Справа № 753/15397/20

Номер провадження 2/404/2198/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Шевчук Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, про стягнення заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження в сумі 25308,77 грн. В обгрунтування поданого позову зазначено, що з 28.07.2014 року по 08.02.2019 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД на посаді старшого бортпровідника служби екіпажів пасажирської кабіни льотного департаменту. Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД від 28.12.2015 року № 104-ОД було затверджено з 01.01.2016 року суми добових витрат на відрядження для працівників зазначеного товариства, а саме: для відрядження в межах України в сумі 275,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження; для відрядження за кордон України (незалежно від наявності віз) в сумі 1000,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження. Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД від 11.10.2018 року № 129-ОД було затверджено з 01.11.2018 року суми добових витрат на відрядження для працівників товариства а саме: для відрядження в межах України в сумі 300,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження; для відрядження за кордон України в сумі 90 доларів США за кожен календарний день такого відрядження для екіпажів повітряних суден Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, працівників центру технічного обслуговування ПС та технічного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД під час виконання польотів. За період роботи у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД позивач постійно перебував у відрядженнях, за які йому нараховувались добові витрати на відрядження. Відповідно до домовленостей з керівництвом відповідача добові витрати на відрядження виплачувались всім працівникам частинами, а остаточний розрахунок при їх звільненні. Після звільнення ОСОБА_1 було надано розрахунок заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження та повідомлено, що через фінансові труднощі у компанії з ним розрахуються протягом найближчих місяців після звільнення, однак грошові кошти так і не були виплачені.

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 05.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 23).

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 26.05.2020 року роз`єднано позови, виділено в самостійне провадження позов ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження, та позов ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження (а.с. 29).

Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 24.09.2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Цивільного процесуального кодексу України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження в сумі 25308,77 грн. направлено до Кіровського районного суду міста Кіровограда (а.с. 34).

Під час вирішення питання про призначення справи до розгляду, судом з`ясовано, що позов подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України. В зв`язку з чим, ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 грудня 2020 року прийнято з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу до свого провадження. Відповідно до вимог частини одинадцятої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України вищевказану позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано позивачу сплатити судовий збір за пред`явлену позовну вимогу у розмірі 840,80 грн (а.с.44).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 01 грудня 2020 року представником позивача подано заяву (вх. № 41959 від 16.12.2020 року), якою усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 01.12.2020 року, а саме сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № ПН215600426655 від 10.12.2020 року (а.с.48-51). При цьому зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача не було підтверджено належними чином, тому ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18.12.2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 (а.с.52).

Позивачем подано заяву (вх. № 42772 від 23.12.2020 року), якою усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 18.12.2020 року (а.с.55-57).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 05 січня 2021 року продовжено розгляд вищевказаної цивільної справи та призначено підготовче засідання. Клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено. На підставі статті 84 Цивільного процесуального кодексу України, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД інформацію: яку загальну кількість днів перебував у відрядженні в межах України/за кордоном України ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 08.02.2019 року; яку загальну суму добових витрат на відрядження в межах України/за кордоном України нараховано ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 08.02.2019 року; яку загальну суму добових витрат на відрядження в межах України/за кордоном України було виплачено ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 08.02.2019 року; копію наказу від 28.12.2015 року № 104-ОД; копію наказу від 11.10.2018 року № 129-ОД.; та копію рахунку 3721 або іншого розрахункового документу, який містить вказані у рахунку дані щодо ОСОБА_1 (а.с.59).

Через канцелярію суду представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 20320 від 26.05.2021 року; вх. № 24355 від 30.06.2021 року), відповідно до якої відповідач зазначає, що позивача було звільнено з посади 08.02.2019 року. З позовом позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом тримісячного терміну. Витрати на відрядження не відносяться до заробітної плати, а є додатково гарантією встановленою за домовленістю сторін. Вимога про стягнення такої компенсації обмежена строком в три місяці, і позивачем цей строк пропущено (а.с.115-118; 127-140).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2021 року прийнято заяву позивача (вх. № 13865 від 08.04.2021 року; вх. № 15859 від 21.04.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог. В подальшому розглядати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, про стягнення заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження з урахуванням заяви (вх. № 13865 від 08.04.2021 року; вх. № 15859 від 21.04.2021 року) про зменшення розміру позовних вимог (а.с.120).

Під час проведення підготовчого провадження судом застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД штраф у розмірі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681,00 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26.05.2021 року; а.с.121-122).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 липня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.148).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2021 року Корольовським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направлено до суду постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 травня 2021 року з підстав передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме повне та фактичне виконання виконавчого документа (а.с.152-156).

Через канцелярію суду представником позивача надано пояснення щодо заяви щодо пропуску позивачем строку позовної давності (вх.. № 2913 від 25.01.2022 року), відповідно до якої представник позивача зазначає, що відрядження позивача мали місце з 28 жовтня 2018 року по 08 грудня 2018 року, а звільнення відбулось 08 лютого 2019 року. Відповідно до змісту позовної заяви позивач зазначає, що йому не було відомо точної суми, яку має виплатити товариство, а тому він витратив час на встановлення цієї інформації. З метою відновлення порушеного права позивача відповідачу позивачем було направлено звернення від 15.05.2019 року, яке було отримане відповідачем 21.05.2019 року, а також був направлений адвокатський запит від 02.07.2019 року з приводу таких самих обставин порушення трудових прав. Доказів про надання відповідей на зазначені звернення та запит матеріали справи не містять. Окрім того, в ході розгляду справи 06.11.2019 року була проведена виплата 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості та 14.02.2020 року ще 500,00 грн., тобто зазначене свідчить про те, що відповідач визнає свій обов`язок. Отже існують підстави вважати, що поведінка позивача дає підстави для висновку про заінтересованість у відновленні порушеного права, натомість відповідачем виявлено пасивність у вирішенні питання, обґрунтованих відповідей позивачу на його звернення надано не було, а тому наявні підстави для поновлення пропущеного строку на звернення до суду за захистом порушених трудових прав (а.с.184-210).

Через канцелярію суду відповідачем подано пояснення (вх. № 6837 від 21.02.2022 року) в яких останній зазначає, що позивача було звільнено з посади 08.02.2019 року. З позовом позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом тримісячного терміну. Витрати на відрядження не відносяться до заробітної плати, а є додатково гарантією встановленою за домовленістю сторін. Вимога про стягнення такої компенсації обмежена строком в три місяці, і позивачем цей строк пропущено. Позивач не наводить зокрема в поясненнях від 25.01.2022 року поважність причин з яких він пропустив тримісячний строк звернення до суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення таких строків (а.с.214-220).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позові. В судове засідання призначене на 22 березня 2023 року позивач не з`явився, представником позивача подано заяву (вх. № 9408 від 21.03.2023 року) про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, та підтримання позовних вимог (а.с.243-245).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.242), причин неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавав.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, заслухавши думку учасників справи, суд встановив таке.

ОСОБА_1 працював з 28.07.2014 року по 08.02.2019 року у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД на посаді старшого бортпровідника служби екіпажів пасажирської кабіни льотного департаменту, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД від 28.12.2015 року № 104-ОД було затверджено з 01.01.2016 року суми добових витрат на відрядження для працівників зазначеного товариства, а саме: для відрядження в межах України в сумі 275,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження; для відрядження за кордон України (незалежно від наявності віз) в сумі 1000,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження (а.с.12).

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД від 11.10.2018 року № 129-ОД було затверджено з 01.11.2018 року суми добових витрат на відрядження для працівників товариства а саме, для відрядження в межах України в сумі 300,00 грн. за кожний календарний день такого відрядження; для відрядження за кордон України в сумі 90 доларів США за кожен календарний день такого відрядження для екіпажів повітряних суден Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, працівників центру технічного обслуговування ПС та технічного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД під час виконання польотів, у розмірі 50 доларів США за кожен календарний день відрядження для інших працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД під час виконання службових завдань (а.с.13).

Як зазначає позивач, що не заперечувалось відповідачем, він часто перебував у службових відрядженнях.

08.02.2019 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.10).

Відповідно до виписки по рахунку 3721 з 01.11.2018 року по 05.03.2019 року Товариство обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД має перед позивачем заборгованість по виплаті добових витрат на відрядження в сумі 25808,77 грн. (а.с.15).

Згідно частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами трудового законодавства, зокрема нормами Кодексу законів про працю України.

Положеннями статті 3 Кодексу законів про працю України визначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В контексті статті 121 Кодексу законів про працю України працівник у відрядженні може понести побутові витрати з особистих коштів і відповідно вимагати компенсації в межах установлених норм або у зв`язку із відрядженням йому може бути наперед здійснено виплату відрядних коштів авансом.

Відповідно до пункту 15 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 (в редакції за спірний період) окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року №98.

