Справа № 357/7166/20

Провадження № 2/357/478/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., при секретарі Кононюк П.О., Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівка» до ОСОБА_1 , третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України, про знесення самочинно побудованих нежитлових будівель, -

В С Т А Н О В И В :

10.07.2020 позивач звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 23.07.2020, мотивуючи тим, що ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Право власності на вказану земельну ділянку було зареєстровано на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016. З Наказу від 12.07.2017 №281 та Рішення від 12.07.2017 №262 Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Київській області товариству стало відомо, що ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024 виконані будівельні роботи з будівництва нежитлових будівель з численними порушеннями будівельних норм та без документів, що не дають право на виконання будівельних робіт. Вищевказаними Рішенням та Наказом ДАБІ на підставі ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» була скасована реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.04.2013 №КС 082131070400 зі змінами до неї від 28.04.2016 №КС 102161190096 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 », замовник будівництва - ОСОБА_1 , та реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.06.2014 №КС 142141630326 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 (І та ІІ черги)», замовник будівництва - ОСОБА_1 . З отриманих документів від Департаменту ДАБІ у Київській області вбачається, що ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024 виконані будівельні роботи з будівництва трьох приміщень, а саме: 1) реконструкція будівлі для утримання худоби (свинарник), розміри в плані якої становлять 46,13х8,25 м, загальна площа складав 358,2 кв.м. Будівельні роботи були виконані на підставі зареєстрованої декларації №KC 082131070400 від 14.04.2013. Вказана будівля була введена в експлуатацію на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.06.2014 №КС 142141630326. Пізніше відповідач зареєстрував право власності на вказану будівлю та здійснив її відчуження ОСОБА_2 за договором купівлі продажу; 2) будівництво будівлі для утримання худоби (корівник) розмірами в плані 38,18х11,20 м загальною площею 396,2 кв.м. -будівельні роботи були виконані на підставі зареєстрованої декларації №КС 082131070400 від 14.04.2013, яка за Рішенням №281 від 12.07.2017 та Наказом №262 від 12.07.2017 була скасована Департаментом ДАБІ у Київській області, вказана будівля експлуатується без введення в експлуатацію; 3) будівництво ангару розмірами в плані 48,9х18,0 м загальною площею 878,5 кв.м.- будівельні роботи виконані без документу, що надає право на виконання будівельних робіт (без реєстрації декларації про початок будівельних робіт), вказана будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію. Однак, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Одночасно ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» визначений загальний порядок проектування та будівництва об`єктів: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Відповідач здійснив будівництво корівника площею 396,2 кв.м та ангару площею 878,5 кв.м без документів, що дають право на виконання будівельних робіт. При цьому на будівництво ангару у відповідача взагалі відсутні будь - які дозвільні документи на будівництво, по корівнику - реєстрація декларації про початок будівельних робіт була скасована за рішенням ДАБІ. Приписом №C-1505/1 від 15.05.2017 відповідача було зобов`язано усунути порушення вимог ст. 34,36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Вказаними статтями передбачено, що замовник мас право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно - будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт. Приписом №C-1505/2 від 15.05.2017 відповідача зобов`язано зупинити експлуатацію об`єктів: будівля для утримання худоби (корівник) загальною площею 396.2 кв.м., ангар загальною площею 878,5 кв.м. з моменту вручення припису. Постановою по справі про адміністративне правопорушення №А-2405/1 від 24.05.2017 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1,7,12,16,17 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500.00 грн. Крім того, будівництво вищевказаних будівель здійснено з численними порушеннями будівельних норм і правил, а саме: 1) в Декларації №КС 082131070400 від 17.04.2013 про початок будівельних робіт відповідачем були наведені недостовірні дані; 2) будівельні роботи виконано з відхиленням від встановлених вимог п. 7 та п. 10 Містобудівних умов та обмежень №5 від 04.02.2013, а саме: - пунктом 7 МБУО визначено, що гранично допустима висота будівель - 7,0 м, а по факту висота ангару площе 878,5 кв.м становить 7,47 м; - пунктом 10 МБУО визначено, що загальна площа об`єкту будівництва становить 1595,6 кв.м, а по факту загальна площа становить 1632,9 кв.м.; 3) будівельні роботи виконано без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації; 4) під час виконання будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського і технічного нагляду. Таким чином, будівля корівника площе 396,2 кв.м та будівля ангару площею878,5 кв. м. відповідають ознакам самочинного будівництва, визначеним ч. 1 ст. 376ЦК України. Позивач є власником земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, на якій відповідачем здійснено самочинне будівництво, з 21.10.2016. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 було витребувано у ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку на користь товариства внаслідок її незаконного вибуття з власності останнього. Вказане рішення було залишено в силі рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2016. Таким чином, будівля корівника загальною площею 396,2 кв.м. та будівля ангару площею 878,5 кв.м підлягають знесенню відповідачем як самочинно побудовані. Тому, просив у судовому порядку зобов`язати відповідача знести самочинно побудовану нежитлову будівлю (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. на земельній ділянці кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зобов`язати відповідача знести самочинно побудовану нежитлову будівлю (ангар) загальною площею 878,5 кв.м на земельній ділянці кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та стягнути з відповідача сплачену суму судового збору.

