Справа № 127/27412/22

Провадження №11-кп/801/371/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника засудженого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2023 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Запорізького обласного суду від 01.10.1999 року, -

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

До Вінницького міського суду Вінницької області 25.11.2022 року надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Клопотання мотивоване тим, що згідно рішення КСУ від 16.09.2021 року засудженому до довічного позбавлення волі гарантоване право на дострокове звільнення від відбування такого покарання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2023 року відмовлено засудженому у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Мотивуючи прийняте рішення суд вказав, що на даний час засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають право на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте питання заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо ОСОБА_8 не вирішувалося, тому заява останнього про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є передчасною та задоволенню не підлягає.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2023 року. Просить винести своє рішення, яким задовольнити клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого, оскільки відповідно до речення 2 ч.4.1 рішення Конституційного Суду України №6 р(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року заміна невідбутої частини покарання у вигляді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням не має бути передумовою умовно-дострокового звільнення. Крім того, засуджений відбуває покарання 23 роки, не має непогашених стягнень, за весь час відбуття покарання мав одну догану у 2009 році, має низку захворювань.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника засудженого, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Захисник засудженого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав викладених в ній та просили її задовольнити.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника засудженого не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Висновки суду про відмову у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_8 засуджено вироком Запорізького обласного суду від 01.10.1999 року за ст. 93 п. «з», 43 КК України (в редакції 1960 року) до смертної кари-розстрілу, у подальшому зміненої ухвалою Верховного Суду України від 16.06.2000 року на довічне позбавлення волі.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, обмеження або позбавлення волі на певний строк, а також до військовослужбовців, які засуджені до службових обмежень чи тримання в дисциплінарному батальйоні.

Кримінальним кодексом України, а саме ст. 51 КК України визначено два види покарання у виді позбавлення волі: позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Виходячи із вищезазначених положень, можливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбачене ст. 81 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2021 від 16 вересня 2021 року визнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), частину першу статті 81, частину першустатті 82 Кримінального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

При цьому, зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 Кримінального кодексу України, у відповідність доКонституції Українита цього Рішення.

Відповідно до ч. 1, 5ст. 82 КК Україниіз змінами, внесеними згідно ізЗаконом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 81 КК Україниіз змінами, внесеними згідно ізЗаконом України № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

З наведених норм вбачається, що на даний час засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, мають право на заміну невідбутої частини покарання на покарання у виді позбавлення волі на певний строк та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, засуджений ОСОБА_8 відбув більше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, а тому має право на розгляд щодо нього судом питання про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у порядку, визначеному ст. 82 КК України.

Проте, питання заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо ОСОБА_8 не вирішувалося.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до визначеного законодавством порядку без вирішення питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, неможливе застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі викладеного, підстав для скасування ухвали суду за наведеними в апеляційній скарзі мотивами немає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2023 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Запорізького обласного суду від 01.10.1999 року за ст. 93 п. «з», 43 КК України (в редакції 1960 року) залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: