ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа №380/6745/21

адміністративне провадження №К/990/25289/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Костецького Н.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові (далі - ТУ ДБР у місті Львові), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ Директора ТУ ДБР у місті Львові Ляшка Р.В. від 29 березня 2021 року №157-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 », яким позивача звільнено з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові з 29 березня 2021 року;

- поновити державну службу та позивача на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові або на іншій рівнозначній посаді;

- зобов`язати нарахувати та стягнути із ТУ ДБР у місті Львові на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 березня 2021 року в зв`язку з незаконним звільненням.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: наказ про звільнення позивача прийнятий відповідачем всупереч вимогам законодавства України; визначене в оскаржуваному наказі формулювання не підпадає під приписи пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII); скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису не відбулося, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу, а посада позивача в ньому залишилася; у порушення норм трудового законодавства ОСОБА_1 не запропоновано іншої рівнозначної посади, а згідно з інформацією, розміщеною в оголошенні про проведення конкурсу в ТУ ДБР у місті Львові від 20 листопада 2020 року, були наявні вакантні посади старших слідчих та слідчих; суб`єктом призначення не прийнято рішення про переведення позивача на жодну із вакантних посад, хоча він відповідає кваліфікаційним вимогам і критеріям професійної придатності для зайняття відповідних посад у підрозділах ДБР.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - без змін.

5. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що: доводи ОСОБА_1 про відсутність фактичного скорочення посади державної служби, яку він обіймав, є помилковими; порушень процедури повідомлення позивача про наступне вивільнення з боку відповідача не встановлено; жодних гарантій на залишення ОСОБА_1 на посаді норми спеціального законодавства не містять; наказ про звільнення позивача є таким, що прийнятий відповідачем у межах повноважень, у спосіб та в порядку, що визначені чинним законодавством.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

7. Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пункту 1 частини першої та частини третьої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону України від 23 лютого 2021 року №1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» (далі - Закон №1285-IX); підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03 грудня 2019 року №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305-IX); частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у випадку звільнення державного службовця під час дії цього Закону в редакції Закону №1285-ІХ, за умови його попередження про вивільнення під час дії Закону №889-VIII в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року №117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон №117-IX); пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон №440-IX) при звільненні слідчого ДБР - переможця конкурсу, посада якого відноситься до категорії державної служби, за умови віднесення цієї посади до категорії рядового та начальницького складу.

IV. Позиція інших учасників справи

8. ТУ ДБР у місті Львові подало відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р. ухвалою від 06 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 28 березня 2023 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 29 березня 2023 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 29 лютого 2016 року №127 утворено ДБР як центральний орган виконавчої влади.

12. Наказом ДБР від 21 грудня 2017 року №1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань» затверджено організаційну структуру ДБР.

13. З 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 обіймав посаду державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові.

14. З 27 грудня 2019 року в зв`язку з набранням чинності Законом №305-IX змінено правовий статус ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

15. Указом Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР.

16. Наказом ДБР від 14 лютого 2020 року №42 «Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань» затверджено структуру центрального апарату ДБР і визнано таким, що втратив чинність наказ ДБР від 21 грудня 2017 року №1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань».

17. Наказом ДБР від 08 липня 2020 року №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

18. Наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року №583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08 липня 2020 року №323.

19. Наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» затверджено нову структуру та штатну чисельність територіальних управлінь ДБР, у тому числі структуру ТУ ДБР у місті Львові, штатною чисельністю 122 штатних одиниць.

20. Наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові на 2020 рік.

21. Згідно із указаними змінами до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР у місті Львові (вводяться в дію з 01 лютого 2021 року) посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у місті Львові виведено з штатного розпису і введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу.

22. Посада державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, яку обіймав позивач, також виведена зі штатного розпису.

23. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 22 жовтня 2020 року №188-о/с «Про попередження працівників» наказано сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у місті Львові персонально попередити працівників цього територіального управління, посади яких скорочуються, про наступне вивільнення.

24. 22 жовтня 2020 року позивача ознайомлено із попередженням про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в зв`язку зі скороченням посади державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, яку він обіймав, внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові відповідно до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск.

25. Наказом ДБР від 30 грудня 2020 року №303дск внесено зміни до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск у частині дати введення в дію змін до штатного розпису №6 ТУ ДБР у місті Львові, а саме замість « 01 лютого 2021 року» визначено дату « 01 березня 2021 року».

26. Наказом ДБР від 25 січня 2021 року №46дск затверджено та введено в дію штатний розпис ТУ ДБР у місті Львові на 2021 рік.

27. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 28 січня 2021 року №19-о/с внесено зміни до наказу ТУ ДБР у місті Львові від 22 жовтня 2020 року №188-о/с «Про попередження працівників», а саме словосполучення «з 31 січня 2021 року» замінено на словосполучення «з 28 лютого 2021 року».

28. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 19 лютого 2021 року №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII), пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону №889-VIII, наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові 01 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців (пункт 1 цього наказу).

29. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 01 березня 2021 року №115-о/с «Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 року №57-о/с» відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону №794-VIII, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону №889-VIII, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю працівника пункт 1 наказу ТУ ДБР у місті Львові від 19 лютого 2021 року №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » викладено у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців».

30. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 29 березня 2021 року №157-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону №794-VIII, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону №889-VIII, наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові 29 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців (пункт 1 цього наказу).

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

31. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Правові основи організації та діяльності ДБР визначає Закон №794-VIII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у статті 1 якого закріплено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

33. Систему ДБР складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі ДБР діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи. Організаційна структура ДБР визначається Президентом України (частина перша статті 9 Закону №794-VIII).

34. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів ДБР; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

35. За змістом пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону №794-VIII Директор територіального управління ДБР: призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються директором ДБР відповідно до статті 12 цього Закону; видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження.

36. Приписами частин першої-шостої статті 14 Закону №794-VIII визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР. Служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в ДБР зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону. На службу до ДБР приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки. Прийняття громадян України на службу до ДБР без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах ДБР затверджуються Директором ДБР. Призначення на посади у ДБР, крім посад Директора ДБР, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату ДБР та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь ДБР, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників ДБР. Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу ДБР та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується КМУ. Трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників ДБР на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців ДБР поширюється дія Закону №889-VIII. Посади державних службовців ДБР відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством. Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, що затверджується КМУ, а також іншими нормативно-правовими актами.

37. Згідно зі статтею 14-3 Закону №794-VIII державні службовці можуть бути переведені у системі ДБР за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом №889-VIII. Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі ДБР, у тому числі з територіального управління до центрального апарату ДБР, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади. Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи ДБР, які порушили питання про переведення.

38. За правилами підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ працівники ДБР, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону №794-VIII з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР.

39. Наказом ДБР від 28 грудня 2019 року №343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань»» (зі змінами, внесеними наказами від 02 січня 2020 року №1 та від 03 січня 2020 року №2) затверджений Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №343), який визначає процедуру зміни категорії посад працівників ДБР, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.

40. Згідно з пунктом 2 Порядку №343 для забезпечення ефективності та безперервності виконання завдань, покладених на ДБР як державний правоохоронний орган, Директор ДБР або особа, яка виконує його повноваження, визначає в межах граничної чисельності перелік посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, відповідно до повноважень, передбачених пунктом 5 частини першої статті 12 Закону №794-VIII.

41. У пункті 4 Порядку №343 визначено, що служба в ДБР на посадах рядового і начальницького складу передбачає відповідність кваліфікаційним вимогам та особливим критеріям професійної придатності (зокрема, щодо стану здоров`я, застосування зброї та спецзасобів, здатності витримувати додаткові фізичні та психологічні навантаження, понаднормову роботу тощо), які є відмінними від вимог для служби в ДБР на посадах державної служби.

42. Згідно з пунктом 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників ДБР, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора ДБР або особи, яка виконує його повноваження. Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону №889-VIII) та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. З прийняттям рішення Директором ДБР або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проєкти наказів: «Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад; «Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами і подає на підпис Директору ДБР. Після затвердження штатного розпису ДБР (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочено, видається наказ про їхнє персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону №889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Після проведення етапів конкурсного відбору, проведення психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа, співбесіди та визначення переможців, кандидати на посади рядового та начальницького складу проходять військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби за станом здоров`я. Кандидати на посади у спеціальний підрозділ ДБР додатково проходять тестування з фізичної підготовки. За умови успішного проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки (для визначення категорії персоналу), стосовно переможців конкурсного відбору видається наказ про призначення на відповідні посади.

43. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулює Закон №889-VIII (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

44. Відповідно до статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проєктів програм, концепцій, стратегій, проєктів законів та інших нормативно-правових актів, проєктів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

45. Приписами частин першої-третьої статті 5 Закону №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами КМУ та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

46. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

47. Відповідно до частини першої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №117-IX підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

48. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №440-IX суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

49. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №1285-ІХ суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

50. Згідно з частиною п`ятою статті 87 Закону №889-VIII наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

51. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у визначених випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

52. Згідно з частиною шостою статті 49-2 КЗпП України в редакції Закону України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону №889-VIII, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

53. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

55. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

56. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

57. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

58. Предметом судового контролю у справі є правомірність/протиправність припинення державної служби та звільнення позивача з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

59. Із прийняттям Закону №117-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, до Закону №794-VIII внесено зміни Законом №305-ІХ, який набрав чинності 27 грудня 2019 року, внаслідок чого ДБР набуло статусу державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції (стаття 1 Закону №794-VIII в редакції Закону №305-ІХ).

60. Водночас приписи частини першої статті 9 Закону №794-VIII в редакції Закону №305-ІХ передбачають, що організаційна структура ДБР визначається Президентом України.

61. Отже, з 27 грудня 2019 року змінився не лише правовий статус ДБР (із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган), але й порядок визначення організаційної структури ДБР (визначається Президентом України, а до внесення вказаних змін організаційна структура ДБР затверджувалася Директором ДБР за погодженням із КМУ).

62. Відповідні зміни запроваджені з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР шляхом реформування цього органу задля цілей удосконалення законодавчого регулювання питань, пов`язаних із його діяльністю, проходженням служби особами рядового та начальницького складу ДБР, конкурсними відборами та переведенням працівників ДБР тощо.

63. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач проходив державну службу на посаді слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові.

64. Указом Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020 затверджено нову організаційну структуру ДБР, що, відповідно, зумовило прийняття відповідних змін до штатного розпису як центрального апарату, так і територіальних органів ДБР.

65. Відповідно до наказів ДБР від 08 липня 2020 року №323 (затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами), від 15 жовтня 2020 року №583 (внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами), від 15 жовтня 2020 року №581 (затверджено нову структуру та штатну чисельність ТУ ДБР у місті Львові), від 20 жовтня 2020 року №198дск (затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові на 2020 рік), від 30 грудня 2020 року №303дск (внесено зміни до наказу від 20 жовтня 2020 року №198дск) та інших посади державної служби у слідчому управлінні ТУ ДБР у місті Львові були виведені з штатного розпису, в тому числі й посада державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, яку обіймав позивач. Водночас до штатного розпису введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, а саме: старших слідчих (старший начальницький склад - майор ДБР) та слідчих (середній начальницький склад - капітан ДБР).

66. Таким чином, відбулася зміна категорії посад, що має наслідком виведення із штатного розпису та скорочення посад державної служби і введенням до штатного розпису посад рядового та начальницького складу.

67. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що у зв`язку зі зміною правового статусу ДБР (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган), внаслідок внесення змін до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові, була скорочена посада державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, яку обіймав позивач.

68. Із приписів частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII в редакції Закону №305-ІХ висновується, що законодавець при регулюванні трудових відносин працівників ДБР при проходженні та припиненні державної служби згідно із Законом №889-VІІІ і державної служби особливого характеру відповідно до Закону №794-VІІІ встановив відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців (державних службовців і осіб рядового та начальницького складу), введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР.