04.09.2020, після усунення позивачем недоліків позову, судом прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

09.10.2020 представник відповідача, адвокат Новік Віктор Михайлович, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач не погоджується з вимогами, викладеними у позовній заяві, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Системний аналіз положень статей 16, 376, 386, 391 ЦК України дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Знесення нерухомості, збудованої з істотними відхиленнями від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить вжити крайніх заходів по усуненню порушень його прав. Про вірність вказаної позиції свідчить судова практика, а саме Постанова Верховного Суду від 21.05.2020 року по справі №726/824/15-ц. У постановах за наслідками розгляду справ 820/3183/16, №813/6426/14, №813/6284/14, №814/2645/15, №813/6423/14 Верховний Суд сформулював такі висновки: 1) відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; 2) у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Позивачем у позові не визначено, чи можливо здійснити перебудову нерухомого майна, а тому позов про зобов`язання знесення нерухомого майна є передчасним. Також, зазначає, що нерухоме майно, про знесення якого просить позивач, було придбане відповідачем у Фермерського господарства «Берегиня» згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2011. Так, п. п. 1.1., 1.2. вказаного договору передбачено, що продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується купити нежиле приміщення під № 1, пл. 1000,8 кв м, в нежитловій будівлі літ. «А»; нежитлову будівлю літ. «Б» пл. 349,1 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 2,5029 га кадастровий номер: 3220487700:03:008:0001. Додатковим підтвердженням того, що нерухоме майно знаходиться саме на земельній ділянці площею 2,5029 га з кадастровим номером: 3220487700:03:008:0001, а не на земельній ділянці площе 2,0 га з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024, як вказує позивач у позові, є довідка Управління Держкомзему у Білоцерківському р-ні Київської обл. №06-15-75 від 19.01.2011. Крім того, як свідчить довідка №117 від 06.10.2016, видана суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 , що після проведення поточної інвентаризації по АДРЕСА_1 .. встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення №1 літ. «А» змінилася із 1000,8 кв м на 999,1 кв. м після уточнення розмірів, нежитлова будівля літ. «Б» загальною площе 349,1 кв м - знесена. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач придбав нерухоме майно на законних підставах згідно договору купівлі-продажу, нерухоме майно знаходиться на зовсім іншій земельній ділянці, ніж вказує позивач, а також одна з тих будівель, яку позивач просить знести, уже знесена. Також, позивач посилається на те, що на підставі позапланової перевірки будівництва нерухомого майна, здійсненої Департаментом ДАБІ у Київській обл., 12.07.2017 були винесені Рішення та Наказ про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 ». Декларацію про початок виконання будівельних робіт в нерухомому майні зареєстровано 17.04.2013, декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована 12.06.2014. Але, враховуючи, що декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровані у встановленому порядку у 2013 та 2014 роках, а позапланова перевірка проведена у 2017 році, то підстави для визнання вказаної перевірки правомірною, відсутні. Як свідчить Рішення та Наказ, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 » були скасовані. Отже, оскільки нерухоме майно, про знесення якого просить позивач, було придбане відповідачем у ФГ «Берегиня» згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2011, а декларація про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації були видані відповідачу саме на добудову нерухомого майна, то позовні вимоги про знесення всього нерухомого майна не підлягають задоволенню, тому що позивачем не надано доказів технічної можливості демонтажу добудованої частини нерухомого майна без пошкодження конструкції споруди в цілому, не визначено, яку саме частину нерухомого майна слід знести, її розмір та конфігурацію, відповідно, така вимога є передчасною. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі

19.10.2020 представник позивача, адвокат Олійник Інна Станіславівна, подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач хибно стверджує про можливість застосування такої міри відповідальності як перебудова самочинно побудованих будівель корівника площею 396,2 кв.м. та ангару площею 878,5 кв.м., що повинно передувати їх знесенню. З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено. Частиною 7 цієї ж норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту. що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Таким чином, норми ч. 4 ст. 376 та норми ч. 7 ст. 376 ЦКУ - це дві самостійні підстави для пред`явлення позову, тільки відповідно до ч. 4 позов подається власником земельної ділянки або особою, права якої порушені самочинним будівництвом, а відповідно до ч. 7 - позов подається відповідним органом державної влади або місцевого самоврядування. Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,00 га в межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024. На вказаній земельній ділянці відповідачем зведено дві капітальні будівлі, позивач заперечує про визнання права власності на будівлі за відповідачем та існування будівель порушує право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, у зв`язку із чим і був пред`явлений позов до відповідача, що прямо передбачено ч. 4 ст. 376 ЦКУ. Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18.Відповідач здійснив будівництво спірних будівель без будь - яких дозвільних документів та без розробки відповідного проекту будівництва, про що безпосередньо зазначено в Акті перевірки Департаменту ДАБІ від 15.05.2017, зокрема: 1) будівництво будівлі для утримання худоби (корівник) розмірами в плані 38,18х11,20 м загальною площею 396,2 кв.м. Будівельні роботи були виконані на підставі зареєстрованої декларації №КС 082131070400 від 14.04.2013, яка за Рішенням №281 від 12.07.2017 та Наказом №262 від 12.07.2017 була скасована Департаментом ДАБІ у Київській області. Вказана будівля експлуатується без введення в експлуатацію. 2) будівництво ангару розмірами в плані 48,9х18,0 м загальною площею 878,5кв.м.. Будівельні роботи виконані без документу, що надає право на виконання будівельних робіт (без реєстрації декларації про початок будівельних робіт). Вказана будівля експлуатується без прийняття в експлуатацію. Будь-яка перебудова будівель неможлива, оскільки це не відновить права власності позивача на належну йому земельну ділянку. Щодо тверджень відповідача про перебування самочинно побудованих будівель на іншій земельній ділянці площею 2,5029 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0001, а не на земельній ділянці 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024. В договорі купівлі - продажу від 04.02.2011, укладеному між ФГ «Берегиня» та ОСОБА_1 , зазначено, що нежиле приміщення №1 пл. 1000,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. А і нежитлова будівля літ. Б пл. 349,1 кв.м розташовані на земельній ділянці площе 2,5029 га кадастровий номер 3220487700:03:6008:0001. При цьому відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.08.2020 за вих. №0-10-0.221-10779/2-20, наданого на адвокатський запит представника позивача, відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220487700:03:6008:0001 в Державному земельному кадастрі відсутні. Довідка Управління Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області від 19.01.2011 за вих. №06-15-75, не може бути прийнята до уваги, оскільки в ній містяться відомості щодо земельної ділянки з іншим кадастровим номером, а саме: 3220487700:03:008:0001. Також, зазначає, що висновком експерта №EC-1702-1-1544.20 від 25.08.2020 підтверджено знаходження самочинно побудованого відповідачем корівника площею 396.2 кв.м на земельній ділянці 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка належить позивачу на праві власності. Щодо твердження відповідача про те, що нерухоме майно, про знесення якого просить позивач, було придбане ним у ФГ «Берегиня» згідно договору купівлі - продажу від 04.02.2011, то відповідно до даного договору ФГ «Берегиня» відчужило, а відповідач придбав нежитлове приміщення №l пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А» та нежитлову будівлю літ «Б», пл. 349,1 кв.м. Відповідно до позовної заяви позовні вимоги стосуються знесення самочинно побудованої будівлі для утримання худоби (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. та ангару загальною площе 878,5 кв.м., тобто позовні вимоги жодним чином не стосуються нежитлового приміщення №l пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А» та нежитлової будівлі літ «Б», пл. 349,1 кв.м. Доказами того, що позовні вимоги стосуються зовсім інших будівель і того, що нежитлове приміщення №l пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А» та нежитлова будівля літ «Б», пл. 349,1 кв.м. не є ідентичними з самочинно побудованими будівлями, про знесення яких просить позивач у позовній заяві, є: 1) Акт перевірки Департаменту ДАБІ від 15.05.2017, Приписи №C-15.05/1 від 15.05.2017 та №C-1505/2 від 15.05.2017, Протокол про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017, в яких зазначено, що в ході перевірки з`ясовано, що нежитлове приміщення №1 (літ. А) з прибудовами (лат. А, a1) по АДРЕСА_1 загальною площею 999,1 кв. м побудовано у 1970 р. Щодо вказаного приміщення у Департаменту ДАБІ в процесі перевірки не виникло жодних претензій. Натомість, приміщення корівника площею 396,2 кв.м, приміщення ангару площею 878,5 кв.м були побудовані протягом 2013-2016 рр.. Звертає увагу, що у вказаних документах мова йде саме про будівельні роботи, а не про реконструкцію існуючого приміщення, яке було придбано відповідачем у ФГ «Берегиня» у 2011 році. 2) Висновок експерта №EC-1702-1-1544.20 від 25.08.2020 містить інформацію про те, що нежитлове приміщення №1 пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А» знаходиться на земельній ділянці площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024. При цьому його технічні характеристики залишились практично незмінними з часу його придбання відповідачем. Крім того, вказаний висновок експерта містить фотографії самочинно побудованих приміщень та нежитлового приміщення №1 пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А», а також схему їх розташування на земельній ділянці, з яких вбачається, що це є різні приміщення, розташовані на значній відстані одна від одної. 3) Довідка ФОП ОСОБА_3 від 06.10.2016, в якій зазначено, що після проведення поточної інвентаризації встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення № 1 літ. А змінилася з 1000,8 кв.м на 999,1 кв.м, нежитлова будівля літ. Б загальною площею 349,1 кв.м - знесена. Таким чином, всі зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що приміщення, придбані відповідачем за договором купівлі - продажу з ФГ «Берегиня» та самочинно побудовані відповідачем приміщення - це різні приміщення, а отже обґрунтування відповідача не можуть бути взяті до уваги. Крім того, відповідач у відзиві суперечить сам собі, спочатку стверджуючи, що нежитлове приміщення №1 літ. А знаходиться на зовсім іншій земельній ділянці, а потім стверджуючи, що це і є та нежитлова будівля, знесення якої вимагає позивач. Також, зазначає, що посилання відповідача на неправомірність перевірки Департаменту ДАБІ у Київській області є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надані докази оскарження Рішення і Наказу Департаменту ДАБІ, а тому посилання на їх незаконність є неправомірним. Зокрема, Відповідач стверджує, що декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровані у встановленому законом порядку у 2013 та 2014 р.р., а позапланова перевірка проведена у 2017 році, то підстави для визнання вказаної перевірки правомірною, відсутні, посилаючись на постанову ВС від 24.01.2019 по справі №802/685/16-а. Однак, зазначена постанова стосується оскарження дій Департаменту ДАБІ щодо проведення перевірки, проте не може бути застосована в даних правовідносинах, оскільки Відповідачем Рішення та Наказ, винесені за результатами перевірки, не оскаржувались. Більше того, відповідачем підписаний Акт перевірки Департаменту ДАБІ у Київській області, без жодних зауважень, лише зазначено, що відповідач просить здійснювати розгляд справи без його присутності, що свідчить про його згоду із фактами, встановленими в акті перевірки. Крім того, обставини справ, на судові рішення яких відповідач посилається у відзиві (постанова ВС від 21.05.2020 року по справі №726/824/15-ц, від 17.07.2018 по справі №820/3183/16, від 31.07.2018 по справі №813/6426/14, від 07.09.2018 по справі №813/6284/14, від 06.03.2019 по справі №814/2645/15, від 15.05.2019 по справі №813/6423/14) відрізняються від обставин розглядуваної справи, оскільки позивачем по цивільній справі, яка розглядається в Білоцерківському міськрайонному суді, є юридична особа - власник земельної ділянки, а не органи державної влади чи місцевого самоврядування які наділені законом відповідними повноваженнями та позов пред`явлений до забудовника земельної ділянки, що встановлено у відповідних документах Департаменту ДАБІ за результатами проведеної перевірки. У всіх цих справах позивачем є орган державної влади - Державна архітектурно-будівельна інспекція України, а отже мова йде про іншу підставу для знесення самочинно побудованих будівель, передбачену ч. 7 ст. 376 ЦК України, а в даній справі позивач звернувся із позовом на підставі ч. 4 ст. 376 ЦК України. Тому, просить задовольнити позов у повному обсязі.

16.03.2021 судом витребувано у ОСОБА_1 технічний паспорт від 16.12.2013 справа № 13/КО (ТІА-13), виданий ТОВ «Техінвентаризація та архітектура» та технічний паспорт від 12.02.2016 № 308, виданий ФОП ОСОБА_3

16.03.2021 судом призначено у справі судову земельно технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі.

28.09.2021 року на адресу суду надійшло повідомлення, про повернення матеріалів справи та ухвали суду від 16.03.2021 без виконання щодо проведення судової земельно технічної експертизи, проведення якої доручено експертам Київського науково дослідного інституту судових експертиз.

04.10.2021 судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

24.11.2021судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення до участі у справі в якості третьої особи - ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар».

11.01.2022 представник ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар» подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Право власності на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ «Фастівка» на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016, рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016, ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 27.07.2016 та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2016. 07.11.2016 між ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар`був укладений Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).Право емфітевзису зареєстровано державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Яремко Мариною Василівною 16.11.2016, номер запису про інше речове право 17501500.Станом на дату укладення договору емфітевзису ТОВ «Фастівка» було законним власником спірної земельної ділянки. З документів, доданих до позовної заяви, вбачається, що відповідач здійснив будівництво корівника площею 396,2 кв.м та ангару площею 878,5 кв.м без документів, що дають право на виконання будівельних робіт.При цьому на будівництво ангару у відповідача взагалі відсутні будь - які дозвільні документи на будівництво, по корівнику - реєстрація декларації про початок будівельних робіт була скасована за рішенням ДАБІ. Вказане підтверджується Наказом №281 від 12.07.2017, Рішенням № 262 від 12.07.2017, Приписом №С-1505/1 від 15.05.2017, Приписом №С-1505/2 від 15.05.2017, Протоколом про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017, Постановою по справі про адміністративне правопорушення № А-2405/1 від 24.05.2017.Крім того, будівництво вищевказаних будівель здійснено з численними порушеннями будівельних норм і правил. Таким чином, будівля корівника площею 396,2 кв.м та будівля ангару площею 878,5 кв. м відповідають ознакам самочинного будівництва, визначеним ч. 1 ст. 376 ЦК України. Позивач є власником земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, на якій відповідачем здійснено самочинне будівництво, з 21.10.2016. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016, яке залишено в силі рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 та ухвали ВССУ від 27.07.2016, було витребувано у ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку на користь ТОВ «Фастівка» внаслідок її незаконного вибуття з власності позивача. У 2020 році ОСОБА_1 намагається вдруге заволодіти земельною ділянкою у 2,00 га, кадастровий номер: 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, однак рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 02.06.2021 у справі №357/4406/20 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Фастівка», ТОВ СП «Володар», третя особа державний реєстратор, про визнання права власності на земельну ділянку у 2,00 га, кадастровий номер: 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2021 рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 02.06.2021 залишено в силі, а апеляційну скаргу відхилено. Тому, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

03.02.2022 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про заміну третьої особи Департамент Державної архітектури будівельної інспекції у Київській області на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

27.07.2022 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

13.02.2023 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про виключення з числа учасників справи третьої особи - ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Володар».

Представник позивача, адвокат Олійник Інна Станіславівна, в судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити вимоги в повному обсязі, та зазначила, що ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер: 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району, що підтверджується рішеннями судів. На цій земельній ділянці з`явилося нерухоме майно, про яке товариство дізналося з рішення ДАБІ. Замовником будівництва є ОСОБА_1 . 15.06.2020 товариство звернулося до ДАБІ з проханням надати документи про видачу ОСОБА_1 припису, протоколу і постанови КУпАП. ДАБІ надало ці документи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 на земельній ділянці виконав роботи з будівництва трьох приміщень: свинарник (приміщення продано ОСОБА_1 іншій особі), корівник та ангар. Ангар та корівник є самочинними забудовами, адже не мають документів на їх експлуатацію, тобто збудовані в порушення вимог ст. 376 ЦК України. Протокол і постанову про адміністративне правопорушення відповідач не оскаржував. В позовній заяві підставою для знесення вказаного будівництва визначено ч. 4 ст. 376 ЦК України. Перебудова будівлі можлива лише за позовом органу державної влади (ч. 7 ст. 376 ЦК України), а не власника земельної ділянки. Згідно витягу з ДРПВ підставою для державної реєстрації права власності був: державний акт на право колективної власності та рішення суду. Рішення про витребування земельної ділянки і стало підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Фастівка». Державний акт на право колективної власності не скасований, ТОВ «Фастівка» є правонаступником КСП «Перемога», а тому визнавати за товариством право власності не потрібно було, тому за рішенням суду це право відновилося. Отже, в даному випадку було порушено право власності позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що він за фахом агроном, тракторист, комбайнер, працює на полі, до документів ніякого діла немає. На нежитлові будівлі, які знаходяться на спірній земельній ділянці, мають бути документи. Чи купував у ФГ «Берегиня» майно не пам`ятає. У цивільній справі, яка перебувала у провадженні судді Орєхова О.І. участі не приймав. Корівник він будував та надавав доручення юристам, щоб вони збирали документи. Про приписи ДАБІ йому невідомо, він у 2017 році не бачив, щоб вони приїздили. Щодо нежитлової будівлі (корівника) не знає чи є дозвіл на будівництво і право його використовувати, адже цим займався його батько і його юрист. Він не знає, чи є документи на будівлі, але позивач хоче відібрати у нього приміщення і землю, щоб він там не працював. Він також не знає, чи є документи на право власності на земельну ділянку під будівлями корівника та ангару. Ствердив, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. А щодо земельної ділянки напевно немає договору. На якій підставі набув у власність зерносховище (раніше телятник) не пам`ятає, можливо купив у ФГ «Берегиня», керівником якого був його батько. Чи подавав декларацію щодо реконструкції будівель не пам`ятає, чи платив штрафи не пам`ятає, технічною документацією не займався. Також, зазначив, що саме позивач ТОВ «Фастівка» чинить йому перешкоди у користуванні цими будівлями.

Представник відповідача, адвокат Любченко Наталія Юріївна, в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні позову та зазначила, що позивач, окрім документу, що підтверджує державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, документу, який підтверджував би це право не надав. Позивач додав до позову рішення судів, але дане рішення не є тим документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку. Щодо реконструкції, добудови будівель, на той момент коли відповідачем це виконувалося питань у позивача не виникало, щодо порушення їх прав. Станом на 2014 рік порушеного права позивача не було, в 2017 році позивач дізнається про накази ДАБІ, що щось побудовано на землі, тим самим переймає на себе повноваження спеціальної організації. Право власності на земельну ділянку 21.10.2016 зареєстровано на підставі державного акту на право колективної власності, рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 14.01.2016, рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 та ухвали ВССУ від 27.07.2016, але не може право приватної власності бути зареєстровано на підставі Державного акту на право колективної власності. Також, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, позивач не надав до суду докази, що такий крайній захід як знесення самочинного будівництва може бути застосовано, також відсутні докази щодо неможливості позивачем використовувати земельну ділянку та позивач не може переймати на себе повноваження ДАБІ.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівка» (місцезнаходження: вул. Центральна, 1, с. Фастівка, Білоцерківський район, Київська область) з 15.05.2001 є зареєстрованою юридичною особою, яка здійснює діяльність щодо вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів, коренеплодів, щодо розведення великої рогатої худоби та свиней, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (Т. 1 а.с. 43, 44, 45-52).

Встановлено, що 21.10.2016 за ТОВ «Фастівка» було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 1 а.с. 8).

14.01.2016 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №1003/7251/12 позов ТОВ «Фастівка», ТОВ «Торговий дім «Галс Агро» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , Білоцерківської РДА Київської області, ТУ Держгеокадастру в Київській області, Управління Держгеокадастру в Білоцерківському районі Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщука А. О., третя особа - Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, задоволено частково та зокрема, скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, визнано за ТОВ «Фастівка» право власності на земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0023, на земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0025, на земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 та витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фастівка» земельну ділянку площею 2,0 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 (Т. 1 а.с. 11-28)

21.04.2016 рішенням Апеляційного суду Київської області рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 в частині визнання за ТОВ «Фастівка» права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220487700:03:008:0023, 3220487700:03:008:0025, 3220487700:03:008:0024 скасовано і ухвалено нове, яким в цій частині позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін (Т. 1 а.с. 29-37).

27.07.2016 ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 та рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 залишено без змін (Т. 1 а.с. 38-42).

Також, рішенням встановлено, що ТОВ «Фастівка», як правонаступник КСП «Перемога», є власником земельної ділянки загальною площею 2,0 га, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району, кадастровий номер 3220487700:03:008:024, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво на підставі державного акту на право колективної власності на землю КВ000014, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 07.06.1996.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З Наказу №281 від 12.07.2017 та Рішення №262 від 12.07.2017 Департаменту архітектурно - будівельної інспекції у Київській області (Т. 1 а.с. 57-59, 60-61, 181-183) вбачається, що ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024, за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 2013-2016 роки виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі для утримання худоби (свинарник), розміри в плані якої становлять 46,13х8,25 м, загальна площа складав 358,2 кв.м., будівельні роботи з будівництва будівлі для утримання худоби (корівник) розмірами в плані 38,18х11,20 м загальною площею 396,2 кв.м., будівельні роботи з будівництва ангару розмірами в плані 48,9х18,0 м загальною площею 878,5 кв.м..

Також, вищевказаним Рішенням та Наказом Департаменту архітектурно - будівельної інспекції у Київській області на підставі ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» була скасована реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 14.04.2013 №КС 082131070400 зі змінами до неї від 28.04.2016 №КС 102161190096 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 », замовник будівництва - ОСОБА_1 , та реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.06.2014 №КС 142141630326 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 (І та ІІ черги)», замовник будівництва - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 01.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. за реєстровим номером 3-3581 (Т. 1 а.с. 84-86), згідно якого ОСОБА_2 придбала у власність нежитлову будівлю, літ. «Г» загальною площею 358,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 3 договору, нежитлова будівля розташована на приватизованій земельній ділянці площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) вказувала, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19) від 04 вересня 2018 року вказано, що «ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)».

Згідно із частиною третьою статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Приписами статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до приписів частин першої, другої статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частиною другою статті 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2, пункту «б» частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У частині другою статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17, зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 200/2192/18 вказано, що враховуючи, що об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, то ефективним способом захисту порушених прав позивача як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зазначено, що «у силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник позивача, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, на якій відповідачем зведено дві капітальні будівлі, позивач заперечує проти визнання права власності на будівлі за відповідачем та існування будівель порушує право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, у зв`язку із чим ТОВ «Фастівка» звернулося до суду з позовом про знесення відповідачем самочинно побудованої нежитлової будівлі (корівника) загальною площею 396,2 кв.м. та нежитлової будівлі (ангару) загальною площею 878,5 кв.м., у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах: від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством, а також після здійснення нею дій, передбачених статями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, Розділ IV Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулює питання забудови територій, у тому числі роз`яснює порядок отримання відповідних документів, що надають право на виконання будівельних робіт.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Як було зазначено вище у рішенні, відповідач здійснив будівництво ангару площею 878,5 кв.м без документів, що дають право на виконання будівельних робіт (без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт), будівля корівника площею 396,2 кв.м експлуатується без прийняття в експлуатацію (реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації скасована за рішенням Департаменту архітектурно - будівельної інспекції у Київській області), що підтверджується копією наказу №281 від 12.07.2017, рішення № 262 від 12.07.2017, припису №C-1505/1 від 15.05.2017, припису №C-1505/2 від 15.05.2017, копією протоколу про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017,копією постанови по справі про адміністративне правопорушення №A-2405/1 від 24.05.2017 (Т. 1 а.с. 57-59, 60-61, 62-65, 66-69, 70-74-75-79).

Крім того, з вищевказаних документів вбачається, що будівництво ангару площею 878,5 кв.м та корівника площею 396,2 кв.м здійснено з численними порушеннями будівельних норм і правил, а також наведено недостовірні дані в деклараціях: 1) в Декларації №КС 082131070400 від 17.04.2013 та Декларації №КС 142141630326 від 12.06.2014 зазначено, що технічний нагляд здійснює інженер з технічного нагляду ОСОБА_8 , кваліфікаційний сертифікат серії AT № 000301, а по факту ОСОБА_8 технічний нагляд на зазначеному об`єкті будівництва не здійснював, договір на здійснення технічного нагляду відсутній; що проектна документація розроблена ТОВ «Центр інженерного проектування», головний інженер проекту та відповідальна особа за здійснення авторського нагляду - ОСОБА_9 , а по факту ТОВ «Центр інженерного проектування» проектну документацію на вказане будівництво розроблено не було, наказ про призначення відповідального за авторський нагляд не було видано, авторський нагляд ОСОБА_9 не здійснювався; зазначено генеральним підрядником Приватне будівельне підприємство «Снага-М», відповідальна особа за виконання робіт - виконроб ОСОБА_10 , а по факту вказане підприємство не є генеральним підрядником, наказ про призначення особи, яка відповідає за проведення робіт видано не було, договір генерального підряду не укладено, будівельні роботи ПБП «Снага-М» на зазначеному об`єкті не виконувались; 2) будівельні роботи виконано з відхиленням від встановлених вимог п. 7 та п. 10 МБУО №5 від 04.02.2013, а саме: пунктом 7 МБУО визначено, що гранично допустима висота будівель - 7,0 м, а по факту висота ангару площе 878,5 кв.м становить 7,47 м; пунктом 10 МБУО визначено, що загальна площа об`єкту будівництва становить 1595,6 кв.м, а по факту загальна площа становить 1632,9 кв.м.; 3) будівельні роботи виконано без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації; 4) під час виконання будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського і технічного нагляду.

Приписом №C-1505/1 від 15.05.2017 ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог ст. 29, 31, 34,36, ч. 8, 10 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Приписом №C-1505/2 від 15.05.2017 ОСОБА_1 зобов`язано зупинити експлуатацію об`єктів: будівлі для утримання худоби (корівник) розмірами в плані 38,18х11,20 м загальною площею 396.2 кв.м. та ангаром розмірами на плані 48,9х18,0 м загальною площею 878,5 кв.м. з моменту вручення припису.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення №А-2405/1 від 24.05.2017 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1,7,12,16,17 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн..

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що декларація про початок будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстровані у встановленому порядку у 2013 та 2014 роках, а позапланова перевірка проведена у 2017 році, тому вказана перевірка є неправомірною.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження, оскільки відповідачем належних та достатніх доказів оскарження Рішення і Наказу Департаменту ДАБІ до суду не надано.

Крім того, припис №C-1505/1 від 15.05.2017, припис №C-1505/2 від 15.05.2017, отримані представником відповідача за довіреністю 15.05.2017, протокол про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017 отриманий відповідачем 19.05.2017, постанова по справі про адміністративне правопорушення №A-2405/1 від 24.05.2017 отримана представником відповідача за дорученням 25.05.2017 та у протоколі про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017, складений Департаментом ДАБІ у Київській області, зазначено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 24.05.2017 та просить здійснювати розгляд справи без його присутності, що свідчить про згоду відповідача із фактами, встановленими в акті перевірки.

Таким чином, будівля корівника площею 396,2 кв.м та будівля ангару площею 878,5 кв. м відповідають ознакам самочинного будівництва, визначеним ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Частиною четвертою статті 376 ЦК України визначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі № 354/612/13-ц зроблено висновок, що «з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «аналіз частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. Встановивши, що самочинна забудова, здійснена на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети цій особі, суди повинні з`ясувати: чи заперечує власник земельної ділянки проти визнання права власності на таку забудову за особою, що її здійснила; чи не порушує така забудова права на земельну ділянку інших осіб, а в разі зведення забудови на наданій земельній ділянці - чи не здійснено таку забудову з відхиленням від проекту або будівельних нормі правил, чиї права порушено такою забудовою».

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб: в) якщо проведення перебудови об`єкта с неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Знесення нерухомості, збудованої з істотними відхиленнями від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови (ч. 7 ст. 376 ЦК України) Тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач просить вжити крайніх заходів по усуненню порушень її прав.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження відповідача, виходячи з наступного.

Частиною сьомою статті 376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18.

У постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 354/628/16-ц, від 17.01.2022 у справі №442/4338/17 зроблено висновок, що «у зв`язку з істотним відхиленням від проекту або порушенням будівельних норм право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво нежитлової будівлі корівника площею 396,2 кв.м та нежитлової будівлі ангару площею 878,5 кв. м без документів, що дають право на це, а саме: без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, без зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.

Отже, у даних спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

Відповідач заперечуючи щодо позовних вимог зазначає, що нерухоме майно, про знесення якого просить позивач, було придбане ним у Фермерського господарства «Берегиня» згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2011. Додатковим підтвердженням того, що нерухоме майно знаходиться саме на земельній ділянці площею 2,5029 га з кадастровим номером: 3220487700:03:008:0001, а не на земельній ділянці площею 2,0 га з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024, є довідка Управління Держкомзему у Білоцерківському р-ні Київської обл. №06-15-75 від 19.01.2011 (Т. 1 а.с. 127). Крім того, як свідчить довідка №117 від 06.10.2016, видана ФОП ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 128), що після проведення поточної інвентаризації по АДРЕСА_1 встановлено, що загальна площа нежитлового приміщення №1 літ. «А» змінилася із 1000,8 кв м на 999,1 кв м після уточнення розмірів, нежитлова будівля літ. «Б» загальною площе 349,1 кв м знесена.

Однак, суд критично оцінює зазначене твердження виходячи з наступного.

Так, 04.02.2011 між ФГ «Берегиня» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А., зареєстрований в реєстрі за №396 (Т. 1 а.с. 122-124, 125, 126) відповідно до якого, продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується купити нежиле приміщення під № 1, пл. 1000,8 кв м, в нежитловій будівлі літ. «А»; нежитлову будівлю літ. «Б» пл. 349,1 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 2,5029 га кадастровий номер: 3220487700:03:008:0001, яка не приватизована і не знаходиться в оренді.

Згідно відповіді КП КОР «Південне бюро технічної інвентаризації» від 15.06.2020 (Т. 1 а.с. 193) вбачається, що згідно паперових носіїв станом на 01.01.2013 право власності на нежиле приміщення під № 1, пл. 1000,8 кв м, в нежитловій будівлі літ. «А»; нежитлову будівлю літ. «Б» пл. 349,1 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.02.2011.

Разом з тим, згідно Листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №0-10-0.221-10779/2-20 від 13.08.2020 (Т. 1 а.с. 196) вбачається, що відповідно до даних автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220487700:03:6008:0001, відсутні.

Однак, у даній справі позовні вимоги стосуються знесення самочинно побудованої на земельній ділянці площею 2,0 га з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024 будівлі для утримання худоби (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. та ангару загальною площе 878,5 кв.м. та жодним чином не стосуються нежитлового приміщення №l пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А» та нежитлової будівлі літ «Б», пл. 349,1 кв.м., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями технічних паспортів на нежитлове приміщення корівника площею 396,2 кв.м та ангару площею 878,5 кв.м. №308 від 12.02.2016 та нежитлове приміщення площею 358,2 кв.м № 13/КО від 16.12.2013 виконані ФОП ОСОБА_3 (Т. 2 а.с. 23-31) та копією наказу №281 від 12.07.2017, рішення №262 від 12.07.2017, припису №C-1505/1 від 15.05.2017, припису №C-1505/2 від 15.05.2017, копією протоколу про адміністративне правопорушення №1-Л-А-1905/2 від 19.05.2017, копією постанови по справі про адміністративне правопорушення №A-2405/1 від 24.05.2017.

В приписах, протоколі та постанові, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 у період з 2013 по 2016 рік були виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі для утримання худоби (свинарник) розміри в плані якої становлять 46,13х8,25 м, загальною площею 358,2 кв.м., яку прийнято в експлуатацію на підставі зареєстрованої Декларації №КС 1421416303296 від 12.06.2014 та в ході перевірки з`ясовано, що відповідно до даних технічного паспорту №308 від 06.10.2016 нежитлове приміщення №1 (літ. А) з прибудовами (лат. А, a1) по АДРЕСА_1 загальною площею 999,1 кв. м побудовано у 1970 році, тобто до вказаних приміщень у Департаменту ДАБІ в процесі перевірки не виникло жодних претензій.

Крім того, висновком експерта №EC-1702-1-1812.21 від 26.08.2021, проведеного судовим експертом Кріві Катериною Вікторівною та виконаного на замовлення позивача ТОВ «Фастівка» у справі №357/7166/20 (Т. 2 а.с. 56-75) підтверджено те, що на земельній ділянці площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розташована будівля для утримання худоби (корівник) загальною площею 396.2 кв.м розміром 38,18х11,20 м, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.04.2013 №КС 082131070400, зі змінами до неї від 28.04.2016 №КС 102161190096 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 » та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.06.2014 №КС 142141630326 на вказаний об`єкт, були скасовані рішенням Департаментом ДАБІ.

Також, з висновку експерта №EC-1702-1-1544.20 від 25.08.2020 проведеного судовим експертом Кріві Катериною Вікторівною та виконаного на замовлення позивача ТОВ «Фастівка» у справі №357/7166/20 (Т. 1 а.с. 153-192) вбачається, що на земельній ділянці площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розташована будівля для утримання худоби (корівник) загальною площею 396.2 кв.м розміром 38,18х11,20 м, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 17.04.2013 №КС 082131070400, зі змінами до неї від 28.04.2016 №КС 102161190096 на об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою нежитлових приміщень тваринницької ферми по АДРЕСА_1 » та декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.06.2014 №КС 142141630326 на вказаний об`єкт, були скасовані рішенням Департаментом ДАБІ. Також, на земельній ділянці площею 2,0 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, розташоване нежиле приміщення №1 пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А», право власності на яке зареєстровано на ОСОБА_1 . Вказаний висновок експерта містить також фотографії нежитлової будівлі для утримання худоби (корівник) загальною площею 396.2 кв.м та нежитлового приміщення №1 пл. 1000,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А», а також схему їх розташування на земельній ділянці, з яких вбачається, що це є різні приміщення, розташовані на значній відстані одна від одної.

Отже, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, адже до суду не надано жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтвердили даний факт.

Так, 16.03.2021 за клопотанням ОСОБА_1 судом було призначено судову земельно технічну експертизу, з метою вирішення питання на якій земельній ділянці (з яким кадастровим номером) знаходяться об`єкти нерухомого майна, а саме будівля для утримання худоби (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. та ангар загальною площею 878,5 кв.м., про знесення яких заявлено у даному позові; який вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, тощо) фактично виконаний у будівлі для утримання худоби (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. та ангар загальною площею 878,5 кв.м.; чи відповідає фактичне розташування будівлі для утримання худоби (корівник) загальною площею 396,2 кв.м. та ангара загальною площею 878,5 кв.м., відносно меж земельної ділянки з кадастровим номером: 3220487700:03:008:0024 правовстановлюючим документам та технічній документації на цій земельній ділянці (якщо ні, то в чому полягають невідповідності), та об`єктивного, повного, всебічного з`ясування обставин справи, однак 28.09.2021 судом було отримано повідомлення від Київського науково дослідного інституту судових експертиз щодо повернення матеріалів справи без проведення експертизи, у зв`язку із нездійсненням її оплати ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 40-42, 45), що розцінюється судом як ухилення від проведення експертизи (стаття 109 ЦПК України).

Представник відповідача, адвокат Любченко Наталія Юріївна, заперечуючи проти позовних вимог, в судовому засіданні зазначила, що позивач, окрім документу, що підтверджує державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, документу, який підтверджував би це право не надав. Позивач додав до позову рішення судів, але дане рішення не є тим документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку 21.10.2016 зареєстровано на підставі державного акту на право колективної власності, рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 14.01.2016, рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 та ухвали ВССУ від 27.07.2016, але не може право приватної власності бути зареєстровано на підставі Державного акту на право колективної власності, однак така реєстрація права власності пройшла незаконно.

Однак, суд критично оцінює зазначені твердження враховуючи наступне.

За змістом статей 13, 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (статті 79, 79-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Встановлено, що ТОВ «Фастівка», як правонаступник КСП «Перемога», є власником земельної ділянки загальною площею 2,0 га, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво на підставі державного акту на право колективної власності на землю КВ000014, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 07.06.1996, що підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 у справі №1003/7251/12.

Вищевказана обставина також підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2021 у справі №357/4406/20, яке постановою Київського апеляційного суду від 01.12.2021 та постановою Верховного суду від 28.09.2022, залишено без змін (Т. 3 а.с. 116-125).

Також, встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 у справі № 1003/7251/12, яке рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2016 залишено без змін, було повернуто спірну земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, ТОВ «Фастівка», оскільки Білоцерківська районна державна адміністрація неправомірно розпорядилася землями колективної власності, в порушення вимог статті 116 ЗК України, згідно якої їм надано право розпоряджатись землями лише державної власності.

Тому, лише 21.10.2016 за ТОВ «Фастівка» було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 2,0 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:024, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 у справі №1003/7251/12, рішення Апеляційного суду Київської області від 21.04.2016, ухвали ВССУ від 27.07.2016 та державного акту на право колективної власності.

Представник відповідача, адвокат Любченко Наталія Юріївна, заперечуючи проти позовних вимог, в судовому засіданні також зазначила, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України, позивач не надав до суду докази, що такий крайній захід як знесення самочинного будівництва може бути застосовано та відсутні докази щодо неможливості позивачем використовувати земельну ділянку.

Однак, системний аналіз ст. 376 ЦК України дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення. Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 27.06.2022 у справі № 723/2158/19.

Як було зазначено вище у рішенні, будівництво ангару площею 878,5 кв.м та корівника площею 396,2 кв.м здійснено з численними порушеннями будівельних норм і правил, а також в деклараціях №КС 082131070400 від 17.04.2013 та №КС 142141630326 від 12.06.2014 наведено недостовірні дані, будівельні роботи виконано з відхиленням від встановлених вимог п. 7 та п. 10 МБУО №5 від 04.02.2013, без розробленої та затвердженої в установленому законодавством порядку проектної документації, під час виконання будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського і технічного нагляду. Крім того, Приписом №C-1505/1 та Приписом №C-1505/2 від 15.05.2017 ОСОБА_1 зобов`язано було усунути порушення вимог ст. 29, 31, 34, 36, ч. 8, 10 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», зобов`язано зупинити експлуатацію об`єктів: будівлі для утримання худоби (корівник) розмірами в плані 38,18х11,20 м загальною площею 396.2 кв.м. та ангаром розмірами на плані 48,9х18,0 м загальною площею 878,5 кв.м. з моменту вручення припису. Постановою по справі про адміністративне правопорушення №А-2405/1 від 24.05.2017 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1,7,12,16,17 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 8500.00 грн.

Отже, позивач надав до суду докази притягнення відповідача ОСОБА_1 до відповідальності за порушення вимог ст. 29, 31, 34, 36, ч. 8, 10 ст. 39 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» при здійсненні будівництва ангару площею 878,5 кв.м та корівника площею 396,2 кв.м на земельній ділянці, яка належить ТОВ «Фастівка».

Тому, твердження представника відповідача, про те, що позивачем не надано до суду доказів того, що такий крайній захід як знесення самочинного будівництва може бути застосовано у даному випадку, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи, крім того, враховуючи, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, судові витрати позивача (сплачений судовий збір в розмірі 5665,06 грн.) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.15, 16, 331, 375, 376, 386 ЦК України, ст. 78, 79, 79-1, 90, 152, 212 ЗК України, ст. 4, 12, 76 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівка» (код ЄДРПОУ: 03755437, місцезнаходження: вул. Центральна, 1, с. Фастівка, Білоцерківський район, Київська область) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Державна інспекція архітектури та містобудування України (код ЄДРПОУ: 37471912, місцезнаходження: б-р Л. Українки, 26-а, м. Київ, 01133), про знесення самочинно побудованих нежитлових будівель, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовану нежитлову будівлю (корівник) загальною площею 396,2 кв. м. на земельній ділянці кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовану нежитлову будівлю (ангар) загальною площею 878,5 кв. м на земельній ділянці кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівка» судові витрати у розмірі 5665,06 грн. (п`ять тисяч шістсот шістдесят п`ять гривень 06 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.03.2023.

Суддя О. В. Бондаренко