печерський районний суд міста києва

Справа № 757/2521/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.,

справа № 757/2521/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Держава Україна (державний орган - Державна казначейська служба України),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна (державний орган - Державна казначейська служба України) про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, просить стягнути з Держави Україна (державний орган - Державна казначейська служба України) 704 427,32 грн у відшкодування матеріальної шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсійні виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 07.04.2021 р. Конституційним Судом України ухвалено рішення № 1-р(II)/2021, яким визнаються неконституційними положення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII щодо установлення мінімального розміру пенсій для осіб, які отримали інвалідність унаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, та пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за рішенням Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини четвертої означеного Рішення громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII. 30.09.2021 р. звернувся до Верховної Ради України із заявою про відшкодування йому шкоди, заподіяної неконституційним рішенням, отримав відповідь Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, зі змісту якого випливає, що його лист мало б бути скеровано до Пенсійного фонду України, що дотепер не прийнято правового акта, яким має бути встановлено порядок відшкодування шкоди.

Ухвалою суду від 25.01.2022 р. відкрито провадження у справі.

ВідповідачемДержавною казначейською службою України подано відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини і дійшов наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетентності, встановленої законом.

Державна казначейська служба України (Казначейство) діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 р. (далі - «Положення»).

Згідно пункту 2 Положення Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів.

Казначейство згідно з Положенням відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку; здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Казначейство згідно з Положенням є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади, тобто Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини першої статті 2 ЦК України.

Водночас, згідно частини другої статті 2 ЦК України самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна.

Згідно частини другої статті 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.2001 р. № 12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказує: вОсновному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. … держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави.

Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, юридичною особою і відповідає лише за виконання своїх зобов`язань, не відповідає за зобов`язаннями інших юридичних та фізичних осіб (стаття 96 ЦК України), в тому числі, не відповідає за дії/бездіяльність інших органів державної влади, з якими ОСОБА_1 має встановлені цивільно-правові відносини.

Встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звертаючись до суду із вимогами про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України, свої вимоги обґрунтовує рішенням Конституційним Судом України від 07.04.2022 р. № 1-р(II)/2021.

Основні положення щодо соціального захисту та пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - «Закон №796-ХІІ»).

Згідно статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно статті 54 Закону №796-XII (у редакції Закону № 3285-12 від 17.06.1993 р.) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов`язаного з аварією на Чорнобильській АЕС, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

28.12.2014 р. прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» № 76-VIII, яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: «Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

Отже, із урахуванням змін, внесених Законом № 76-VIII, нормами статті 54 Закону № 796-XII передбачалося, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Також цим рішенням Конституційного Суду України врегульовано строк та спосіб його виконання та передбачено, що частина третя статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 07.07.2021 р.

Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР:

«В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком».

ОСОБА_1 вважає, що, починаючи з 07.04.2021 р., у нього виникло право на відшкодування шкоди відповідно до частини 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.

Між тим відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 р. № 2136-VIII (далі - «Закон № 2136-VIII») закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно частини першої статті 97 Закону № 2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

У відповідності із зазначеними нормами Закону № 2136-VIII Конституційний Суд України встановив строк втрати чинності законом, що визнаний неконституційним, а саме: через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто з 07.07.2021 р.

Із урахуванням встановленого Конституційним Судом України порядку і строків виконання рішення від 07.04.2021 р. № 1-р(ІІ)/2021 умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії було неприведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення (до 07.07.2021 р.) нормативного регулювання спірного питання у відповідність із Конституцією України та таким рішенням Конституційного Суду України. При цьому Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(ІІ)/2021, на яке посилається позивач, не набуває ретроспективної дії у часі (висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.04.2021 р. у справі № 373/1978/18). В той же час, 29.06.2021 р. (тобто до 07.07.2021 р., або кінцевого строку, визначеного в рішенні Конституційного Суду України) Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(II)/2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» № 1584-IX, пункт 2 розділу I та пункт 2 розділу ІІ якого набрали чинності 01.07.2021 р.

Згідно вказаних змін, зокрема, згідно пункту 2 розділу І Закону № 1584-ІХ частину третю статті 54 Закону № 796-ХІІ викладено в наступній редакції: «В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень».

Згідно пункту 2 розділу ІІ Закону № 1584-ІХ установлено, що у разі якщо в осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосовно яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також в осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат та компенсацій до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю I групи - 100 відсотків, в осіб з інвалідністю II групи - 80 відсотків, в осіб з інвалідністю III групи - 60 відсотків розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік, таким особам з інвалідністю виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії (далі - щомісячна допомога до пенсії) в сумі, якої не вистачає до зазначених розмірів.

Якщо на день призначення пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік, для визначення суми щомісячної допомоги до пенсії враховується наявний розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком щомісячної допомоги до пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за попередній рік.

Починаючи з 2022 року, щороку щомісячна допомога до пенсії збільшується з 1 березня, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за рік, що передує року перерахунку щомісячної допомоги до пенсії.

Виплата щомісячної допомоги до пенсії здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Щодо вимог позивача про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України, то суд звертає увагу на таке. У пункті 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 р. № 1-р(II)/2021 наведено, що у Рішенні від 07.10.2009 р. № 25-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що «відповідно до частини третьої статті 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Тому позитивним обов`язком держави є прийняття відповідного закону, який має визначати порядок та умови такого відшкодування» (абзац п`ятий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини). Разом з тим, на даний час закон, який би встановлював порядок та умови такого відшкодування, не прийнято. Отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 56 Конституції України, статтями 1-23, 76-81, 95, 141, 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна (державний орган - Державна казначейська служба України) про відшкодування шкоди, завданої неконституційним рішенням Верховної Ради України,

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ: 37567646).

Суддя Волкова С.Я.