open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа 206/4053/22

Провадження 2/206/230/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Масюкової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарського районного суду м. Дніпропетровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою особам, які не мають право на пенсію,

за участі

представника позивача - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2022 року начальник Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради звернулася до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою особам, які не мають право на пенсію, в якому просить стягнути з відповідачки надміру виплачену суму державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, в розмірі 10614,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та яка, відповідно до рішення виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради від 21.12.2018 року, №421 набула повної цивільної дієздатності, 12.06.2019 звернулася до Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради із заявою на призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію. До заяви відповідачка надала свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , що видано відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції міста Дніпропетровська 24.01.2003, відповідно до якого вона є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної юстиції у Дніпропетровській області, 02.05.2019, відповідно до якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; довідку Лівобережного відділу обслуговування громадян, відповідно до якої було встановлено, що мати відповідачки не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, як отримувач пенсії по втраті годувальника, зокрема на доньку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відсутній страховий стаж, передбачений ст. 36 ЗУ України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши заяву відповідачки від 12.06.2019, рішенням управління від 09.07.2019 їй було призначено державну соціальну допомогу на період з 30.04.2019 (день, що настає за днем смерті годувальника) по 30.06.2021. 13.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою, в якій просила перерахувати раніше призначену їй державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, з 28 листопада 2020, до заяви додала довідку Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський професійно-технічної освіти» від 16.03.2021, № 11. Згідно наданої відповідачкою довідки було встановлено, що ОСОБА_1 зарахована на навчання до вищезазначеного навчального закладу, згідно наказу №5 «З-УДЗ» від 27.08.2018, форма навчання - денна, термін навчання до 30.06.2021 року. Тобто своє право на отримання державної соціальної допомоги у період з 28.11.2020 по 30.06.2021 відповідач підтвердила. Надалі, враховуючи положення абз. 2 п. 1 Постанови №264, а також те, що відповідачка не досягла 23 років та могла навчатися за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової перед вищої чи вищої освіти їй був продовжений строк виплати допомоги без особистого звернення з 01.07.2021 по 31.01.2022 у розмірі 1769,00 грн. щомісячно (розпорядження управління від 23.05.2021, 22.07.2021, 24.09.2021 та 23.10.2021). У листопаді 2021 року, на виконання вимог ЗУ «Про верифікацію та моніторингу державних виплат», керуючись Порядком здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №136, управлінням було опрацьовано рекомендації щодо проведеної верифікації державних виплат відповідачці та встановлено, що починаючи з липня 2021 ОСОБА_1 не навчається за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної, фахової перед вищої чи вищої освіти. Рішенням управління від 29.11.2021 відповідачці було припинено виплату допомоги з 01.07.2021, у зв`язку із закінченням навчання та визначено надміру виплачені кошти, які склали 10614,00 грн., за період з 01.07.2021 по 31.12.2021. Позивач також зазначає, що відповідач була повідомлена, що у разі зміни обставин, що можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги вона зобов`язана повідомити органи праці та соціального захисту населення про що засвідчила своїм підписом в заявах від 12.06.2019 та 13.05.2021. У зв`язку з тим, що відповідачка не повідомила про обставини, що вплинули на призначення та виплату соціальної допомоги їй було надміру виплачені кошти соціальної допомоги за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 у сумі 10614,00 грн., які на теперішній час ОСОБА_1 на рахунок управління не повернула. У зв`язку з чим, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену суму державної соціальної допомоги.

Ухвалою суду від 23 січня 2023 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримала, просила її задовольнити та пояснила, що ОСОБА_1 з липня 2021 року не навчалася у учбовому закладі, а тому втратила право на допомогу.

Відповідачка, що повідомлена належним чином в судове засідання не з`явилася за невідомими суду причинами. Будь-яких заяв чи клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило. Тому на підставі ст. 223 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий номер 49, батьками ОСОБА_1 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 6).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 02.05.2019 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Відповідно до довідки, що видано 13.05.2019 року ОСОБА_4 зазначено, що вона станом на 13.05.2019 не перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України, як отримувач пенсії по втраті годувальника ОСОБА_3 на дітей у зв`язку з тим, що відсутній страховий стаж, передбачений ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.8).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради від 21.12.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано повну цивільну дієздатність на підставі запису в свідоцтві про народження останньої, як матері малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7).

В заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги від 12.06.2019, №211, поданої ОСОБА_1 до Лівобережного УСЗН, в прикінцевих положеннях, щодо повідомлення в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги та про відмову в призначенні або припиненні виплати, призначеної соціальної допомоги повернення надміру міститься підпис відповідачки (а.с.10-11).

Згідно із довідкою Департаменту освіти та науки Дніпровської обласної державної адміністрації Державний професійно-технічний навчальний заклад № 11 від 16.03.2021 року, що видана ОСОБА_1 , яка зарахована на навчання до Державного професійно-технічного навчального закладу «Дніпровський центр професійно-технічної освіти» 3 рівня атестації згідно наказу №5 «З-УДЗ» від 27.08.201, форма навчання денна, термін навчання 3 роки до 30.06.2021 року (а.с.13).

Відповідно до розпоряджень від 23.05.2021, 22.07.2021, 24.09.2021, 23.10.2021 ОСОБА_1 продовжено строк виплати ДСД дитині померлого годувальника та установлено розмір допомоги (а.с. 17).

Рішенням за даними верифікації ОСОБА_1 припинено нарахування і здійснення державної виплати ОСОБА_1 з 01.07.2021, де в коментарі рішення також зазначено, що нарахування і здійснення державної виплати припинено за результатами опрацювання рекомендації Мінфіну, кошти підлягають поверненню за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 (а.с.19).

Рішенням Лівобережного управління соціального захисту населення №5810 від 29.11.2021, ОСОБА_1 припинено виплату допомоги з 01.07.2021 у зв`язку із закінченням навчання, а також визначено суму надміру виплачених коштів (а.с.20).

Відповідно до повідомлення Лівобережного управління соціального захисту населення від 14.01.2022, ОСОБА_1 проінформовано про надміру отриманих нею коштів, які останній необхідно повернути за реквізитами, що зазначені в повідомленні, а саме 10614,00 грн. (а.с.21).

Довідкою розрахунку переплати по державній соціальній допомозі дитині померлого годувальника, ОСОБА_1 в період з 01.07.2021 по 31.12.2021 розмір переплати становить 10614,00 грн. (а.с.24).

В матеріалах справи містяться Акти обстежень матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 (а.с.22-23).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно із п.2 ч.2 ст. 36 вказаного Закону, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які недосягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Положеннями ч. 3 ст. 49 Закону визначено, у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Згідно із ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсіонери зобов`язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року № 6-4.

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

За положеннями ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, виходячи з викладених норм, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року у справі 6-91цс14 та від 22 січня 2014 року у справі 6-151цс13.

Із досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» отримувала пенсію по втраті годувальника, оскільки навчалась у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Дніпровський центр професійно-технічної освіти» за денною формою навчання з 27.08.2018 року, термін закінчення навчання 30.06.2021 року. У зв`язку з чим, Лівобережним управлінням соціального захисту населення Дніпровської міської ради було призначено виплату допомоги дитині померлого годувальника.

Розпорядженнями управління від 23.05.2021, 22.07.2023, 04.09.2021 та 23.10.2021 ОСОБА_1 продовжено строк виплат допомоги дитині померлого годувальника, проте, в матеріалах справи не міститься жодних даних, у вигляді звернень чи заяв ОСОБА_1 з вимогою про продовження виплат після закінчення терміну навчання, тобто після 30.06.2021, що могло б свідчити про недобросовісність зі сторони відповідачки. Тобто всі правомірні дії для отримання і зупинення соціальної допомоги по втраті годувальника ОСОБА_1 виконано.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено, що переплата пенсії по втраті годувальника утворилася не внаслідок недобросовісності відповідача, так як відповідачка надала повну, достовірну інформацію з конкретною зазначеною датою терміну закінчення навчання.

Крім того, позивач у позовній заяві посилався на постанову Кабінету міністрів України №264, де зазначив, що згідно абз. 2 п. 1 Постанови ними був продовжений строк виплати допомоги без особистого звернення відповідачки. Проте, в абз. 2 п.1 Постанови йдеться про строк звернення за призначенням державної допомоги сім`ям з дітьми, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію продовжується на період карантину та один місяць після дати його відміни. Абзацом 1 пункту 1 даної Постанови зазначається, що строк виплати державної соціальної допомоги продовжується на період карантину та на один місяць після його відміни і державна соціальна допомога виплачується повний місяць без звернення особи до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення, однак в перелічених категоріях осіб, що зазначені в даному абзаці і пункті не міститься категорія осіб, які отримують соціальні виплати по втраті годувальника, до якої відноситься ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні № 29979/04від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України» визначає, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Отже, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши думку представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та проаналізувавши положення чинного законодавства з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі недоведеністю недобросовісності відповідачки у отриманні надміру виплачених коштів.

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 263-268, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів за призначеною державною соціальною допомогою особам, що не мають права на пенсію - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: В.В. Малихіна

Джерело: ЄДРСР 109950475
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку