Провадження № 2/359/522/2023

Справа № 359/6910/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Івковій Д.Л.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Халимона С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом та системним невиконанням рішень суду, які набрали чинності -

В С Т А Н О В И В :

29.09.2022 ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом про стягнення з відповідача АТ «ДТЕК Київські електромережі» надійшла вище зазначена позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить:

- стягнути з відповідача на його користь понесені додаткові витрати на придбання санаторно-курортних путівок в період з 2021 по 2022 рік, у загальній сумі 157362 гривень.

- стягнути з відповідача на його користь заподіяну йому моральну шкоду у сумі 100000 гривень (а. с. 1-4).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в 1968 році, у віці 6 років, йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті № 1298, що належить відповідачу, внаслідок чого він став непрацездатною особою з інвалідністю 2 групи з дитинства (довічно). Відповідно до рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року, за ОСОБА_1 було визнано право на санаторно-курортне лікування, а Відповідача було зобов`язано сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень, Зобов`язання Відповідача сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування, встановлено рішенням суду довічно.

Зазначає, що у відповідності до рішення Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року відповідач зобов`язаний відшкодувати у повному обсязі понесені ним додаткові витрати на санаторно-курорте лікування у 2021 та 2022 роках, а саме:

- у період з 05.07.2021 по 23.07.2021 року, за санаторно-курортне лікування у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», курорт Миргород (тип клінічний санаторно-курортний заклад: державний санаторій ; ліцензія АВ№49762 ВІД 09.03.2006 року; тип курорту - бальнеологічний, кліматичний, питний; сертифікат МЗ№00712; http://sankurort.ua/uk/sanatorium/10/) вул. Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області у сумі 50920 грн.;

- у період з 24.07.2021 по 04.08.2021 року, за санаторно-курортне лікування у державному санаторії «Клінічний санаторій ім. М. Горького», курорт Одеса (тип клінічний санаторно-курортний заклад: державний санаторій) Ліцензія (на медичну практику) АГ№601208 від 09.03.2006 року; тип курорту - бальнеологічний, кліматичний, питний; акредитаційний сертифікат МЗ№008549; (http://ukrzdraw.com) вул. Фонтанська дорога 165, м. Одеса, Україна, 65038, у сумі 37044 грн.;

- у період з 28.07.2022 по 22.08.2022 року, за санаторно-курортне лікування у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», курорт Миргород (тип клінічний санаторно-курортний заклад: державний санаторій ; ліцензія АВ№49762 від 09.03.2006 року; тип курорту - бальнеологічний, кліматичний, питний; сертифікат МЗ№00712; http://sankurort.ua/uk/sanatorium/10/) вул.Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області у сумі 34866 грн.;

- у період з 25.08.2022 по 04.09.2022 року, за санаторно-курортне лікування у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», курорт Миргород (тип клінічний санаторно-курортний заклад: державний санаторій ; ліцензія АВ№49762 ВІД 09.03.2006 року; тип курорту - бальнеологічний, кліматичний, питний: сертифікат МЗ№00712; http://sankurort.ua/uk/sanatorium/10/) вул.Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області у сумі 21296 грн.

Окрім того, під час проходження лікування позивачем були понесені додаткові витрати на спеціальні медичні дослідження, додаткові медичні процедури та придбання ліків, що були здійснені на підставі рекомендацій, направлень та отриманих рецептів на загальну суму 13236 грн. Усі понесені витрати документально підтверджені.

Також зазначає, що протягом тривалого часу відповідач, незважаючи на рішення українських судів різних інстанцій зумисне не виконує та ігнорує свої обов`язки по відшкодуванню шкоди пов`язаної з каліцтвом позивача. Такі протиправні дії з боку відповідача, змушують позивача постійно звертатися до суду, щоб у в судовому порядку захищати своє право на відшкодування шкоди та стягувати з відповідача відповідні кошти, які він за законом, рішенням суду, повинен сплачувати добровільно та у відповідні строки. Зазначає, що відповідач знав про проходження позивачем санаторно-курортного лікування, проте свої зобов`язання ігнорує. Ці протиправні дії відповідача порушують права позивача, що завдає йому душевних страждань, внаслідок чого він перебуває у стані постійного стресу. Бездіяльність відповідача примушує позивача вживати додаткових зусиль та заходів в організації власного життя, засобів пересування, нормального харчування, медичного догляду, принижує людську гідність, що позначається на його психологічному і фізичному стані, та завдає позивачу тяжких моральних страждань. Вказує, що він змушений брати значні суми в борг та обмежувати себе у тривалості періоду лікування, яке передбачено рішенням суду, а саме не менше одного разу на рік, у період з червня по вересень. Такі обмеження негативно впливають на процеси реабілітації наслідків завданої каліцтвом шкоди, призводить до негативних наслідків і позначається на психологічному стані. Зокрема, зазначає, що життя в борг та перебування у постійному стресовому стані призвело 19.03.2016 року до інфаркту міокарду, а 15.09.2022 в результаті нервового стресу після судового розгляду стався серцевий напад, що змусило позивача звертатися за медичною допомогою до швидкої допомоги та до лікарні.

Ухвалою від 03.10.2022 було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.46).

24.11.2022 до суду надійшов відзив від АТ «ДТЕК Київські електромережі» (а.с.56-63), за змістом якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог на санаторно-курортне лікування в обсязі, заявленому позивачем, а також в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі. Зокрема, вказує, що він не погоджується з твердженнями позивача щодо несумлінного виконання відповідачем своїх обов`язків, оскільки відповідач не одноразово намагався врегулювати питання компенсації витрат ОСОБА_1 на санаторно-курортне лікування. Так, відповідач листом від 15.10.2020 запропонував позивачу добровільну щорічну виплату на його користь у розмірі 25000,00 гривень на санаторно-курортне лікування, починаючи з 2021 року з подальшою обов`язковою індексацією відповідно до цінової політики лікувально-оздоровчих закладів. Проте, зазначена пропозиція була повністю проігнорована та залишена позивачем без відповіді. Листом від 14.12.2020 позивачу повторно запропоновано добровільну щорічну виплату на його користь в сумі 25000,00 гривень на санаторно-курортне лікування, однак вона теж була залишена ОСОБА_1 без відповіді. Не вдалося вручити ОСОБА_1 лист відповідача від 14.12.2020 також голові Бориспільського міськрайонного суду Київської області в період коли позивач був присяжним в даному суді, що підтверджується листом від 21.12.2020 № 549/01-25/2020. Також позивачу неодноразово надсилалися подібні листи від 19.10.2020, 09.11.2020 із пропозиціями добровільного виконання рішень судів, ухвалених на його користь щодо відшкодування заподіяної його здоров`ю шкоди, але вони залишалися без відповіді, листи повертаються з відміткою причини невручення «за давністю зберігання».

Вважають, що викладене свідчить про відкрите небажання позивача врегулювати спірні правовідносини в досудовому порядку, а також, що ОСОБА_1 умисно ігнорує спроби ПРАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» налагодити добровільні систематичні (раз на рік) виплати на проходження санаторно-курортного лікування, та свідомо доводить вирішення спору до судових процесів, зловживаючи своїми процесуальними правами.

Звертають увагу, що рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09.07.2001 ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (після зміни назви АТ «К.Енерго»), правонаступником якого є ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», зобов`язане сплачувати ОСОБА_1 необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік за період з червня по вересень, проте зазначеним рішенням не встановлено ні порядку, ні розміру грошових коштів, які необхідно сплачувати позивачу, тобто даним рішенням встановлено лише період перебування на санаторно-курортному лікуванні позивача. Посилаючись на вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, зазначають, що позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою щодо компенсації вартості санаторно-курортного лікування, та що до моменту звернення такий обов`язок у відповідача не виникає. Без наявності відповідної вимоги позивача, із зазначенням вартості придбаних ним путівок, підтверджуючих документів та банківських реквізитів, відповідач не може виконати рішення Залізничного районного суду м. Києва від 09.07.2001.

Також вказують, що позивач самостійно організовує та сплачує витрати на санаторно-курортне лікування. Посилаючись на положення Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» та Постанову Кабінету Міністрів України від 07.02.2007 № 150, якою затверджено «Порядок виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування», зазначає, що відповідно до п.4 Порядку грошова компенсація за путівку та за самостійне лікування нараховується і виплачується в таких розмірах (округлених до однієї гривні): особам з інвалідністю І та II групи - 75 відсотків, що обчислюється з розрахунку 35 відсотків (з округленням до однієї гривні) розміру одного прожиткового мінімуму, щороку встановленого законом на 1 січня відповідного року для осіб, які втратили працездатність. Посилаючись на встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2021 рік» та «Про державний бюджет на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність станом на 1 січня відповідного року (1769,00 грн. в 2021 р. та 1934,00 грн. в 2022 р.), вказують, що середня вартість путівки з розрахунку на 1 добу складає: 1769,00х35 % = 619,15 грн.х75 % = 464,00 грн. та 1934,00х35% = 676,90 грн.х75 % = 508,00 грн., відповідно.

Разом із з цим, звертають увагу, що вартість путівки за добу, сплачена позивачем становила: у Державному санаторії Південної залізниці «Санаторій ім. М. Гоголя» 05.07.2021 по 23.07.2021 - 2680,00 грн. на добу; у Державному санаторії «Клінічний санаторій ім. М. Горького» з 24.07.2021 по 04.08.2021 - 3087,00 грн. на добу; у Державному санаторії Південної залізниці «Санаторій ім. М. Гоголя» з 28.07.2022 по 22.08.2022 - 1394,00 грн. на добу; у Державному санаторії Південної залізниці «Санаторій ім. М. Гоголя» з 25.08.2022 по 04.09.2022 - 2129,00 грн. на добу.

При цьому, також вказують, що шляхом дослідження цінової політики санаторно-курортних установ, які відвідав позивач протягом 2021-2022 рр. встановлено, що: відповідно до даних сайту ДСПЗ «Санаторій імені Гоголя» вартість санаторно-курортних путівок з 01.01.2022 складає від 878,00 грн./доба до 3283,00 грн./доба (у вартість якої входить 3-х разове харчування, проживання і базове лікування, в тому числі за максимальну ціну пропонується двокімнатний одномісний номер типу «Люкс покращений», розташований в окремому 3-х поверховому корпусі на 7 двокімнатних номерів, оформлених дизайнером кожен в своєму стилі, тренажерною залою, більярдною, сауною та зовнішнім басейном); за інформацією сайту ДП «Санаторій імені Горького» вартість санаторно-курортних путівок з 01.01.2022 складає від 810,00 грн./доба до 3600,00 грн./доба (у вартість путівки входить харчування, проживання, лікування та користування пляжем). Звертають увагу, що позивач обирає для себе не лише оздоровлення під час перебування в санаторно-курортних закладах, а й VІР-відпочинок та проживання в номерах сегменту «люкс», що свідчить про значне безпідставне завищення позивачем суми позовних вимог та включення до їх складу витрат, що не підлягають відшкодуванню згідно із рішеннями Залізничного районного суду від 09.07.2001.

Звертають увагу, що з санаторно-курортних книжок не можливо встановити яке саме лікування проходив позивач в санаторно-курортних закладах, яким чином формувалась вартість кожної окремої путівки, які саме лікувальні процедури проходив позивач на лікуванні та чи кореспондують ці призначення з травмою, отриманою внаслідок ураження електричним струмом. З долучених позивачем направлень лікарів вбачаються рекомендації про проходження пацієнтом певних процедур, однак в даних направленнях відсутні діагнози, у зв`язку з якими лікарем призначені такі процедури позивачу, тому не можливо встановити чи пов`язані останні з реабілітацією ОСОБА_1 та усуненням наслідків завданої шкоди його здоров`ю, відшкодування якої встановлено рішенням Залізничного суду м. Києва від 09.07.2001.

Крім того, стверджують, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на санаторно-курортне лікування у заявленому в позові розмірі, а саме:

- у копії фіскального чеку № 0037233 від 28.07.2022 на суму 34866,00 грн. відсутні дані про платника та не вказано номер та дата путівки,

- копія довідки від 22.08.2022 № 15/137, виданою директором санаторію Південної залізниці «Санаторій ім. М. Гоголя» Сєнягіною О. теж не підтверджує оплату позивачем вартості санаторно-курортної путівки № 220461.

- в копії фіскального чеку № 0039777 від 25.08.2022 на суму 21296,00 грн. відсутні дані про платника та не вказано номер та дата путівки,

- в копії довідки від 02.09.2022 № 15/147, виданої директором санаторію Південної залізниці «Санаторій ім. М. Гоголя» Сєнягіною О. відсутні відомості про оплату позивачем вартості санаторно-курортної путівки № 220572.

Крім того зазначають про безпідставність та недоведеність позову щодо відшкодування моральної шкоди .

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди щодо відшкодування вартості санаторно-курортного лікування, зазначив, що позов не визнають частково, проте в якій саме частині понесені позивачем витрати підлягають відшкодуванню, не може вказати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що у 1968 році, у віці 6 років позивачу ОСОБА_1 були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті №1298, що станом на 1968-1969 рік належав Київській міській електромережі «Київенерго», внаслідок чого йому встановлено 2 групу інвалідності з дитинства і довічно, та на підставі рішення Залізничного районного суду м.Києва від 09 липня 2001 року відповідача - Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» було зобов`язано сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період з червня по вересень, зобов`язання сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування, встановлено рішенням суду довічно. Наведене підтверджується долученими до позовної заяви рішенням Залізничного районного суду м.Києва від 09.07.2001 року та посвідченням серії НОМЕР_1 , Довідкою до Акту МСЕК №012831 (а.с.6,7-8).

Також, судом встановлено, що протягом 2021-2022 років позивач ОСОБА_1 перебував на санаторно-курортному лікуванні в наступних санаторно-курортних закладах:

- у період з 05.07.2021 по 23.07.2021 року у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», курорт Миргород (вул. Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області. Вказана обставина підтверджується копією санаторно-курортної путівки №210538 (а.с.10), копією санаторно-курортної книжки (а.с.11), довідкою головного бухгалтера санаторію ім. Гоголя (а.с.12). Вартість санаторно-курортного лікування, яка оплачена позивачем становить 50920,00 гривень, згідно фіскального чека (а.с. 13);

- у період з 24.07.2021 по 04.08.2021 року у державному санаторії «Клінічний санаторій ім. М. Горького», курорт Одеса (вул. Фонтанська дорога 165, м. Одеса, Україна, 65038). Вказана обставина підтверджується копією путівки №160315 (а.с.11), копією санаторно-курортного листа (а.с.18), рахунком-фактурою №4890 від 14.06.2021 (а.с.19), довідкою ДП «Клінічний санаторій ім.Горького» ПрАТ Укрпрофоздоровниця №11 (а.с.21). Вартість санаторно-курортного лікування, яка оплачена позивачем становить 37044,00 гривень, згідно з квитанцією ПАТ «Укргазбанк» (а.с.20);

- у період з 28.07.2022 по 22.08.2022 року у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», (вул.Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області). Вказана обставина підтверджується копією санаторно-курортної путівки №220416 (а.с.23), копією санаторно-курортної книжки (а.с.25), довідкою головного директора санаторію ім. Гоголя (а.с.27). Вартість санаторно-курортного лікування, яка оплачена позивачем становить 34866,00 гривень, згідно фіскального чека (а.с. 24);

- у період з 25.08.2022 по 04.09.2022 року у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя», курорт Миргород (вул.Миргородських Дивізій 12, м.Миргород Полтавської області). Вказана обставина підтверджується копією санаторно-курортної путівки №220572 (а.с.31), копією санаторно-курортної книжки (а.с.33), довідкою директора санаторію ім. Гоголя (а.с.34). Вартість санаторно-курортного лікування, яка оплачена позивачем становить 21296,00 гривень, згідно фіскального чека (а.с. 32);

Суд звертає увагу, що вартість путівок, оплачених позивачем включало послуги з проживання, харчування, проведення зазначених в путівках лікувальних процедур та діагностичних досліджень, та відповідала вартості, вказаної в наданих відповідачем прейскурантах цін вартості путівок (а.с.82,83,84).

Крім того, в період проходження санаторно-курортного лікування з 05.07.2021 по 23.07.2021 року у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя» за призначеннями та направленнями лікуючого лікаря (а.с.14,15,16) позивачу були проведені додаткові оздоровчо-лікувальні процедури, вартість яких становить: 3519,18 гривень, 389,50 гривень, 522,00 гривні, 120,00 гривень, 715,00 гривень, всього на загальну суму 5265,68 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.14,15,16).

В період проходження санаторно-курортного лікування з 24.07.2021 по 04.08.2021 року у державному санаторії «Клінічний санаторій ім. М. Горького» за призначеннями та направленнями лікуючого лікаря (а.с.22,26) позивачу були проведені додаткові оздоровчо-лікувальні процедури, вартість яких становить: 2000,00 гривень, 920,50 гривень, 816,13 гривень, 917,50 гривень, 445,50 гривень, 1632,26 гривень, всього на загальну суму 6731,89 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.22,26).

В період проходження санаторно-курортного лікування з 28.07.2022 по 22.08.2022 року у державному санаторії Південної залізниці «санаторій ім. Гоголя» за направленнями лікуючого лікаря (а.с.28,29,30) позивачу були проведені додаткові оздоровчо-лікувальні процедури, вартість яких становить: 147,00 гривень, 222,00 гривень, 227,00 гривні, 642,00 гривень, всього на загальну суму 1238,00 гривень, що підтверджується копіями фіскальних чеків (а.с.28,29,30).

Таким чином, позивачем за вказаний період під час санаторно-курортного лікування витрачено кошти на оздоровчо-лікувальні процедури на загальну суму 13235,57 гривень (5265,68 грн.+ 6731,89 грн.+1238,00грн.).

Відповідно до вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому відповідно до ч.2 цієї статті збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим иемайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

При цьому суд враховує, що в силу вимог ч.3 ст.22 ЦПК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, з аналізу вищенаведених вимог чинного цивільного законодавства слід зробити висновок, що особа, якій заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка завдала такої шкоди, відшкодування витрат, у тому числі й на санаторно-курортне лікування, в межах витрат, які вона понесла (реальні збитки).

Посилання відповідача, на ту обставину, що розмір заявленого позивачем відшкодування не відповідає «Порядку виплати деяким категоріям осіб з інвалідністю грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та вартості самостійного санаторно-курортного лікування», затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 07.02.2007 № 150, слід визнати необґрунтованим, оскільки в силу положень п. п. 1, 2 цього Порядку він визначає механізм виплати грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки та компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування деяким категоріям осіб з інвалідністю, та її розміри. А саме, виплат, які здійснюються структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчим органом міської ради міста обласного значення, районної у місті у разі її утворення (крім мм. Києва та Севастополя) ради за місцем перебування на обліку для забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

Тобто, мова йде про відшкодування вартості санаторно-курортного лікування з державного бюджету України у випадках, передбачених спеціальними законами України, зокрема: Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», - якими передбачено, що громадяни зазначених категорій мають право на безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування, та відповідно до яких визначено, що порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на викладене, положення зазначеного Порядку поширюється лише на осіб, яких стосується дія вказаних Законів.

Разом із з цим обов`язок відшкодовувати позивачу вартість санаторно-курортного лікування покладений на відповідача рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09.07.2001 року, як на особу, яка визнана винною у завданні позивачеві шкоди.

При цьому суд враховує, що та обставина, що відповідач є правонаступником прав та обов`язків Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» у спірних правовідносинах з позивачем, відповідачем не оспорюється, як і не оспорюється та обставина, що питання відшкодування позивачу понесених ним витрат на самостійне санаторно-курортне лікування саме відповідачем неодноразово була предметом судового розгляду, зокрема у цивільній справі №359/8818/20, судові рішення у якій набрали законної сили (а.с.35-42).

Суд також звертає увагу, що в даному випадку до звернення з позовом до суду позивач не намагався отримати відшкодування понесених витрат у порядку досудового врегулювання спору. При цьому позивач зазначив, що відповідач постійно ігнорує та несумлінно виконує покладені на нього судовим рішенням обов`язки, у зв`язку з чим він змушений самостійно вирішувати питання організації свого лікування у санаторно-курортних закладах та в подальшому звертатися до суду за отримання відшкодування понесених витрат.

Разом із з цим такі дії позивача не можна вважати недобросовісними, оскільки відповідач, отримавши позовну заяву жодних дій на відшкодування понесених позивачем витрат в добровільному порядку не вчинив, проти задоволення позову в судовому засіданні представник відповідача заперечував. Отже, звернення ОСОБА_1 з позовом до суду відповідає вимогам ст.ст.2,4,5 ЦПК України.

Крім того, суд дійшов висновку, що долучені до відзиву адресовані позивачу листи з пропозицією виплачувати позивачу кошти на санаторно-курортне лікування в розмірі 25000,00гривень, а також листи щодо пропозиції відповідача сплатити стягнуті за рішенням суду, яке набрало законної сили, на користь позивача суми (а.с. 72-74,79-81), також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача реально понесених ним витрат на санаторно-куротне лікування, оскільки визначена відповідачем в односторонньому порядку сума такого відшкодування - 25000грн. на рік відповідачем наперед позивачу перерахована не була та не покриває його реальних затрат.

Щодо заперечень відповідача, що позивач обирає собі не лише оздоровлення, а й VIP-відпочинок та проживання в номерах сегменту «люкс», що впливає на вартість путівки, то такі заперечення не ґрунтуються ані на рішенні суду, яким не встановлено жодних обмежень щодо вартості санаторно-курортного лікування позивача, ані вимогами чинного законодавства, якими врегульовано правовідносини, що виникли між сторонами, та може бути враховано лише при визначенні розміру відшкодування заподіяної моральної шкоди з урахуванням вимог ст.23 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення понесених витрат на придбання санаторно-курортних путівок та санаторно-курортне лікування підлягають частковому задоволенню на суму 157361 гривня 57 копійок (замість помилково обрахованої позивачем суми - 157362 гривні): 50920,00грн. + 37044,00грн. + 34866,00грн. + 21296,00грн. + 13235,57грн. = 157361,57грн.

В частині відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди в сумі 100000 грн., суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 15000 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

В силу вимог п.2 ч.2 цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

При цьому відповідно до ч.3 ст.23 ЦПК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, в силу вимог ч. 4 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Так, характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що відповідач не визнає за позивачем право на відшкодування фактично понесених витрат на санаторно-курортне лікування, внаслідок чого, позивач вимушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, звертаючись з позовом до суду, а також завдає позивача душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, а тому з урахуванням тривалості таких негативних наслідків, а також виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, визначений судом розмір відшкодування в сумі 15000 гривень, тобто в розмірі, співмірному з 7-ма розмірами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному на дату ухвалення судового рішення, на переконання суду буде достатнім відшкодуванням заподіяної позивачу немайнової шкоди.

Крім того, суд враховує, що сам факт звернення позивача за медичною допомогою 15.09.2022 (а.с.39,43), в день, коли відбувалося судове засідання у Київському апеляційному суді в іншій цивільній справі (справа №359/8818/20), у якій предметом судового розгляду також було відшкодування заподіяної позивачу відповідачем моральної шкоди в сумі 50000 грн., не може бути підставою для збільшення вже визначеного судовим рішенням, яке набрало законної сили, розміру відшкодування такої шкоди, а також, враховуючи, що процедура перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення забезпечує гарантовані чинним процесуальним законодавством принципи цивільного судочинства, законність та обґрунтованість судового рішення.

З урахуванням викладеного, позов в частині відшкодуванням моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на визначену судом сумі 15000грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 2566 гривень 02 копійки , який складається з судового збору за позовом майнового характеру в розмірі 1% від задоволених позовних вимог про відшкодування вартості санаторно-курортного лікування (1573,62 грн.) та 992 гривні 40 копійок (0,4 розміри прожиткового мінімум доходів для працездатних осіб) за вимогою немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київській електромережі» (код ЄДРПОУ - 41946011, зареєстроване місце знаходження: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд.20) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені витрати на придбання санаторно-курортних путівок та санаторно-курортне лікування в період за 2021-2022 роки в сумі 157361 гривня 57 копійок (сто п`ятдесят сім тисяч триста шістдесят одна гривня п`ятдесят сім копійок), а також заподіяну моральну шкоду в сумі 15000 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень), всього на загальну суму 172361 гривні 57 копійок (сто сімдесят дві тисячі триста шістдесят одна гривня п`ятдесят сім копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київській електромережі» (код ЄДРПОУ - 41946011, зареєстроване місце знаходження: м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд.20) судовий збір на користь держави в сумі 2566 гривень 02 копійки (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень дві копійки).

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 27.01.2023.

Суддя І.В.Муранова-Лесів