КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/21176/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1960/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.Д., у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві безпідставно отримані кошти (пенсію) у сумі 16 421,22 грн. та 2 270,00 грн. судового збору (а.с. 1-2).

Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 01 січня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України в редакції від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було проведено перерахунок пенсії відповідачу на підставі наданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в місті Києві довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 19 березня 2018 року № 31491, де розмір грошового забезпечення на січень 2016 склав 10 492,68 грн.

Позивач вказував, що при проведенні перерахунку 07 квітня 2018 року розмір пенсії складав на 01 січня 2016 - 7 344,88 грн. Ліквідаційною комісією листом від 22 травня 2018 року № ПК-3739/125/01/62-2018 було надано оновлену довідку від 22 травня 2018 року № 31491, де розмір грошового забезпечення на січень 2016 року складав 6 582,87 грн. На підставі даної довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві проведено перерахунок, який призвів до зменшення розміру пенсії та складав на 01 січня 2016 року - 4 608,01 грн. Таким чином, сума надмірно виплачених коштів (пенсії) за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року склала 16 421,22 грн., про що було повідомлено відповідача листом від 06 липня 2018 року № 34422/04.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було прийнято рішення № 169 від 22 червня 2018 року про стягнення надмірно виплачених сум пенсії у розмірі 20% щомісячно, починаючи з 01 серпня 2018 року. Вказував, що відповідач дане рішення оскаржив, відрахування з пенсії припинено з 01 вересня 2019 року та утримані кошти в розмірі 13 655,12 грн. за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2019 року повернуті на поточний рахунок ОСОБА_1 .

Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з метою досудового врегулювання спору було направлено лист відповідачу, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку, проте даний лист відповідачем проігноровано та кошти в розмірі 16 421,22 грн. не повернуто (а.с. 1-2).

У серпні 2022 року до суду надійшли письмові пояснення від ОСОБА_1 , в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважав, що позивач звернувся до суду з незаконних підстав, адже подаючи вказаний позов, останній був обізнаний про рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 70 % грошового забезпечення на 85% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року та виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час. Крім того, вказував, що позивач був обізнаний і про прийняте ним рішення від 22 червня 2018 року № 169 за справою № 31491 пенсіонера МВС ОСОБА_1 , в якому самим позивачем винною особою у надмірно нарахованих коштах визнано Ліквідаційну комісію ГУ МВС України, яка надавала довідки для перерахунку пенсії. Також відповідач звертав увагу, що станом на 28 липня 2022 року позивач мав заборгованість зі сплати пенсійних коштів перед відповідачем у сумі 27 711,14 грн. Вважає, що позивач своїми неправомірними діями, змістом позовної заяви, вводив в оману суд щодо правомірності стягнення коштів та наявності вини відповідача. Крім того, позивачем не наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача зазначеної грошової суми, а також будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (а.с. 91-97).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно отримані кошти (переплата пенсії) у розмірі 16 421,22 грн. та судовий збір у розмірі 2 270 грн., а загалом 18 691,22 грн. (а.с. 108-109).

Не погодившись із рішенням районного суду, 13 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельничук І.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та вирішити питання щодо судових витрат (а.с. 115-123).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, винесеним із порушенням норм матеріального та процесуального права, та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Вказувала, що не погоджується з висновком суду про те, що матеріали справи не містять доказів відсутності вини ОСОБА_1 щодо надмірного перерахунку йому пенсії позивачем, та що ОСОБА_1 не надав відзиву на позовну заяву суду, заперечень не висловив, протилежних доводів та доказів не заявив. Звертала увагу, що відповідачем було надано всі належні докази відсутності його вини з надмірного перерахунку пенсії, а самим позивачем надано до суду головний доказ - рішення Пенсійного фонду України від 22 червня 2018 року № 169, яким встановлена причина виникнення переплат, а саме з вини організації, яка видала фіктивний документ та яке міститься у матеріалах справи, що підтверджує відсутність вини відповідача і доводить вину Ліквідаційної комісії МВС України, що взагалі не було враховано судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Крім того, зазначала, що судом першої інстанції не було досліджено всі надані сторонами докази, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку позивача, доказів про надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які б стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні зазначеної суми коштів в позовній заяві, позивач суду не надав (а.с. 115-123).

09 лютого 2023 року копію ухвали про відкриття апеляційного провадження і копію апеляційної скарги вручено представнику Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення, проте відзив від позивача на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив (а.с. 136-140).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с. 15).

Згідно довідки заступника голови ліквідаційної комісії МВС України в місті Києві Подорожнього М.В. № 31491 від 19 березня 2018 року розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ОСОБА_1 за січень 2016 року складав 10 492,68 грн. (а.с. 10).

На підставі наданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в місті Києві вказаної довідки про розмір грошового забезпечення відповідачу з 01 травня 2018 року було проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Після проведення перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року складав 7 344,88 грн. (70 % грошового забезпечення) (а.с. 11).

Оновленою довідкою заступника голови ліквідаційної комісії МВС України в місті Києві Подорожнього М.В. № 31491 від 22 травня 2018 року розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) ОСОБА_1 за січень 2016 року складав 6 582,87 грн. (а.с. 13).

На підставі даної довідки Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб». Після проведення перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2018 року складав 4 608,01 грн. (70 % грошового забезпечення) (а.с. 14).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про призначену та виплачену пенсію № 1364 від 06 серпня 2020 року сума надмірно виплачених коштів (пенсії) ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року становить 16 421,22 грн. (а.с. 15).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 06 липня 2018 року відповідачу ОСОБА_1 було запропоновано добровільно протягом місяця повернути надмірно виплачені кошти в розмірі 16 421,22 грн. (а.с. 16).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві було прийнято рішення № 169 від 22 червня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 надмірно виплачених сум пенсії у розмірі 16 421,22 грн. за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2018 року шляхом стягнення 20% пенсії щомісячно до повного погашення переплати (а.с. 17).

02 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про виплату частини пенсії, яку стягували в розмірі 20 % щомісячно, починаючи з 2018 року, як виплачена надміру без рішення суду, а також припинення подальшого відрахування (а.с. 18).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 було повторно запропоновано добровільно повернути надмірно виплачені кошти в розмірі 16 421,22 грн. (а.с. 19).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі № 640/24989/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 встановленого, як відсоткове співвідношення до сум грошового забезпечення відповідної посади, при її призначенні з 85 відсотків до 70 відсотків при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 основного розміру пенсії від грошового забезпечення в розмірі 85 % за минулий час без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року та виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з 1 січня 2016 року у розмірі 85 % грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві від 19 березня 2018 року № 31491 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)», з урахуванням проведеного перерахунку та виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 59-62).

Судом встановлено, щовідповідно до висновку про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09 квітня 1992 року та постанови Кабінету Міністрів України № 12 від 08 січня 2000 року виданого 13 січня 2003 року, ОСОБА_1 призначено з 01 січня 2003 року пенсію за вислугу років у розмірі 85 % грошового забезпечення, який був встановлений довічно.

У рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі № 640/24989/20 суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі Постанови КМУ № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Рішення набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статі 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Частиною 1 статті 1215 ЦК України зазначається, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, провадження № 14-445цс18, дійшла висновку, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій відбувається лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера внаслідок його зловживань.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено факту недобросовісного набуття відповідачем пенсії у розмірі 16 421,22 грн., а також не надано належних доказів для встановлення наявності рахункової помилки зі сторони позивача.

У матеріалах справи наявне рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві від 22 червня 2018 року № 169, в якому позивач причиною виникнення переплат вказав «з вини організації, яка видала фіктивний документ», тобто Ліквідаційної комісії МВС України (а.с. 17). Таким чином, вказаним рішенням позивач підтвердив відсутність вини пенсіонера ОСОБА_1 та відсутність рахункової помилки зі сторони позивача.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Крім того, як було встановлено, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2021 року у справі № 640/24989/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 встановленого, як відсоткове співвідношення до сум грошового забезпечення відповідної посади, при її призначенні з 85 відсотків до 70 відсотків при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок ОСОБА_1 основного розміру пенсії від грошового забезпечення в розмірі 85 % за минулий час без обмеження будь-яким строком з 01 січня 2016 року та виплатити одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком з 1 січня 2016 року у розмірі 85 % грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії ГУМВС України в місті Києві від 19 березня 2018 року № 31491 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції)», з урахуванням проведеного перерахунку та виплачених сум (а.с. 59-62).

Таким чином, враховуючи визнання адміністративним судом протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 встановленою, як відсоткове співвідношення до сум грошового забезпечення відповідної посади, при її призначенні з 85% до 70% при проведенні перерахунку пенсійного забезпечення, відсутні підстави для визнання коштів такими, що були безпідставно отримані відповідачем в період з 01січня 2018 року по 30 червня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про недоведеність позивачем того, що Головним управлінням Пенсійного Фонду України в місті Києві було здійснено переплату пенсії відповідачу з причин зловживань з боку відповідача, рахункової помилки або недобросовісності набувача грошових сум.

Вищевказаних вимог законодавства, обставин і доказів суд першої інстанції не врахував і дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, рішення районного суду з підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог про відмову у задоволенні позову.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 3 405,00 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а.с. 124).

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 листопада 2022 року - скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - 3 405,00 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова