ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2007 р. м.Рівне

^{дата прийняття постанови місце прийняття}

10:45 год. Справа № 12/295

^{час прийняття постанови номер справи}

Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий - суддя Крейбух О. Г.; секретар судового засідання - помічник судді О.М.Шандалюк

за участю представників сторін:

від позивача : представник ОСОБА_2 довіреність № 1-04/007 від 01.08.07 р.

від відповідача : представник сдпі Буковська Н.М. довіреність № 1403/10-44 від 17.01.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом підприємець ОСОБА_1

до відповідача Державна податкова інспекція у місті Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№ 0002051742/0, 0002041742/0 від 08 червня 2007 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 08.06.2007р. № 0002051742/0 та № 0002041742/0.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом помилково з посиланням на те, що надання юридичних послуг СПД ОСОБА_3 не пов'язано з отриманням доходу та доцільність отримання таких послуг СПД ОСОБА_1 не доведено в ході проведенні документальної перевірки, не включено:

- до складу валових витрат витрати за надані юридичні послуги СПД ОСОБА_3, - при проведенні перевірки правильності нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю не включено;

- до складу податкового кредиту не прийнято податкові накладні, які підтверджують надання юридичних послуг СПД ОСОБА_3, - при проведенні перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість.

Позивач вважає, що при цьому податковим органом порушено вимоги пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки ним надано всі документи, які підтверджують факт надання юридичних послуг СПД ОСОБА_3, зокрема, договори про надання юридичних послуг, акти приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні та квитанції про оплату за надані послуги.

Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у поданих до суду запереченнях на адміністративний позов від 17.07.2007р. № б/н, вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є обгрунтованими і прийнятими з дотриманням вимог чинного законодавства. Просить в позові відмовити (а.с.24-26).

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ.

В судовому засіданні 25.09.2007р. оголошувалась перерва до 28.09.2007р. на 10:00год., 28.09.2007р. -до 01.10.2007р. на 14:30год., 01.10.2007р. -до 03.10.2007р. на 10:30 год. з метою дотримання повноти та об'єктивності судового процесу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд ВСТАНОВИВ:

Головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м.Рівне Теодоровичем Ю.Ф. проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства та достовірності обліку і сплати ПДВ суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2005р. по 31.03.2007р. Про що складено акт від 05.06.2007р. № 125/17-НОМЕР_3.

Зазначеною перевіркою встановлено:

1. порушення пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого СПД ОСОБА_1 занижено суму податку на додану вартість за період з 01.07.2005р. по 31.03.2007р. на 17823,00 грн;

2. порушення пп.4.1.4 п.4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перд бюджетами та державними цільовими фондами” у зв'язку з несвоєчасною подачею декларації по ПДВ за січень 2007 року (подана 02.03.2007р.);

3. донараховано суму податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 48475,28 грн., в т.ч. за 2005р. -13314,17 грн., за 2006р. -16268,42 грн., за 1 квартал 2007р. -18892,69 грн., відповідно до пп.7.1 ст.7, пп.9.12.1 п.9.12 ста.9 та п.22.3 ст.22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб та п.”б” ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

08 червня 2007 року ДПІ у м.Рівне згідно з пп.”б”, “г” пп.4.2.2 статті 4 та пп.17.1.1, пп.17.1.3, пп.17.1.5 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перд бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі акта перевірки від 05.06.2007р. № 125 винесено податкові повідомлення-рішення, якими підприємцю ОСОБА_1 визначено:

- № 0002051742/0 - податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26904,50 грн., в т.ч. 17823,00 грн. за основним платежем та 9081,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0002041742/0 - податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 48475,28 грн.

При прийнятті судового рішення за результатами дослідження наявних у справі доказів, суд виходить з такого.

Позивач оспорює рішення податкового органу тільки у зв'язку з не включенням до складу валових витрат витрат за надані підприємцем ОСОБА_3 юридичні послуги та не прийняттям до складу податкового кредиту податкових накладних, складених підприємцем ОСОБА_3 за надані юридичні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований, як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа 20.07.2001 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вчинено запис про включення відомостей про фізичну особу -підприємця за НОМЕР_1. Видами діяльності приватного підприємця ОСОБА_3 є арбітражний керуючий та надання юридичних послуг (допомоги), що підтверджується поданою за місцем реєстрації заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, свідоцтвами про сплату єдиного податку (а.с.46-51).

13 липня 2004 року ДПІ у м. Рівне видано приватному підприємцю ОСОБА_3 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за НОМЕР_2 (а.с.47).

Згідно з п.2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція --дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 статт 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приватним підприємцем ОСОБА_3 у 2-му півріччі 2005 року, 2006 році та 1 кварталі 2007 року надавались підприємцю ОСОБА_1 юридичні послуги. Факт надання юридичних послуг підтверджується: договорами на юридичне обслуговування від 10.12.2006р. та від 10.01.2007р., актами приймання-передавання виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними та оплаченими прибутковими касовими ордерами (а.с.30-43, 65-105).

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992р. № 13-92 оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п.5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом пп.5.3.9 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Факт надання юридичних послуг підприємцем ОСОБА_3 у 2-му півріччі 2005 року на суму 102300,00 грн., 2006 році на суму 150170,00 грн. та у 1 кварталі 2007 року на суму 134000,00 грн. підприємцю ОСОБА_1 податковим органом визнається і не оспорюється.

Однак, із розділу II акта перевірки від 05.06.2007р. № 125/17-НОМЕР_3 (сторінки 3, 4, 5) вбачається, що податковим органом у 2-му півріччі 2005 року, 2006 році та 1 кварталі 2007 року не прийнято до складу валових витрат витрати за надані СПД ОСОБА_3 юридичні послуги, оскільки вони безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу та доцільність отримання таких послуг підприємцем ОСОБА_1 не доведено.

Відповідно до п.5.11 статті 5 Закону № 334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

За наведеного, Закон № 334 не передбачає необхідність доказування платником податку безпосереднього зв'язку або доцільності здійснених ним витрат саме у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом п.1.7, п.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004р. № 326, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2004р. за № 803/9402, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Податковим органом даних вимог дотримано не було.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податковим органом при перевірці підприємця ОСОБА_1 безпідставно виключено зі складу його валових витрат витрати за надані СПД ОСОБА_3 юридичні послуги на загальну суму 322058 грн. 31 коп. (без ПДВ), в т.ч. по роках:

- за 2-ге півріччя 2005 року - 85249,97 грн.;

- у 2006 році - 125141,67 грн.;

- у 1-му кварталі 2007 року - 111666,67 грн.

Щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2007р. № 000204742/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 48475,28 грн., то з урахуванням викладеного позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Позивач визнає валовий доход, який визначено податковим органом при перевірці на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках в установах банків. Так, розмір валового доходу підприємця ОСОБА_1 за перевіряємий період становить:

- у 2005 році * - 502516,41 грн.;

- у 2006 році - 515806,00 грн.;

- у 1-му кварталі 2007 року - 442617,90 грн.

* - з урахуванням даних попередньої перевірки под.органу

Щодо валових витрат підприємця ОСОБА_1, то суд здійснює їх розрахунок самостійно з урахуванням даних перевірки та витрат за надані СПД ОСОБА_3 юридичні послуги:

дані перевірки витрати за ВСЬОГО

надані юр.послуги

ОСОБА_3

- у 2005 році * 397118,37 грн. 85249,97 грн. 482386,34 грн.

- у 2006 році 390664,33 грн. 125141,67 грн. 515806,00 грн.

- у 1-му кварталі 2007 року 316666,66 грн. 111666,67 грн. 428333,33 грн.

* - з урахуванням даних попередньої перевірки под.органу

Сукупний чистий доход підприємця ОСОБА_1, що підлягає оподаткуванню:

- у 2005 році * 502516,41 грн. -482386,34 грн. = 20148,07 грн.

- у 2006 році 515806,00 грн. -515806,00 грн. = 0,00 грн.

- у 1-му кварталі 2007 року 442617,90 грн. -428333,33 грн. = 14284,58 грн.

* - з урахуванням даних попередньої перевірки под.органу

За змістом п.7.1 статті 7, п.22.3 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-IY ставка податку з доходів фізичних осіб становить з 1 січня 2004 року до 31 грудня 2006 року 13 відсотків від об'єкта оподаткування, з 1 січня 2007 року -15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Так, за 2005 рік сума податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю складає 20148,07 х 0,13 = 2619,25 грн. Враховуючи дані попередньої перевірки підприємця ОСОБА_1 податковим органом, якою позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 387,58 грн., сума податку за 2005 рік становить 2619,25 -387,58 = 2231 грн.67 коп.

У 2006 році чистий доход підприємця ОСОБА_1 становить 0,00 грн. і, відповідно, податок з доходів фізичних осіб не сплачується.

У 1 кварталі 2007 року сума податку з доходів фізичних осіб становить 14284,58 х 0.15 = 2142,69 грн.

Враховуючи викладене та розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, здійснений судом, позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2007р. № 000204742/0 підлягають до задоволення частково на суму 44100,92 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.06.2007р. № 0002051742/0.

Позивач визнає донараховану при перевірці податковим органом суму податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 767,00 грн., в т.ч. за травень 2006 року -267,00 грн. по операціях з ПМП “Опал” та за листопад 2006 року -500,00 грн. за виконані проектні роботи з ТОВ НВФ “Лігос”.

Згідно з пп.”б” пп.4.2.2 п.4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-III (далі -Закон № 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, податковим органом правомірно накладено на підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 383,50 грн. у зв'язку з донарахуванням податкових зобов'язань по податку на додану вартість за травень та листопад 2006 року.

Проведеною перевіркою встановлено несвоєчасну подачу декларації по податку на додану вартість за січень 2007 року, яка подана 02.03.2007р. при граничному строку подачі 20.02.2007р. Факт несвоєчасного подання декларації по ПДВ за січень 2007 року позивачем визнається.

Відповідно до пп.17.1.1 статті 17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

За наведеного, накладення податковим органом на підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 грн. за затримку у поданні декларації з ПДВ за січень 2007 року є правомірним.

Податковим органом при перевірці обліку і сплати податку на додану вартість підприємцем ОСОБА_1 виключено зі складу податкового кредиту за березень, травень, липень, серпень, вересень і листопад 2006 року та січень 2007 року податкові накладні, які підтверджують надання юридичних послуг підприємцем ОСОБА_3, оскільки ці послуги не пов'язані з отриманням доходу та недоведеністю їх доцільності.

Відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За змістом пп.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбаванням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленими податковими накладними, а тому зменшення податковим органом суми податкового кредиту за березень, травень, липень, серпень, вересень і листопад 2006 року та січень 2007 року та визначення у зв'язку з цим підприємцю ОСОБА_1 сум податкового зобов'язання не відповідає вимогам закону.

За наведеного, оскільки судом визнано, що донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17056,00 грн. є неправомірним, то застосування пов'язаних з цим штрафних санкцій на підставі пп.17.1.4 статті 17 Закону-2181 є необгрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.06.2007р. № 0002051742/0 підлягають до задоволення частково.

Керуючись статтями 94, 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Рівне від 08.06.2007р. № 0002051742/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, на суму 25584,00 грн., в т.ч. 17056,00 грн. основного платежу та 8527,50 грн. штрафних санкцій, з моменту його прийняття.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Рівне від 08.06.2007р. № 0002041742/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, на суму 44100,92 грн. з моменту його прийняття.

В решті позову - відмовити.

2.Присудити з Державного бюджету України на користь підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 6 грн. 29 коп.

Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Крейбух О. Г.

Повний текст постанови підписано "10" жовтня 2007 р.

Помічник судді

Шандалюк О.М.