13.03.2023

Справа № 489/119/22

Провадження №2/489/443/23

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Назаровою С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі

В С Т А Н О В И В:

Представниця позивачки звернулася до суду з позовом, яким просила визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети в період будівництва, але була надана їй у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, наступні господарські будівлі: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2007. Будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4810136900:04:075:0024, площею 492 кв.м., наданій ОСОБА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2016 №4/52. У період з 10 листопада 2006 року по 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 самочинно збудувала на вищезазначеній земельній ділянці господарські будівлі: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м. 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. У відповідь від 21.09.2021 їй було відмовлено, оскільки зазначений об`єкт не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки. Крім того повідомлено, що набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», якою було затверджено зміни до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (змінено форму бланку: декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду). Відповідно до відомостей, зазначених у технічному паспорті на будинок АДРЕСА_2 , станом на 26.07.2021 за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації самочинно збудованих господарських будівель.

Ухвалою суду від 21.01.2022, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від представниці позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачки. Наполягала на задоволення позовних вимог в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Рішення по справі просить прийняти за наявними матеріалами справи та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2007.

Вказане підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованого 16.07.2007.

Як вбачається з витягу з рішення Миколаївської міської ради № 4/52 від 19.04.2016, Миколаївська міська рада вирішила, зокрема, надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 492 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 13.12.2016, вбачається, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0492 га, кадастровий номер 4810136900:04:075:0024, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі витягу з рішення Миколаївської міської ради № 4/52 від 19.04.2016; витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.10.2015 № НВ-4801677492015.

Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 11.08.2021.

Представниця позивача у позові зазначає, що у період з 10 листопада 2006 року по 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 самочинно збудувала на вищезазначеній земельній ділянці господарські будівлі: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м.

Згідно ч. 1 ст. 15ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК України, кожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3ст. 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно ч. 4ст. 373 ЦК Українивласник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України) та землекористувачі (стаття 95 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до вимогст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно правової позиціїВерховного Суду України, у справі N6-1328цс15, згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першійстатті 376 ЦК Україниознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Згідност.376 ЦКсуди, розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки.

Право власності у порядку, передбаченому частиною третьоюстатті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

На підставі ч.3ст.376 ЦК Українисуд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третястатті 375 ЦК).

Відповідно до ч. 2ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас згідно із ч. 3ст. 376 ЦК Україниправо власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, а саме об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту. Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.07.2018 року № 158затверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, яким передбачена процедура введення в експлуатацію лише індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05.08.1992 року по 09.04.2015 року та будівель і споруд сільськогосподарського призначення, збудованих до 12.03.2011 року.

Згідно порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 26.07.2021, за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта: самочинно збудованих господарських будівель, а саме: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м., встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Відповідно до частин 4, 5ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»(в редакції на час спірних правовідносин тут і далі) проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихст.31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ч.1ст.39 вказаного Законуприйняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Форма декларації про готовність об`єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються КМ України.

Згідно ч.1ст.39 вказаного Законуприйняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному КМ України.

Отже,Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»розмежовує процедуру та порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, які належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Відповідно до п.9Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів. Порядок прийняття в експлуатацію таких об`єктів і проведення технічного обстеженнявизначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 158 від 03 липня 2018 рокузатверджено Порядок проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянцівідповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт (в редакції на час спірних правовідносин)

Згідно п.1 цей Порядок, розроблений на виконання вимогЗакону України «Про регулювання містобудівної діяльності»та з урахуванням положеньпостанови КМ України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів»(у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. N 750) та встановлює процедуру проведення технічного обстеження та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельних ділянках відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, а саме: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, збудованих у період з 05 серпня 1992 року по 09 квітня 2015 року.

Додатком № 5 до даного Порядку є форма Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

06 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, а саме самочинно збудованих господарських будівель.

Згідно листа Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 21.09.2021 за вих. № 2508/22.03-06, ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованих господарських будівель, а саме: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м., оскільки зазначений об`єкт не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки. Крім того повідомлено, що набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.06.2021 № 681 «Деякі питання забезпечення функціонування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», якою було затверджено зміни до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (змінено форму бланку: декларація про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду).

Частиною 3ст. 375 ЦК Українипередбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 5ст. 376 ЦК Українина вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Згідно п.12 вказаної постанови Пленуму ВССУ у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч.2ст.375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5ст.376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Таким чином, судом встановлено, що позивачка в період часу з 2006 по 2014 здійснила самочинне будівництво декількох господарських будівель на земельній ділянці, яка була їй надана у власність у 2016 році. Узаконити самочинне будівництво в позасудовому порядку позивачка позбавлена можливості у зв`язку зі зміною порядку та формою бланку декларації.

При цьому суд бере до уваги, що самочинно побудовані споруди відповідають технічним нормам, порушень будівельних норм не встановлено, будівництво було проведено на земельній ділянці яка не була відведена для цієї мети та ця земельна ділянка в подальшому була надана позивачці у власність. Таким чином наявна сукупність підстав визначених статтею 376 ЦК України для визнання права власності на самочинне будівництво у судовому порядку.

Враховуючи, що позивачка є власницею земельної ділянки на якій розташоване самочинно збудоване нерухоме майно, місцезнаходження якого не порушує права інших осіб, та дане нерухоме майно відповідно до висновку КП ММБТІ придатне для подальшої експлуатації, представник Миколаївської міської ради заперечень з приводу заявленого позову не подав, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети в період будівництва, але була надана їй у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, господарські будівлі: сарай літ. Л (2006 року побудови) площею 10,0 кв.м.; сарай літ. М (2006 року побудови) площею 10,4 кв.м.; сарай літ. Н (2013 року побудови) площею 6,9 кв.м.; сарай літ. Р (2014 року побудови) площею 2,3 кв.м.; сарай літ. У (2006 року побудови) площею 4,3 кв.м.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено «13» березня 2023 року.

Суддя Н.О. Рум`янцева