ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року справа №360/2558/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 360/2558/21 (головуючий І інстанції суддя К.О. Пляшкова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРЕС» (далі позивач, ТОВ «ВЕРЕС») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі відповідач, ), в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову від 30 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 60000,00 грн.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці 06 квітня 2021 року на підставі пп.8п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 " Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" винесено наказ №490 про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Верес" з 07 квітня 2021 року.

Апелянт зазначає, що інспектором праці на підставі помилково наданого до перевірки графіку внутрішнього розпорядку АЗС ТОВ "Верес", де працівник ОСОБА_1 вписана з 6 квітня 2021 року, зроблено висновок про порушення ГОВ "Верес" законодавства про працю, допуск працівника до роботи з 6 квітня 2021 року без оформлення трудового договору. Між тим, інспектором праці при цьому не прийнято до уваги те, що в наданому графіку даний працівник олівцем внесений лише до 24 числа, а місяць року, за який складено графік, взагалі не вказано.

Також позивачем було надано наказ №1 ТОВ " Верес" від 23 квітня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 з 26 квітня 2021 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27.04.21р. книги обліку трудових книжок і вкладишів до них ТОВ "Верес", висновок медичної комісії від 23.04.21р. медичної довідки про проходження по переднього (періодичного) медогляду працівника ОСОБА_1 від 23.04.21р. квитанції №2 про отримання ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу.

Крім того, ОСОБА_1 працевлаштована оператором заправних станцій за наказом по ТОВ "Верес" від 23.04.21р по направленню Державної служби зайнятості №12152102090001017 від 18.03.21р., про що відділу Біловодськйго районного центру зайнятості було повернуто корінець направлення на працевлаштування.

Тобто, інспектором праці на підставі лише одного графіку, помилково наданого на їх вимогу, зроблено висновок про порушення вимог законодавства про працю в ТОВ "Верес". Оскільки працівник не був працевлаштований на роботу з 6 числа квітня місяця 2021 року, то на вимогу інспектора праці не могло бути видано жодного документу, що підтверджували працю ОСОБА_1 на умовах трудового договору та повідомлення ДПС про прийняття робітника на роботу з 6 квітня 2021 року.

Також на час винесення постанови від 30 квітня 2021 року про накладання штрафу на ТОВ "Верес", рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 квітня 2021 року по адміністративний справі №640/17424/19 визнана протиправною та скасована постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 " Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" , на підставі якої було проведено інспекційне відвідування ТОВ " Верес".

04 вересня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 640/17424/19 залишив без задоволення апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Держпраці па рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року, яким визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 21 серпня 2019 року № 823.

Враховуючи вищевикладене, суд безпідставно не прийняв до уваги доводи представника позивача, не врахував надані належні докази, не врахувавши при цьому скасування нормативного акту, на підставі якого було здійснено інспекційне відвідування ТОВ " Верес" на час винесення постанови про накладання штрафу, прийнявши помилкове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11 березня 2021 року № 10033/1/1-21 та окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці від 12 березня 2021 року № Д-124/1/5.3-21, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, на підставі підпункту 8 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, Міжрегіональним управлінням винесено наказ від 06 квітня 2021 року № 490, яким наказано головного державному інспектору відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Нечволод Ю.В. провести інспекційне відвідування ТОВ Верес з 07 квітня 2021 року (арк. спр. 35).

Міжрегіональним управлінням 06 квітня 2021 року видано направлення № 112/4.5 на проведення інспекційного відвідування головному державному інспектору відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Нечволод Ю.В. (арк. спр. 36).

Інспектором праці складено вимогу про надання документів від 07 квітня 2021 року № СМУ886/1106/НД, якою зобов`язано керівника ТОВ Верес у строк до 10 год. 15 квітня 2021 року надати для проведення заходу державного контролю документи, зокрема: правила внутрішнього трудового розпорядку; штатний розпис; книгу обліку трудових книжок; посадові інструкції; договори, які укладені з найманими працівниками; повідомлення ДПІ про прийняття працівників; заяви про прийняття на роботу; накази про прийняття на роботу; табелі обліку робочого часу; копії трудових книжок; документи, що підтверджують працю осіб за відсутністю трудового договору та підстави оплати (акти виконаних робіт) тощо. Вимогу про надання документів 08 квітня 2021 року рекомендованим відправленням направлено позивачу (арк. спр. 37-38, 48).

Як вказано у вимогі, ТОВ Верес витребувані документи надано 14 квітня 2021 року окрім договорів, укладених з найманими працівниками, табелів обліку робочого часу, документів, що підтверджують працю осіб за відсутністю трудового договору та підстави оплати (акти виконаних робіт), про ненадання яких свідчить відповідна відмітка.

Серед іншого, ТОВ Верес надано копії: графіка внутрішнього трудового розпорядку АЗС ТОВ Верес на кожен місяць, інструкції з охорони праці № 1 (для оператора автозаправної станції), штатного розпису на 2021 рік, книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (арк. спр. 52-58).

За результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ТОВ Верес складено акт від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ (арк. спр. 39-43).

Як вказано в акті, в ході інспекційного відвідування встановлено, що штатним розписом, введеним в дію 10 січня 2021 року на 2021 рік затверджено 3 штатні одиниці з місячним фондом оплати праці 31000,00 грн.

Встановлено, що в ТОВ Верес працюють:

ОСОБА_2 директор ТОВ Верес, за даними трудової книжки та журналу обліку руху трудових книжок прийнятий на посаду за наказом від 03 жовтня 1994 № 1, що суперечить наданій копії повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу, відповідно до якої початок роботи 06 січня 2019 року;

ОСОБА_3 оператор АЗС, прийнята на роботу 19 вересня 2019 року відповідно до наказу від 18 вересня 2019 року № 4 на підставі особистої заяви від 07 вересня 2019 року, в якій вказано термін стажування 10 робочих змін з подальшим прийняттям в штат, повідомлення до ДПС про прийняття на роботу подано 18 вересня 2019 року;

ОСОБА_4 обліковець з реєстрації бухгалтерської документації, прийнято 11 грудня 2019 року відповідно до наказу від 10 грудня 2019 року № 7 на підставі особистої заяви від 10 грудня 2019 року, повідомлення до ДПС про прийняття на роботу подано 10 грудня 2019 року;

ОСОБА_5 оператор АЗС, прийнято 02 січня 2020 року відповідно до наказу від 02 січня 2020 року № 8 на підставі особистої заяви від 30 грудня 2019 року, повідомлення до ДПС про прийняття на роботу подано 02 січня 2020 року.

Відповідно до наданої копії графіку внутрішнього трудового розпорядку на кожен місяць встановлено графік роботи з 07.00 год до 19.00 год., перерва з 12.00 год. до 13.00 год. Також вказано, що працівник ОСОБА_6 знаходиться на стажуванні та працює по 5 год. через добу. Жодних документів, що підтверджують працю за умовою укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до ДПС про прийняття працівника на роботу, не надано. Відповідний запис у журналі руху трудових книжок і вкладишів до них відсутній.

За таких обставин інспектор праці дійшов висновку, що ТОВ Верес допущено порушення частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України фактичний допуск працівника ОСОБА_6 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також абзацу першого постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з описом вкладення до поштового відправлення та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, акт від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ вручено уповноваженій особі ТОВ Верес 21 квітня 2021 року (арк. спр. 49-50).

Інспектором праці 29 квітня 2021 року складено акт № СМУ886/1106/АВ/ВП про відмову від підпису, згідно з яким станом на 29 квітня 2021 року примірник акта від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ, направлений об`єкту відвідування з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення поштовим відправленням від 20 квітня 2021 року № 9312002388760, з підписом директора ТОВ Верес не повернуто (арк. спр. 44).

Також 29 квітня 2021 року заступником начальника Міжрегіонального управління складено повідомлення про дату одержання документів (арк. спр. 45).

Заступником начальника Міжрегіонального управління Мартинюк М.М. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання законодавства у сфері праці, від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ щодо порушень ТОВ Верес законодавства про працю, встановлено факт фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу, керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України Про зайнятість населення, частиною третьою статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України вирішено накласти на ТОВ Верес штраф у розмірі 60000,00 грн, про що прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 30 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ/СПТД-ФС (арк. спр. 14-15, 46-47).

Акт відмови від підпису, припис про усунення виявлених порушень законодавства, повідомлення про дату отримання документів та постанову про накладення штрафу направлено до ТОВ Верес поштовим відправленням 30 квітня 2021 року, що підтверджено описом вкладення, накладною про відправлення (арк. спр. 51).

Позивачем на спростування викладених в акті від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ порушень вимог законодавства про працю в матеріали справи надано копії: трудової книжки ОСОБА_7 від 26 квітня 2021 року серії НОМЕР_1 , наказу ТОВ Верес від 23 квітня 2021 року № 1 про прийняття на роботу, повідомлення про прийняття працівника на роботу від 27 квітня 2021 року, книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТОВ Верес, графіку внутрішнього трудового розпорядку АЗС ТОВ Верес, трудової книжки ОСОБА_2 від 18 серпня 1983 року серії НОМЕР_2 , наказу ТОВ Верес від 03 жовтня 1994 року № 1 про прийняття на роботу, висновку медичної комісії від 23 квітня 2021 року, медичної довідки про проходження попереднього (періодичного) медогляду працівника від 23 квітня 2021 року № 589, квитанції № 2 про отримання ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу (арк. спр. 6, 7, 8, 9-10, 11, 12, 13, 76, 78).

Дослідженням вказаних документів встановлено, що директором ТОВ Верес є ОСОБА_2 , якого прийнято на роботу за наказом позивача від 03 жовтня 1994 року № 1 з 03 жовтня 1994 року. Про прийняття на роботу внесений запис до трудової книжки ОСОБА_2 від 18 серпня 1983 року серії НОМЕР_2 за № запису 9. Інформацію про трудову книжку ОСОБА_2 внесено до книги обліку руху трудових книжок ТОВ Верес за № 1.

Щодо ОСОБА_7 встановлено, що 23 квітня 2021 року ТОВ Верес видано наказ № 1 про прийняття ОСОБА_7 на роботу оператором АЗС з 26 квітня 2021 року, про що до трудової книжки від 26 квітня 2021 року серії НОМЕР_1 26 квітня 2021 року внесений відповідний запис за № 3. Інформацію про трудову книжку ОСОБА_7 26 квітня 2021 року за № 11 внесено до книги обліку руху трудових книжок. Повідомлення про прийняття працівника на роботу направлено та отримано ДПС 23 квітня 2021 року.

Відповідно до наданої позивачем копії графіку внутрішнього трудового розпорядку на кожен місяць встановлено графік роботи з 07.00 год до 19.00 год., перерва з 12.00 год. до 13.00 год. Також вказано, що працівник ОСОБА_6 працює з 26 числа по 11 год. через добу.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з огляду на наявні докази оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень є правомірними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зістаттею 259 Кодексу законів про працю України, державнийнаглядтаконтрольза додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823, відповідно доКонвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.№ 1985-IV,Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.№ 1986-IV,частини першоїстатті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України, затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823); Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

За положенням п.1 Порядку № 823, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначенихКонвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.№ 1985-IV,Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р.№ 1986-IV, таЗаконом УкраїниПро основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п.2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі МОП), ратифікованих Законами України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі від 08.09.2004 № 1985-IV та Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві від 8 вересня 2004 року № 1986- IV.

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України Про міжнародні договори України визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Відповідно до пп. 8 п.5 Порядку № 823, інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: доручення Прем`єр-міністра України.

Отже, у даному випадку державними інспекторами було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору на підставі пп.8 п. 5 Порядку, а саме доручення Прем`єр-міністра України;

Згідно п. 8 9 Порядку, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, та наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Згідно із пунктом 11 Порядку № 823вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документівта/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень,є обов`язковою для виконання.

Згідно із пунктами 16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктами 20, 21 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (пункт 25 Порядку № 823).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч. 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509, цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пунктів 3-4 Порядку, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених вабзацах третьому - сьомомупункту 2 цього Порядку.

Матеріали справи не містять документального підтвердження порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування та порядку накладення штрафу.

Стосовно визнання протиправною та нечинною у судовому порядку постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823, що, на його думку, свідчить про незаконність складеного акта та постанови про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 640/17424/19 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина служба правової допомоги», Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Лігал Сервіс Груп» до КМУ, треті особи: Держпраці, Міністерство соціальної політики України, Державна регуляторна служба України, про визнання протиправною та нечинною постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року залишено без змін судові рішення у справі № 640/17424/19.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19 набрало законної сили 14 вересня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку, що станом на час виникнення спірних правовідносин Постанова КМУ № 823 була чинною та підлягала застосуванню.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2023 року у справі № 160/2465/20.

Стосовно виявлених інспекційним відвідуванням порушень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 2 ч. 2ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:1) при організованому наборі працівників;2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором (крім трудового договору про дистанційну роботу) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний:1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору;2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;4) проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу власник або уповноважений ним орган повинен забезпечити виконання пункту 2 частини першої цієї статті, а також надати працівникові рекомендації щодо роботи з обладнанням та засобами, які власник або уповноважений ним орган надає працівнику для виконання певного обсягу робіт. Ознайомлення може відбуватися у формі дистанційного інструктажу або шляхом проведення навчання безпечним методам роботи на конкретному технічному засобі. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися додаткові умови щодо безпеки праці.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником.

Відповідно достатті 48 КЗпПтрудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Аналізуючи норми ст. 265 КЗпП України, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Також, відповідно до Постанови КМУ Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівників на роботу від 17.06.2015 року № 413, відповідно дочастини 3статті 24 Кодексу законів про працю України, постановлено установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно доЗакону УкраїниПро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови № 413.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Пунктом 2 частини 5статті 50 Закону України «Про зайнятість населення»визначено, що роботодавцям заборонено застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Суд зазначає, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт

У постанові від 04.07.2018р. у справі №820/1432/17 Верховний Суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З аналізу наведеного вбачається, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Позиція щодо різниці між трудовими та цивільно-правовими договорами була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18 та від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Крім того, як вірно зазначено судом, при розгляді справи, суд враховує концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода виступає єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 17 вересня 2021 року у справі № 160/5790/19, без оформлених трудових відносин особа позбавляється прямих конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров`я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні).

Такі підходи узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, в постановах від 3 березня 2020 року у справі №1540/3913/18, від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17, від 20 серпня 2020 року у справі №813/2520/16 та від 28 липня 2021 року у справі № 380/1479/20.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на виконання вимоги інспектора праці про надання документів від 07 квітня 2021 року № СМУ886/1106/НД надано копію графіка внутрішнього трудового розпорядку АЗС ТОВ Верес на кожен місяць 2021 року, в якому визначено, що оператори АЗС та заправники працюють у денну зміну з 07.00 год. до 19.00 год. через день, обідня перерва з 12.00 год. до 13.00 год.

У графіку наявна інформація про режим роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , які працюють з 01 до 31 числа місяця по 11 год. через день, а також про ОСОБА_7 , яка з 06 по 24 число проходить стажування по 5 год. через день.

Вказаний вище графік визначає не тільки режим роботи операторів АЗС, а є й засобом обліку робочого часу найманих працівників, оскільки табелі обліку робочого часу найманих працівників відсутні.

Тобто позивачем надано інспектору праці документ, згідно з яким ОСОБА_7 по 5 год. на день виконувала роботу (проходила стажування) оператора АЗС 06, 08, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24 квітня 2021 року.

У відповідності до частини 6 статті 18 Закону України «Про освіту» стажування - набуття особою практичного досвіду виконання завдань та обов`язків у певній професійній діяльності або галузі знань.

Чинним на час існування спірних правовідносин законодавством передбачалась можливість проходження особою стажування без укладення трудового договору для окремих категорій населення та у порядку, передбаченому підзаконними нормативно-правовими актами.

Так, наприклад, згідно з положеннями Закону України «Про зайнятість населення» (стаття 29) можливість проходження стажування передбачена для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Також вказаним Законом (стаття 35) передбачена можливість проходження стажування безробітними.

Як встановлено судом, позивач не надав в ході інспекційного відвідування договір про професійне навчання найманого працівника, наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом згідно з вимогами Закону України «Про зайнятість населення».

Також, позивачем не надано доказів, що підтверджують укладання трудових договорів з найманими працівниками у визначений Кодексом законів про працю України спосіб в період з 06 по 23 квітня 2021 року, а також повідомлення в цей період ДПС про прийом на роботу такого працівника.

Суд не приймає твердження апелянта про помилковість внесеної до графіку інформації та її невідповідність фактичним обставинам справи, як безпідставні, оскільки не підтверджені жодними доказами. Позивач жодних заходів для виправлення інформації не вжив.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ Верес та ОСОБА_7 укладено трудовий договір у визначеному законом порядку лише з 26 квітня 2021 року шляхом видання наказу від 23 квітня 2021 року № 1 про прийом на роботу.

Тобто, наказ прийнято після отримання акту від 20 квітня 2021 року № СМУ886/1106/АВ на усунення встановлених інспектором праці порушень трудового законодавства. При цьому, письмових зауважень до акту в визначений Порядком № 823 спосіб не подав.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач посилаючись на факт працевлаштування вказаної особи з 26 квітня 2021 року, не надає пояснень щодо факту проходження стажування цією особою.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Згідно із специфікою роботи, за якими зазначений працівник зобов`язаний виконувати не індивідуально-визначену роботу, а виконувала визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Дані роботи фактично носять систематичний та постійний характер, відсутній певний результат праці та передбачена матеріальна відповідальність.

Таким чином,позивачем в порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України було допущено працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕС" на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 360/2558/21 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 р. у справі № 360/2558/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 березня 2023 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.В. Геращенко

А.А. Блохін