Справа № 739/109/23

Провадження № 1-в/739/7/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі: секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

представників УВП №31 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та в режимі відеоконференції за участі засудженого ОСОБА_7 з приміщення Новгород-Сіверського УВП №31, та захисника ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження за клопотанням ОСОБА_7 про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року у відповідність до чинного законодавства на підставі статей 537, 539 Кримінального процесуального Кодексу України (в редакції від 18.10.2022 року), п. а ч.3 ст.10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», -

В С Т А Н О В И В:

До Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 , в якому він просить суд відкрити провадження за його клопотанням про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року у відповідність до чинного законодавста у зв`язку із встановленням Європейським судом з прав людини у рішенні від 24.02.2022 року по справі «Байло проти України», Заява №21848/20, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Також привести вирок відносно нього у відповідність до чинного законодавства на виконання Рішення КСУ №6-р(ІІ)/2021, змінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі строком на 15 років; Постановити ухвалу, якою негайно звільнити його з - під варти з ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№31); Також на підставі ч.1,2 ,3 ст.74, ч.4 ст.49, ч.5 ст.80 КК України замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке у виді строком на 15 років. У зв`язку з тим, що строк давності виконання обвинувального вироку щодо ОСОБА_7 становить 15 років починаючи з дня набрання вироком законної сили з 29.01.2002 року і він закінчився 29.01.2017 року , а тому він підлягає негайному звільненню.

ОСОБА_7 у своєму клопотанні зазначає, що зміни яких він зазнав, призводять до невиправданості його подальшого позбавлення волі, адже за час відбування покарання він характеризується позитивно, має неодноразові заохочення, суспільної небезпеки не становить, підтримує соціальні зв`язки з родиною, не потребує жодних виховних заходів чи ресоціалізації в суспільстві, та непоправно втратив здоров`я, зокрема втратив зір у зв`язку із посттравматичною ускладненою катарактою обох очей, шо потребує хірургічного втручання, а таке втручання і лікування катаракти очей можливе лише за певних умов, знаходження на волі. Посилаючись на Рішення Конституційного Суду України №6-р(ІІ)/2021 (яке являється обов`язковим для виконання) та на положення Закону України №2689-ІХ та Закону України №2690-ІХ, які набули чинні 06.11.2022 року у тому числі в частині застосування ст.82 КК України (зміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк) та ст.81 КК України (умовно-дострокове звільнення від відбування покарання), ОСОБА_7 зазначає, що у разі змін у поведінці засудженого чи внесення змін до закону про кримінальну відповідальність, презюмується, що покарання досягло своєї мети і відпала необхідність його подальшого виконання. В такому разі можливе дострокове звільнення ОСОБА_7 та заміна довічного позбавлення волі на більш м`яке покарання, на виконання рішення ЄСПЛ від 24.02.2022 ороку у справі «Байло проти України», Рішення КСУ №6-р(ІІ)/2021 та інших заходів, передбачених чинним законодавством України. За відсутності обґрунтованих пенологічних підстав, його подальше тримання в установі виконання покарань суперечитиме ст.3 Конвенції та статтям 3,23,28,63 частина 3 Конституції України. Також, на думку ОСОБА_7 , у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та перевищення граничних строків тримання під вартою, він підлягає негайному звільненню з Н-Сіверської УВП №31. В судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали клопотання від 23.01.2023 року, просили його задовольнити, посилаючись на письмові доводи зазначені в клопотанні, звернули увагу суду на стан здоров`я засудженого, який потребує хірургічного втручання у зв`язку з хворобою катарактою очей, але така операція не може бути проведена в умовах як Новгород-Сіверської УВП (№31), так і ДУ «Стрижавської ВК (№81)». Також зауважили, що вони не згодні з висновком щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 від 10.02.2023 року, складеного комісією Новгород-Сіверскьої УВП (№31), у зв`язку з чим ними було подано позов до Чернігівського окружного адміністративного суду. Свої заперечення стосовно висновку адвокат ОСОБА_6 виклав в письмовому клопотанні від 12.03.2023 року. Крім того просили суд ретельно дослідити рішення Європейського суду з прав людини від 24.02.2022 року у справі «Байло проти України».

Прокурор ОСОБА_5 просив суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки законодавством України передбачено іншу процедуру звільнення у зв`язку з хворобою. В судовому засіданні представники Новгород-Сіверської УВП №31 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , підтримали думку прокурора та просили суд відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі. Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, особову справу ОСОБА_7 , суд приходить до наступних висновків. Як встановлено, вироком Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 ОСОБА_7 було засуджено за ст.ст.93 п.п.«г», «ж», 17, 93 п.п. «г»,«ж», 223 ч.1, 222 ч.1, 42 КК України - 1960 року до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 29.01.2002 року вирок Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року залишено без змін.

Відбуває покарання в Новгород-Сіверській УВП (№31) з 14.04.2021 року. Початок строку покарання 20.09.2000 року. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17.05.2016 року у строк відбутого покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 20.09.2000 року по 29.01.2002 року відповідно до співвідношення 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі. Станом на 06.02.2023 року засуджений ОСОБА_7 відбув 23 роки 8 місяців 25 днів строку покарання.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 10.02.2023 року засуджений за час відбування покарання в Новгород-Сіверській №31 чотири рази був заохочений правами начальника установи та чотири рази застосовувалися заходи стягнення, останнє не зняте у встановленому законодавством порядку. Загальна кількість балів розділів ІІ-VІ висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 становить 53 бали, і комісія вішла висновку, що засуджений на шлях виправлення не став та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (ст.82 КК України) (а.с.72-75).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №59 ОСОБА_7 , 1975 року народження, перебува на лікувані в Стрижавській багатопрофильній лікарні №81 з 02.03.2021 року по 12.03.2021 року з діагнозом посттравматична незріла катаракта та був виписаний в задовільному стані (а.с.11).

Згідно медичного висновку від 16.02.2023 року засудженому ОСОБА_7 було запропоновано для отримання ним належної медичної допомоги у зв`язку із захворюванням очей пройти обстеження та лікування в офтальмологічному відділенні єдиного спеціалізованого закладу ЦОЗ ДКВС України, розміщеному на території Стрижавської ВК №81, але ОСОБА_7 п`ять разів письмово відмовився від медичної допомоги (а.с.76).

Згідно характеристики від 05.12.2022 року Новгород-Сівверської УВП (№31) на ОСОБА_7 за час перебування в ДУ Новгород-Сівверська УВП (№31) зарекомендував себе таким чином: з представниками адміністрації установи поводить себе стримано, конфліктних ситуацій майже нестворює. Чотири рази був заохочений правами начальника установи в порядку, передбаченому КВК України. Чотри рази був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Останнє стягнення не погашене в установленому законом порядку. Приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу, зовнішній вигляд в міру охайний. Дотримується правил санітарної та особистої гігієни під контролем адміністрації. Стан здоров`я відносно задовільний. Соціально-корисні зв`язки підтримує з рідними шляхом телефонних розмов, отримання посилок і передач та побачень. За психологічною характеристикою відноситься до флегматичного темпераменту. Іронічний щодо виховної роботи з ним. Самооцінка завищена. Несамокритичний. Відношення до оточуючих примирливе. Здатен накопичувати негативні емоції, що може призвести до непередбачуваного. Процеси пам`яті та мислення в нормі. Рівень особистої тривожності низький, рівень агресії посередній. Цілеспрямоаність позитивна. Суїцидальних намірів не має. На психологічний контакт іде вибірково. Свою вину у скоєному злочині не визнає, міру покарання вважає суворою. Заборгованості по виконавчим листам не має. Засуджений ОСОБА_7 відбув необхідну частину встановленого законом терміну покарання та за формальними ознаками підпадає під дію ст.82 КК України (а.с.251).

Засуджений ОСОБА_7 двічі був ознайомлений під підпис щодо можливості застосування відносно нього ст.82 КК України та 01.12.2022 року у своїй заяві відмовився від їх застосування (а.с.247,248,249). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання, зокрема про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Зі змісту пункту 1 частини другої статті 539 КПК випливає, що у разі необхідності вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким відповідне клопотання (подання) подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Засуджений ОСОБА_7 як на підставу для заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі на 15 років позбавлення волі, послався на Рішення Конституційного Суду України № 6-(ІІ)/2021 від 16.09.2021 року. Зазначеним Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 81, частину першу статті 82 КК в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі. 06.11.2022 набрали чинності Закони України № 2689-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та № 2690-ІХ від 18.10.2022 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану». Зазначеними Законами були внесені зміни до КК, КПК та КВК, зокрема, щодо гуманізації окремих норм кримінального законодавства стосовно застосування покарання у виді довічного позбавлення волі. Так, Законом № 2690-ІХ внесені зміни до положень статті 82 КК, якими визначено можливість заміни особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, невідбутої частини покарання більш м`яким (позбавлення волі строком від 15 до 20 років) після відбування нею не менше 15 років призначеного судом покарання. Відповідно до частини першої статті 82 КК невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Частиною п`ятою статті 82 КК визначено, що покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання. При цьому заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України). Порядок дострокового звільнення засудженого від відбування покарання передбачений статтею 154 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі КВК України). Так, згідно частини третьої вказаної статті, зазначено що стосовно засудженого, щодо якого відповідно достатей 81,82Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким. Частинами 12 та 13 ст.154 КВК України передбачено, що разом ізподанням щодоможливості представленнязасудженого додовічного позбавленняволі дозаміни невідбутоїчастини покараннябільш м`якимадміністрація виправноїколонії подаєдо судувисновок щодоступеня виправленнязасудженого додовічного позбавленняволі. Визначенняступеня виправленнязасудженого додовічного позбавленняволі таскладення висновкуздійснюються заучастю уповноваженогооргану зпитань пробації. Порядокта методикавизначення ступенявиправлення засудженогодо довічногопозбавлення волівстановлюються центральниморганом виконавчоївлади,що забезпечуєформування державноїполітики усфері виконаннякримінальних покарань. Основноюметою поданнявисновку щодоступеня виправленнязасудженого додовічного позбавленняволі єзабезпечення судуінформацією,що єнеобхідною длявизначення можливостізаміни покаранняу видідовічного позбавленняволі набільш м`якета визначенняв індивідуальномупорядку строкупозбавлення волізасудженому,стосовно якоговирішується зазначенепитання. Особа,засуджена додовічного позбавленняволі,додатково доподання щодоможливості представленняїї дозаміни покаранняна більшм`яке увиді позбавленняволі напевний строкповинна податиіндивідуальний планвиправлення таресоціалізації.Такий планмає міститизаходи,здійснення якиху періодвідбування більшм`якого покаранняу видіпозбавлення воліна певнийстрок дастьзмогу засудженійособі усунутифактори,що можутьнегативно впливатина утриманнявід вчиненняповторного кримінальногоправопорушення,та факти,що свідчатьпро перспектививиправлення таресоціалізації засудженоїособи післязвільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Наказом Міністерства юстиції України від 19.01.2023 року №294/5 було затверджено:Порядок визначення ступеня виправлення засудженого; Форму індивідуального плану виправлення та ресоціалізації; Методику визначення ступеня виправлення засудженого , з додатками - бланками вказаних документів. Згідно пункту 10 розділуІІ Методикивизначення ступеня виправлення засудженого, післяобговорення результатівінформації,наведеної упроєкті висновку,комісією підсумовуєтьсязагальний балрозділів ІІ-VІта визначаєтьсявідповідний ступіньвиправлення засудженого,а саме: якщо бал варіюється від «0» до «60» включно, то засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання на підставістатей 81,82Кримінального кодексуУкраїни; якщо бал становить «61» та вище, то засуджений став на шлях виправлення (довів своє виправлення) та має бути представлений до заміни покарання на підставістатей 81,82Кримінального кодексу України. Таким чином, з наданого ДУ «Новгород-Сіверська УВП (№31)» від 10.02.2023 року Висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 , вбачається, що загальний бал оцінювання становить «53», тому комісія дійшла висновку, що засуджений не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк (ст.82 КК України). Даний висновок за формою та змістом складений відповідно до «Методики визначення ступеня виправлення засудженого», підписаний головою та всіма членами комісії, тому суд вважає його належним доказом для встановлення обставин виравлення засудженого. Також, з матеріалів особової справи ОСОБА_7 та з його характеристики не вбачається, що останній демонструє позитивні зрушення у власній свідомості, що можуть вказувати на те, що засуджений став на шлях виправлення. Суд також враховує, що ОСОБА_7 так і не визнав своєї вини у вчинених злочинах, не розкаявся в них, міру покарання вважає суворою. Незважаючи на те, що ОСОБА_7 характеризується як особа, яка приймає участь в програмі диференційованого виховного впливу, зовнішній вигляд в міру охайний, дотримується правил санітарної та особистої гігієни під контролем адміністрації, соціально-корисні зв`язки підтримує з рідними шляхом телефонних розмов, отримання посилок і передач та побачень, за психологічною характеристикою відноситься до флегматичного темпераменту, цілеспрямоаність позитивна, суїцидальних намірів не має. Водночас останній характеризується як особа, із завищеною самооцінкою, іронічний щодо виховної роботи з ним, несамокритичний, відношення до оточуючих примирливе, здатен накопичувати негативні емоції, що може призвести до непередбачуваного, рівень особистої тривожності низький, рівень агресії посередній, до нього застосовувались як заохочення так і стягнення, останнє з яких не погашене. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7 не став на шлях виправлення, тому у задоволенні його клопотання в частині заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, має бути відмовлено. У зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про зміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 на строк 15 років, клопотання в частині його негайного звільнення також задоволенню не підлягає. В будь-якому випадку, суд зауважує, у разі заміни покарання з довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, такий строк обчислюється з дня заміни покарання. Стосовно посилань засудженого ОСОБА_10 в тексті клопотання, на необхідність його негайного звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та перевищення граничних строків тримання його під вартою, колегія суддів не може взяти до уваги ці доводи, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства про кримінальну відповідальність, а також вже були предметом судових розглядів, та рішення по них набрали законної сили (Ухвала слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду ОСОБА_11 від 22.11.2018 року, справа №739/1081/18, залишена без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 26.12.2018 року та Ухвала Семенівського районного суду Чернігівської області від 09.08.2019 року, справа №739/248/18 залишена без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15.06.2020 року. Дійсно, Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.02.2022 року у справі «Байло проти України», було встановлено порушення статті 3 Європейської Конвенції у зв`язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою ОСОБА_7 та зобов`язано державу-відповідача сплатити заявнику суми, зазначені в таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача з курсом на день здійснення платежу. Суд зауважує, що порядок виконання даного рішення врегульований Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і до повноважень Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області воно не входить.

Стосовно посилань захисника ОСОБА_6 засудженого ОСОБА_7 на наявність у останнього захворювання очей- ускладненої катаракти обох очей та необхідність хірургічного втручення, як на підставу його звільнення, суд роз`яснює, відповідно до ч.2 ст.84 КК України - особа, яка після вчинення злочину, або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи. На підставі вищевикладеного в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року у відповідність до чинного законодавства на підставі статей 537, 539 Кримінального процесуального Кодексу України (в редакції від 18.10.2022 року), п. а ч.3 ст.10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.82,84 КК України, керуючись ст.ст.376, 537,539 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_7 про приведення вироку Апеляційного суду Львівської області від 19.09.2001 року у відповідність до чинного законодавства на підставі статей 537, 539 Кримінального процесуального Кодексу України (в редакції від 18.10.2022 року), п. а ч.3 ст.10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з дня вручення копії ухвали.

Головуючасуддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Повний текст ухвали оголошено о 15 год. 00 хв. 17.03.2023 року.