Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.04.2018 року (провадження № 61-6202 св 18) та в постанові від 04.09.2019 року у справі №200/22129/16-ц, провадження №61-43478св18.

Судом встановлено, що Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить зокрема, визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

За приписами ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.1.1 Положення про департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 5451-VII (в редакції на момент заподіяння шкоди Позивачу) Департамент міського господарства Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради.

Так, п.2.2. вищезазначеного Положення визначено функції Департаменту, серед яких:

- п.2.2.6. здійснення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства України у сфері благоустрою території міста;

- п.2.2.7. проведення перевірок території міста на предмет дотримання всіма суб`єктами вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою території міста Одеси, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері благоустрою та контроль за санітарним станом населених пунктів;

- п. 2.2.11 проведення конкурсів з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

- п. 2.2.22. участь в організації та здійсненні благоустрою міста, озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, забезпечення зовнішнього освітлення міста.

Таким чином, створені Одеською міською радою департаменти для здійснення відповідних виконавчих повноважень разом із її виконавчим комітетом діють як її виконавчі органи. З поміж них саме Департамент міського господарства Одеської міської ради є тим виконавчим органом місцевого самоврядування, який згідно статей 15,20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 10, ЗО Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснював організацію благоустрою території населеного пункту, зокрема шляхом визначення у встановленому порядку балансоутримувачів цих об`єктів, під час завдання шкоди автомобілю позивача

Також звертаємо увагу суду, що згідно підпункту 2.2.12 Положення саме на Департамент МГ ОМР було покладено функції з координації дій виконавчих органів ОМР (до кола яких входить також Виконавчий комітет ОМР) та створених нею комунальних підприємств, установ та організацій у сфері благоустрою території міста.

Аналогічні висновки викладені у постанові Одеського апеляційного суду від 10.11.2021 року по справі № 522/3323/20.

Однак, з матеріалів справи та відзиву вбачається, що рішень стосовно визначення балансоутримувача зелених насаджень, розташованих за місцем заподіяння шкоди автомобілю позивачки, МГ ОМР не приймалось.

Виходячи з вищевикладеного, ВК ОМР та Департамент міського господарства Одеської міської ради несуть відповідальність перед позивачами за відшкодування заподіяної їм майнової та моральної шкоди внаслідок спільної бездіяльності, а саме: не здійснення відповідної організації благоустрою населеного пункту, не визначення балансоутримувача території, на якій відбулася подія та самоврядного контролю за дотриманням законодавства у сфері благоустрою на території за адресою: м. Одеса, вул. Єврейська, 57.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Згідно з ч.3 ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У ч.2 ст.1166 ЦК передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч.2 ст.1192 ЦК України).

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Тобто в деліктних зобов`язаннях передбачено презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина 2 статті 1192 ЦК України).

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

На думку суду, позивачем доведено факт завдання йому шкоди в результаті падіння дерева на автомобіль, протиправну бездіяльність відповідачів, яка виразилась у невизначені балансоутримувача території, на якій розташовувалося дерево (не проведенні конкурсу з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою) та причинний зв`язок між ними. Розмір заподіяної шкоди підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, відповідачами відповідно до вимог статей 10-13, 49, 81, 89 ЦПК України року вказані факти не спростовано та не доведено відсутність вини та підстав для відшкодування шкоди.

Враховуючи довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 01.07.2021 р. № 434/-10.1, небезпечні метеорологічні явища протягом доби 16.09.2020 року у м. Одесі відсутні.

Отже, виходячи із викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень представника ВК ОМР та представника Департаменту міського господарства ОМР з приводу того, що виконком Одеської міської ради та Департаменту міського господарства ОМР є неналежними відповідачами у справі.

Враховуючи те, що на виконавчий комітет Одеської міської ради покладено обов`язок забезпечити їх належне та безпечне функціонування та експлуатацію у спосіб, що унеможливить її негативний вплив на мешканців міста та пошкодження їх майна, а на Департаменту міського господарства ОМР - провести конкурс з визначення підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою, суд дійшов висновку, що обов`язок з відшкодування заподіяної позивачам майнової та моральної шкоди внаслідок падіння дерева у даному випадку повинно бути покладено на виконавчий комітет Одеської міської ради та Департаменту міського господарства ОМР в солідарному порядку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Представник позивачів просив суд стягнути з відповідачів кошти, сплачені позивачем за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1500,00 грн.

Так, витрати, здійснені позивачем пов`язані з розглядом справи, оскільки саме на підставі висновку експерта встановлено розмір матеріальної шкоди, нанесеної позивачу. А тому, зазначені витрати повинні бути відшкодовані відповідачами.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів коштів на відшкодування майнової шкоди в розмірі 19917,28 грн. з кожного та коштів, за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1500,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1,2 ст.281 ЦК України, фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В результаті падіння дерева на автомобіль він був значно пошкоджений, був єдиним засобом пересування родини.

Суд погоджується з доводами позивачів, що в результаті падіння дерева, вони зазнали переживань, пов`язаних з порушенням його права користування автомобілем, що вочевидь вимагає непередбачуваних витрат на відновлювальний ремонт цього транспортного засобу, неможливість використання його за призначенням до теперішнього часу, що, в свою чергу, створює незручності родині, це змінило звичайний та зручний спосіб їх пересування, а також швидкість вирішення щоденних та поточних проблем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач обґрунтовано посилається на спричинення йому моральної шкоди.

Між тим, ураховуючи вищевказані негативні наслідки і перенесенні моральні страждання та виходячи з принципів справедливості, розумності та достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілому фізичних та душевних страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди у розмірі 3000,00 гривень.

Отже, в цій частині позов суд задовольняє частково.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вказує, що незважаючи на зазначення Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради у якості відповідача, вимог до вказаного Департаменту позивачем не заявлено.

Відповідно до ч. 1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог. з відповідачів підлягають стягненню понесені нею судові витрати у рівних частках понесені судові витрати по 1204,00 грн. з кожного (судовий збір у розмірі 908,00 грн., та витрати на проведення експертизи у розмірі 1500,00 грн.)..

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1173, 1190 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 30, 43, 49, 64, 76, 81, 82, 89, 95,133, 137, 141, 158, 209, 210, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст.10, 12, 13, 15, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Департамент з благоустрою міста Одеської міської ради, за участю третьої особи КП «Міськзелентрест» про стягнення матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056919) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 19917,28 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056919) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 34674154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 19917,28 грн.

Стягнути з Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 34674154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 04056919) та Департаменту міського господарства Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 34674154) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у рівних частках понесені судові витрати по 1204,00 грн. з кожного (судовий збір у розмірі 908,00 грн., та витрати на проведення експертизи у розмірі 1500,00 грн.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, згідно ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 24 березня 2023 року.

Суддя А.В. Науменко

14.03.23