Справа № 303/4995/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 березня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Кондора Р.Ю., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року, ухвалене суддею Гутій О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Ракошинської сільської ради Мукачівського району про визнання заповіту недійсним

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Ракошинської сільської ради Мукачівського району про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги мотивував тим, що він являється сином ОСОБА_3 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому на час відкриття спадщини проживали його дружина та його мама ОСОБА_3 , яка проживала в ньому до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Лише після смерті матері він звернувся із заявою про прийняття спадщини і тоді дізнався, що також із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_5 , в заяві вказала, що вона є спадкоємцем на підставі заповіту, який нібито залишив ОСОБА_4 , 19.08.2002 посвідчений секретарем виконкому Ракошинської сільської ради.

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері позивач звернувся 12.05.2015 до приватного нотаріуса Мукачівської районного нотаріального округу Щербан О.П. Проте, приватним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Підставою для відмови став той факт, що після відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 було встановлено наявність заповіту, посвідченого секретарем виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. 19 серпня 2002 року та зареєстрованим в реєстрі № 146 за яким ОСОБА_4 все своє майно заповіт на ім`я сусідки ОСОБА_5 . Проте, вищевказаний заповіт, посвідчений секретарем виконкому Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 19.08.2002, являється недійсним, з тих підстав, що на час виникнення спірних правовідносин, а саме, на час укладення оскаржуваного заповіту 19.08.2002, щодо якого позивачем заявлено позов про визнання такого недійсним діяв ЦК УРСР в редакції 1963 року, секретар сільської ради яка його посвідчувала не мала повноважень не посвідчення такого.

Зазначає, що відповідно до посвідченого штампу, оскаржуваний заповіт від 19.08.2002 посвідчений секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. З копії рішення № 2 другої сесії четвертого скликання Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 14.05.2002 «Про вибори членів виконкому, секретаря виконкому» вбачається, що виконавчий комітет Ракошинської сільської ради був утворений 14.05.2002. Рішенням другої сесії четвертого скликання Ракошинської сільської ради Мукачівського району від 14.05.2002 року «Про затвердження секретаря виконкому сільської ради» вирішено затвердити секретарем сільської ради ОСОБА_6 . Згідно листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.07.2020 за № 01-23/26 у документах архівного фонду Ракошинської сільської ради за 2002 року рішення про покладення на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради ОСОБА_6 обов`язків по вчиненню нотаріальних дій не значиться. Таким чином оскаржуваний заповіт від 19.08.2002 посвідчений секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Мукачівського району Беца Г.Й., щодо якої не приймалося відповідного рішення виконкому сільської ради, яке б надавало їй право вчиняти нотаріальні дії.

Відтак, згідно положень п. 2 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських ради народних депутатів України», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 25.08.2004 року № 22/5, права на вчинення нотаріальних дій вона не мала.

Так, 14 травня 2015 року він звертався до суду з позовом про визнання права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 20 травня 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак у зв`язку з виникненням спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вимога про встановлення недійсності оскаржуваного заповіту підлягає розгляду в судового порядку.

Строк позовної давності вважає пропущеним з поважних причин, оскільки йому взагалі нічого не було відомо про існування оскаржуваного заповіту. Дізнався про заповіт після того як ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину спірного майна, а тому просить поновити йому строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Мукачівськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 24листопада 2021року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в якій просить таке скасувати та ухвалити нове, про задоволення його позовних вимог.

Вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що виконавчий комітет в межах своїх повноважень не приймав рішення і розпорядження про покладення обов`язків по виконанню нотаріальних дій в частині посвідчення заповітів на секретаря Ракошинської сільської ради Беца Н.Й., зокрема щодо посвідчення заповіту від 19.08.2002, а тому заповіт із зазначених підстав підлягає визнанню недійсним.

Однак, суд вказує на нібито пропущення ним строків позовної давності при звернені до суду з позовними вимогами про визнання заповіту недійсним так як про існування заповіту йому стало відомо в травні 2015 року.

Але з таким висновком суду він не погоджується, так як лише в кінці червня 2020 року, під час розмови з односельчанами ОСОБА_7 та її померлим чоловіком ОСОБА_8 , який у 2002 був депутатом сільської ради дізнався про те, що на секретаря сільської ради Беца Г.Й. в 2002 році не було покладено обов`язків по вчиненню нотаріальних. Вказує, що за існування заповіту він знав в 2015 році, після того, як відповідачка ОСОБА_5 звернулася з позов до суду про визнання права власності на спадковий будинок, але не знав, що його посвідчувати не мала права на той час секретар сільської ради ОСОБА_6 і тому довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила лише в липні 2020 року.

Спір з приводу встановлення недійсності заповіту виник між ним та ОСОБА_5 тільки після отримання відповіді 22.07.2020 з архівного відділу Мукачівської РДА про те, що секретар виконкому Ракошинської сільської ради не мала повноважень посвідчувати заповіт від 19.08.2002. До того часу йому не було відомо те, що секретар Беца Г.Й. не мала таких повноважень.

Вважає, що він довів про той факт, що не знав про порушення свого права до 22 липня 2020 року, а відповідач не надав суду жодного доказу, чи будь якої інформації що про порушене право йому було відомо раніше.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 в інтересах якої діє адвокат Сабов І.І. подав відзив у якому просить апеляційну інстанцію залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція ОСОБА_1 стосовно того, що рішення 2 сесії 4 скликання Ракошинської сільської ради Мукачівського району № 2 від 14.05.2002 «Про вибори членів виконкому, секретаря виконкому» не містить даних про покладення на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. обов`язків по вчиненню нотаріальних дій є невірною, перекрученою, а зміст рішення сільської ради трактується хибно на власний розсуд як вигідно позивачу.

ОСОБА_1 недоведено належними та допустимими доказами того факту, що заповіт ОСОБА_4 складено 19.08.2002 року не вповноваженим секретарем Ракошинської сільської ради.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

А ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відхиляючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, але у задоволенні позову слід відмовити внаслідок того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступні доводи.

У ходіперегляду справиапеляційним судомвстановлено,що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.04.2010 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 8).

Також, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 03.11.2014 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 09).

Відповідно до заповіту від 19.02.2002, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ракошинської сільської ради Мукачівського району Беца Г.Й., зареєстрованого за № 146, ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та все те, що на день смерті буде належати йому заповів ОСОБА_5 ( а.с. 10).

Згідно із заявою від 12.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Щербан О.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а.с. 11).

Однак постановою № 12 від 12.05.2015 було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок ( а.с 12).

Згідно листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.07.2020 року за № 01-23/26, останній надав позивачу завірену копію рішення Ракошинської сільської ради Мукачівського району другої сесії четвертого скликання від 14.05.2002 року «Про вибори членів виконкому, секретаря виконкому», яким було затверджено склад виконкому Ракошинської сільської ради ( а.с. 14).

15.12.2020 року представник позивача повторно надіслав запит до архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області із проханням надання копій рішень виконавчого комітету про обрання секретаря виконкому сільської ради та покладання обов`язків на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. до 19.08.2002 (а.с. 15).

Відповідно до листа архівного відділу Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 22.12.2020 за № 07-03/61 в архівному відділі знаходиться рішення № 1 від 16.04.2002 Ракошинської сільської ради про утворення виконавчого комітету та про обрання секретаря виконкому сільської ради та покладання обов`язків на секретаря виконкому Ракошинської сільської ради Беца Г.Й. Окремий список повноважень та обов`язків на секретаря Ракошинської сільської ради в архівному відділі відсутній (а.с. 16).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оспорюваний заповіт слід визнати недійсним з підстав посвідчення такого особою, яка не мала повноважень на вчинення такої нотаріальної дії, однак, позивач звернувся до суду з вказаним позовом з пропуском строку позовної давності, оскільки про порушення свого права він дізнався ще в 2015 році, а з позовом звернувся тільки у 2021 році.

Щодо перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Stubbings and Others v. the United Kingdom»; § 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, не достатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17).

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012 зазначив, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (стаття 261 ЦК України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалася про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Визначаючи початковий момент перебігу позовної давності у спірних відносинах, колегія суддів виходить з того, що право на позов у ОСОБА_1 виникло з моменту коли він дізнався про оспорюваний заповіт, а саме у травні 2015 року після звернення ОСОБА_5 до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку.

На вказані правовідносини поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

З матеріалів справи слідує, що 14.05.2015 року (справа №303/2845/15) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Та разом з цим, 20.05.2015 року (справа №303/2969/15) ОСОБА_5 теж звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину житловий будинок АДРЕСА_1 .

Твердження ОСОБА_1 про те, що лише в кінці червня 2020 року, під час розмови з односельчанами ОСОБА_7 та її померлим чоловіком ОСОБА_8 , який у 2002 був депутатом сільської ради, він дізнався про те, що на секретаря сільської ради Беца Г.Й. в 2002 році не було покладено обов`язків по вчиненню нотаріальних, колегія суддів вважає таким, що не підтверджує обставину стосовно невідомості про спірний заповіт.

У справі №303/2969/15 за позовом ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі спірного заповіту де ОСОБА_1 виступав відповідачем, останній не вживав достатніх та повних заходів, зокрема і стосовно того чи покладала Ракошинська сільська рада своїм рішенням на секретаря сільської ради Беца Г.Й. повноваження по здійсненню нотаріальних дій. ОСОБА_1 ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду не надав належних доказів того, що у нього існували обґрунтовані перешкоди по з`ясуванню даної обставини.

Зазначена обставина якраз і доводить той факт, що ОСОБА_1 ще з 20.05.2015 року мав реальну можливість достовірно довідатися про порушення права або про особу, яка його порушила. У цьому випадку розуміється передбачувана неминучість інформування його про такі обставини, або існування в нього певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких ОСОБА_1 мав би змогу дізнатися про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Не дивлячись на зазначене з позовом про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 звернулася до суду лише 18.06.2021 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

При цьому, поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Позаяк судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 пропустив трирічний строк на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права, та наявність заяви ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції у зв`язку з встановленим дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову з цих підстав.

Інші доводи позивача не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску ним строку позовної давності.

А звідси, дослідивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування чи зміни оскаржуваного рішення, і висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити на підставі приписів статті 375 ЦПК України, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи наведене такеруючись вимогами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 листопада 2021 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: