Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2023 року № 520/11955/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Логачовій К.А.,

у присутності

представника відповідача Мулик К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (вул. Електриків, 26, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 14312364) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

установив

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2022 № 18735000705 форма «С» .

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідачем протиправно проведено перевірку та нараховано штрафні санкцій під час дії карантину; не досліджено наявності вини підприємства, як підстави застосування фінансової відповідальності; наявність форс-мажорних обставин, які підстави незастосування фінансових санкцій.

В судове засідання представник позивача не прибув просив розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні вимог позивача, зазначивши, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин у справі

Судом встановлено, що ПРАТ ЗАВОД КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ, код ЄДРПОУ 14312364, належним чином зареєстровано в якості юридичної особи та як платник податків перебуває на податковому обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС ВПП.

Фахівцями відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами: № 360-19 від 18.06.2019 за період з 01.05.2021 по 01.08.2022, № 55-2020 від 10.02.2020 за період з 01.05.2021 по 01.08.2022, № 355-19 від 18.06.2019 за період з 01.05.2021 по 01.08.2022, згідно з отриманою податковою інформацією від валютного органу

За результатами проведеної перевірки складений акт від 20.10.2022 р. № 215/35-00-07-05-05/14312364 , яким встановлено порушення п. 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01 2019 № 5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», в результаті чого Позивачем по зовнішньоекономічним контрактам: №360-19 від 18.06.2019 з нерезидентом «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS , INC» (США), №355-19 від 18.06 2019р. з нерезидентом «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS, INC" штат Нью-Йорк (США), №55-2020 від 10.02.2020р. із нерезидентом «Defence Solution s.r.o" (ЧЕХІЯ) у травні 2022 року порушено строки розрахунків.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 11.11.2022 № 18735000705 форма «С», яким до позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» у розмірі 2451349,48 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідач на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України Про валюту і валютні операції № 2473-VIII від 21.06.2018.

Відповідно до статті 1 Закону України Про валюту і валютні операції № 2473-VIII від 21.06.2018 (далі - Закон № 2473-VIII) Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з положенням п. 3 ст. 13 Закону України № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України № 2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Так, частиною 7 статті 13 Закону України № 2473-VIII визначено: у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

Судовим розглядом встановлено, що 10.02.2020 між ПрАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ», покупцем, та «Defence Solution s.r.o.» (Республіка Чехія), продавцем, укладений Контракт № 55-2020, згідно якого продавець зобов`язався поставити на користь покупця відповідно до Специфікації № 1 товар - Оптико-електронний модуль KETUPA у кількості 2 шт. На виконання умов вказаного контракту позивач здійснив авансовий платіж 27.05.2021 на загальну суму - 98460,00 дол. США (2712189,01 грн.).

Згідно п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Отже, граничним строком поставки товару повинна є 27.05.2022 р.

У періоді що перевірявся відповідно до зовнішньоекономічного контракту №55-20 від 10.02.2020р. із нерезидентом «Defence Solution s.r.o» (ЧЕХІЯ), згідно Єдиного уніфікованого документу на тимчасове зберігання товарів зі штампом «Під митним контролем» Київської митниці ДПС від 14.07.2022 року, товар надійшов на тимчасове зберігання на склад ДП «Український термінальна» строк до 10.10.2022 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91р. №959-ХІІ, моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст.6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України, який збігається з державним кордоном України.

Статтею 43 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється у разі ввезення товару на митну територію України (фактичне перетинання митного кордону) та розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України. Товар, що перебуває під митним контролем, є фактично ввезеним на митну територію України, тобто таким, що перетнув митний кордон. Факти дату такого перетину посвідчує штамп «Під митним контролем» на товаросупровідних документах з відповідною датою.

Отже, момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд. Визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

ПРАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ» за перевіряемий період не зверталось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента, що визначається п. 7 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»; не отримував висновків Міністерства економіки на подовження строків розрахунків по імпортному контракту №355-19 від 18.06.2019р, що визначається п.4 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» , відповідних довідок уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), щодо виникнення форс-мажорних обставин, що визначається п.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в редакції чинній з 07.02.2019.

18.06.2019 між позивачем, покупцем, та «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS , INC" (США), продавцем, укладений зовнішньоекономічний контракт №360-19, згідно якого продавець на умовах СІР- аеропорт «Бориспіль», м. Київ, Україна, передає у власність покупця, а покупець приймаєте оплачує обладнання (радіостанція КХ діапазону RF-7800H, HF Radio set RF-7800H, Радіостанція широкосмугового діапазону RF-7850M, MB Radio set RF- 7850M) виробництва компанії «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS, INC». Обладнання має бути поставлено кінцевому споживачу - Міністерству оборони України за ціною 175 794,30 доларів США.

На виконання умов зазначеного контракту позивач 27.05.2021 здійснив авансовий платіж на суму 175794,30 дол. США (4842447,37 грн.).

Згідно п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Отже, граничним строком поставки товару є 27.05.2022 р.

Вказаний товар імпортований по зовнішньоекономічному контракту №360-19 від 18.06.2019р. використовується для комплектації десантного катеру проекту 58503, заводський номер(замовлення) 01037, в рамках виконання Державного контракту з оборонного замовлення, укладеного с Державним замовником від 13.04.2016р. №247/1/16/34.

Кінцевим споживачем товару, що постачається по вказаному контракту є Міністерство оборони України. Згідно умов контракту для набуття чинності зовнішньоекономічного контракту та отримання відповідної ліцензії експортного контролю США необхідно виконати наступні умови: отримання продавцем належним чином підписаного листа Кінцевим споживачем; отримання продавцем належним чином підписаного Сертифікату DSP-83 у відповідності до умов законодавства США.

Станом на 02.08.2022р. ПрАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ» не отримало підписаних документів від Міністерства оборони України, що унеможливило отримання експортної ліцензії США та призвело до затримки поставки товарів.

Станом на 01.08.2022 року, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №360- 19 від 18.06.2019 із нерезидентом «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS, INC» (США), товар на загальну суму 175794,30 дол.США не надійшов, чим порушено вимоги п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».

ПРАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ» за перевіряємий період не зверталось до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з нерезидента, що визначається п. 7 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»; не отримував висновків Міністерства економіки на подовження строків розрахунків по імпортному контракту №360-19 від 18.06.2019, що визначається п.4 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в редакції чинній з 07.02.2019 за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку, відповідних довідок уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), щодо виникнення форс-мажорних обставин, що визначається п.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»

18.06.2019 року між позивачем, покупцем, та «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS , INC" (США), продавцем, укладений зовнішньоекономічний контракт №355-19, згідно якого продавець на умовах СІР- аеропорт «Бориспіль», м. Київ, Україна, передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує обладнання (радіостанція КХ діапазону RF-7800H. HF Radio set RF-7850H, MB Radio set RF-7850M) виробництва компанії «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS , INC».

Обладнання має бути поставлено кінцевому споживачу - Міністерству оборони України за ціною 175794,30 доларів США.

На виконання умов зазначеного контракту позивач 27.05.2021 здійснив авансовий платіж на суму 175794.30 дол. США (4 842 447,37 грн.).

Згідно п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Виходячи з цього, граничним строком поставки товару є 27.05.2022 р.

Судовим розглядом встановлено, що товар імпортований по зовнішньоекономічному контракту №355-19 від 18.06.2019р. використовується для комплектації малого броньованого артилерійського катеру проекту 58155, заводський номер (замовлення) 01036, в рамках виконання Державного контракту з оборонного замовлення, укладеного с Державним замовником від 24.11.2017р. №403/1/17/81.

Кінцевим споживачем товару, що постачається по вказаному контракту є Міністерство оборони України.

Станом на 01.08.2022 року, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №355-19 від 18.06.2019р. із нерезидентом «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS , INC" (США), товар на загальну суму 175 794,30 дол. США не надійшов, чим порушено вимоги п.3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, п. 21 розділу II постанови Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».

ПРАТ «ЗАВОД «КУЗНЯ НА РИБАЛЬСЬКОМУ» не отримував висновків Міністерства економіки на подовження строків розрахунків по імпортному контракту №355-19 від 18.06.2019р, що визначається п.4 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в редакції чинній з 07.02.2019 за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку та відповідних довідок уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), щодо виникнення форс-мажорних обставин, що визначається п.6 ст.13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-УШ «Про валюту і валютні операції» в редакції чинній з 07.02.2019.

В адміністративному позові як на підставу задоволення позовних вимог позивач посилається на наявність форс мажорних обставин, в тому числі лист Торгово-промислової палати України, який розміщений на сайті ТПП України 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 та з якого вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, за доводами позивача, обставини непереборної сили є загальновідомим фактом, який не потребує додаткового підтвердження жодними документами.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 N 44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до розпорядження ТТП України від 25.02.2022 № 3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44 (5) (із змінами та доповненнями).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань.

Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс- мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Також, відповідно до п. 6 ст. 13 Закону України від 21.06.2018р. №2473-УІІІ «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс - мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Таким чином, позивач на підтвердження дії форс-мажорних обставин повинен був надати сертифікат (довідку) Торгово-промислової палати України, а також підтвердження їх впливу на права та обов`язки сторін.

Стосовно застосування відповідачем штрафних санкцій під час дії карантинних обмежень

Абзацом першим пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення, визначені в абзацах 2-9 цього пункту.

Протягом періоду з 01 березня 2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID) платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

При цьому, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац перший пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Водночас, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України Про валюту і валютні операції № 2473-VIII від 21.06.2018.

Згідно з ч. 2,3 ст. 3 Закону № 2473-VIII питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду, регулюються виключно цим Законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовують положення цього Закону.

Частиною 5 ст.13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч. 8 ст. 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Також відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

При цьому, норми Закону № 2473-VIII та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у періоді здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і порушенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Із системного аналізу зазначених вище норм ПКУ та Закону №2473 вбачається, що на штрафні санкції та пеню, які нараховані відповідно до Закону України Про валюту і валютні операції № 2473-VIII від 21.06.2018, не поширюються положення пункту 521 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України.

Щодо необхідності встановлення вини в діях позивача, як підстави застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що укладання контракту № 55-2020 та придбання оптико-електронний модуль KETUPA (товар оборонного призначення) обумовлено укладанням державного контракту від 13.04.2016 р. № 247/1/16/34.

Згідно п. 3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 170 «Порядку ввезення, першого постачання та цільового використання товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, для використання у виробництві товарів оборонного призначення» для митного оформлення товару до митного органу подається засвідчена в установленому порядку копія державного контракту (договору), укладеного з державним замовником та копія зовнішньоекономічного контракту.

Вимога подання копії зовнішньоекономічного контракту для митного оформлення товару також передбачена главою 13 «Імпорт (випуск для вільного обігу)» Митного кодексу України. Вказані контракти (державний та зовнішньоекономічний) вилучений органами ДБР під час обшуку 28.04.2021 року в рамках кримінального провадження № 42020160690000016 на підставі ухвали Печерського суду м. Києва по справі № 757/18362/21-к.

Позивач декілька разів (зокрема листом від 17.01.2022 р.) звертався до органів ДБР з проханням надання державного контракту від 13.04.2016 р. № 247/1/16/34 та Контракту № 55-2020.

У відповідь на звернення, органи ДБР листом від 22.02.2022 р. повідомили Позивача, що питання надання контрактів після виконання ДБР певних процедур буде вирішене, і лише листом від 08.07.2022 р. вказані контракти надані позивачу.

Ввезення на територію України товарів, які мають військове призначення, до яких відноситься товар, що є предметом продажу по імпортному контракту №360-19 від 18.06.2019 року, вимагає передбачає спеціальну процедуру одержання дозволів.

В результаті звернень позивача:

дозвіл № НОМЕР_1 для здійснення імпорту товару виданий Державною службою експортного контролю України лише 05.09.2022 р.; вказаний дозвіл є обов`язковим для митного оформлення згідно ЗУ «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 р. № 159 «Положення про Державну службу експортного контролю України», та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1807 «Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення»;

дозвіл № 69/34-22 на ввезення товару виданий Головним управлінням радіоелектронної та кіберборотьби Генерального штабу ЗСУ лише 05.10.2022 р.; вказаний дозвіл є обов`язковим для митного оформлення згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 184 «Порядку видачі дозволу на ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення»;

лист Міноборони № 403/5//2/5830, яким воно повідомляло «HARRIS GLOBAL COMMUNICATIONS, INC» про можливість постачання товару міністерству, як кінцевому споживачу, був виданий Міноборони лише 05.08.2022 р.

Тобто, без вказаних дозволів та листа Міноборони, які складені державними органами після закінчення 365-денного строку, позивач не міг з об`єктивних підстав - відповідно до вимог законодавства - вжити заходи щодо дотримання правил та норм валютного законодавства - з його боку не було факту бездіяльності - відсутність дозволів не давало можливості для проведення митних процедур - а отже позивач діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю.

Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 109.1 статті 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. 109.2 статті 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п. 109.3 статті 109 ПК України у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125 1.2 - 125 1.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Таким чином нормами статті 109 ПК України чітко визначено випадки, коли необхідною умовою є встановлення вини. Відтак, спірні обставини у даній адміністративній справі не входить до вказаного переліку.

Крім того, посиланнями позивача на п. 112.2 ст. 112 ПК України суд не бере до уваги. оскільки неможливість його застосування до спірних правовідносин чітко зазначена в самій норми.

Зокрема, відповідно до п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Тобто, відповідальність за податкове правопорушення має бути передбачена саме Податковим Кодексом, проте за порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.2 ст. 109 ПК України), відповідальність передбачена Законом України Про валюту і валютні операції.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскарженого рішення діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача, а отже, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У повному обсязі рішення виготовлено 27.03.2023

Суддя Зоркіна Ю.В.