ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/20022/19

адміністративне провадження № К/990/31849/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Дашутіна І.В., Желтобрюх І.Л.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представників позивача - Букуєвої О.О., Перетяжка А.І.,

представника відповідача - Норця В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року (головуючий суддя - Добрянська Я.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Глущенко Я.Б., Черпіцька Л.Т.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ПАТ «Страхова компанія «АРКС» (далі - Товариство, ПАТ «СК «АРКС») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 жовтня 2019 року №000046502 про збільшення суми грошового зобов`язання на 100 991 805,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року.

22 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшла справа №640/20022/19.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.05.2019 року по 10.09.2019 року Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.09.2019 року №67/28-10-05-02-01/20474912.

За результатами перевірки встановлено порушення ПАТ «СК «АРКС», зокрема:

- п.134.1 ст.134 ПК України, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 у частині безпідставного включення до складу витрат на підставі актів виконаних робіт, підписаних фізичними-особами підприємцями, які мають дефектність та логічні неув`язки в частині не підтвердження фактично проведених операцій;

- п.п.139.2.1, п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України, у частині не відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток частину зменшення резерву сумнівних боргів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 80793444 грн, в тому числі: півріччя 2016 року - 4213478 грн; 9 місяців 2016 року - 9736008 грн; 2016 рік - 16368333 грн; 9 місяців 2017 року - 47925467 грн; 2017 рік - 18396259 грн; 1 квартал 2018 року - 8124989 грн; півріччя 2018 року - 21787053 грн; 9 місяців 2018 року - 31388784 грн; 2018 рік - 39515025 грн; 1 квартал 2019 року - 6513827 грн.

За результатами перевірки Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 року №000046502 про збільшення суми грошового зобов`язання на 100 991 805,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 80 793 444,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 198 361,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленнями-рішеннями Товариство звернулося до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування.

Колегія суддів Верховного Суду, надаючи правову оцінку спірним відносинам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.29 ч.1 ст.1 Закону України від 12.07.2001 року №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст.15 Закону України від 07.03.1996 року №85/96-ВР «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) регламентується постановою Кабінету Міністрів від 18.12.1996 року №1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» (далі - Порядок №1523).

Відповідно до абзацу 2 розділу 1 Порядку №1523, агентська діяльність - діяльність суб`єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Договір про надання страхових агентських послуг (агентська угода) - письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов`язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін (абзац 3 розділу 1 Порядку №1523).

Відповідно до наведених положень Порядку №1523, агентська діяльність здійснюється суб`єктами підприємницької діяльності, які діють від імені страховика, надаючи послуги на підставі письмового договору. До таких послуг, зокрема, належить рекламування страхових послуг, консультування з приводу страхових послуг, пропонування страхувальникам страхових послуг, проведення роботи, пов`язаної з укладенням та виконанням договорів страхування.

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року між Товариством та ФОП були укладені договори доручення, а також договори про надання консультаційних послуг в сфері страхування, а також договори доручення, агентські договори, генеральні договори про співробітництво, укладені з юридичними особами - банками, автосалонами та іншими юридичними особами.

Під час перевірки проведено аналіз зазначених договорів та встановлено ідентичність предметів договорів, обов`язків сторін, порядку звітності, умов розрахунків; наявність за одним укладеним договором страхування двох страхових агентів - ФОП та юридичної особи; дефекти в актах виконаних робiт щодо розрахунку вартості агентської винагороди.

В результаті проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що при формуванні фінансового результату позивачем безпідставно враховано документи, які мають дефекти та логічні неув`язки, як наслідок в порушення п.134.1 ст.134 ПК України занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 447 330 803 грн.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в акті перевірки висунені претензії саме до договорів доручення та про надання консультаційних послуг, укладених між позивачем та ФОП.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій із вибірково наданих договорів доручення (п.2.1 договору), до обов`язків повіреного (страхового агента - підприємця) входить, зокрема: пошук потенційних споживачів страхових послуг; поширення достовірної інформації про діяльність позивача щодо страхових продуктів, запропонованих позивачем; ознайомлення страхувальників з умовами та правилами страхування позивача; сприяння організації ділових зустрічей і переговорів між потенційними страхувальниками та позивачем з метою укладення договорів страхування; роз`яснення потенційним страхувальникам умови страхування, порядок укладання та виконання умов договорів страхування; забезпечення відповідного документообігу та складання звітності, самостійне ведення обліку потенційних і залучених страхувальників, тощо.

Відповідно до умов укладених договорів про надання консультаційних послуг в сфері страхування (п.2.1 договору) консультант зобов`язується сприяти в укладенні страховиком договорів (поліс, сертифікатів) страхування шляхом надання консультаційних послуг, а саме: пропонувати страхові послуги особам, що мають бажання і можливість укладати договори (поліси, сертифікати) страхування з страховиком та консультувати цих осіб про страхові послуги, що надаються страховиком; приймати від страхувальників заяви на укладення договорів (полісів, сертифікатів) страхування для подальшої передачі страховику для укладення договорів страховиком на підставі заяв, згідно порядку та умов, визначених договором.

В матеріалах справи наявні копії генеральних довіреностей, виданих позивачем (довірителем) підприємцям (повіреним), з яких вбачається, що останнім надано право на: ведення переговорів, укладення і підписання від імені і на користь товариства договорів страхування по видах страхування і в межах страхових сум по окремих договорах.

Додатком №2 до договору доручення визначено розмір основної винагороди повіреного за видами страхування.

На виконання договорів доручення між сторонами складені акти виконаних робіт, в яких зазначені: вид договору страхування, укладеного за сприяння підприємця (повіреного), включаючи реквізити договору страхування та найменування/ПІБ страхувальника, початок дії договору страхування, розмір страхової премії за укладеним договором, дата сплати страхової премії, розмір фактично отриманої на рахунок страховика суми страхової премії, ставка та розмір винагороди повіреного за укладені договори.

Також в матеріалах справ наявні платіжні документи на підтвердження оплати за вказаними договорами.

До матеріалів справи додано реєстри (звіти) укладених за участі страхових агентів договорів страхування (надані вибірково). Як встановлено судами попередніх інстанцій із умов договорів доручення (п.п. 2.1.7 або 2.1.15 договору, залежно від типу), реєстри (звіти) про укладені за участі повіреного договори страхування за формами, передбаченими договором, готуються повіреним та надаються позивачу (довірителю). На їх основі довіритель складає акт про виконані роботи. Реєстри (звіти) містять інформацію про вид договору страхування, укладеного за сприяння підприємця, дані страхувальника (ПІБ/ найменування), номер договору страхування (полісу), суму страхової премії, ставку та розмір винагороди повіреного за укладені договори.

В матеріалах справи наявні копії витягів/виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджують реєстрацію фізичних осіб (повірених) як підприємців, з яким судами попередніх інстанцій встановлено, що серед зареєстрованих видів діяльності підприємців наявний в тому числі КВЕД 66.22 «Діяльність страхових агентів і брокерів».

До матеріалів також додано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (№ 1-ДФ) за спірний період, відповідно до яких виплати позивачем підприємцям здійснювалися за ознакою доходу « 157».

Також в матеріалах вибірково наявні заяви від підприємців, в яких останні вказали про договори, що були укладені між ними та позивачем, пояснили яким чином ними надавалися послуги позивачеві (щодо місця, де ними надавалися послуги) та підтвердили фактичне надання ними послуг позивачеві. Окремо підприємці підтвердили, що всі доходи, отримані від надання послуг позивачеві, ними відображені в податковій звітності та сплачено податки в повному розмірі.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року №996/ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996/ХІV) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст.9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно із п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення), первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сторонами за результатами надання послуг складені всі необхідні первинні документи, на підставі яких можна повно та достовірно встановити зміст господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на те, що за одним укладеним договором страхування не може бути двох страхових агентів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано оцінили критично, оскільки норми чинного законодавства не обмежують страховика, яким є позивач, у кількості страхових агентів, які можуть брати участь у сприянні страховій компанії в укладенні окремого договору страхування.

В акті перевірки контролюючим органом не викладено належних та переконливих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарської операції за укладеним договором, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб`єкта владних повноважень про вчинення господарської операції без мети реального настання правових наслідків.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що за результатом договорів доручень Товариства із ФОП, останніми укладено страхові договори різних видів (добровільне страхування від нещасних випадків, наземного транспорту, майна, тощо).

Наведене обґрунтовано свідчить про наявність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення вказаної операції.

Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно із ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочину позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судами встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договорів не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат обґрунтовано підтверджена судами попередніх інстанцій в результаті дослідження належних та допустимих доказів.

Щодо виявлених перевіркою порушень позивачем п.п.139.2.1 та п.п.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України, у частині не відображення у податкових деклараціях з податку на прибуток частини зменшення резерву сумнівних боргів, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 80 793 444 грн, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акту перевірки, у перевірений період позивач формував резерв сумнівних боргів. Відповідно до отриманих у ході перевірки документів, вхідне сальдо по резерву сумнівних боргів, станом на 01.04.2016 року складало 13 490 234 грн.

Перевіркою встановлено, що Товариство протягом періоду, що перевірявся, здійснювало доформування резерву сумнівних боргів та відображало відповідне доформування у додатку РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні звітні періоди.

Згідно із отриманими у ході перевірки документами (картка бухгалтерського рахунку 38) за період, що перевіряється, Товариство доформувало резервів сумнівних боргів на загальну суму 27 368 235 грн. Відповідна сума збільшення резерву сумнівних боргів зазначена за Кт бухгалтерського рахунку 38.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем протягом періоду, що перевіряється, невідображено у податкових деклараціях з податку на прибуток частину збільшення резерву сумнівних боргів на загальну суму 9 805 280 грн, у т.ч. по періодах: за 2018 рік - 9 805 280 грн.

Згідно із пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 ПК України, фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 цього Кодексу (пп.139.2.2 п.139.2 ст.139 ПК України).

Відповідно до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності та положень Облікової політики позивача на 2018 рік, позивач із 01.01.2018 року почав застосовувати до оцінки та обліку дебіторської заборгованості Міжнародний стандарт фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» (далі - МСФЗ 9).

Пункт 5.5 МСФЗ 9 передбачає, що за фінансовими активами (в тому числі дебіторською заборгованістю) створюються резерви під збитки для очікуваних кредитних збитків. Такі резерви впливають (зменшують) на оцінку балансової вартість дебіторської заборгованості відповідно до положень МСФЗ.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що у зв`язку зі змінами підходу до обліку дебіторської заборгованості, знецінення дебіторської заборгованості на суму резерву на покриття збитків у розмірі 2 724 596,39 грн було здійснено позивачем через нерозподілений прибуток шляхом наступних проводок: Дт441 (Нерозподілений прибуток) Кт3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) у сумі 2 068 868,20 грн; Дт441 (Нерозподілений прибуток) Кт3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) у сумі 655 728,19 грн.

Таке відображення, як встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджене наданими бухгалтерськими довідками від 01.01.2018 року №261, звітом по проводкам (картка рахунку 387) за 2018 рік та аналізом рахунку 387 за 2018 рік.

Оскільки, вказане ретроспективне відображення було проведено за рахунок зменшення нерозподіленого прибутку позивача, що утворився за наслідками попереднього звітного періоду, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що вказане не призвело до формування витрат у звітному періоді 2018 року, а відтак, дана операція не мала жодного впливу на фінансовий результат позивача до оподаткування за звітний період 2018 року.

З метою уніфікації принципів обліку, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій, затвердженого позивачем, та облікових даних у 2018 році позивачем було відкориговано аналітику на субрахунках 3871 та 3872 в межах субрахунку 387 (Резерв знецінення дебіторської заборгованості) на суму 7 080 682,24 грн.

Таке коригування відобразилося шляхом наступних проводок: Дт3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) аналітика (« ») Кт3871 (Резерв знецінення іншої довгострокової дебіторської заборгованості) аналітика (Контрагент, Договір) загальною сумою 541 248,34 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 31.12.2018 року №1120; Дт3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) аналітика Кт3872 (Резерв знецінення іншої короткострокової дебіторської заборгованості) аналітика (Контрагент, Договір) загальною сумою 6 539 433,90 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 31.12.2018 року №1121.

Відповідно, дані проводки разом дорівнюють нулю (=0) і не вплинули на кінцеве сальдо субрахунку 387, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, підтверджується аналізом рахунку 387 за 2018 рік, що додано до матеріалів справи.

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що вказана операція не призвела до збільшення розміру витрат у звітному періоді 2018 року і, відповідно, не вплинула на фінансовий результат позивача до оподаткування за звітний період 2018 року.

Оскільки сума у розмірі 2 724 596,39 грн та сума у розмірі 7 080 682,24 грн не враховувались у витратах тому не вплинули на фінансовий результат до оподаткування (не повинні були враховуватись при його визначенні у бухгалтерському обліку), відповідно, дії відповідача із збільшення на ці суми фінансового результату для цілей визначення об`єкта оподаткування суд визнає неправомірними.

Крім того, судами попередніх інстанцій прийнято до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи від 13.11.2019 року №33/19.

Згідно висновків експерта ТОВ «Адвайзорі та Ресьорч» Вавілової В.В. (що діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України №1091):

1. Висновки акту від 17.09.2019 року №67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СК «АРКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 року» щодо неправомірного формування ПАТ «СК «АРКС» (раніше ПАТ «СК «АХА Страхування») витрат з огляду на дефекти та логічні неув`язки в актах виконаних робіт, підписаних з фізичними особами-підприємцями, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 447 330 803 грн документально та нормативно не підтверджуються.

2. Витрати ПАТ «СК «АРКС» за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, сформовані ПАТ «СК «АРКС» (раніше ПАТ «СК «АХА Страхування») на підставі актів виконаних робіт, складеними з фізичними особами-підприємцями, перелік яких наведено в Додатку №8 до акту перевірки від 17.09.2019 року №67/28-10-05-02- 01/20474912, підтверджуються документально.

3. ПАТ «СК «АРКС» не повинна була збільшувати фінансовий результат до оподаткування за 2018 рік на суму в розмірі 9 805 280 грн, відповідно до п.п.139.2.1. ПК України, як це зазначено у акті від 17.09.2019 року №67/28-10-05-02-01/20474912 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СК «АРКС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року та правильності нарахування та обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2019 року».

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 року №000046502 підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2023 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді І.В.Дашутін

І.Л.Желтобрюх