ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2023Справа № 910/10009/22

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Петрук Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс"

вул. Велика Кільцева, 2 Б, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08130

до Київської обласної військової адміністрації

площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської обласної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, а саме: визнати протиправним та скасувати Наказ Київської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 №2/1-в в частині відчуження наступних автомобілів: Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 ; Автомобіль HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 ; визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, укладений між Київською обласною військовою адміністрацією та ТОВ "Ніколь-Моторс" в частині відчуження наступних автомобілів: Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 ; Автомобіль HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 . Зобов`язати Київську обласну військову адміністрацію повернути ТОВ "Ніколь-Моторс" наступні автомобілі: Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 20.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.11.2022 відповідачем подано відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

16.11.2022 позивачем подано відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 25.01.2023 суд закрив підготовче провадження та за погодженням із сторонами призначив справу до судового розгляду по суті на 23.02.2023.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2023 судом ухвалено відкласти розгляд справи по суті до 01.03.2023.

У судове засідання 01.03.2023 з`явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 01.03.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24.02.2022 року російська федерація почала збройну агресію проти України.

12.03.2022 року, відповідно до наказу Київської обласної військової адміністрації № 2/1-в від 12.03.2022 року «Про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах правового режиму воєнного стану» на території ТОВ «Ніколь-Моторс» за адресою с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика кільцева 2-б, за безпосередньої участі у вилученні радника Голови КОДА Власюка Віталія Вікторовича, було вилучено наступні автомобілі: Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_3 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_4 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_5 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_6 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_7 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 , Автомобіль HAVAL H6, vin код НОМЕР_2 .

У той же день було складено акт про примусове відчуження у ТОВ «Ніколь Моторс» 7 (семи) автомобілів марки Haval. В даному акті ТОВ «Ніколь Моторс» зазначено в якості власника.

Позивач вказує, що з вказаного переліку вилучених автомобілів тільки автомобілі HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 та HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 , належать на правах власності ТОВ «Ніколь-Моторс», всі інші належать на правах власності іншому власнику, але станом на 12.03.2022 року знаходились на території ТОВ «Ніколь-Моторс» на відповідальному зберіганні.

За твердженням позивача, станом на день протиправного вилучення, жоден з транспортних засобів не пройшов державну реєстрацію й номерні знаки на них не видавались.

Звертаючись до суду із означеним позовом, позивач вказує, що наказ Київської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 №2/1-в був прийнятий за відсутності відповідних повноважень та без врахування обставин, що мали значення, акти про примусове відчуження або вилучення майна підлягають визнанню недійсними, а автомобілі, що перебувають у власності позивача підлягають поверненню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на відсутність повноважень у Київської обласної військової адміністрації на прийняття рішення про примусове відчуження (вилучення) майна в умовах воєнного стану, що обґрунтовує наступним.

В умовах воєнного стану військове командування може здійснювати, зокрема, примусове відчуження (реквізицію) майна, що перебуває у приватній власності мешканців, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.353 ЦК України, ст.8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон 389) та ст.3 ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Закон 4765).

Відповідно до вищевказаних норм відчуження майна приватних осіб може здійснюватися виключно на оплатній основі, з попереднім або наступним відшкодуванням його вартості.

Наказом Головнокомандувача від 13.03.2022 №84 було визначено, що м. Київ та Київська область є районами ведення бойових дій станом на дату прийняття рішення про примусове відчуження автомобілів.

На переконання позивача, утворені Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 військові адміністрації не належать до військового командування відповідно, не мають права самостійно ухвалювати рішення про примусове відчуження чи вилучення майна в умовах воєнного стану.

Військові адміністрації забезпечують запровадження та здійснення з правового режиму воєнного стану разом із військовим командуванням (ч.1 ст.4 Закону 389).

Військове командування в межах повноважень, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану (ч. 2 ст. 3 Закону № 3 89-VIII).

Таким чином, рішення щодо примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану має бути оформлено у вигляді письмового наказу посадової особи, яка належить до військового командування, та направлено на погодження до відповідної держадміністрації або виконавчого органу місцевої ради, якщо на цих територіях не ведуться бойові дії.

З огляду на вказане, за твердженням позивача, Київська обласна військова адміністрація не мала право самостійно приймати рішення про примусове відчуження приватного майна, а тому наказ Київської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 №2/1-в був прийнятий за відсутності відповідних повноважень та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Окрім того, на переконання позивача, враховуючи, що на день прийняття відповідного рішення у м. Києві та Київській області велися бойові дії, то Київська обласна військова адміністрація не повинна була навіть погоджувати рішення про примусове відчуження майна.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до частини другої статті 353 Цивільного кодексу України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-V-III.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У пункті 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 встановлено військовому командуванню, зокрема Державній прикордонній службі разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а в пункті 6 - обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з частиною 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VI (далі Закон №4765), примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості; вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об`єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №4765, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №4765, примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №4765, примусове відчуження або вилучення майна, необхідного для відвернення або ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, здійснюється за рішенням органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, військового командування, органу місцевого самоврядування, на яких відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану (далі - військове командування, орган, на який покладено здійснення заходів правового режиму надзвичайного стану).

Відповідно до Наказу Київської обласної військової адміністрації №2/1-в від 12.03.2022 «Про відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану», примусово відчужено рухоме майно, а саме Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_3 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_4 , ОСОБА_1 , vin код НОМЕР_5 , ОСОБА_1 , vin код НОМЕР_6 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_7 , Автомобіль HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 , Автомобіль HAVAL H6, vin код НОМЕР_2 .

Як встановлено судом, лише HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 та HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 , належать на правах власності ТОВ «Ніколь-Моторс»

Відповідно до приписів статті 7 Закону №4765, про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

Відповідно до статті 8 Закону №4765, оцінка майна, що підлягає примусовому відчуженню, проводиться у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

У разі неможливості залучити до оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання така оцінка проводиться суб`єктами оціночної діяльності - органами державної влади або органами місцевого самоврядування за погодженням із власником майна. У разі відмови або відсутності власника майна зазначені органи мають право проводити таку оцінку самостійно.

Оцінка майна, за якою попередньому власнику було відшкодовано вартість примусово відчуженого майна, може бути оскаржена до суду.

Згідно з статтею 13 Закону №4765, спори, пов`язані з відшкодуванням вартості примусово відчуженого майна, вирішуються в судовому порядку.

Механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначений Порядком розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998 (надалі Порядок №988).

Пунктом 1 Порядку №998, майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.

Відповідно до пункту 2 Порядку №998, право на відшкодування вартості майна в разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають особи, зазначені в статті 9 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Згідно з пунктом 3 Порядку №998, заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно (далі - заява) приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна: в умовах правового режиму воєнного стану - територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; в умовах правового режиму надзвичайного стану - органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, військовим командуванням, органом місцевого самоврядування, на які відповідно до указу Президента України про введення правового режиму надзвичайного стану покладено здійснення заходів надзвичайного стану та які прийняли рішення про таке відчуження. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна.

Порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації визначений Положенням про військово-транспортний обов`язок затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921 (надалі Положення №1921).

Пунктом 2 Положення №1921 визначено, що частковий наряд - розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено під час мобілізації для керівників підприємств, установ та організацій завдання з передачі військовим формуванням визначених транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки підписують частковий наряд і скріплюють підписи своїми печатками. Громадянам - власникам транспортних засобів частковий наряд надається у разі введення правового режиму воєнного стану.

Відповідно до пункту 3 Положення №1921, під час мобілізації задоволення потреб військових формувань здійснюється шляхом безоплатного залучення транспортних засобів і техніки підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності на умовах повернення їх після оголошення демобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють залучення транспортних засобів і техніки за лімітами вилучення транспортних засобів і техніки та відсотковими нормами вилучення, затвердженими Кабінетом Міністрів України, як окремо, так і у складі спеціальних формувань, які передаються до складу військових формувань під час мобілізації.

Згідно з пунктом 5 Положення №1921, посадові особи та громадяни несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання військово-транспортного обов`язку відповідно до закону.

Пунктом 7 Положення №1921 визначено, що військово-транспортний обов`язок виконується: в особливий період - шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Згідно з пунктом 27 Положення №1921 залучення під час мобілізації транспортних засобів і техніки оформляється відповідним актом приймання-передачі за формою згідно з додатками 4 і 5. Акт приймання-передачі складається у трьох примірниках і підписується керівником підприємства, установи та організації або його уповноваженим представником, керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його уповноваженим представником та командиром (начальником) військової частини (підрозділу), установи та організації військового формування або його уповноваженим представником, якому передається транспортний засіб або техніка, і скріплюється печатками.

Згідно з наявною в матеріалах копією Акту про примусове відчуження або вилучення майна від 12.03.2023 року, вказаний підписаний директором ТОВ «Ніколь-Моторс» без заперечень. Актом визначено, що вартість вилученого майна за результатами оцінки становить 6 065 920,00 грн. На момент підписання цього акту сума виплачених коштів становить 0 грн.

Відповідно до пункту 28 Положення 1921 в акті приймання-передачі транспортних засобів і техніки зазначається залишкова (балансова) вартість транспортного засобу або техніки, визначена відповідно до даних балансу підприємства, установи та організації, складеного на останню звітну дату (останній день кварталу (року). За власною ініціативою власника та за рахунок його коштів може проводитися незалежна оцінка транспортного засобу або техніки шляхом залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. В такому разі в акті приймання-передачі транспортного засобу і техніки зазначається вартість транспортного засобу або техніки, визначена за результатами проведення їх незалежної оцінки.

Як встановлено судом, станом на момент примусового відчуження спірного транспортного засобу чинними є два підзаконні нормативно-правові акти, зокрема Порядок №988, який регулює питання компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та Положення №1921, яке регулює питання передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням під час мобілізації.

Зазначені нормативні документи регулюють різні механізми отримання майна в умовах воєнного стану. Якщо відповідно до Порядку №988 право власності на майно втрачається, то відповідно до Положення №1921 воно зберігається та майно повертається після оголошення демобілізації.

Отже, примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Право на відшкодування вартості майна (далі - компенсація) у разі його примусового відчуження в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану мають юридичні особи комунальної і приватної форми власності та фізичні особи, у яких відчужені будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану або для відвернення чи ліквідації ситуацій, що стали причиною введення правового режиму надзвичайного стану, і відповідно їх правонаступники та спадкоємці, (ст.9 Закону України № 4765-VI).

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акту.

Компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.

Оформлення документів для примусового відчуження або вилучення майна, а також оплата витрат з оцінки майна, яке відчужується, здійснюються військовим командуванням, органом, що прийняв рішення про таке відчуження або вилучення, за рахунок коштів державного бюджету, (ст. 10 Закону України № 4765-VI).

Попереднє повне відшкодування вартості примусово відчуженого майна здійснюється на підставі документа, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проведена у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження.

Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. (ч. 1, 2 ст.11 Закону України № 4765-VI).

Отже, позивач має право на отримання повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно, в даному випадку, автомобілі марки HAVAL JOLION, vin код НОМЕР_1 та HAVAL Н6, vin код НОМЕР_2 .

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем правомірно здійснено примусове відчуження транспортного засобу із дотриманням процедури такого примусового відчуження.

Що стосується посилань позивача на відсутності оцінки вилучених транспортних засобів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що зазначених актом визначена оцінка вилученого майна у розмірі 6 065 920,00 грн. Окрім того, суд зауважує, що формальні помилки при оформленні документів у межах виконання військово-транспортного обов`язку не можуть слугувати підставою для повернення транспортних засобів вилучених для потреб оборони в умовах воєнного стану.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" не доведено, що наказ Київської обласної військової адміністрації від 12.03.2022 №2/1-в був прийнятий за відсутності відповідних повноважень, позовні вимоги належним чином не обґрунтовані, не відповідають фактичним обставинам справи, не доведені належними доказами у справі та спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніколь-Моторс" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 20.03.2023

Суддя М.О. Лиськов