Справа № 713/600/23

Провадження №2/713/125/23

РІШЕННЯ

іменем України

29.03.2023 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові вказував, що 24.06.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200052521 щодо кредитування - кредитний договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості банк надав відповідачці у користування кредитні кошти в розмірі 21300,00 грн, з встановленим строком користування з 24.06.2014 року по 20.05.2017 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за зазначеним кредитним договором.

ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс», виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.

Станом на 22.02.2023 року загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за кредитним договором становить 64353,53 грн, з яких: 21094,78 грн - заборгованість за кредитом; 43258,75 грн - заборгованість за відсотками.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за договором №200052521 від 24.06.2014 року у розмірі 64353,53 грн та 2648,00 грн витрат по сплаті судового збору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, належним чином повідомлений про місце, день та годину слухання справи, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги підтримують повністю, проти винесення заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання надала до канцелярії суду заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки виплатила повністю кредит, який брала у банку Михайлівський. Також просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом установлено, що 24.06.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200052521, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 21300,00 грн. на строк до 20.05.2017 року.

Дані обставини визнає відповідачка ОСОБА_1 , а тому відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

Крім того, факт укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 підтверджується наданими представником позивача та підписаними відповідачкою копіями письмових доказів, а зокрема: заяви (оферти) №200052521 від 24.06.2014 року, анкети №409272 від 24.06.2014 року, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна карта МКредитка (неіменна)» від 24.06.2014 року, тарифами по продукту «МКредитка» та розписки про отримання платіжної картки та/або пін-коду № НОМЕР_1 .

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами, що підтверджується копією вказаного договору.

З копії витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 року, відповідно до якого до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №200052521, укладеним 24.06.2014 року з ОСОБА_1 на строк до 20.05.2017 року на суму 64353,53 грн, з яких: 21094,78 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43258,75 грн - заборгованість за доходами.

Відповідачка ОСОБА_1 факт укладення кредитного договору з ПАТ «Банк Михайлівський» визнає, однак зазначає, що заборгованість нею повністю погашена, проте на підтвердження цих обставин жодних доказів не надає.

При вирішенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором суд застосовує норми права.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною 3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п.3 ч.2 ст.129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З наданих представником позивача та безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів судом установлено, що:

24.06.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200052521, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 21300,00 грн на строк до 20.05.2017 року, при укладенні якого сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України;

20.07.2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №7_БМ, відповідно до умов якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли права кредитора за кредитним договором №200052521, укладеним 24.06.2014 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі і прав вимоги заборгованості у розмірі 64353,53 грн, з яких: 21094,78 грн - заборгованість по тілу кредиту; 43258,75 грн - заборгованість за доходами.

У порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України доказів повного виконання своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 у визначений судом строк не надала, розміру заявленої до стягнення заборгованості, зокрема і за тілом кредиту в сумі 21094,78 грн не спростувала, а тому позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими.

Всупереч положенням ст.ст.12, 81 ЦПК України позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за доходами в розмірі 43 258,75 грн не підтверджені жодними доказами, які би містили інформацію - з чого складається ця сума та які саме нарахування включені в неї (проценти за користування кредитними коштами, комісії, штрафні санкції, винагороди, тощо); за який період вона нарахована; чим передбачено її нарахування, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити правомірність таких нарахувань і їх відповідність умовам кредитного договору.

У позовній заяві представник позивача вказує, що ці кошти є заборгованістю за відсотками, однак не враховує, що умовами кредитного договору не визначено розміру процентної ставки за кредитом.

Тому суд дійшов висновку, що доведеною належними, достатніми та допустимими доказами є лише наявність заборгованості відповідачки перед позивачем у розмірі 21094,78 грн., яка є заборгованістю за тілом кредиту, а решту заборгованості в розмірі 43258,75 грн. є недоведеною і підстав для її стягнення у суду не має.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200052521 від 24.06.2014 року в сумі 43258,75 грн, необхідно відмовити у зв`язку необґрунтованістю.

Відповідачка ОСОБА_1 просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в позові з цих підстав.

У пункті 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що враховуючи положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення вищезазначеної статті застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з заявою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України і становить три роки.

За змістом ч.2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

А відповідно до ч.4 вказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом установлено, що кредитний договір був укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачкою ОСОБА_1 24.06.2014 року на строк до 20.05.2017 року. Тобто, початком строку позовної давності, у межах якого первісному кредитору ПАТ «Банк Михайлівський» необхідно було звернутися до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №200052521 від 24.06.2014 року є 21.05.2017 року.

Новий кредитор - ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду із позовною заявою тільки 23.02.2023 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності.

Доказів протилежного представником позивача суду не надано.

На підставі викладеного в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200052521 від 24.06.2014 року в сумі 21094,78 грн, необхідно відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Враховуючи наведені вище вимоги закону, досліджені докази та встановлені на їх підставі обставин, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст.2, 11, 15, 256, 259, 261, 267, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 610-612, 625, 626, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №200052521 від 24.06.2014 року у розмірі 64353,53 грн. відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: м. Київ, вул. Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК