Справа № 462/5367/21 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/811/1110/22 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Колич

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 березня 2022 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Державного концерну «Укроборонпром» Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплат,-

В С Т А Н О В И В:

28.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» ненараховану і невиплачену заробітну плату в сумі 84174,04 грн. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по червень 2021 року в сумі 183685,31 грн. Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала на посаді начальника бюро у ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та на підставі наказу від 28.08.2018 №457 звільнена з роботи 29.08.2018 згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зазначила, що на правовідносини, які виникли між нею та відповідачем, поширюється дія Галузевої угоди на 2008-2009 роки, Галузевої угоди на 2010-2011 роки та Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки. ДП ЛДЗ «ЛОРТА» протягом 2011-2018 років порушував її право на заробітну плату, встановивши їй посадовий оклад, який був значно нижчим, ніж гарантований галузевими угодами. Оскільки діючим законодавством не встановлено реального прожиткового мінімуму то всі розрахунки, передбачені Галузевою та Міжгалузевими угодами та додатками до них повинні здійснюватися виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, проте відповідач як розрахункову величину використовував прожитковий мінімум, що призвело до ненарахування і невиплати їй заробітної плати за період з січня 2008 року по червень 2021 року. Крім того, просила стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 недораховану та недоплачену заробітну плату у розмірі 27889 гривень 74 копійки та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 57355 гривень 81 копійка, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України, а всього стягнути - 85245 грн. 55 коп.

В решті вимог позову відмовлено.

Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду оскаржило Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА».

Вважає, що рішення суду є незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказало, що судом першої інстанції невірно встановлено, що Міжгалузева угода поширює свою дію на відповідача, а також невірно вказані коефіцієнти та проведений розрахунок мінімального посадового окладу. ДП «ЛДЗ «Лорта» не було передано в управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а також ДК «Укроборонпром» не підпорядковується вказаному міністерству, а тому міжгалузева угода, яку підписало саме Міністерство економічного розвитку і торгівлі ніякого відношення до відповідача не має, а тому повноваження такої міжгалузевої угоди не є обов`язковими для останнього. Крім того, що позивач невірно провела розрахунок свого посадового окладу з урахуванням положень Міжгалузевої угоди за 2016-2020 роки, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про поширення такої угоди на діяльність відповідача. З 2016 року ОСОБА_1 виплачувалася заробітна плата, яка була вищою, ніж та, яка встановлювалася Галузевою угодою на підприємстві, а тому відсутні підстави для стягнення такої, а також її компенсацію за вказаний період.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

У засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 07 березня 2023 року, учасники справи не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, оскільки такі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 з 05 червня 2001 року працювала начальником бюро відділу 580 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та була звільнена з роботи 17 грудня 2015 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, з 11 вересня 2017 прийнята на посаду начальника бюро у відділ 580 на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та 29 серпня 2015 року звільнена з роботи за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Із cтатуту ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» (нова редакція), затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» від 18 квітня 2017 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності відповідно до наказу Мінпромполітики України від 29 липня 1998 року № 261 «Про створення підприємства «Львівського державного заводу «ЛОРТА» та передане в управління ДК «Укроборонпром».

17 листопада 2011 року генеральним директором ДК «Укроборонпром» Д.А.Саламатіним та першим заступником міністра - голови комісії з проведення реорганізації Міністерства промислової політики України С.В.Сиротюком був затверджений акт приймання-передачі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» зі сфери управління Міністерства промислової політики України в управління ДК «Укроборонпром». Таким чином, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» в період з 29 липня 1998 року по 16 листопада 2011 року перебувало у сфері управління Міністерства промислової політики України, а з 17 листопада 2011 року завод перейшов у сферу управління ДК «Укроборонпром».

Із довідки від 07 травня 2021 року № 17, виданої Професійною спілкою працівників радіоелектроніки та машинобудування України вбачається, що на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє первинна профспілкова організація «Об`єднаного профспілкового комітету підприємства «ЛОРТА», яка є організаційною ланкою Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України.

Між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів була укладена Галузева угода на 2008 - 2009 роки.

Також, між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів була укладена Галузева угода на 2010 - 2011 роки . Підпунктом 2.4.1 зазначеної Галузевої угоди передбачено, що угода укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 01 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди.

Учасники справи визнали, що обидві вищевказані Галузеві угоди поширювали свою дію на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», а відтак зазначені обставини не підлягають доказуванню в силу вимог частини 1 статті 82 ЦПК України.

03 жовтня 2016 у Міністерстві соціальної політики України зареєстрована за № 22 Міжгалузева угода у сфері машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016 - 2020 роки (надалі - Міжгалузева угода на 2016 - 2020 роки), укладена між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування; працівників енергетики та електротехнічної промисловості; працівників космічного та загального машинобудування; працівників лісових галузей; машинобудівників та приладобудівників; працівників машинобудування та металообробки; працівників радіоелектроніки та машинобудування; працівників суднобудування; працівників текстильної та легкої промисловості була укладена.

23 січня 2017 року директором ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» О.Л. Погребняком винесений наказ № 6 «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати». Відповідно до вказаного наказу з 01 січня 2017 року на підприємстві були впроваджені нові тарифні ставки та схеми посадових окладів працівникам заводу з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшенням заробітної плати.

11 січня 2018 року виконуючим обов`язки директора ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» Д.Б. Жуком винесено наказ № 6 «Про збільшення заробітної плати». Відповідно до вказаного наказу з 01 січня 2018 року на підприємстві були впроваджені нові тарифні ставки та схеми посадових окладів працівникам заводу з метою виконання Міжгалузевої угоди та збільшенням заробітної плати.

18 червня 2018 року директором ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» В.М. Чаусом винесено наказ № 323 «Про скасування наказів № 6 від 23.01.2017р. та № 6 від 11.01.2018р.». Згідно з вказаним наказом були скасовані наказ № 6 від 23 січня 2017 року «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати» та наказ № 6 від 11 січня 2018 року «Про збільшення заробітної плати» як такі, що суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Дані положення кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно з частинами 1 - 4 статті 96 КЗпП України (в редакції чинній до 01 січня 2017 року) основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Аналогічні за змістом положення містяться в статті 15 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Законом України «Про колективні договори і угоди» також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції вірно зазначив, що Міжгалузева угода на 2016-2020 роки поширює свою дію на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та його працівників. Оскільки саме з наказів ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від 23 січня 2017 року № 6 «Про впровадження Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки та збільшення заробітної плати» та від 11 січня 2018 року № 6 «Про збільшення заробітної плати» вбачається, що відповідач добровільно поширив на себе та своїх працівників дію Міжгалузевої угоди, а відтак несе відповідальність за виконання прийнятих зобов`язань.

Також суд прийшов до вірного висновку, що мінімальна заробітна плата повинна застосовуватися як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» до 31 грудня 2016 року, а вже з 01 січня 2017 року у якості розрахункової величини для визначення вказаних посадових окладів та заробітної плати повинен застосовуватися прожитковий мінімум, що відповідає змісту статті 96 КЗпП України та ст. 6 ЗУ «Про оплату праці».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» мінімальна зарплата з 01 жовтня становить 545 грн., з 01 грудня - 605 грн., відтак у 2008 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2008-2009 роки повинен складати з 01 листопада 1673,83 грн. (545 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 1858,11 грн. (605 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82). Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2008 рік вбачається, що позивачу в період з листопада по грудень 2008 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2008 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2009 року становила 605 грн., з 01 квітня - 625 грн., з 01 липня - 630 грн., з 01 жовтня - 650 грн., з 01 листопада - 744 грн., відтак у 2009 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2008-2009 роки складав з 01 січня - 1858,11 грн. (605 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 1919,53 грн. (625 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 1934,89 грн. (630 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 1996,31 грн. (630 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82), з 01 листопада - 2285,01 грн. (650 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82). Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2009 рік вбачається, що їй в період з січня по грудень 2009 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2009 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня - 884 грн., з 01 липня - 888 грн., з жовтня - 907 грн., з 01 грудня - 922 грн., відтак у 2010 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2348,65 грн. (869 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 2389,19 грн. (884 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 2400,00 грн. (888 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 2451,35 грн. (907 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 2491,89 грн. (922 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82). Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2010 рік вбачається, що позивачу в період з січня по червень 2010 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1145,00 грн. щомісячно, а з липня по грудень 2010 року - 1357,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2010 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня - 960 грн., з 01 жовтня - 985 грн., з 01 грудня - 1004 грн., відтак у 2011 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2543,24 грн. (941,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня 2594,59 грн. (960,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 2662,16 грн. (985,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 2713,51 грн. (1004,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82). Проте, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2011 рік вбачається, що позивачу в період з січня по лютий 2011 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 1357,00 грн. щомісячно, за березень не виплачено, з квітня - 1710,00 грн. щомісячно, з липня - 2052,00 грн., з листопада - 2452,00 грн. /а.с.17-19/. Тобто, відповідач протягом 2011 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня - 1094 грн., з 01 липня - 1102 грн., з 01 жовтня - 1118 грн., з 01 грудня - 1134 грн., відтак у 2012 році мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою на 2010-2011 роки складав з 01 січня - 2900,00 грн. (1073,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 квітня - 2956,75 грн. (1094,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 липня - 2978,38 грн. (1102,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 жовтня - 3021,62 грн. (1118,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 3064,86 грн. (1134,00 грн. Х 1,25 Х 1,35 Х 1,82). Разом з тим, з розрахункових листів ОСОБА_1 за 2012 рік вбачається, що позивачу в період з січня по липень 2012 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2452,00 грн. щомісячно, з серпня по грудень 2012 року - 2820,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2012 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня - 1218 грн., відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2013 році складав з 01 січня - 3100,00 грн. (1147,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), у грудні - 3291,89 (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82). З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2013 рік вбачається, що позивачу протягом 2013 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2820 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2013 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна зарплата у 2014 році становила 1218 грн., відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2014 році складав з 01 січня - 3291,89 грн. (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82). З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2014 рік вбачається, що позивачу з січня 2014 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 2820,00 грн. щомісячно, з травня - 3243,00 грн. Тобто, відповідач протягом 2014 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна зарплата з 01 січня 2015 року становила 1218 грн., з 01 вересня - 1378 грн. відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Галузевою угодою у 2014 році складав з 01 січня - 3291,89 грн. (1218,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82), з 01 вересня - 3724,32 грн. (1378,00 грн. Х 1,1 Х 1,35 Х 1,82). З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2015 рік вбачається, що позивачу у 2015 році нараховувалася заробітна плата в розмірі 3243,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2015 року неправомірно недонараховував позивачу заробітну плату, чим порушив її трудові права, зокрема, право на належний рівень оплати праці, передбачений законодавством.

Мінімальна заробітна плата застосовувалася як розрахункова величина для визначення мінімальних посадових окладів та заробітної плати працівників ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» лише до 31 грудня 2016 року, а вже з 01 січня 2017 року у якості розрахункової величини для визначення вказаних посадових окладів та заробітної плати повинен застосовуватися прожитковий мінімум.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 травня 2017 року становив 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні, відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Міжгалузевою угодою у 2017 році складав з 01 вересня - 6206,38 грн. (1600,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82), з 01 грудня - 6493,85 грн. (1762,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82). З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2017 рік вбачається, що позивачу з вересня по грудень 2017 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 6622,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2017 року нараховував позивачу заробітну плату з дотриманням вимог Міжгалузевою угодою на 2016 - 2020 роки та чинного трудового законодавства.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становив: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня, відтак мінімальний посадовий оклад гарантований позивачу Міжгалузевою угодою у 2018 році складав з 01 січня по червень 2018 року 6493,85 грн. (1762,00 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82), за липня 6785,01 грн. (1841 грн. Х 1,5 Х 1,35 Х 1,82). З розрахункових листів ОСОБА_1 за 2018 рік вбачається, що позивачу в період з січня по вересень 2018 року нараховувалася заробітна плата в розмірі 7500,00 грн. щомісячно. Тобто, відповідач протягом 2018 року нараховував позивачу заробітну плату з дотриманням вимог Міжгалузевою угодою на 2016 - 2020 роки та чинного трудового законодавства.

Згідно з наданого відповідачем вказаного розрахунку розмір недонарахованої та не доплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період з січня 2008 року по вересень 2018 року становить 27889,74 грн.

Аналізуючи наданісторонами розрахунки недоплаченої ОСОБА_1 заробітної платиза періодз січня2008року повересень 2018року тастягуючи зз відповідачана користьпозивача 27889,74грн.недонарахованої танедоплаченої заробітноїплати завказаний період,суд прийшовдо висновку,що проведений відповідачемрозрахунок євірним,оскільки в основу розрахунків покладено формули розрахункумінімального посадового окладу, гарантованого позивачу Галузевими угодами на 2008-2009 роки та 2010-2011 роки, а також Міжгалузевою угодою, а з жовтня 2016 року розрахунок заробітної плати позивача проведено на підставі Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки. Суму недонарахованої танедоплаченої заробітноїплати заперіод зсічня 2008року повересень 2018року всумі 183685,31грн позивачем ОСОБА_1 розрахованоневірно,оскільки підчас проведеннярозрахунку мінімальногопосадового окладуначальника бюроу періодз лютого2011року посерпень 2016року таканеобґрунтовано застосувалакоефіцієнт 1,25(співвідношенняміж законодавчовстановленою мінімальноюзаробітною платоюта мінімальноютарифною ставкоюробітника першогорозряду третьоїсітки),який бувпередбачений Галузевоюугодою на2008-2009роки,замість аналогічногокоефіцієнту 1,1,який бувпередбачений Галузевоюугодою на2010-2011роки. Крім того, ОСОБА_1 під час проведення розрахунку недоплаченої їй заробітної плати в якості розрахункової величини для визначення її посадового окладу після 01 січня 2017 року продовжила застосовувати мінімальну заробітну плату, а не прожитковий мінімум, як це передбачено у статті 6 Закону України «Про оплату праці» та статті 96 КЗпП України (в редакції чинній з 01 січня 2022 року).

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, то згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року, основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Представлений представником відповідача розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати з листопада 2008 року по липень 2018 року у розмірі 57355,81 грн. є вірний, оскільки відповідає вимогам ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та проведений відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» було порушено трудові права ОСОБА_1 , зокрема на належний рівень оплати праці та виплату заробітної плати в належному розмірі у визначені законодавством строки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягненню в користь позивачки недорахованої та недоплаченої заробітної плати за період з листопада 2008 року по липень 2018 року у розмірі 27889,74 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за вказаний період у розмірі 57355,81 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 22 березня 2023 року.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 25 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 березня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра