ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17821/22 Суддя (судді) першої інстанції: Черникова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів про визнання протиправним та скасування наказу від 05.10.2022 року №280/9-03-ос "Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "А", "Б", і "В" центрального апарату АРМА у 2022 році" у частині включення в список державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" центрального апарату АРМА, які підлягають оцінюванню у 2022 році начальника Відділу управління ризиками ОСОБА_1 .

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову від 14.11.2022 року шляхом зупинення дії наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 05.10.2022 №280/9-03-ос "Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "А", "Б", і "В" центрального апарату АРМА у 2022 році" у частині включення в список державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" центрального апарату АРМА, які підлягають оцінюванню у 2022 році начальника Відділу управління ризиками ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі; заборони Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вчиняти дії, пов`язані з виконанням наказу від 05.10.2022 р. №280/9-03-ос "Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "А", "Б", і "В" центрального апарату АРМА у 2022 році" у частині проведення оцінювання результатів службової діяльності державного службовця ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Названа заява вмотивована тим, що на переконання позивача, відповідач прийняв наказ №280/9-03-ос від 05.10.2022 в частині включення позивача, начальника Відділу управління ризиками ОСОБА_1 , який відсутній на роботі у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації з 19.04.2022 на особливий період, до списку державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" центрального апарату АРМА, які підлягають оцінюванню у 2022 році, у порушення вимог п.14 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року заяву задоволено частково.

Зупинено дію наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 41037901) від 05.10.2022 №280/9-03-ос "Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "А", "Б", і "В" центрального апарату АРМА у 2022 році" у частині включення в список державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В" центрального апарату АРМА, які підлягають оцінюванню у 2022 році начальника Відділу управління ризиками ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року та прийняти нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

26 грудня 2022 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням обґрунтувань, наведених у заяві, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співробітником Національного агентства, працює на посаді начальника Відділу управління ризиками та заброньований від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний стан.

Листом від 07.10.2022 року № 51/9.1-42-22/9 позивачу скеровано витяг з наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 05.10.2022 року № 280/9-03-ос "Про визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій "А", "Б", "В" центрального апарату АРМА у 2022 році", відповідно до якого убачається, що ОСОБА_1 підлягає оцінюванню.

Згідно з плану-графіку проведення визначення результатів виконання завдань державними службовцями здійснюється до 28.11.2022 року.

При цьому, наказом Служби безпеки України від 03.06.2022 року № 717-ОС/дск позивача призвано на військову службу у Службу безпеки України.

08.06.2022 року та 09.06.2022 року позивач надсилав до відповідача заяву про увільнення його від виконання посадових обов`язків за посадою начальника Відділу управління ризиками центрального апарату Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у зв`язку із призовом на військову службу з 19 квітня 2022 року та направляв копію наказу Служби безпеки України №717-ОС/дск від 03.06.2022 року про призов на військову службу.

Поряд з цим, відповідачем не було здійснено увільнення ОСОБА_1 з 19.04.2022 року, посилаючись на обставини з`ясування у судовому порядку законності призову його на військову службу до Служби безпеки України під час мобілізації, оскільки позивач заброньований за Національним агентством на період воєнного стану.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 № 640 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 591) затверджено Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - Порядок). Порядок визначає процедуру проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців. Дія цього Порядку поширюється на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "А", "Б" і "В".

Пунктом 14 Порядку передбачено, що визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець, зокрема, відсутній на службі у зв`язку з призовом на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняттям на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду.

А тому суд першої інстанції вважав прийнятними доводи позивача, що останній відсутній на роботі у зв`язку з призовом на військову службу СБУ під час мобілізації з 19.04.2022 року на особливий період та фактично не може бути оціненим.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що ОСОБА_1 не знаходився на військовій службі у Служби безпеки України (далі - СБУ) з 19.04.2022 року, а зокрема до 15.06.2022 року знаходився на робочому місці у Національному агентстві, виконував покладені на нього обов`язки та отримував заробітну плату, що підтверджується табелями обліку робочого часу Відділу управління ризиками, який додано до апеляційної скарги.

До того ж, відповідно до пункту 4 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України № 1262/2007 від 27.12.2007 (далі - Положення), комплектування Служби безпеки України військовослужбовцями здійснюється згідно з цим Положенням шляхом:

а) прийняття громадян на військову службу за контрактом;

б) призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період із запасу Служби безпеки України, у тому числі тих, які проходять службу у військовому резерві, з метою доукомплектування Служби безпеки України.

Однак, ОСОБА_1 не є військовозобов`язаним резервістом СБУ та не проходить службу за контрактом, є військовозобов`язаним рядового складу, за військово-обліковою штабною спеціальністю № 901 (Діловод), не має військового досвіду, а тому за наявності не анульованого бронювання за Національним агентством, не може підпадати під призив до Служби безпеки України.

Позивач самостійно виявив бажання щодо проходження військової служби за контрактом у структурах СБУ, попередньо не звільнившись з минулого місця роботи. Тим самим порушив пункт 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» в частині заборони сумісництва та суміщення роботи під час перебування на державній службі.

Вказані обставини підтверджуються листом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) № 7803 від 15.11.2022 року, із змісту якого вбачається, що за скаргою Національного агентства проведено службове розслідування щодо законності дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині можливого неправомірного призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період до СБУ ОСОБА_1 .

За результатами проведеної службової перевірки встановлено, шо ОСОБА_1 протиправно призвано на військову службу до СБУ з 19.04.2022 року, посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_2 визначено ступінь вини та відповідно до наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 № 406 від 13.10.2022 (далі - Наказ № 406) притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, посилання суду першої інстанції в обґрунтування наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову на пункт 14 Порядку є безпідставним, а прийнята ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 про забезпечення позову фактично легалізує дії позивача, які містять ознаки корупційного правопорушення передбаченого пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

На переконання судової колегії, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії Наказу № 280/9-03-ос від 05.10.2022 року жодним чином не унеможливлюють істотне ускладнення чи виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів № 280/9-03-ос від 05.10.2022 року до набрання законної сили рішенням суду за наслідком розгляду справи про визнання протиправним та скасування такого рішення суб`єкту владних повноважень, вирішує спір без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі №826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Слід зауважити, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 640/21870/20.

Так, у постанові Верхового Суду від 30.03.2021 у справі № 420/4037/20 зазначено, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 150, 312, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року про забезпечення адміністративного позову - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 640/17821/22 - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Мєзєнцев Є.І.

Суддя Файдюк В.В.