КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року № 320/9310/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 01.01.2022 ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача щодо переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Позивачем наголошено, що статус інваліда війни підтверджено рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/9875/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено, що посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи видано на виконання рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/9875/21, яке не містить будь яких зобов`язань щодо Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області. Також, відповідачем заявлено клопотання про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянином України, ветераном праці, постраждалим від ЧАЕС 4 категорії та пенсіонером органів внутрішніх справ України з 02.07.2008, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 ,виданим Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області 13.06.1996, посвідченням серії НОМЕР_2 , посвідченням серії НОМЕР_3 , пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 від 17.02.2012 серія НОМЕР_5 .

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серії АВ №1082086 від 29.06. 2021 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 22.06. 2021. Причина захворювання: «захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2021 по справі №320/9875/21 зобов`язано Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2021 вх. №1164 про видачу посвідчення "Особа з інвалідністю внаслідок війни" із прийняттям відповідного рішення, з врахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради позивачу видано посвідчення серії № НОМЕР_6 від 31.12.2021, відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.

Позивач звернувся до відповідача щодо встановлення йому надбавки до пенсії.

20.01.2022 листом відповідача №1000-0203-8/10472 позивача повідомлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Із 01.01.2022 позивачу, як особі з інвалідністю внаслідок війни встановлено надбавку в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

24 січня 2022 позивач подав до відповідача заяву про перерахунок пенсії, в якій просив: «призначити пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону №2262 з 01.01.2022 ».

Листом відповідача від 02.02.2022 №1000-0203-8/15517 позивача повідомлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №320/2038/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі 60 % грошового забезпечення від 24 січня 2022 року.

13 вересня 2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про переведення останнього з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Листом від 03.10.2022 №1000-0203-8/98626 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що перехід на пенсію по інвалідності, в розмірі 40% від грошового забезпечення є недоцільним (заявник не належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років один процент відповідних сум грошового забезпечення.

Статтями 18, 19 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства. Групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, поділяються на такі категорії: а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Згідно зі статтею 10 Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії АВ №1082086 від 29.06.2021 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 22.06. 2021. Причина захворювання: «захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС».

Відтак, у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою встановленої форми про переведення з одного виду пенсії на інший, а саме на пенсію по інвалідності.

Однак, відповідач у листі від 03.10.2022 №1000-0203-8/98626 повідомив позивачу лише про недоцільність переходу на пенсію по інвалідності.

Викладене судом оцінюється критично, оскільки право позивача на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ передбачене положеннями пункту 13 розділу XV Закону № 1058-IV та статті 7 Закону №2262-ХІІ і воно не залежить від розміру пенсії по інвалідності, який отримуватиме пенсіонер після переведення його на таку пенсію, а також від доцільності/недоцільності переведення на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ у зв`язку із зменшенням розміру пенсії. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 травня 2021 року у справі №520/1972/19.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення.

Водночас судом встановлено, що відповідачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022, яким зобов`язано Головне управління ПФУ у Київській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії по інвалідності в розмірі 60 % грошового забезпечення від 24 січня 2022 року, не приймалось рішення про переведення позивача на пенсію по інвалідності або рішення про відмову у переведені за цим Законом, натомість Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про недоцільність такого переведення у формі листа.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягають саме порушені права. В розглядуваному випадку відповідачем не приймалось рішення про відмову в призначенні пенсії або переведенні на інший вид пенсії, тобто, відсутні підстави вважати про порушення відповідачем прав позивача з цього питання.

Лист відповідача не є індивідуальним актом в розумінні КАС України, а відповідачем не приймалось рішень, які обмежують реалізацію соціальних гарантій позивача чи які свідчать про відмову у виконанні законних вимог, відповідно відсутнє порушене права позивача, яке має захищатися в порядку адміністративного судочинства, що обумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду України від 06.12.2016.

При цьому суд ще раз звертає увагу, що відповідачем не приймалось рішення про переведення позивача на пенсію по інвалідності або рішення про відмову у переведені на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, тобто в цьому випадку відсутнє рішення суб`єкта владних повноважень, яке б порушувало права позивача.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 01.01.2022 ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є передчасними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Вирішуючи питання захисту порушеного права позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Захищаючи порушене право суд не вправі підміняти суб`єкт владних повноважень у питаннях його службової діяльності.

Питання призначення, переведення та відмови у призначенні пенсії належать до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду.

Крім того, суд звертає увагу на неприпустимість прийняття органом влади таких роз`яснень, які підміняють собою рішення та обумовлені категоріями доцільності чи недоцільності, як це має місце у даній справі. Зі змісту відмови, наданої позивачу, вбачається, що відповідач посилається на "умовний розрахунок" пенсії, з чого далі робить висновок про недоцільність перерахунку, про який просить позивач, оскільки розмір пенсії начебто підлягатиме зменшенню.

Відповідач у листі - відмові не зазначає про те, що позивачем не дотримано будь - які вимоги стосовно наявності або форми документів, які подаються для проведення перерахунку, їх недостатності або невідповідності.

З огляду на це, суб`єкт владних повноважень не може на власний розсуд втручатись у реалізацію особою свого права на пенсійне забезпечення та впливати на його волевиявлення з мотивів доцільності або недоцільності вчинення певних дій. Суд вважає, що у разі подання особою, яка має на це право, заяви з клопотанням або вимогою про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, які суб`єкт владних повноважень повинен розглянути/вирішити/вчинити (по суті), орган влади не має права відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень вважає вимоги особи такими, що задоволенню не підлягають, він повинен навести чіткі, визначені законодавством підстави для відмови у задоволенні вимог та прийняти рішення про відмову, яке підлягає оскарженню, а не посилатись на будь - які оціночні судження або гіпотетичні розрахунки, викладаючи свої висновки у формі роз`яснення чи рекомендацій.

Отже, управління як суб`єкт владних повноважень, повинне було розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки позивач має право на переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Щодо клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства, то суд відмовляє з огляду на те, що предметом розгляду адміністративної справи №320/2038/22 була відмова у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення, що є різними предметами розгляду з даною адміністративною справою.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов`язання відповідача перевести позивача на інший вид пенсії є формою втручання у дискреційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Згідно абзацу другому частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням правової оцінки, що надана судом у рішенні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2022 про переведення на пенсію по інвалідності в розмірі 60% грошового забезпечення відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 )

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: вул. Андрія Саєнка, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, код ЄДРПОУ 22933548)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Колеснікова І.С.