Отже, добові витрати це витрати на покриття особистих побутових потреб у зв`язку із відрядженням, які особа зазвичай несе у повсякденному житті. Добові витрати є окремим видом витрат від витрат, які працівник мусить зробити для виконання трудових обов`язків, наприклад, витрат на проїзд, наймання житла тощо, які відшкодовуються окремо.

Окрім того, в контексті цієї справи право на виплату добових також врегульовано Наказом №359 від 12 липня 1999 року Міністерства транспорту України "Про затвердження Інструкції про особливості відряджень членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) та порядок виплати сум, що направляються на харчування членів екіпажів суден (інших транспортних засобів)", а також Постановою Кабінету Міністрів України №73 від 02 лютого 2011 року "Про граничні норми добових витрат для відрядження членів екіпажів суден, інших транспортних засобів та суми, що спрямовуються на їх харчування замість добових витрат".

Суд зазначає, що правовідносини у цій справі є трудовими, у яких працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною. Відповідач будь-яких заперечень чи доводів на спростування позиції позивача не виклав, такий доказ як картка рахунку 3721 за період з 01.11.2018 року по 05.03.2019 року (а.с.15), що відображає виконані та невиконані зобов`язання підприємства перед працівником по рахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами" не спростував, не надав доказів на підтвердження факту відсутності заборгованості та виконання обов`язку щодо виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

Враховуючи засади цивільного судочинства як змагальність та диспозитивність, основні положення про докази, визначені статтями 76-80 Цивільного процесуального кодексу України, та те, що відповідач не заперечує та визнає наявну заборгованість перед позивачем по виплаті добових витрат на відрядження, що підтверджується довідкою № 00000000008 від 10.06.2021 року (а.с.131), та здійсненим частковим перерахунком на карту відповідача заборгованості по добовим витратам на відрядження в загальній сумі 1000,00 грн. (а.с.94), суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо виплати добових за час перебування у відрядженні в сумі 24308,77грн.

Щодо заяви відповідача про пропуск процесуального строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу.

Відповідно до статті 234 Кодексу законів про працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду27 березня 2019 року при розгляді справи №761/13815/15-ц навів висновок про те, що у разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП України строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. За необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті. У випадку пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 30 вересня 2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.1).

Питання оплати добових, зокрема, закріплено у статті 121 "Гарантії і компенсації при службових відрядженнях" глави VIII "Гарантії і компенсації" Кодексу законів про працю України.

Згідно із вказаною нормою працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

Вирішуючи питання про те, чи були поважними причини пропуску строку на звернення до суду із цим позовом, судом встановлено наступні обставини.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Позивач працював у Товаристві обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД з 28.07.2014 року по 08.02.2019 року, за час своє праці останній часто перебував у відрядженнях.

08.02.2019 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.10).

Відповідно до змісту позовної заяви позивач зазначає, що йому не було відомо точної суми, яку має виплатити товариство, а тому він витратив час на встановлення цієї інформації.

З метою відновлення порушеного права позивача товариству був направлений адвокатський запит від 02 липня 2019 року, з приводу обставин порушення трудових прав (а.с.16). Доказів про надання відповідей на зазначені звернення матеріали справи не містять.

З викладеного вбачається, що позивач докладав зусиль для відновлення свого права в позасудовому порядку та проявляв заінтересованість у вирішенні питання.

Окрім того, 06 листопада 2019 року була проведена виплата авансу на відрядження в сумі 500,00 грн., а в ході розгляду справи в лютому 2020 року ще 500,00 грн., тобто зазначене свідчить про те, що відповідач визнає свій обов`язок.

Крім того, слід звернути увагу, що лише 10.06.2021 року відповідач надав позивачу довідку про заборгованість по виплаті добових витрат на відрядження (а.с.131).

Враховуючи вищевикладене, оскільки поведінка позивача дає підстави для висновку про заінтересованість у відновленні порушеного права, натомість відповідачем виявлено пасивність у вирішенні питання, обґрунтованих відповідей позивачу на його звернення надано не було, і лише 10 червня 2021 року відповідач надав позивачу довідку про суму заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених трудових прав.

За таких обставин, без наданих належних та допустимих доказів відповідачем виплати витрат на відрядження, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 116, 121, 233, 234 Кодексу законів про працю України, статтями 10, 11, 76-80, 141, 258, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, про стягнення заборгованості по виплаті добових витрат на відрядження, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті добових витрат на відрядження в сумі 24308,77 грн. та судового збору в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯнЕір» ЛТД, код ЄДРПОУ 38267160; місцезнаходження: 10007, місто Житомир, вулиця Авіаторів, будинок № 9.

Повний текст рішення суду складено 31.03.2023 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда