головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

секретар судового засідання Станкова І.М.

за участю представників учасників справи:

від Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область - Вишневська Г.В., в порядку самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв - Жук Ю.В., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року, м. Одеса, суддя Рога Н.В., повний текст рішення складено та підписано 10.10.2022 року

у справі №916/818/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО", м. Ізмаїл, Одеська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв

про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У травні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв, в якій просило суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.07.2022 року, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн. 80 коп., пеню у розмірі 612 400 грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 526 634 грн. 98 коп.; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в належному вигляді не виконуються зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за користування активами (майном), у відповідності до вимог договору користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЭФ, внаслідок чого, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв, за підрахунками Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область, наявна заборгованість у нарахованому вище розмірі. Також, у зв`язку із неналежним виконанням господарських зобов`язань відповідача за спірним договором, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з боржника сум нарахованих ним пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ» задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн. 80 коп., пеню у розмірі 612 400 грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 526 634 грн. 98 коп.; у задоволенні стягнення судових витрат у розмірі 1 850 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів виконання своїх обов`язків за спірним договором в повному обсязі, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ» за договором користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021 року рахується заборгованість у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., яка підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», з огляду на що позовні вимоги щодо стягнення нарахованої позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат також підтверджено, тому такі вимоги потребують задоволення.

Проте, задовольнивши вимогу позивача про стягнення судового збору у розмірі 134749 грн. 37 коп. щодо включення до судових витрат вартості послуг з перекладу на українську мову договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ від 03.08.2021 року з усіма додатками та доповненнями у розмірі 1 850 грн., суд першої інстанції зазначив, що така вимога задоволення не потребує, оскільки позивач не надав суду належним чином засвідчений переклад спірного договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено право відповідача на справедливий суд, яке виразилось у тому, що як на час звернення позивача до суду з позовною заявою, так і на час ухвалення рішення у безпосередній близькості із м. Миколаїв відбувались бойові дії (які продовжуються і зараз), а саме місто піддавалось і піддається ворожим ракетним та артилерійським ударам, що не дозволяє нормально функціонувати підприємствам, установам та організаціям, розміщеним на цій території.

Так, як зазначено скаржником, працівники відповідача змушені були евакуюватися з міста, крім того, персонал відповідача та майно, з приводу якого виник спір, розміщувались також і у окупованому місті Херсон, що теж значною мірою унеможливлює реалізацію відповідачем свого права на захист (справедливий суд) - процесуальних прав на збір доказів та підготовку відзиву на позовну заяву у даній справі, наданні доказів та пояснень чи будь-яких заперечень і на участь у судовому розгляді справи.

Проте судом першої інстанції вказаних обставин враховано не було, незважаючи на те, що скаржник повідомив місцевий господарський суд про наведене та просив відкласти розгляд справи на час закінчення бойових дій.

Також, як вказав апелянт, всупереч вимогам чинного законодавства, судом першої інстанції не було визначено обставин справи, які підлягають встановленню, та відповідно не перевірено факт використання відповідачем майна у період часу, за який позивачем пред`являються вимоги по сплаті вартості використання барж BS-0l0, BS-0ll, BS-012, BS-013, BS- 016, BS-019, BS-20, BS-21.

Так, у період січня-лютого 2022 року відповідачем не здійснювалось використання вказаних барж внаслідок оголошення Державною службою морського та річкового транспорту України закриття навігації з 31.12.2021 року на р. Дніпро згідно наказу від 09.03.2021 року №104 «Про відкриття навігації на судноплавних гідротехнічних спорудах р. Дніпро у 2021 році», а також, після початку бойових дій внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України 24.02.2022 року, відповідач також не мав можливості використовувати баржі, оскільки баржі BS-010, BS-012, BS-019, BS-020, ВS-021 знаходились на території Затону №5 у м.Херсон та були захоплені під час окупації міста військами агресора.

Крім того, як вказано скаржником, баржі BS-011, BS-013, BS-016 перебували у причалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг», а згідно розпоряджень капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 року №5 та №5/l рух всіх суден та плавзасобів по річкам Південий Буг та Інгул було заборонено, як і заборонено відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів портів та терміналів Миколаївського регіону, заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу.

Проте, згодом, 25.04.2022 року баржа BS-016 внаслідок ракетного удару військових Російської Федерації зазнала повної гибелі.

Посилаючись на вимоги ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, скаржник вважає, що оскільки відповідач не використовував баржі внаслідок дій третіх осіб, то відповідно до умов договору, підстави для оплати виставлених позивачем рахунків також відсутні.

Разом з тим, апелянт звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що судом першої інстанції не було досліджено, внаслідок приховування позивачем відомостей, факту втрати позивачем права управління майном внаслідок визнання судом недійсним договору управління майном.

Так, відповідач наголосив, що оскільки договір користування активами (майном) М49/391 СЗФ від 03.08.2021 року укладався з позивачем як «управителем», що діяв на підставі договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, укладеним між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», то відповідно, у зв`язку з визнанням судами такого договору управління активами (майном) недійсним, позивач втратив право на управління вище вказаним майном і відповідно на отримання будь-яких платежів стосовно барж, якими користувався скаржник.

Скаржник вважає, що право на отримання плати за договором позивач втратив з 03.08.2021 року - дня укладання договору, оскільки право на управління майном позивачем втрачене з 29.03.2021 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22, справу призначено до судового розгляду.

14.12.2022 року поштою через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл надійшов відзив (вх. №1714/22/Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв повернути як таку, що підписана особою без належних повноважень, в разі продовження розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги апелянта залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві, позивач наголосив на тому, що у представника апелянта адвоката Жука Ю.В. відсутні повноваження на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв в суді апеляційної інстанції, оскільки надана останнім копія ордера на надання правничої допомоги не містить підпису ані самого адвоката, ані керівника адвокатського об`єднання, з огляду на що наданий ордер не може вважатися належним документом для здійснення представництва, в тому числі при підписанні апеляційної скарги, що є підставою для її повернення.

По суті апеляційної скарги, позивач, посилаючись на обставини справи, зазначив, що посилання відповідача лише на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для відкладення розгляду справи без зазначення конкретних обставин, без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідача, з огляду на що, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл вважає, що апелянт мав можливість користуватися у період розгляду судом першої інстанції справи №916/818/22 правом на захист та, відповідно, надати письмові докази, долучені ним до апеляційної скарги суду першої інстанції.

Крім того, за доводами відзиву, позивач наголошує, що незважаючи на обставини щодо відсутності у фрахтувальника можливості користування майном, згідно договору, в будь-якому разі, судна знаходяться у фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв , із користування не повернуті, з огляду на що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що договір є обов`язковим до виконання сторонами та прийняв вірне рішення щодо стягнення боргу з відповідача.

Щодо твердження скаржника про те, що позивачем приховано факт втрати управління активами внаслідок визнання судом недійсним договору управління майном, останній у відзиві зазначив, що договір користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391СЄФ нікчемним чи недійсним встановленим порядком не визнавався, відтак є обов`язковим для сторін угоди, внаслідок чого, суд першої інстанції постановив обґрунтоване законне рішення у даній справі, а доводи апелянта не слугують підставами для його скасування або зміни.

11.01.2023 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшли письмові пояснення (вх. №1714/22/Д3), у яких скаржник фактично надав аргументацію на доводи позивача, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Зокрема, у поясненнях, апелянт щодо ордеру на правову допомогу вказав, що його представником до суду апеляційної інстанції на підтвердження адвоката було подано ордер в електронній формі, підписаний належним чином, що не є порушенням процесуального закону.

Також, на думку скаржника, суттєвий вплив на неможливість подання відповідачем додаткових доказів вчинили бойові дії, які велися у місті Миколаєві.

Зазначаючи про неможливість користування баржами, скаржник звертає увагу колегії суддів апеляційного суду на ту обставину, що позивачем, як управителем майна було втрачено право на управління таким майном, оскільки договір користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЄФ припинено у день його укладення, у зв`язку із визнанням його недійсним за рішенням суду та у відповідності до вимог ст. 20 (а) договору, яка чітко визначає, що у випадку, якщо управитель позбавляється права власності або права управління на судно будь-яким рішенням про реквізицію права володіння майном від імені держави або іншим компетентним органом, то, незалежно від дати обов`язкового відчуження у період дії договору, така дата повинна рахуватися датою закінчення строку дії договору. При цьому, повернення судна відбувається у відповідності зі ст. 14 договору після завершення поточного рейсу. У такому разі договірна плата буде рахуватися заробленою та повинна бути виплаченою до дати та часу відчуження, за відрахуванням сум, що належать фрахтувальнику за умовами даного договору із застосуванням пункту 11 (g).

Вказані пояснення колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Під час перегляду оскаржуваного рішення в судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, викладені письмово, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Представник позивача заперечував щодо вимог апеляційної скарги, з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Крім того, 14.12.2022 року через підсистему електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. №1989/22), у якому скаржник просив суд апеляційної інстанції зупинити провадження у справі №916/818/22 в зв`язку із неможливістю її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №916/3122/22. Клопотання колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, вказане клопотання мотивоване тим, що 29.11.2022 року Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі № 916/3122/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл про визнання недійсним договору користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391СЄФ та застосування наслідків його недійсності. Оскільки справа, яка переглядається та зазначена вище справа є пов`язаними між собою, скаржник вважає, що у даному випадку наявні підстави для зупинення розгляду справи №916/818/22 до розгляду справи 916/3122/22.

21.02.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача у справі надійшло заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи (вх. №1714/22/Д5), у якому, Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл зазначило, що апеляційний господарський суд може дослідити обставини справи за наявними у матеріалах справи доказами, а прийняття апеляційним судом ухвали про зупинення провадження у справі може затягнути розгляд справи, з огляду на що у задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у справі №916/818/22 належить відмовити. Заперечення позивача колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Розглянувши зазначене клопотання скаржника щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Тобто, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпечення сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 року у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 року у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 року у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 року у справі №903/636/20).

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що, зважаючи на ч. 4, 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, пов`язаною із справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 року у справі №904/4393/21).

При цьому, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Колегією суддів встановлено, що справа №916/3122/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл стосується визнання недійсним договору користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391СЄФ та застосування наслідків його недійсності. При цьому, справа, яка переглядається, стосується стягнення заборгованості за вказаним вище договором на користь Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл.

Так, і справа №916/3122/22, і справа №916/818/22 стосуються того ж договору користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391СЄФ. Тобто в обох справах встановленню підлягає факт існування між сторонами відповідних договірних відносин.

Проте, предмети та підстави спорів у вказаних справах є різними за своєю правовою природою, тобто, у зазначених справах підлягають встановленню різні обставини, які мають значення для вирішення справи.

Також, зважаючи на правові позиції суду касаційної інстанції з цього питання, колегія суддів зазначає, що зупинення провадження у справі, яка переглядається, призведе до безпідставного затягування розгляду цієї справи.

Водночас, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), в тому числі у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Смірнова проти України" (заява №36655/02), рішення у справі "Фрідлендер проти Франції" (Frydlender v. France, заява №30979/96)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі "Красношапка проти України" (заява №23786/02).

Таким чином, судова колегія доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання скаржника про зупинення провадження у справі №916/818/22, оскільки, у даному випадку, виходячи з предмету та підстави позову, визначених позивачем та з принципу розумності строку розгляду справи, у колегії суддів є можливість здійснити перегляд оскаржуваного рішення за наявними матеріалами.

Щодо клопотання позивача, викладеного ним у відзиві на апеляційну скаргу про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв як такої, що підписана особою без належних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Так, 27.10.2022 року до Південно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв надійшло два ідентичних між собою примірники апеляційної скарги з додатками на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 лише з тією відмінністю, що один примірник надійшов електронною поштою за підписом КЕП, а інший примірник було сформовано у системі «Електронний суд».

Статтею 6 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ). Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 7 вказаної вище статті визначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом. (п. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України).

За вимогами п. 10 вказаної статті, процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції, або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

За нормами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси. Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Крім того, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

На сьогодні порядок використання електронного цифрового підпису врегульований Законом України «Про електронні довірчі послуги».

Як передбачено в ч. 2 ст. 17 цього Закону, електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, у яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18 Закону кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Особливості використання електронного підпису в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

4 жовтня 2021 року Державна судова адміністрація України офіційним листом повідомила міністерства, центральні органи виконавчої влади, облдержадміністрації, місцеві та апеляційні суди, Національну асоціацію адвокатів України та територіальні управління ДСА України про початок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС.

Зокрема, рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 року № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Відповідно до п. 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.

У газеті "Голос України" від 04.09.2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС - "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистеми відеоконференцзв`язку.

Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 05.10.2021 року та з 05.10.2021 року учасникам процесу рекомендовано дотримуватись вимог Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у відповідній редакції.

Відтак, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання заявником сервісу «Електронний суд», з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Тобто, у даному випадку, скаржник скористався наданим йому процесуальним законом правом на оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подання відповідної апеляційної скарги з додатками в сервісі «Електронний суд» з використанням власного електронного підпису, яким також засвідчено відповідний ордер на надання правничої допомоги у даній справі, та який наявний у додатках до апеляційної скарги, що свідчить про безпідставність клопотання позивача щодо повернення апеляційної скарги, у зв`язку із чим у задоволенні такого клопотання належить відмовити.

Крім того, судова колегія зазначає, що за доводами апеляційної скарги скаржником суду апеляційної інстанції було заявлено клопотання щодо долучення до матеріалів господарської справи додаткових письмових доказів, яке мотивоване тим, що наявність військової агресії та активні військові дії, що відбуваються на території Миколаївської та Херсонської областей є об`єктивними, достатніми та винятковими обставинами, які унеможливлювали своєчасність вчинення такої процесуальної дії, як надання відзиву на позовну заяву та надання будь-яких доказів по справі до суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначив, що ним неодноразово до суду першої інстанції надавалися клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із воєнними діями та окупацією території держави.

До вказаного клопотання скаржником додано наступні документи: договір управління активами (майном) № 29-03-21 від 29.03.2021 року; лист АРМА №205/33-21 від16.07.2021 року; рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 року по справі №916/1252/21 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року по справі №916/1252/21; Наказ Державної служби морського та річкового транспорту України від 09.03.2021 року № 104 «Про відкриття навігації на судноплавних гідротехнічних спорудах р. Дніпро у 2021 році»; лист від 04.02.2022 року №58-22/02; лист від 14.02.2022 року №84-22/02; лист від 20.05.2022 року №33-22/02; лист філії «Ольвія» ДП «АМПУ» від 26.04.2022 року №03/20-01-09/Вих; розпорядження капітана Миколаївського морського порту від 09.03.2022 року №5 та №5/1; лист від 25.04.2022 року №26-22/02; витяг з єдиного Державного реєстру досудових розслідувань; лист Миколаївської міської прокуратури від 17.06.2022 року.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Так, обґрунтовуючи клопотання щодо долучення додаткових письмових доказів на стадії розгляду справи судом першої інстанції, скаржник наголосив про відсутність у нього такої можливості у зв`язку із веденням на території Миколаївської та Херсонської областей бойових дій.

Водночас, скаржником не обґрунтовано неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, які б об`єктивно не залежали від нього та не підтверджено вказаного належними та допустимими доказами.

Більш того, з наявних у матеріалах справи процесуальних документах, зокрема із заяв про відкладення розгляду справи від 11.07.2020 року, від 29.07.2022 року, від 18.08.2022 року, від 05.09.2022 року, від 23.09.2022 року вбачається, що скаржник був обізнаний щодо розгляду справи судом, де він є відповідачем, мав можливість подавати процесуальні документи будь-якого характеру, не був позбавлений права на участь у справі в режимі відеоконференції, тобто, наведені заявником обґрунтування у клопотанні про долучення додаткових письмових доказів не відповідають таким критеріям, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" у розумінні ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що запровадження воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати будь-якої діяльності на інших, неокупованих територіях України, на яких на час розгляду справи судом не велися активні бойові дії, що також відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами у справі.

З огляду на вказане, надані апелянтом суду апеляційної інстанції до апеляційної скарги вказані вище документи, не приймаються до уваги колегією суддів, у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів зазначає про їх неприйнятність та наявність підстав для їх повернення заявнику без розгляду.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 потребує часткового скасування, з ухваленням апеляційним господарським судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

03.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ» (фрахтувальник) було укладено договір користування активами (майном) №49/391 СЭФ, відповідно до умов якого управитель передав, а фрахтувальник прийняв у строкове платне користування майно, а саме: судна, визначені в Додатку №2 до договору (бокс 6 договору). Згідно додатка №2 до договору, предметом вказаного договору є майно, а саме баржі: BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS-20, BS-21.

Боксом 20 договору визначено, що термін договору встановлено до 31.12.2025 року.

У відповідності до ст.5 договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ, а саме його частини ІІ, договір набирає чинності з дати його підписання та діє до дати, зазначеної у боксі 20 частини І (тобто, до 31.12.2025 року), а щодо взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань сторонами.

У відповідності до ст.3 частини ІІ договору, прийняття-передача судна здійснюється відповідно до актів, підписаних уповноваженими представниками сторін із зазначенням технічного стану судна на момент передачі. З дня підписання актів прийняття-передачі судна фрахтувальник приймає всі витрати на його утримання.

Згідно із п. а) ст.11 частини ІІ договору фрахтувальник оплачує управителю вартість за користування судном за календарний місяць, як вказано в боксі 21 договору, починаючи з дати підписання акта вводу судна в експлуатацію (як зазначено у ст.2 цього договору). Оплата по договору продовжується до дати, коли судно повертається його управителю. Неповна доба рахується пропорційно частині доби. Чинник часу є суттєвим щодо платежів за цим договором (п.d) ст.11 частини ІІ договору).

Згідно п.b) ст.11 частини ІІ договору виплата договірної плати здійснюється валютою та способом, визначеними у боксах 23, 24 частини І договору.

За умовами боксу 23 частини І договору валюта та спосіб оплати визначається Додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.1. Додатка №1 до договору, плата за користування судами складає 4 785 грн 48 коп. без врахування ПДВ-20%, що еквівалентно 150 Євро без ПДВ згідно офіційного курсу НБУ станом на 03.08.2021 року (1€ = 31,9032 грн.) за добу (не повні рахуються пропорційно) в період з 03.08.2021 року по 03.08.2023 року включно за кожне судно, передане в користування по даному договору.

Відповідно до п. 1.2. Додатка №1 до договору управитель виставляє рахунок в національній валюті України з застосуванням офіційного курсу Євро, який визначається згідно передбаченим законодавством України порядком встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, який публікується на офіційному сайті НБУ www.bank.gov.ua на дату виставлення рахунку. ПДВ нараховується відповідно законодавству України.

Пунктом 1.3. Додатка №1 до договору встановлено, що управитель виставляє рахунок до 5 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.

Згідно п. 1.5. Додатка № 1 до договору плата за користування судном сплачується щомісячно до 10 числа місяця, який слідує за попереднім (звітним) місяцем користування судном.

У відповідності до п.е) ст.11 частини ІІ договору будь-яка затримка в платежах надає право управителю на отримання інтересу згідно бокса 22 частини І договору.

Згідно бокса 22 частини І договору управитель має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченої заборгованості за весь час затримання.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в користування майно, а саме баржі: BS-019, BS-20, BS-21, BS-011, що підтверджується Актом приймання -передачі активів (майна) від 04.08.2021 року до договору про користування активами (майном) від 04.08.2021 року.

Відповідно до Акту приймання - передачі активів (майна) від 05.08.2021 року до спірного договору позивач передав, а відповідач в користування майно, а саме баржі: BS-010, BS-012, BS-013, BS-016.

Згідно із Актом введення в експлуатацію барж BS-010, BS-012, BS-013, BS-016 від 05.08.2021 року вказані баржі почали експлуатацію 05.08.2021 року о 07:30.

Відповідно до Акта введення в експлуатацію баржи BS-21 від 12.08.2021 року вказана баржа почала експлуатацію 12.08.2021 року о 04:35.

Відповідно до Акта введення в експлуатацію барж BS-019, BS-20 від 13.08.2021 року вказані баржі почали експлуатацію 13.08.2021 року о 17:00.

Відповідно до Акта введення в експлуатацію баржи BS-011 від 10.08.2021 року вказана баржа почала експлуатацію 10.08.2021 року о 08:40.

У період з грудня 2021 року по травень 2022 року Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл виставило відповідачу наступні рахунки:

№31063/21 від 31.12.2021 року на суму 1 380 384 грн. 88 коп.;

№30065/22 від 31.01.2022 року на суму 1 429 788 грн.;

№30148/22 від 28.02.2022 року на суму 1 337 442 грн. 64 коп.;

№30241/22 від 31.03.2022 року на суму 1 454 621 грн. 18 коп.;

№30442/22 від 30.04.022 року на суму 1 325 674 грн. 08 коп.;

№30547/22 від 31.05.2022р. на суму 1 406 298 грн 40 коп.

Відповідачем було частково сплачено зазначені рахунки, а саме:

17.01.2022 року - 150000 грн. (рахунок №31063/21 від 31.12.2021 року);

01.02.2022 року - 200000 грн. (рахунок №31063/21 від 31.12.2021 року);

03.02.2022 року - 200000 грн. (рахунок №31063/21 від 31.12.2021 року).

21.02.2022 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №4М-110, за вимогами якої управитель пропонував фрахтувальнику сплатити суму заборгованості у розмірі 260172 грн. 88 коп. у добровільному порядку та штрафні санкції станом на 15.02.2022 року у розмірі 48371 грн. 01 коп.

Також у матеріалах справи наявні акти виконаних робіт (наданих послуг) за договором від 03.08.2021 року, які підписані лише з боку уповноваженої особи управителя.

За розрахунками позивача, враховуючи збільшення позовних вимог, загальна сума заборгованості відповідача перед управителем становить: 7784209 грн. 18 коп. - основного боргу; 60046 грн. 80 коп. - 3% річних; 612400 грн. 87 коп. - пені; 526634 грн. 98 коп. - інфляційних втрат.

Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів становлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 року у справі №916/1252/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року договір управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл визнано недійсним.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 року у справі №916/1252/21 набрало законної сили 16.06.2022 року.

Інших належних та допустимих доказів щодо спірних правовідносин, які виникли між сторонами, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв на користь Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область заборгованості за договором користування активами (майном) М49/391 СЗФ від 03.08.2021 року у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн. 80 коп., пені у розмірі 612 400 грн. 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 526 634 грн. 98 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Проте, перед тим, як вирішувати питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за користування майном, судова колегія вважає за потрібне розглянути та перевірити питання щодо наявності або відсутності договірних відносин між позивачем та позивачем за договором про користування активами (майном) та оцінити підставність позовних вимог Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», тобто наявність порушеного права та інтересу позивача саме в розрізі заявлених ним позовних вимог з урахуванням обставин, встановлених апеляційним господарським судом щодо припинення господарських зобов`язань між позивачем та АРМА.

Як встановлено і судом першої інстанції, і колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, 03.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (управитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН - ТРАНСШИПМЕНТ» (фрахтувальник) було укладено договір користування активами (майном) №49/391 СЭФ, відповідно до умов якого управитель передав, а фрахтувальник прийняв у строкове платне користування майно, а саме: судна, визначені в Додатку №2 до договору (бокс 6 договору). Згідно додатка №2 до договору, предметом вказаного договору є майно, а саме баржі: BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-016, BS-019, BS-20, BS-21.

Відповідно до ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України визначено поняття договору чартеру (фрахтування) суден. Тобто за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час.

Як унормовано ст. 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Згідно зі ст. 212 Кодексу торговельного мореплавства України фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт в порядку і терміни, передбачені договором чартеру (фрахтування) судна на певний час. Він звільняється від сплати фрахту і витрат щодо судна за час, протягом якого судно було непридатне для експлуатації внаслідок неморехідного стану, за винятком випадків, коли непридатність судна настала з вини фрахтувальника.

Отже, судами у даній справі встановлено, що на підставі Договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ між позивачем та відповідачем склалися правовідносини щодо фрахтування відповідних суден - барж.

На виконання вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв в користування майно, а саме баржі: BS-019, BS-20, BS-21, BS-011, що підтверджується Актом приймання -передачі активів (майна) від 04.08.2021 року до договору про користування активами (майном) від 04.08.2021 року та Акту приймання - передачі активів (майна) від 05.08.2021 року до спірного договору позивач передав, а відповідач в користування майно, а саме баржі: BS-010, BS-012, BS-013, BS-016. Тобто, судами встановлено, що майно передано позивачем відповідачу в серпні 2021 року згідно умов спірного договору користування.

Проте, колегією суддів також зі встановлених обставин господарським судом у справі №916/1252/21 рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 року, яке набрало законної сили 16.06.2022 року, вбачається, що укладенню Договору користування активами (майном) №49/391 СЭФ між позивачем та відповідачем передували наступні обставини.

Так, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 року у справі №991/9005/20 передано в управління АРМА шляхом передачі в управління на підставах, у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 8, 19-24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" від 10.11.2015 року №772-VIII з метою забезпечення його збереження та економічної вартості речові докази (майно), а саме: баржі BS-010, BS-011, BS-012, BS-013, BS-014, BS-015, BS-017 (БС-010, БС-011, БС- 012, БС-013, БС-014, БС-015, БС-017), які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальності "Лоток" та баржі BS-016, BS-018, BS-019, BS-020, BS-021 (БС-016, БС-018, БС-019, БС-020, БС-021), які належать компанії "Effective Management Service Lnd», та ними користується судновласник в Україні Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоток".

Відповідно до витягу із протоколу №43 засідання тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з питань управління активами від 11.12.2020 року тендерним комітетом вирішено оголосити конкурсний відбір управителя вказаними вище активами з подальшим розміщенням відповідного оголошення на офіційному веб-сайті АРМА, встановивши строк подачі документів до 28.12.2020 року до 17:00 включно. Відповідне оголошення було розміщене на офіційному веб-сайті АРМА (https://arma.gov.ua/asset_management/view/poshuk-upravitelуa-12-barj).

Для участі у вказаному конкурсному відборі до АРМА надійшли відповідні заяви від ТОВ "Лоток", ПАТ "УДП", ТОВ "Юбі Аутсорсинг", ТОВ "Супьорб Шип Менеджмент", ПАТ "Київський Річковий Порт" та ТОВ "Грейн-Трансшипмент".

Відповідно до витягу із протоколу №48 засідання тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з питань управління активами від 14.01.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоток" не допущено до участі у конкурсному відборі, вирішено допустити до участі в конкурсі ПАТ "УДП", ТОВ "Супьорб Шип Менеджмент", ПАТ "Київський Річковий Порт" та ТОВ "Грейн-Трансшипмент". За результатами конкурсного відбору, згідно витягу із протоколу №48 тендерним комітетом Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, з питань управління активами вирішено обрати ПАТ "УДП" переможцем конкурсу, оскільки його економічна пропозиція є найбільш вигідною.

За результатами проведеної закупівлі, 29.03.2021 року на підставі рішення Тендерного комітету Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, від 14.01.2021 року про обрання Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» переможцем конкурсу з пошуку управителя активами: 12 барж, які раніше передані в управління АРМА на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12.11.2020 року у справі № 991/9005/20, між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» було укладено Договір управління майном (активами) № 29-03-21, який в подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 13.12.2021 року у справі №916/1252/21 було визнано недійсним.

Так, за вимогами Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», яким визначені правові та організаційні засади функціонування Агентства, управління активом - це діяльність із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та їх економічної вартості або реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

За змістом ч. 2 ст. 21 цього Закону управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Дія договору про управління активами припиняється у разі скасування арешту прийнятих в управління активів або їх конфіскації, спеціальної конфіскації, іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Ці та інші умови управління активами зазначаються в договорі між Національним агентством та управителем.

Разом з тим, за нормами Глави 70 Цивільного кодексу, яка визначає правове регулювання договору управління майном, законодавцем визначено, що за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно. Довірча власність на отримане в управління нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виникає з моменту її державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Законом чи договором управління майном можуть бути передбачені обмеження права довірчої власності управителя (ст. 1029 Цивільного кодексу).

За нормою ст. 1044 Цивільного кодексу зокрема, визначено, що Договір управління майном припиняється у разі: 1) загибелі майна, переданого в управління; 2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв`язку із закінченням його строку; 3) смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором; 4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; 5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті; 6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв`язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном; 7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором; 8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом; 9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном; 10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду.

У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок, що "недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020 року в справі № 177/1942/16-ц вказано, що "наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним".

Таким чином, зважаючи на те, що рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1252/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 року, Договір управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, укладений між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл визнано недійсним, слід вважати, що вказаний вище договір управління активами (майном) є припиненим за рішенням суду у зв`язку із його недійсністю у відповідності до вимог п. 10 ч. 1 ст. 1044 Цивільного кодексу в момент його укладення, а саме 29.03.2021 року.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, як позивач, так і Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів були обізнані щодо визнання господарським судом договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року недійсним, оскільки скористалися правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Водночас, позивач, укладаючи з відповідачем спірний договір користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЭФ підставою для укладення такого договору зазначив саме договір управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, згідно умов якого у Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл виникло право на подальше розпорядження спірним майном - передання його у користування.

В свою чергу, як визначено умовами боксу 20 частини ІІ договору про користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЭФ, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку, якщо управитель позбавляється права власності або права управління на судно будь-яким рішенням про реквізицію права користування майном від імені держави або іншим компетентним органом, то, незалежно від дати обов`язкового відчуження в період дії договору, така дата повинна рахуватися датою закінчення строку дії договору.

Тобто, з умов, вказаних вище, та з урахуванням того, що у справі №916/1252/21 як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції констатовано те, що у зв`язку із визнанням договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року недійсним Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл втратило право на користування спірним майном з моменту укладення договору, яке останньому було передано в управління АРМА, вказане призвело до і до припинення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв за договором користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЭФ щодо виконання таких господарських зобов`язань саме за спірним договором користування активами.

У даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що у відповідності до вимог Закону про АРМА, норм Цивільного кодексу, які стосуються питань, пов`язаних з регулюванням правовідносин у сфері управління майном, договір користування активами (майном) від 03.08.2021 року №49/391 СЭФ фактично є похідним від договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, який на час розгляду цієї справи було визнано судом недійсним. Відтак, спірний договір, за умовами якого позивач вважає, що відповідачем неналежно виконуються його зобов`язання щодо оплати, може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії первинного договору - договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, саме на підставі якого і був укладений даний договір. У разі втрати чинності такого договору припиняються права управителя на майно (баржі), зокрема право передання його в користування. Відтак договір користування майном у даному випадку припиняється одночасно з припиненням договору управління активами, незалежно від підстав його припинення, оскільки дія договору користування активами поза межами договору управління активами суперечить природі договору користування активами також і з огляду на те, що укладаючи договір користування майном Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл діяло на підставі, зокрема, договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, укладеного між ним та АРМА, який в подальшому судами було визнано недійсним.

Отже, оскільки строк договору користування активами (майном) не може перевищувати строку договору управління активами, то, зважаючи на аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв щодо недійсності договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл та АРМА, суд першої інстанції, вирішуючи дану справу по суті мав насамперед перевірити обставини та встановити наявність або відсутність договірних відносин між Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО», м. Ізмаїл та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв за договором про користування активами (майном), який має фактично похідний характер від договору управління активами (майном) №29-03-21 від 29.03.2021 року, як підставою для укладення спірного договору користування. Та, з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем фактично було припинено в момент укладення спірного договору, у зв`язку із припиненням правовідносин між позивачем та АРМА щодо управління активами в момент укладення договору, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості саме за договором користування у нарахованому позивачем розмірі.

Будь-яких змін підстави позовних вимог, наданих позивачем в строки та порядку, передбачені чинним процесуальним законодавством України, матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вимоги апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з огляду на що рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ», м. Миколаїв на свою користь заборгованості за договором користування активами (майном) М49/391 СЕФ від 03.08.2021 року у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн. 80 коп., пені у розмірі 612 400 грн. 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 526 634 грн. 98 коп. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 потребує часткового скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ" на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 - скасувати частково.

Відмовити Приватному акціонерному товариству "Українське Дунайське Пароплавство", м. Ізмаїл, Одеська область у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ", м. Миколаїв про стягнення заборгованості за договором користування активами (майном) М49/391 СЕФ від 03.08.2021 року у розмірі 7 784 209 грн. 18 коп., 3% річних у розмірі 60 046 грн. 80 коп., пені у розмірі 612 400 грн. 87 коп., інфляційних втрат у розмірі 526 634 грн. 98 коп.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2022 року у справі №916/818/22 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ - 01125821, електронна адреса: udp_t@udp.izmail.uptel.net на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙН-ТРАНСШИПМЕНТ» (54003, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.129В, кв.36, код ЄДРПОУ - 41071408, електронна адреса: office@grain-ts.com суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 202 124 грн. 05 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 20.03.2023 року.

Повний текст постанови складено та підписано 20 березня 2023 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов Н.М. Принцевська