69. Водночас із аналізу статті 14-3 Закону №794-VIII, який доповнений цією статтею згідно із Законом №305-IX, слідує, що законодавець не передбачив механізму переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом.

70. Аналогічні за змістом висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2022 року в справі №200/12306/20-а, від 10 серпня 2022 року в справі №560/586/21, від 01 вересня 2022 року в справі №160/4335/21, від 15 вересня 2022 року в справі №380/10822/21, від 22 листопада 2022 року в справі №320/8522/20, від 29 листопада 2022 року в справі №280/9533/20, від 08 грудня 2022 року в справі №160/4338/21 та інших.

71. Відповідного підходу дотримувався Верховний Суд і в інших своїх постановах, зокрема, у постановах від 03 листопада 2022 року в справі №240/20237/20, від 01 грудня 2022 року в справі №380/4735/21, від 29 грудня 2022 року в справі №380/9230/21 та від 23 лютого 2023 року в справі №280/2412/21 констатував, що враховуючи зміну правового статусу ДБР і положення статті 14-3 Закону №794-VIII висновується, що переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено. Слідчі ДБР після набрання чинності Законом №305-IX не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їхнього звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.

72. 22 жовтня 2020 року позивача попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в зв`язку зі скороченням посади державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові, яку він обіймав, внаслідок затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у місті Львові відповідно до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск.

73. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №117-IX підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

74. Отже, норми пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ в редакції Закону №117-IX пов`язують припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

75. Наказом ТУ ДБР у місті Львові від 19 лютого 2021 року №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пунктів 2, 5 частини третьої статті 13 Закону №794-VIII, пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87, статті 89 Закону №889-VIII, наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №198дск «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2020 рік» припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові 01 березня 2021 року в зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців (пункт 1 цього наказу).

76. Разом із тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача пункт 1 наказу ТУ ДБР у місті Львові від 19 лютого 2021 року №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » наказом ТУ ДБР у місті Львові від 01 березня 2021 року №115-о/с «Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 року №57-о/с» викладено у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 з посади слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису без скорочення чисельності або штату державних службовців», а наказом ТУ ДБР у місті Львові від 29 березня 2021 року №157-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади 29 березня 2021 року, тобто після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача.

77. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

78. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон №440-IX, яким внесені зміни та доповнення до Закону №889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом першим такого змісту: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення».

79. 06 березня 2021 року набрав чинності Закон №1285-ІХ, яким внесені зміни до Закону №889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 Закону №889-VIII викладено в такій редакції: «Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».

80. Вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, ураховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII.

81. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

82. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

83. Отже, за загальним правилом, норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

84. Відтак, в обсязі встановлених обставин, ураховуючи зазначений підхід щодо застосування норм права, спірні правовідносини у цій справі склалися з моменту ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення - 22 жовтня 2020 року та прийняття ТУ ДБР у місті Львові наказу №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 » - 19 лютого 2021 року, що й стало основою виникнення правовідносин з припинення державної служби і звільнення позивача з посади.

85. У наказ про звільнення державного службовця можуть бути внесені зміни у разі перебування останнього на лікарняному або у відпустці. Наказ ТУ ДБР у місті Львові від 01 березня 2021 року №115-о/с «Про внесення змін до наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові від 19.02.2021 року №57-о/с» і наказ ТУ ДБР у місті Львові від 29 березня 2021 року №157-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 », яким, ураховуючи закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача, визначено дату припинення державної служби ОСОБА_1 та його звільнення з посади - 29 березня 2021 року, - є похідними від наказу ТУ ДБР у місті Львові від 19 лютого 2021 року №57-о/с «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оформлене саме звільнення позивача.

86. Такого ж підходу Верховний Суд дотримувався у постанові від 15 вересня 2022 року в справі №380/10822/21.

87. Таким чином, процедура звільнення державного службовця у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на дату ознайомлення позивача із попередженням про наступне вивільнення - 22 жовтня 2020 року, а так само і на дату видання відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 - 19 лютого 2021 року, в цій справі врегульована не приписами статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №1285-ІХ, який набрав чинності 06 березня 2021 року, на що помилково посилається скаржник, а нормами Закону №889-VIII в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами №117-IX та №440-IX, що виключає застосування до спірних правовідносин КЗпП України.

88. Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання правозастосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №117-IX у зіставленні з нормами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №440-IX щодо порядку звільнення державних службовців ДБР.

89. Зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року в справі №640/11024/20, від 29 грудня 2021 року в справі №420/3825/20, від 02 червня 2022 року в справі №420/3541/20, від 07 липня 2022 року в справі №640/9691/20, від 10 серпня 2022 року в справі №560/586/21, від 01 вересня 2022 року в справі №160/4335/21, від 15 вересня 2022 року в справі №380/10822/21, від 16 вересня 2022 року в справі №640/15938/20, від 27 вересня 2022 року в справі №640/15430/20, від 03 листопада 2022 року в справі №240/20237/20, від 22 листопада 2022 року в справі №320/8522/20, від 29 листопада 2022 року в справі №280/9533/20, від 01 грудня 2022 року в справі №380/4735/21, від 08 грудня 2022 року в справі №160/4338/21, від 23 лютого 2023 року в справі №280/2412/21 та інших Верховний Суд констатував, що вжите у частині третій статті 87 Закону №889-VIII в редакції Закону №440-IX слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

90. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

91. Аналіз норм Закону №889-VIII в редакції Закону №440-IX свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачеві іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

92. Водночас порушень процедури повідомлення позивача про наступне вивільнення з боку відповідача судами попередніх інстанцій не встановлено. ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

93. Разом із тим, судами встановлено, що листом від 29 березня 2021 року №12-06-4934вих-21 ТУ ДБР у місті Львові повідомило позивача про набуття 06 березня 2021 року чинності Законом №1285-ІХ, яким внесено ряд змін до Закону №889-VIII, і що в діючому штатному розписі ТУ ДБР у місті Львові, затвердженому наказом ДБР від 25 січня 2021 року №46дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові на 2021 рік», вакантні рівнозначні або нижчі посади державної служби до тієї, яку він обіймав, відсутні.

94. Щодо тверджень про порушення наказом про звільнення позивача гарантій, передбачених підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ, яким передбачено, що працівники ДБР, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону №794-VIII з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР, необхідно констатувати, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 вересня 2022 року в справі №160/4335/21, від 15 вересня 2022 року в справі №380/10822/21, від 08 грудня 2022 року в справі №160/4338/21, від 23 лютого 2023 року в справі №280/2412/21 та інших, аналіз наведеної правової норми у зіставленні з висновками щодо особливостей переведення працівників ДБР на посади, які підлягають заміщенню рядовим та начальницьким складом, а також особливостей звільнення державних службовців у цій категорії спорів на підставі частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ, дозволяє дійти висновку про те, що вказана норма не передбачає соціально-трудових гарантій у сфері праці працівників ДБР, натомість визначає особливості виконання працівниками ДБР обов`язків за посадами слідчих, оперуповноважених ДБР, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу, у перехідний період - до настання обставин, з якими законодавець пов`язує звільнення таких осіб відповідно до вимог Закону №794-VIII, з урахуванням внесених цим Законом (Закон №305-ІХ) змін.

95. Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу ДБР, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

96. Водночас чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.

97. Таким чином, слідчі ДБР після набрання чинності Законом №305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їхнього звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.

98. У спірному випадку, після набрання чинності Законом №305-IX, позивач виконував обов`язки за посадою державної служби слідчого третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) слідчого управління ТУ ДБР у місті Львові до часу його звільнення, що не суперечить приписам підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ.

99. Необхідно також зауважити про те, що позивач мав можливість взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад рядового і начальницького складу в системі ДБР на загальних засадах, в порядку, визначеному статтею 14 Закону №794-VIII.

100. Відтак, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, ураховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про дотримання відповідачем установленої законодавством процедури при вирішенні питання щодо звільнення позивача та відсутність підстав для задоволення позову.

101. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях.

102. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

103. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, переглянуті судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - без змін.

IХ. Судові витрати

104. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року в справі №380/6745/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. Е. Мацедонська

О. Р. Радишевська