справа № 208/4618/22

№ провадження 2-а/208/3/23

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2023 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: Головуючого, судді Сушкова Л.І., за участю секретаря судового засідання Дарчук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янське адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача

Представник ОСОБА_1 -адвокат Івах Є.В. звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій просить:

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року, винесену старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Колєсник Наталією Геннадієвною відносно ОСОБА_1 ;

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) закрити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, Київська область, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2115.04грн (дві тисячі сто п`ятнадцять гривень).

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, Київська область, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) усі судові витрати які позивач понесла та понесе у зв`язку із розглядом цієї справи, остаточний розмір яких буде подано позивачем або її представником до суду протягом 5 днів з дати ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позову посилається на те, що відносно неї винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ № 00009713 від 11.02.2022 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Позивач з оскаржуваною постановою не погоджується, оскільки зазначена вище постанова відповідача незаконна і необґрунтована, та такою що підлягає безумовному скасування як така, що прийнята із грубим порушенням норм чинного законодавства; висновки суб`єкта владних повноважень не відповідають дійсним обставинам справи, та не підтверджені жодними доказами.

В судове засідання представник позивача Івах Є.В. не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності позивача та його представника у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представниквідповідача всудове засіданняне з`явився,надав відзивна позовнузаяву вякій проситьпозовну заявузалишити безрозгляду напідставі п.5ч.1ст.240КАС України,у разіне залишенняпозову безрозгляду відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовнихвимог.В обгрунтуваннявідзиву представникомвідповідача зазначено,що позивачемта їїпредставником булопропущено строкдля зверненняз відповіднимпозовом досуду,також позивачкубуло законнота обгрунтованопритягнуто довідповідальності яквласника транспортногозасобу оскількивідомостей прокористувачів транспортногозасобу небуло відомо в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів та містить всю необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Дії Відповідача під час її формування є законними та такими, що вимогам статті 19 Конституції України.

Таким чином, постанова серії ВМ № 00009713 від 11.02.2022 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідають вищенаведеним критеріям та містить усю необхідну передбачену КУпАП та пунктом 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень, а отже, зміст оскаржуваної постанови відображає ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами). Доводи позовної заяви щодо відсутності повної інформації про транспортний засіб (зокрема його належну фотофіксацію) спростовуються долученими до відзиву доказами., тому вважали позов ОСОБА_1 таким що є необгрунтованим та таким щоне підлягає задоволенню.

20 вересня 2022 р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26 вересня 2022 р. ухвалою суду витребувані докази та задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка.

26 жовтня 2022 р. ухвалою суду зупинене стягнення на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті було встановлено факт порушення відповідальною особою, якою на думку відповідача є позивач ОСОБА_1 , яка 11.02.2022 року о 13 годині 24 хвилин за адресою Н-08км 528+759, Запорізька область вантажний спеціалізований сідловий тягач Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_2 рухався разом із SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 , яка як вже зазначалось була навантажена згідно відомостей про вантаж - предметом перевезення (вантаж) виступали натрій їдкий технічний в 100% перерахуванні (рідина).

Згідно відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 сідловий тягач Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_2 повною масою складає 19000, а масою без навантаження 7050. Згідно відомостей свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 повною масою складає 32000 т., а маса без навантаження 8000 т.

Згідно відомостей товаро-транспортної накладної №Р37 від 25.01.2022 року до транспортного засобу SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 було навантажено 10.258т вантажу (добрива рідкі азотні КАС-32), при цьому повна маса транспортного засобу з вантажем (брутто) дорівнювала 10.258+7.050=17308т., що цілком узгоджується з вимогами п.22.5. ПДР України.

Згідно відомостей товаро-транспортної накладної №Р106 від 10.02.2022 року після навантаження вантаж було опломбовано пломбами №А-92771145, А92771131 - А9277113, які перевірили водій транспортного засобу SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , вантажовідправник ТОВ «Є.С.Компані», він же орендар транспортних засобів, та вантажоодержувач товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сувенір» під час прийняття вантажу, жодних зауважень не зазначено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За визначенням, наведеним у підпункті 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 . При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, 3,75 м), за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором І Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», позивач не мав статусу автомобільного перевізника, тому не може бути суб`єктом відповідальності .

Відповідно до ч.2 ст. 132-1 КУпАП встановлено, що за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%: трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Зміст встановленого порушення не зрозумілий, оскільки показник у 3.456 тон не є значенням 10.3% перевантаження (у разі ж, якщо зміст цього показника -загальне навантаження на строєну вісь, або вага перевантаження, то це також протирічить вказаній диспозиції порушення), тому така постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, оскільки не встановлено самого факту перевищення встановленого нормативу.

Відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2. частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно абзацу 2 п. 3 Розділу І Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті затверджена Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Відповідно до Додатку Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 року №512, в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги).

Як вбачається зі змісту постанови ВМ № 000008936 від 25.01.2022 року, у ній зазначені відомості лише щодо маси перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам Інструкції, оскільки не містить категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількості коліс) на вісі.

Вказані недоліки дають підставі для розумного та обґрунтованого сумніву щодо врахування відповідачем вище перелічених критеріїв при встановленні факту перевищення визначених законодавством вагових норм.

При цьому оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак вказаної інформації оскаржувана постанова не містить.

Фотографія, яка міститься у постанові, що оскаржується, також не дає можливості достовірно визначити ані категорію транспортного засобу, ані його тип.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Отож, сама по собі постанова, без інших доказів на підтвердження правомірності дій посадової особи, яка її винесла, не надає не лише позивачу, а і суду можливості з`ясувати всі об`єктивні обставини справи та перевірити достовірність викладеного у постанові факту порушення вимог законодавства.

Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - Порядок № 1174).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1174 автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

У даному випадку технічний засіб, на підставі вимірювань якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідає вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, оскільки результати таких вимірювань є суперечливими і арифметично неправильними.

Пунктом 17 Порядку № 1174 визначено, що у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Усупереч вимогам цієї норми у постанові про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності міститься лише посилання на пункт 22.5 ПДР, а конкретна інформація про нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на відповідній ділянці автомобільної дороги відсутня.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.

Змістом права власності в розумінні ст.317 ЦК України є право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що власник речі має право передавати своє майно у найм (оренду) іншій особі.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Статтею 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з доданих до позову двох нотаріально посвідчених договорів оренди транспортного засобу від 22.01.2020 року (зі строком дії до 22.01.2023 року) - сідловий тягач Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_2 та транспортний засіб SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 станом на 25.01.2022 року перебували в орендному користуванні у товариства з обмеженою відповідальністю «Є.С.Компані», яка і укладала відповідні договори щодо перевезення зазначеного у товаротранспортній накладній №Р37від 25.01.2022 року вантажу.

Отже, належним вантажовідправником та належним користувачем сідлового тягача Е DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 станом на 25.01.2022 року (момент вчинення адміністративного правопорушення) було товариство з обмеженою відповідальністю «Є.С.Компані».

Процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 року №1197.

Згідно з п.п.3 п.2 Порядку №1197 належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до Реєстру, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до п.п.2 п.3 вищезазначеного Порядку, підставою внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, є: визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем.

Згідно з п.24 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача - працівника, визначеного керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою уповноваженого в установленому законодавством порядку представника юридичної особи або належного користувача.

Отже, обов`язок внесення відомостей про належного користувача до Єдиного державного реєстру транспортних засобів покладається на представника юридичної особи користувача.

Таким чином, перевізник, якому позивач передав в оренду транспортний засіб, він же в даному випадку вантажовідправник, зобов`язаний був внести відомості до Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо належного користувача. Невиконання ним цього обов`язку не є підставою для притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що в діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а відтак не може бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив транспортний засіб SREM напівпричіп-цистерна Е д.н.з. НОМЕР_3 позивача, а саме перевезення згідно відомостей про вантаж натрій їдкий технічний в 100% перерахуванні, що є подільним вантажем та може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху.

Проведення зважування у русі, шляхом по осьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил (зважаючи на стан доріг, під час руху автомобіля даний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу, і кожне зважування буде відрізнятись від попереднього).

Єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію №02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним рідким видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні рідкого вантажу.

При цьому, незважаючи на те, що з п. 19 Порядку № 879 на підставі постанови КМУ від 30.08.17 №671, та постанови КМУ від 9 лютого 2022 р. № 105 (опублікована 16.02.2022 року), виключені положення щодо наявності методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно- вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, які на час вчинення адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови (25.01.2022 року) є чинним. Однак, на дату зважування така методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня.

Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і винесення оскаржуваної постанови і накладення адміністративного стягнення за перевищення вагових параметрів.

За таких обставин, результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови і розрахунку плати за проїзд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018) стосовно рішень, винесених на підставі неправомірно проведеної перевірки.

4) Згідно п.2 р. ІІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України

27 вересня 2021 року № 512: «2. Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.»

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо порушення позивачемПравил дорожнього рухута накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративногосудочинства та Правил дорожнього руху, Закону України «Про автомобільні дороги», Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30.

У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Частиною другою статті 19Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 11лютого 2015року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушенні і накладає адміністративні стягнення (пункт 5 Положення).

Пунктом 7 Положення, для виконання покладених на неї завдань, Укртрансбезпека має право: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справи про порушення законодавства; використовувати засоби фото і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 3 Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5ПДР України.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5ПДР України, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1174(надалі Порядку № 1174).

Так, відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Статтею 283КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, несе її відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи (ч. 1ст. 14-3 КУпАП).

Враховуючи вищенаведені положення закону та з урахуванням того, що згідно п. 4 Порядку №1174 основними функціями системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, є в тому числі, автоматизований аналіз метаданих та інформаційних файлів, отриманих від автоматичних пунктів та автоматизоване формування проекту постанови про адміністративне правопорушення, - суд приходить до висновку, що зміст оскаржуваних постанов відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, зокрема, постанови містить в собі опис обставин, установлених під час розгляду справи; відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення відповідає вимогам ст.283КУпАП та вимогам Інструкції № 512, Додатку 1 до неї.

Згідно ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП.

Згідно ст.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм, викладених в ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 КАС України.

Згідно Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Мініфраструктури № 512 від 27.09.2021 року , постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформляється відповідно до додатка 1 до цієїІнструкції.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Відповідно до абзацу 3 п. 8. Розділу II Інструкції, постанова та бланк квитанції про сплату адміністративного штрафу, що є невід`ємною частиною цієїпостанови, оформлені згідно з додатком 1 до цієїІнструкції, друкуються на паперовому бланку разом із повідомленням про вручення поштового відправлення (рекомендованого листа з постановою) та вкладаються у паперовий конверт. Згідно п. 1 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені ч. 2 ст.122-2, ч. 2,3ст.132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно п. 2 Розділу II Інструкції, Уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідностідо п.3Розділу IIІнструкції,під часопрацювання матеріалівінформаційного файлута встановленняфакту вчиненняадміністративного правопорушення,розгляд якоговіднесено докомпетенції Державноїслужби Україниз безпекина транспорті,уповноважена посадоваособа виноситьсформовану системоюв автоматичномурежимі постановубез складання протоколу про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 8 Розділу II Інструкції, винесені постанови, що набрали законної сили, разом з метаданими передаються до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

У відповідності до п. 3 Розділу IV Інструкції, винесені уповноваженими посадовими особами постанови, роздруковані на паперових бланках, обліковуються в автоматичному режимі з використанням засобів системи в Реєстрі адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони у цих правовідносинах.

Оскаржувана постанова містить масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак відповідачем належним чином не обґрунтовано відповідність розміру процентного перевищення нормативного навантаження, зазначеному розміру перевищення навантаження, визначеному в тонах.

Також відповідачем не подано будь-яких доказів щодо вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу позивача та доказів перевищення встановлених законодавством вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами і відповідних висновків після проведення замірів.

При цьому, відповідачем не доведено чи врахована похибка при винесенні постанов, оскільки у постановах не описано розрахунку перевищення нормативних параметрів, зазначенихпунктом 22.5. ПДРУкраїни.

Ні у оскаржуваній постанові, ні у сервісі перевірки не зазначено повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги,наявність та зазначення яких надало б можливість дійсно встановити наявність чи відсутність перевищення навантаження на вісь та його дійсний розмір.

Зазначене у оскаржуваних постановах перевантаження на вісь у розмірі 10.3% (3.456 тон) без зазначення конкретної осі автомобіля не дозволяє встановити наявність чи відсутність перевищення навантаження.

Вимоги п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КабінетуМіністрів Українивід 18.01.2001№30 про допустиме перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожньогоруху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наявних матеріалів справи не вбачається можливим з`ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевищення навантаження на здвоєні осі транспортного засобу.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постановах транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

Таким чином відповідачем не спростовано інформацію про фактичну вагу транспортного засобу позивача наведену у товарно-транспортних накладних.

Згідно ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктавладних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 132-1 КУпАП.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови винесено без доказової бази, яка б підтверджувала факт порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни.

Відповідно дост. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). З0а наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем строк зверненням до суду був дотриманий.

При цьому, дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

Розподіл між сторонами судових витрат.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір та за заяву про забезпечення позову.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що за подання вказаної позовної заяви та заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір, тому суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача сплаченого судового збору в розмірі 1736,70 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 122, 245, 251, 280, 283, 284 КУпАП, ст. ст. 132, 139, 160-165, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особа) на території України серії ВМ №00009713 від 11.02.2022 року, винесену старшим інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Колеснік Наталією Ганнадіївною відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03135, Київська область, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) на користь ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1736,70 (одну тисячу сімсот тридцять шість) грн. 70 коп.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

ВідповідачДержавна служба України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14).

Апеляційна скарга на судове рішення у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сушкова Л. І.