`язку з недоведеністю та покласти на неї всі судові витрати.

18 жовтня 2021 року позивач подала відповідь на заперечення відповідача, в якому зазначила, що 08 жовтня 2021 року вона отримала від відповідача ОСОБА_2 заперечення на її позовну заяву, в якому останній заявляє клопотання про залучення до участі у даній справі в якості третьої особи їхнього сина - ОСОБА_3 , так як вважає, що спільним майном подружжя, яке підлягає поділу є автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, а всі інші спірні транспортні засоби і сільськогосподарська техніка, належить їхньому сину. Вказане твердження відповідача ОСОБА_2 щодо належності їхньому сину ОСОБА_3 трактора МТЗ-50 «Білорусь, 1985 року випуску, придбаного у 1996 році, а також несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причепу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску, придбаного у 2003 році; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску, придбаного у 2000 році; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску, придбаного у 2013 році; культиватора передпосівного навісного КПН-3, придбаного у 2016 році; косарки роторної навісної WIRAX Z -069, 2016 року випуску, придбаної у 2016 році; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску, придбаної у 2016 році - є безпідставним і необгрунтованим.Вона наполягає на доводах, які викладені в її позовній заяві та у відповіді на відзив відповідача і просить суд задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги, а саме: визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ): автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, і несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку: причіп тракторний одновісний ГІТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met 2013 року випуску; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарку-ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року випуску; визнати за нею ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на частку: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter» реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки - причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватора передпосівного навісного КПН-3; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску; cтягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірного майна: автомобіля марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску - 117430 (сто сімнадцять тисяч чотириста тридцять) гривень, трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску - 41570 (сорок одну тисячу сто сімдесят) гривень, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки - причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску - 7650 (сім тисяч шістсот п`ятдесят) гривень, плугу двокорпусного ПЛН2- 35, 2000 року випуску - 3575 (три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень, розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met 2013 року випуску - 3510 (три тисячі п`ятсот десять) гривень, культиватора передпосівного навісного КПН-3 - 8210 (вісім тисяч двісті десять гривень), косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску - 7980 (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень, грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску - 2065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень, що в загальній сумі становить - 191990 ( сто дев`яносто одну тисячу дев`ятсот дев`яносто) гривень, припинивши право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_2 , трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, несамохідна причіпна та навісна сільськогосподарська техніка - причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску, плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску, розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску, культиватор передпосівний навісний КПН-3, косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року випуску, грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року випуску, залишивши їх у власності відповідача ОСОБА_2 ; Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3735 гривень 91 копійку та 5000 гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката.

Ухвалою суду від 16 грудня 2021 року, за клопотанням відповідача, до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_3

14 січня 2021 року третя особа ОСОБА_3 подав письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких вказав, що ознайомившись з позовною заявою вважає за необхідне повідомити суд про наступне. Позивач вказує, що під час спільного проживання в шлюбі та за спільні сумісні кошти позивача та відповідача було набуто наступне майно: автомобіль марки «Mersedes-Benz моделі 313 СDІ Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску; трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску; причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року виробництва; розкидач мінеральних добрив (лійка) Jar-Met, 2013 року виробництва; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарка роторна навісна WIRAX Z-069, 2016 року виробництва; грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко», 2016 року виробництва. Проте це не відповідає дійсності з огляду на наступне. Він займається вирощуванням сільськогосподарської продукції. Для цього він має у власності спецтехніку, яку використовую для вирощування та збору сільськогосподарської продукції. Вся сільськогосподарська продукція вирощується на власних паях, які розташовані коло с. Гаврилівка, Роменського району. Сільськогосподарська техніка зберігається на подвір`ї коло будинку в якому він зареєстрований. До матеріалів справи додана експертиза, яка містить фотокартки сільськогосподарської техніки, яка належить йому. Згідно до висновку експерта вбачається, що останній не виїжджав на місце де зберігається сількогосподарська техніка та не досліджував ці об`єкти. У зв`язку з чим вважає, що висновки експертизи є недопустимими і незаконними. Трактор, який зберігається по адресу АДРЕСА_1 не є трактором МТЗ-50 «Білорусь» 1985 року випуску. Цей транспортний засіб він відновив з рами трактора, який рахувався металобрухтом. Всі комплектуючі, які необхідні були для відношення трактора були куплені ним за особисті кошти. Варто наголосити, що станом на сьогоднішній день право власності на даний транспортний засіб ним ще не зареєстровано, а тому не можливо стверджувати, що це є трактором. На рамі трактора міститься табличка з серійним номером « НОМЕР_4 » та роком виробництва «1969». Вказане повністю спростовує доводи позивача в частині того, що наявний трактор є трактором МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску. Стосовно причепа тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску він є власником причепа одновісного, який зберігається в АДРЕСА_1 . Проте це не причіп ПТС, 2000 року випуску. Даний причіп був придбаний ним за особисті кошти. Стосовно плуга двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску, він є власником двокорпусного плуга, який я відновив з металобрухту. Відновлення плуга відбувалось за його особисті кошти. Проте плуг який перебуває у нього на праві власності не є плугом ПЛН2-35 2000 року. Стосовно розкидача мінеральних добрив (ЛІЙКА) Jar-Met, 2013 року випуску, то розкидач мінеральних добрив він купив за особисті кошти. В 2013 році він дав кошти батьку, відповідачу по справі, і він за його особисті кошти придбав для нього в 2013 році у місті Хмельницькому розкидач мінеральних добрив. Зараз даний прилад знаходиться в с. Гаврилівка. Стосовно культиватора КПН-3, косарки роторної навісної WIRAX Z-069, грабарки-ворушилки тракторної колісної «Сонечко». Цю сільськогосподарську техніку він придбав за особисті кошти. Культиватор КПН-3 він придбав не новий, а в стані що був у використанні. Цей культиватор було вироблено ще за часів радянського союзу та придбано в місті Ромни, не в повній комплектації. Відновленням культиватора він займався особисто. Зберігається даний засіб як і інші - поблизу господарства в якому він зареєстрований. Косарку та грабарку він придбав за особисті кошти, в смт. Срібне. На підставі вищевикладеного він заперечує, що майно, яке зберігається в с. Гаврилівка, а саме: трактор, причіп тракторний одновісний; плуг двокорпусний, розкидач мінеральних добрив (лійка) Jar-Met, 2013 року виробництва; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарка роторна навісна WIRAX Z -069; грабарка-ворушилка тракторна колісна «Сонечко» є спільним сумісним майном позивача та відповідача у зв`язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

23 лютого 2022 року у справі призначено автотоварознавчі експертизи, одна щодо визначення вартості автомобіля за клопотанням відповідача та інша за клопотанням позивача щодо визначення вартості трактора та іншого причіпного та навісного обладнання.

11 листопада 2022 року позивач подала заяву про задоволення позовних вимог і просить: 1. Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактор МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, і несамохідну причіпну та навісну сільськогосподарську техніку: причіп тракторний одновісний ПТС, 2000 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидач мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватор передпосівний навісний КПН-3; косарку роторну навісну WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарку ворушилку тракторну колісну «Сонечко», 2016 року випуску. 2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску, несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску; культиватора передпосівного навісного КПН-3; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску; грабарки ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску. 3. Стягнути з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок компенсації вартості частини спірного майна: автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску - 117430 грн.; трактора МТЗ-50 «Білорусь», 1985 року випуску 41570 грн., несамохідної причіпної та навісної сільськогосподарської техніки: причіпу тракторного одновісного ПТС, 2000 року випуску - 7650 грн.; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску - 3575 грн.; розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року випуску -3510 грн.; культиватора передпосівного навісного КПН-3 8210 грн.; косарки роторної навісної WIRAX Z-069, 2016 року випуску 7980 грн.; грабарки ворушилки тракторної колісної «Сонечко», 2016 року випуску 2065 грн., що в загальній сумі становить 191990 грн., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_2 4 стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3735,91 грн. та 5000 гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката та судові витрати в рахунок компенсації оплати за проведену авто товарознавчу судову експертизу.

26 січня 2023 року підготовче засідання у справі закінчено і призначено судовий розгляд.

В судовому позивач ОСОБА_1 , підтримала обґрунтування заявлених вимог і просила задоволити. Пояснила що в 1996 році вони придбали трактора, сину на той час було 9 років. Вони ремонтували трактора і працювали на ньому. Крім цього придбали робочий плуг в 2000 році, яким користувалися також, вони ним орали. Причеп придбали в 2003 році. Автомобіль купували в 2012 році. Розкидач міндобрив купували в 2013 році в Хмельницьку, син до цього не мав ніякого відношення. В 2016 році придбали культиватор, косарку і гребку. Вони відгодовували бичків і при продажі відклали гроші. Коли купувати гребку і косарку син ОСОБА_6 їздив тоді з батьком. Все це було придбано в сім`ї, тому воно підлягає поділу. Трактор не був оформлений ні на кого, бо з початку не оформили, а потім не було потреби його оформляти, працювали поки працювалося. Документів на його придбання немає. На причеп документів теж немає. Доказів, що дане майно придбане в період шлюбу в неї не має. На інше майно доказів про придбання немає. Стягувати кошти просить по тій ціні яка вказана в позовній заяві,без урахування висновку експерта.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задоволити. Суду пояснив, що позовні вимоги залишаються в розмірі заявленому в первинній позовній заяві, без урахування автотоварознавчій експертизі. Експертизу проводили для того, щоб підтвердити вартість майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав частково. Суду в судовому засіданні пояснив, що він визнає за позивачем право на частки автомобіля Мерседес. Інше майно належить синові. Дружина до тих грошей, за які придбане майно, ніякого відношення не має. Він працює на тій техніці, але вона йому не належить. Трактор виготовлений в 1969 році, а трактора 1989 року у них взагалі не має. Він показував експерту якого року випуску трактора, такі трактори МТЗ 50, в кінці 70 років припинили випускати. В якому році придбавали трактор та коли саме він вже не пам`ятає. Трактор було куплено за батьківські кошти, вони його не оформили бо на нього не було документів, так як він був зроблений з 3 кусків. За трактор платили десь 1200 грн. Син у трактор вклав більше ніж він коштував, придбав мотор, колеса. Коли купували розкидач міндобрив теж не пам`ятає, близько 20 років тому, він його продав бо він їм не потрібен. Культиватор коли купували він не знає, бо купував сам син. Косарку і гребку вони купували з сином але коли саме, вже теж не пам`ятає.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав викладені заперечення та позицію відповідача. Суду в судовому засіданні 20.02.2023 р. пояснив, що заявлені позивачем вимоги визнають частково лише в частині того, що за спільні сумісні кошти було придбано автомобіль Мерседес. Це визнається відповідачем вартість цього транспортного засобу складає 117430 грн. Решта позовних вимог відповідачем не визнається. На позивача покладається обов`язок визначити вартість майна. До позовної заяви позивачем не було надано жодного доказу на придбання майна в період спільного проживання яке було придбано за рахунок спільних коштів подружжя. Необхідно встановлювати обсяг спільного майна, з`ясувати джерело коштів. Він заперечує, що майно купувалося подружжям. Це все майно знаходиться за місцем реєстрації 3-ї особи. У справі є висновок експерта де вказано що трактор МТЗ 50, 1986 року випуску і двоколісний причеп у відповідних органах не зареєстрований. Отже такі речі не існують. Таких транспортних засобів не існує. Рік придбання майна має значення, а рік створення майна в даній справі не має значення. Щодо стягнення витрат з відповідача на користь позивача на правничу допомогу то дана вимога має бути підтверджена належними і допустимими доказами. На сьогодні представник участі не приймає, тому не має потреби у стягненні правничої допомоги. Транспортні засоби на сьогодні не зареєстровані і висновок експерта містить припущення про вартість у випадку, якщо вони будуть зареєстровані, крім цього рік випуску теж чітко не встановлений. Щодо витрат на експертизу то вважає, що треба поділити ті що поніс відповідач, а те що поніс позивач не ділити, визнати лише по автомобілю та стягнути грошову компенсацію. Про розмір судових витрат відповідача буде подано суду відповідну заяву після винесення рішення.

Третя особа ОСОБА_3 вважав що позов задоволенню не підлягає. В судовому засіданні пояснив, що він згоден з представником відповідача. Спільним майном є лише автомобіль Мерседес і хай його ділять. Плуг належить їх сім`ї, це шматок металобрухту, купував він його у с. Салогубівка, їздили з братом і батьком, привозили його. За плуг платили кошти які він давав батькові, а батько віддавав кошти власнику плуга. Чому так відбувалося він пояснити не може. Культиватор належить йому, він купував його у м. Ромни, в кого саме вже не пам`ятає. За культиватор він сам розраховувався. Косарку роторну навісну і грабку купував він у Срібному, привозив разом з батьком. Платив за неї кошти він. Це були його особисті кошти. Скільки він дав грошей на плуг він не пам`ятає, де взяв гроші - 200 доларів, він їх назбирав. Він давав гроші на косарку і на гребку. Коли купували трактор він вже не пам`ятає, причіп одновісний купували десь у 2001 може 2000 році, плуг купували десь у 1996 році, пізніше ніж трактор. Розкидач десь у 2012-2013 року. Він для придбання цього майна також давав гроші. Культиватор він купував в 2014-2015 році. Культиватор він відвіз у Гришине. Косарку і грабку купували десь у 2016-2017 роках. І відвіз він їх на ОСОБА_8 . Він особисто це майно купував для обробітку земельних ділянок. Земельні ділянки у нього є, це пай, у батька пай і в дідуся пай.

Судом встановлено, що 18 червня 1983 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_9 і після його укладення прізвище дружини ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 і його батьками у свідоцтві про народження вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 19, 22).

У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Mercedes-Benz» моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 23).

20 квітня 2021 року складено звіт про незалежну оцінку рухомого майна транспортних засобів і сільськогосподарської техніки (т. 1 а.с.24-56).

9 червня 2021 року між ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_7 (адвокат) укладено договір, предметом якого є доручення клієнтом адвокату, а адвокатом взяття зобов`язання, надати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.3. договору визначено, що за надання правової допомоги клієнт авансово сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі виходячи з обсягу роботи 10 годин з розрахунку 500 грн. За одну годину роботи у твердій грошовій сумі 5000 грн., які клієнт зобов`язаний сплатити до 14.08.2021 року. Крім цього сторони домовилися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийняте позитивне рішення … 5 серпня 2021 року адвокат ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_1 гонорар в розмірі 5000 грн., як оплату за надання правничих послуг … (т.1 а.с.57-60).

24 травня 2021 року ухвалою суду затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ нерухомого майна подружжя (т. 1 а.п.61-62).

25 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 «замовник» та ОСОБА_11 «виконавець» укладено договір, згідно п.1.1. якого замовник доручає а виконавець бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поді спільного майна подружжя. В п. 5.1 договору вказано, що за надання правничої допомоги виконавцем передбачених п. 2.1. цього договору, замовник сплачує виконавцю кошти в наступному розмірі: ознайомлення з матеріалами справи, надання усної консультації та складання заяв по суті справи коштує 1500 грн. за годину праці адвоката; представництво інтересів замовника в суді першої інстанції… 10000 грн. плюс 2000 грн. за кожний другий наступні судові засідання. П.5.3. передбачено що оплата правничої допомоги виконавця передбаченої пунктом 2.1. договору, в розмірі визначеному п. 5.1, здійснюється замовником на протязі 10 днів з моменту набрання законної сили рішенням суду (т. 1 а.п.122-123).

20 липня 2022 року ОСОБА_1 сплатила 15856,68 грн. вартості експертизи (т. 1 а.п. 209).

Висновком експерта № 042/22 судової автотоварознавчої експертизи з оцінки автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI Sprinter, р.н.з. НОМЕР_1 , визначено, що дійсна (ринкова) вартість автомобіля марки: «Mercedes-Benz», моделі «313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2003 року випуску, станом на день призначення експертизи тобто на 23.02.2022 р. становить 298480,27 грн. (т. 1 а.с.214-223).

Згідно висновкуексперта автотоварознавчоїекспертизи,який складено30.09.2022року: станом надату дослідженнявизначити дійснуринкову вартістьпредставленого надослідження тракторамарки (моделі)-МТЗ 50без документівпро реєстраціюв територіальнихорганах Держпродспоживслужбияк трактора,що придатнийдо експлуатаціїне видаєтьсяза можливез причин,викладених удослідницькій частинівисновку.При наявностіпідстав дляреєстрації відповіднодо постановиКабінету МіністрівN694«Про затвердженняПорядку відомчоїреєстрації тазняття зобліку тракторів,самохідних шасі,самохідних сільськогосподарських,дорожньо-будівельнихі меліоративнихмашин,сільськогосподарської техніки,інших механізмів»від 8липня 2009р.на досліджуванийсамостійно складенийтрактор МТЗ-50та заумови,що він1985року випуску,його ринковавартість продажуу технічносправному станіскладає: 87132,00 грн. (за вирахуванням вартості послуг по реєстрації трактора у територіальних органах Держпродспоживслужби). У разі відсутності підстав для реєстрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів N694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» від 8 липня 2009 р. на досліджуваний самостійно складений трактор МТЗ-50 його експлуатація заборонена і ринкова вартість може бути визначена як утилізаційна або ліквідаційна вартість. Перелік необхідних умов та необхідних даних для визначення утилізаційної або ліквідаційної вартості викладений у дослідницькій частині висновку. Станом на дату дослідження визначити дійсну ринкову вартість представленого на дослідження тракторного одновісного причепа ПТС без документів про реєстрацію в територіальних органах Держпродспоживслужби як причепа, що придатний до експлуатації не видається за можливе з причин викладених у дослідницькій частині висновку. При наявності підстав для реєстрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів N 694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» від 8 липня 2009 р. на досліджуваний самостійно складений тракторний причеп та за умови що він 2000 року випуску його ринкова вартість продажу у технічно справному стані складає: 20925,00 грн. за вирахуванням вартості послуг по реєстрації причепа у територіальних органах Держпродспоживслужби. У разі відсутності підстав для реєстрації відповідно до постанови Кабінету Міністрів N694 «Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів» від 8 липня 2009 р. на досліджуваний самостійно складений причеп ПТС його експлуатація заборонена і ринкова вартість може бути визначена як утилізаційна або ліквідаційна вартість. Перелік необхідних умов та необхідних даних для визначення утилізаційної вартості викладений у дослідницькій частині висновку. Ринкова вартість досліджуваного плуга двокорпусного ПЛН2-35 - 2000 року виготовлення, станом на дату дослідження, складає: 9623,64грн. Визначити дійсну ринкову вартість розкидача мінеральних добрив (лійки) Jar-Met, 2013 року виготовлення, станом на дату дослідження, не видається за можливе з причин, викладених у дослідницькій частині висновку. Ринкова вартість досліджуваного культиватора передпосівного навісного КПН-3, рік виготовлення - не встановлений, станом на дату дослідження, складає: 18812,00 грн. Ринкова вартість досліджуваної косарки роторної навісної WIRAX Z - 069, 2016 року виготовлення, станом на дату дослідження, складає: 28665,84грн. Ринкова вартість досліджуваної грабарки-ворушилки тракторної марки (моделі) - Agromech РZК-4 «Сонечко», 2016 року виготовлення, станом на час дослідження, складає: 6193,80 грн. (а.п.228 244).

Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу поділу майна подружжя.

При вирішенні спору суд виходить, з положень Сімейного кодексу України та норм Цивільного кодексу України, на які посилаються сторони.

Відповідно ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зістаттею 34Закону України"Продорожній рух" (в редакції що діяла на момент придбання трактора та причепа) реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388(у редакції, чинній на час придбання трактора та причепа) передбачено обов`язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно ч.1 ст.11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази зібрані у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов частково обґрунтований, а майном, яке набуте подружжям в період шлюбу суд вважає автомобіль марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску та плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску. Відповідно стягненню з відповідача підлягає вартості того майна придбання якого відбулося в період шлюбу позивача та відповідача.

Такий висновок суду склався виходячи з тих підстав, що право на автомобіля не заперечується відповідачем та третьою особою, а придбання плуга в період спільного проживання фактично визнано відповідачем та третьою особою. При цьому заперечення відповідача та третьої особи щодо поліпшення стану плуга третьою особою, в судовому засіданні підтвердження не знайшли. Крім цього, навіть за умови підтвердження даної обставини, такі поліпшення проведені з відсутності згоди всіх співвласників, не можуть бути враховані при вирішенні даного спору.

Щодо заявлених вимог в іншій частині, суд вважає, що позивач не надала доказів придбання цього майна сторонами у період шлюбу за спільні кошти подружжя. Зокрема позивач не довела, що трактор і причеп одновісний взагалі були придбані, оскільки дані речі є транспортними засобами і для підтвердження права власності суду мали бути надані реєстраційні документи на дані транспортні засоби. Тобто, для того щоб транспортні засоби вважалися власністю певної особи, необхідно провести їх державну реєстрацію у визначеному законом порядку, і лише після цього у особи виникає повне право власності, в розумінні ЦК України. Так як в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права власності на дані транспортні засоби когось з подружжя, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову щодо вказаних транспортних засобів.

Щодо навісного та причіпного обладнання суд вважає що в даному випадку позивачем не надано документів на придбання цього майна в період шлюбу договорів, квитанцій, чеків, накладних, чи інших, отже суд не може беззастережно вважати доведеним, що дане майно було придбано взагалі, придбано подружжям в період шлюбу та за кошти подружжя. При цьому суд вважає, що позивач не спростувала заперечень відповідача та третьої особи щодо даних обставин.

Вирішуючи вимоги про стягнення судових витрат суд виходить з наступного: з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом В.І. Цимбалом укладено договір про надання правничої допомоги. При розгляді справи доведено факт надання правової допомоги та оплату таких послуг, а саме квитанціями про прийняття коштів за виконані роботи згідно договору про надання правової допомоги. Сторонами визначення розміру оплати правової допомоги в сумі 5000 грн. Враховуючи положення чинного законодавства, ступінь складності справи, обсяг та обґрунтування заперечень, час протягом якого представник приймав участь безпосередньо в судових засіданнях, та висновки суду щодо можливості часткового задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 4000 грн. як компенсація витрат на правову допомогу. Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір. При цьому суд стягує з відповідача судовий збір в повному обсязі, оскільки він сплачений за мінімальною ставкою у зв`язку з чим позивач, при звернені до суду не могла оплатити менше ніж фактично сплачено.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат з оплати вартості проведення експертизи, суд не вбачає підстав для стягнення цих витрат, оскільки позивач дану експертизу, як доказ у справі не використовувала і визначену експертом вартість до уваги не брала.

На підставі ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна подружжя та стягнення судових витрат задоволити частково.

Визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; плуг двокорпусний ПЛН2-35, 2000 року випуску.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок компенсації вартості частини спірного майна: автомобіля марки «Mercedes-Benz моделі 313 CDI Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2003 року випуску - 117430 грн.; плугу двокорпусного ПЛН2-35, 2000 року випуску - 3575 грн.; що в загальній сумі становить 121005 грн., припинивши право спільної сумісної власності подружжя на вказане майно, залишивши його у власності відповідача ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок компенсації понесених судових витрат по сплаті судового збору 3735,91 грн., та 4000 гривень витрат по оплаті правничої допомоги адвоката.

В іншій частині в задоволення позову відмовити.

В задоволенні вимог відповідача про стягнення вартості товарознавчої експертизи відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 3 квітня 2023 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга