ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/1159/21

провадження № 2/753/1249/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Каліушка Ф.А.

при секретарі Постаноговій І.О.

за участю:

позивача (відповідача за зустрічним позовом)

ОСОБА_1 ;

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом)

ОСОБА_2 ;

відповідача (позивача за зустрічним позовом)

ОСОБА_3 ;

представника відповідача (позивача за зустрічним позовом)

ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київської міської державної адміністрації, про встановлення факту окремого проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач за первісним позовом) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач за первісним позовом), в якому просив суд:

1)встановити факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , починаючи з 01.10.2020 року, у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних стосунків;

2)визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку 21.11.2000 зареєстровано за ОСОБА_3 ;

3)визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку 21.11.2000 зареєстровано за ОСОБА_3 ;

4)визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 готівкові кошти у розмірі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1 122 436,00 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви;

5)в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 20 000 дол. США, що еквівалентно 561 218 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви, що дорівнює належній йому 1/2 частини грошових коштів у розмірі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1 122 436,00 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви;

6)визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортний засіб автомобіля марки «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви, який був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 у період з 17.01.2012 по 16.10.2020;

7)в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 137 035,40 грн., що дорівнює вартості належної йому 1/2 частини транспортного засобу «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.09.1995, під час якого відповідачем за згодою позивача, як законного чоловіка, було придбано у спільну сумісну власність:

-квартиру загальною площею 66,91 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

-транспортний засіб марки «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску.

Крім того, позивачем та відповідачем було заощаджено 40 000,00 дол. США., що підтверджується щорічною декларацією відповідача, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, поданою та оприлюдненою останньою відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Станом на дату подання позовної заяви сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу вищевказаного майна, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Одночасно, до позовної заяви долучено копію ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2020 про відкриття провадження у справі №753/18684/20 про розірвання шлюбу, проте, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить встановити факт окремого проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 починаючи з 01.10.2020, у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин.

Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.01.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд в підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12.02.2021 у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

24.05.2021 року ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, в якому вона прохала відмовити у задоволені позову в повному обсязі з підстав викладених у ньому, а 26.05.2021 нею подано зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, у якій остання просить:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, вартість якого складає 17 381 дол. США, що еквівалентно 480 584,65 грн.;

- в порядку поділу легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , збільшити частку ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 на 8 690,50 дол. США, що на дату складання цієї заяви є еквівалентною 240 292,00 грн., або стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму грошової компенсації вартості 1/2 частини легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, що на дату подання даного позову еквівалентно 240 292,00 грн.;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 готівкові кошти у розмірі 300 000,00 грн.;

- в порядку поділу готівкових коштів у розмірі 300 000,00 грн., які є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 150 000,00 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого вони придбали майно, яке є їх спільною сумісною власністю як подружжя. Так, у жовтні-листопаді ОСОБА_1 з-за кордону було придбано за спільні кошти подружжя автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, однак під час державної реєстрації вищевказаного автомобіля на території України власником його зазначено ОСОБА_6 . Також, ОСОБА_3 вказує, що ОСОБА_1 заощаджено 300 000,00 дол. США., що підтверджується його щорічною декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданою та оприлюдненою ним відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», а оскільки дані кошти були заощаджені останнім під час перебування у шлюбі, то вони підлягають розподілу між подружжям по 1/2 частини кожному.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.05.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду, об`єднано його з первісним позовом в одне провадження та призначено її розгляд в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.05.2021 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київську міську державну адміністрацію до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання та поділ майна подружжя.

23.09.2021 року представником позивача за первісним позовом подано відповідь на відзив, а також відзив на зустрічну позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у ньому.

Ухвалами Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2021 витребувано належним чином завірену інформацію у Державної прикордонної служби України; у Державної митної служби України; у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; у Моторного (транспортного) страхового бюро України та у Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ.

На виконання вимог ухвал суду 23.12.2021 надійшла інформація з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України; 23.12.2021 з Моторного (транспортного) страхового бюро України; 28.12.2021 з Державної митної служби України; 06.01.2022 з Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ; 18.01.2022 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Ухвалою суду від 26.07.2022 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 (далі по тексту - ОСОБА_6 , третя особа) до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.07.2022 витребувано інформацію у Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.09.2022 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, у яких останній просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в повному обсязі.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.10.2022, були допитані свідки: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що вона та позивач за первісним позовом є колегами по роботі. Одного разу, між ними відбувся діалог, під час якого ОСОБА_1 запитав чи немає у неї знайомих у яких можна орендувати кімнату для проживання, на що вона запропонувала надати йому місце для проживання в одній із кімнат своєї трьохкімнатної квартири, на що ОСОБА_1 погодився. На запитання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 відповіла, що ОСОБА_1 почав проживати у неї з 01.10.2020, проте були дні коли він від`їжджав з квартири, можливо у село, проте на постійній основі завжди повертався в квартиру, оскільки між ними розпочалися стосунки.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_6 є його знайомим, який одного разу попрохав допомогти йому з придбанням спірного автомобіля, а саме «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску. Оскільки, даний автомобіль знаходився за межами України ОСОБА_6 попрохав ОСОБА_8 ввезти його на територію України, про що останній погодився та ввіз транспортний засіб на територію України, після чого передав його ОСОБА_6 на пункті пропуску Яготин . Оплатою за автомобіль, його реєстрацією та оформленням прав власності займався ОСОБА_6 особисто.

В судовому засіданні, яке відбулось 11.11.2022 року, представник позивача позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, проти заявлених вимог за зустрічним позовом заперечував, та просив відмовити у їх задоволенні.

Позивач за первісним позовом підтримав свого представника.

Представник відповідача за первісним позовом заперечувала проти задоволення позовних вимог за первісним позовом в повному обсязі, просила відмовити у їх задоволенні, а заявлені зустрічні позовні вимоги підтримала та прохала задовольнити в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом підтримала свого представника.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення сторін по справі, а також їх представників, допитавши свідків, повно та всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 та позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України). Згідно із стст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.09.1995, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.05.2021 було розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторонами набуто квартиру, загальною площею 66,91 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За правилом статті 60 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Оскільки, квартира загальною площею 66,91 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , набута сторонами за час шлюбу, а отже є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до Закону, а тому позовні вимоги за первісним позовом про визнання вказаної квартири спільною сумісною власністю подружжя у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У зв`язку з тим, що квартира загальною площею 66,91 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , набута сторонами під час перебування у шлюбі, зазначеного сторонами не спростовано, а відтак позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 права власності на вказане нерухоме майно у рівних частках, по 1/2 частині за кожним.

Щодо встановлення факту окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 починаючи з 01.10.2020 року у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних стосунків суд зазначає наступне.

Судом встановлено та зазначено вище, що шлюбні стосунки між сторонами 11.05.2021 розірвано.

ОСОБА_1 посилається на той факт, що починаючи з 01.10.2020 він та ОСОБА_3 фактично проживали окремо за різними адресами, не мали спільного побуту, не вели спільного господарства, не мали спільних прав та обов`язків, а також мали окремі бюджети. В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що позивач за первісним позовом почав проживати разом з нею починаючи з 01.10.2020. Однак, ОСОБА_3 повністю заперечує цей факт, оскільки станом на 01.10.2020 вони з ОСОБА_1 проживали окремо через те, що вона перебувала у довготерміновому відрядженні до Посольства України в Республіці Молдова. Так, на підтвердження даного факту нею до зустрічної позовної заяви долучено копію Наказу №2275-ос від 10.12.2015, в п. 4 якого зазначено: 20.01.2016 року відрядити ОСОБА_3 до Посольства України в Республіці Молдова та копію Наказу №1822-ос від 02.10.2022 про відкликання ОСОБА_3 з Посольства України в Республіці Молдова, в Україну 14 жовтня 2020 року у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено той факт, що саме з 01.10.2020 він та відповідач за первісним позовом перестали проживати однією сім`єю, оскільки перебування ОСОБА_3 у довготерміновому відрядженні не може бути доказом припинення шлюбних стосунків.

Надана представником позивача за первісним позовом копія відзиву на позовну заяву у справі № 753/18684/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, у якому остання зазначила, що з жовтня 2020 шлюбні відносини між нею та ОСОБА_1 припинені, спільного побуту, господарства та бюджету немає, не спростовує факту припинення шлюбних відносин у жовтні, проте не підтверджує що вони були припинені саме з 01.10.2020.

На підставі вищевикладеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині встановлення окремого факту проживання та вважає за доцільне встановити факт окремого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 починаючи з 14.10.2020 у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних стосунків.

Щодо заявлених вимог за первісним позовом стосовно визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортного засобу марки «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви, який був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 у період з 17.01.2012 по 16.10.2020, та в порядку його поділу стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 137 035,40 грн., що дорівнює вартості належної йому 1/2 частини транспортного засобу «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу транспортного засобу від 17.08.2011, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у місті Вільнюсі, відповідно до якого продавець ОСОБА_1 продає, а покупець ОСОБА_3 купує транспортний засіб за 40 000 литів.

Відповідач за первісним позовом у відзиві вказує, що даний транспортний засіб був придбаний нею під час шлюбу, однак за власні кошти, які вона отримала за час перебування в довготерміновому відрядженні за кордоном у Посольстві України в Литовській Республіці з 29.07.2008 по 22.09.2011, як рахунок компенсаційних витрат в іноземній валюті, на підтвердження чого долучила до відзиву копії відповідних Наказів, а саме:

- копію Наказу №1241-ос від 22.07.2008, в п. 4 якого зазначено: ОСОБА_3 відрядити 29.07.2008 до Посольства України в Литовській Республіці, а в п. 3 цього ж Наказу: ОСОБА_3 встановити норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 2 210 дол. США на місяць;

- копію Наказу №1771-ос від 31.08.2011 про відкликання ОСОБА_3 з 23.09.2011 з Посольства України в Литовській Республіці у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Так, за нормою п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дипломатичну службу», компенсаційні виплати - це грошові кошти в іноземній валюті, що виплачуються працівникам дипломатичної служби за рахунок коштів державного бюджету з метою компенсування витрат, пов`язаних із перебуванням у довготерміновому відрядженні.

Судом встановлено, що автомобіль марки «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, було придбано ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі. Однак на підтвердження того, що вищевказаний автомобіль було придбано за власні кошти, остання надала копії Наказів, з яких вбачається, що у період з 29.07.2008 по 22.09.2011 ОСОБА_3 перебувала у довготерміновому відрядженні за кордоном у Посольстві України в Литовській Республіці, у зв`язку із чим отримала компенсаційні виплати в іноземній валюті.

Відповідно до Порядку формування і здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, затвердженого постановою Кабінету Міністру України від 21 грудня 2020 року за №1288, компенсаційні витрати по суті сплачуються як компенсація витрат, пов`язаних з перебуванням особи у довготерміновому відрядженні.

У зв`язку із тим, що вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 придбала за власні кошти, отримані нею у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дипломатичну службу», які не є доходом та не є спільною сумісною власністю подружжя, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 транспортного засобу марки «SCODA SUPERB», чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви, який був зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 у період з 17.01.2012 по 16.10.2020, та в порядку його поділу стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 137 035,40 грн., що дорівнює вартості належної йому 1/2 частини транспортного засобу «SCODA SUPERB» чорного кольору 2009 року випуску, вартість якого складає 274 070,80 грн. станом на момент подання позовної заяви.

Щодо позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 готівкових коштів у розмірі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1 122 436,00 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви, та в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 20 000 дол. США, що еквівалентно 561 218 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 зазначає, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 , ними було заощаджено 40 000 дол. США, на підтвердження чого до позовної заяви долучено копію поданої декларації останньої, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, поданої відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Станом на момент подання позовної заяви 40 000 дол. США еквівалентно 1 122 436,00 грн. за офіційним курсом НБУ України. Однак, ОСОБА_3 у своєму відзиві повністю заперечує щодо того, що дані кошти є спільною власністю подружжя, обґрунтовуючи це тим, що у 2019 році їй здійснено відшкодування компенсаційних витрат в іноземній валюті на довготермінове відрядження до Посольства України в Республіці Молдова, за період з 20.01.2016 по 14.10.2020, а тому вищевказані кошти не є доходом та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, в матеріалах справи містяться:

- копія Наказу №2275-ос від 10.12.2015, в п. 4 якого зазначено: 20.01.2016 року відрядити ОСОБА_3 до Посольства України в Республіці Молдова, а в п. 3: встановити ОСОБА_3 норму відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 2 346 дол. США на місяць;

- копія Наказу №1822-ос від 02.10.2022 про відкликання ОСОБА_3 з Посольства України в Республіці Молдова, в Україну 14 жовтня 2020 року у зв`язку із закінченням довготермінового відрядження.

Як вже зазначалось раніше, що відповідно до Порядку формування і здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, затвердженого постановою Кабінету Міністру України від 21 грудня 2020 за №1288, компенсаційні витрати по суті сплачуються як компенсація витрат, пов`язаних з перебуванням особи у довготерміновому відрядженні.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про дипломатичну службу», компенсаційні виплати - це грошові кошти в іноземній валюті, що виплачуються працівникам дипломатичної служби за рахунок коштів державного бюджету з метою компенсування витрат, пов`язаних із перебуванням у довготерміновому відрядженні.

Згідно п. 5 вищезазначеного Порядку, до складу компенсаційних виплат, передбачених ст. 33 Закону України «Про дипломатичну службу» включаються: 1) кошти, передбачені нормами компенсаційних виплат в іноземній валюті для відшкодування витрат під час перебування у довготерміновому відрядженні, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2006 року № 8 «Деякі питання компенсаційних виплат в іноземній валюті працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження», розмір яких визначено у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 року № 1288; 2) надбавки до норм компенсаційних виплат, вичерпний перелік яких міститься у додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2020 року № 1288; 3) кошти для компенсації вартості оренди житла під час перебування працівників дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні; 4) кошти для компенсації вартості комунальних послуг, пов`язаних з орендою житла, під час перебування працівників дипломатичної служби у довготерміновому відрядженні; 5) кошти для компенсації вартості послуг мобільного Інтернету та зв`язку.

Отже, компенсаційні виплати в іноземній валюті, які сплачуються працівникам дипломатичної служби є компенсацією витрат останніх, пов`язаних із виконанням ними своїх посадових обов`язків, і не являються доходами до загального (місячного) оподатковуваного доходу, а відтак суд не може визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 готівкові кошти у розмірі 40 000 дол. США, що еквівалентно 1 122 436,00 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви та в порядку поділу майна, що є спільною власністю подружжя, а відтак і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 20 000 дол. США, що еквівалентно 561 218 грн. за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позовної заяви, а тому відмовляє в задоволенні цих вимог.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, вартість кого складає 17 381 дол. США, що еквівалентно 480 584,65 грн., та в порядку поділу легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 збільшити частку ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 на 8 690,50 дол. США, що на дату складання цієї заяви є еквівалентною 240 292,00 грн. або стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частини легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», 2013 року випуску, що на дату подання даного позову еквівалентно 240 292,00 грн. суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_1 у жовтні-листопаді 2018 перетинав державний кордон України задля придбання за спільні кошти подружжя автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 . Під час державної реєстрації вищевказаного автомобіля на території України власником його зазначено ОСОБА_6 . Факт придбання даного автомобіля ОСОБА_1 приховав.

Заперечуючи проти зазначених обставин, представник ОСОБА_1 вказав, що власником вищевказаного автомобіля являється ОСОБА_6 , який був придбаний саме для нього, у зв`язку із чим даний автомобіль не є спільною власністю подружжя, оскільки не належить жодній особі з подружжя, а тому поділу між ними не підлягає. Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_6 , які були подані ним разом з відповідними документами щодо права власності спірного автомобіля.

Також належність спірного автомобіля ОСОБА_6 підтверджується листами Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 06.01.2022, з якого вбачається, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN» 2013 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі ВМД№UA205100/2018/017735 від 29.10.2018; ПОСВ. Митниці (ЗУ 1389) №VL2057096 від 29.10.2018; а також Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24.01.2022 у якому зазначено, що відповідно до Національної автоматизованої інформаційної системи ГОЦ МВС України власником автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN», державний номерний знак НОМЕР_4 , являється ОСОБА_6 , у зв`язку із чим даний автомобіль не може не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя, та відповідно не може бути поділений між ними.

Окрім того, статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, судом встановлено, що автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», державний номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 .

За нормами чч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши наведені норми процесуального права та встановлені обставини, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, а саме що автомобіль марки «VOLKSWAGEN SHARAN», державний номерний знак НОМЕР_4 , був придбаний за спільні кошти подружжя та є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки з матеріалів справи вбачається, що власником вказаного автомобіля є ОСОБА_6 , який придбав та розмитнив даний автомобіль за власні кошти, а відтак відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN SHARAN» 2013 року випуску, а також, як наслідок, в частині заявлених вимог про збільшення частки ОСОБА_3 у квартирі та стягненні грошової компенсації вартості 1/2 частини цього транспортного засобу.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 готівкових коштів у розмірі 300 000,00 грн. та в порядку їх поділу, які є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , стягнути з останнього на користь ОСОБА_3 150 000,00 грн. суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_1 у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції», задекларував готівкові кошти у розмірі 300 000,00 грн. Дані кошти заощаджені ним під час шлюбу, а відтак підлягають поділу між сторонами, зокрема шляхом виплати позивачу за зустрічним позовом грошової компенсації. У свою чергу, заперечуючи проти даних тверджень, представник відповідача за зустрічним позовом посилається на те, що дані кошти ОСОБА_1 були задекларованими станом на 31.12.2020, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин, окремого проживання, а також окремого ведення господарства. Окрім того, спір щодо поділу даних коштів відсутній, оскільки ОСОБА_3 підтвердила у своїй щорічній декларації, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік у відповідності до Закону України «Про запобігання корупції», що отримала вже у власність 50 відсотків від 300 000,00 грн., а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Як вже зазначалося раніше, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.05.2021 розірвано.

Згідно ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За приписами чч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Так, з долученої до зустрічної позовної заяви щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 було задекларовано готівкові кошти у розмірі 300 000,00 грн., де зазначено, що останні є його власністю. При цьому, вбачається, що заробітна плата за основним місцем роботи останнього за 2020 рік становить 99 086,00 грн.

Згідно п. 23 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. за № 11, спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, накопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо (пункт 23).

Тобто, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

При цьому, докази у підтвердження придбання майна за особисті кошти повинен надати той з подружжя, який посилається на дану обставину.

Разом з цим, ОСОБА_1 не доведено, що задекларовані ним кошти свідчать, що є його особистою приватною власністю. Будь-яких належних та допустимих доказів щодо набуття зазначених грошових коштів, зокрема, за який період та за рахунок яких особистих коштів ним було набуто грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн., які задекларовані ним за 2020 рік, як-то набуто від відчуження майна, отриманих у дарунок, спадкування, або набутого після розірвання шлюбу чи фактичного припинення шлюбних відносин, ОСОБА_1 не надано, а його посилання на цю обставину ґрунтуються лише на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. є спільною власністю подружжя, а відтак в порядку їх поділу стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 їх частину, а саме 150 000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог за первісним та зустрічним позовами, дійшов висновку про їх часткове задоволення.

При цьому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись стст. 2-13, 76 - 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту окремого проживання, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна - задовольнити частково.

Встановити факт окремого проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), починаючи з 14 жовтня 2020 року у зв`язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин.

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності:

визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;

визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності, зокрема грошових коштів у розмірі 300 000 грн., стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) 1/2 їх частину, а саме 150 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 5 920,73 грн. (6 512, 63 + 908,00 - 1 499,90).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.