ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року Черкаси справа №925/1237/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер»

до ОСОБА_1

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік»

про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації,

представники сторін у судове засідання не з`явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставангер» звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік», у якому просить суд:

визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик»: нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2); транспортного засобу (сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ); транспортного засобу (напівпричіп бортовий Е, марка KRONE SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ); транспортного засобу (напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ), який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» серія та номер: 1338, 1339 виданого 09.07.2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Махайловською А. А.;

скасувати державну реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про право власності 42969495) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70, м2, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_6 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2, яке було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтановою Л.В., зареєстровано за №6553;

У позові позивач також просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» сплачений судовий збір у сумі 4540,00 грн та 30000,00 грн витрат за надання правничої допомоги.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено об 10:30 11.01.2023.

Ухвала Господарського суду Черкаської області від 28.11.2022 про відкриття провадження у справі направлена відповідачам 30.11.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адреси, які вказані у позовній заяві. Так, Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» ухвалу було направлено за адресою, яка відповідає зазначеній у позові та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 за адресою, яка була вказана в інформації Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради. Ухвали суду не були вручені відповідачам та повернулись до суду із відміткою УДППЗ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, судом вжито належних заходів для повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, але останні у судове засідання не з`явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення підготовчого судового засідання чи проведення підготовчого судового засідання без їх участі до суду не подали.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.01.2023 підготовче засідання у справі відкладено на 15 год 30 хв 01.02.2023.

Протокольною ухвалою від 01.02.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 год 15 хв 22.02.2023.

Про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті відповідачів було повідомлено шляхом направлення ухвали Господарського суду Черкаської області 02.02.2023 на електронні адреси відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2023 судове засідання у справі призначено на 11 год 00 хв 02.03.2023, у зв`язку з проходженням суддею Кучеренко О.І. навчання у Національній школі суддів України, про що було повідомлено відповідачів у справі шляхом направлення на їх адреси вказаної ухвали рекомендованим листом та на їх електронні адреси.

У судове засіданні 02.03.2023 сторони (їх представники) не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

28.02.2023 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (його представника), у якій позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ставангер» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В`ячеславівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення 389 144,88 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2020).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі 925/1278/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 задоволено; рішення Господарського суду Черкаської області від 16.02.2021 у справі №925/1278/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволенні у повному обсязі та стягнуто з фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В`ячеславівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» 389144,88 грн збитків, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

28.07.2021 Господарським судом Черкаської області видано наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021 про стягнення з фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В`ячеславівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» 389144,88 грн збитків, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу установчих зборів «Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» (далі - Товариство) №1 від 06.07.2021 (далі - протокол установчих зборів) учасниками (засновниками) Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято рішення про заснування «Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» (а.с. 68-69).

Учасники Товариства визначили частки вкладів учасників: розмір частки ОСОБА_2 50%, що становить 600 000,00 грн; розмір частки ОСОБА_1 50%, що становить 600 000,00 грн. Учасник Товариства ОСОБА_1 вносить до статутного капіталу Товариства в якості вкладу в установлений законом термін квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2, котра належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. зареєстрованого в реєстрі за №6553, вклад якої до статутного капіталу оцінено в 400 000,00 грн; сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 100 000,00 грн; напівпричіп бортовий Е, марка KRONE модель SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), вклад якого до статутного капіталу оцінено в 50000,00 грн та напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , вклад якого до статутного капіталу оцінено в 50000,00 грн (пункт 3 протоколу установчих зборів).

09.07.2021 між учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» ОСОБА_1 (учасник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» (Товариство) укладено акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» (далі - акт приймання-передачі). За умовами цього акту учасник передає, а Товариство приймає у власність як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2, котра належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В. зареєстрованого в реєстрі за №6553. Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» №1 від 06.06.2021 складає 400 000,00 грн; сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ). Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» №1 від 06.06.2021 складає 100 000,00 грн; напівпричіп бортовий Е, марка KRONE модель SPD 27, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_8 , номер шасі НОМЕР_9 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ). Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» №1 від 06.06.2021 складає 50000,00 грн та напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Вартість майна за погодженням сторін, відповідно до протоколу установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» №1 від 06.06.2021 складає 50000,00 грн (пункт 1 акту приймання-передачі).

Загальна вартість майна, що передається у власність Товариства як внесок учасником своєї частки до статутного капіталу Товариства становить 600 000,00 грн (пункт 2 акту приймання-передачі).

Право власності на майно, визначене у пункті 1 акту переходить до Товариства в день підписання акту (пункт 3 акту приймання-передачі).

Право власності на нерухоме та рухоме майно підлягає відповідній державній реєстрації (пункт 5 акту приймання-передачі).

Акт приймання-передачі 14.07.2021 посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А.

14.07.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О. були прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №59258114, відповідно до якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» було проведено державну реєстрацію права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: вулиця Сумгаїтська, будинок 30, квартира 153, місто Черкаси (а.с. 66).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №282496935 підставою для здійснення державної реєстрації права власності на вищевказану квартиру є протокол установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» №1 від 06.07.2021 та акт приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» від 09.07.2021 (а.с.71).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Матвійчук Ю.В. від 29.07.2021 відкрито виконавче провадження №66328075 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 27.07.2021 у справі №925/1278/20 про фізичної особи-підприємця Міщенко Наталії В`ячеславівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» 389 144,88 грн збитків, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, 5837,17 грн судового збору за подання позовної заяви та 8755,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 20).

За доводами позивача, ОСОБА_1 будучи відповідачем у справі №925/1278/20 здійснила відчуження майна на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік», співзасновником якого сама являється, чим унеможливила виконання рішення суду у справі №925/1278/20, що свідчить про її недобросовісну поведінку та зловживання правами, оскільки вчинила оспорюваний правочин, який порушує майнові інтереси позивача як кредитора.

Предметом спору у справі є вимоги позивача про визнання недійсним правочину щодо внесення ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик»: нерухомого та рухомого майна та скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70, м2, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказану квартиру.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За змістом статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Частинами 1-3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.

Отже правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У цій справі позов про визнання недійсним правочину, який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик» подав кредитор, тобто особа, яка не була стороною оспорюваного правочину - заінтересована особа.

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину. Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який в свою чергу підтверджує волевиявлення сторін, а також має юридичні наслідки - факт набуття та припинення права власності на нерухоме майно.

Отже, двосторонній акт у правовідносинах між відповідачами свідчать про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цих двосторонніх правочинів на набуття певних цивільних прав та обов`язків, а тому оскарження правочинів, оформлених актами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоду довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Сутність зловживання правом полягає у вчиненні особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Дії особи, які полягають у здійсненні свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Такий висновок наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013).

Обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2018 року №2-р (ІІ)/2019).

Правочин, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є формою зловживання правом на укладання правочину та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору називають фраудаторними правочинами.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення. (Пункт 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19) зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Судом встановлено, що відповідачі є взаємопов`язаними особами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 63-65). ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік», нерухоме та рухоме майно за оскаржуваним правочином ОСОБА_1 передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» як внесок до статутного капіталу, проте не втратила фактичного контролю щодо майна, оскільки одержала у власність корпоративні права товариства на суму свого вкладу та не втратила права приймати рішення щодо діяльності товариства;

Після відчуження нерухомого та рухомого майна у ОСОБА_1 не залишилось активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги існуючих кредиторів, зокрема й позивача, у відповідачки відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Оспорюваний правочин не відповідає критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, тобто не мало на меті добросовісне виконання ОСОБА_1 зобов`язання перед позивачем, а фактично було спрямоване на уникнення від виконання зобов`язання;

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу (фраудаторний правочин). Такий договір може бути визнаний недійсним, якщо його сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, укладаючи договір, які порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення і майно боржника.

Оскаржуваний позивачем правочин є фраудаторним, оскільки вчинений між пов`язаними особами у період настання у ОСОБА_1 зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер». Внаслідок вчинення оспорюваного правочину відповідачка відчужила майно, за рахунок якого стягувач міг задовольнити свої майнові вимоги. Отже, оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредитору та порушує його майнові права.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник позбавляється активів, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17).

Відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі №910/8357/18 дійшов висновку, що правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №405/1820/17).

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Також Верховний Суд вказав, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають добросовісно виконувати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі №638/2304/17).

Отже, сукупність встановлених судом обставин дає підстави для висновку про те, що вчинення відповідачами правочину щодо передачі майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» не відповідає критеріям розумності та добросовісності, а правочин підлягає визнанню недійсним на підставі пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 статті Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом. Вчинення фраудаторного правочину унеможливило виконання зобов`язання боржника і завдає шкоди кредитору. Отже, вимогу про визнання вчиненого відповідачами правочину суд визнає обґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є належним та ефективним, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Як вбачається з вказаної статті, позов про визнання права власності може заявити тільки власник, право власності якого оспорюється або не визнається. Позивач не має статусу власника майна, щоб заявляти відповідні позовні вимоги. Фактично позивач просить суд безпідставно визнати право власності за іншою фізичною особою. За результатами визнання недійсним правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України застосовується двостороння реституція, а не «відновлення становища, яке існувало до порушення», як про це просить позивач. Двостороння реституція та «відновлення становища, яке існувало до порушення» не є тотожними поняттями. Разом з тим, враховуючи те, що жодного правочину позивач не оспорює (акт приймання-передачі - це не правочин), то вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, є необґрунтованою;

Статтею 392 Цивільного кодексу України врегульовано правовідносини у яких власник звертається з вимогою про визнання його права власності до іншої особи, яка таке право не визнає.

Правові наслідки недійсності правочину у вигляді реституції (повернення усього одержаного за правочином) та відшкодування збитків (компенсаційна реституція) встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Законодавець не передбачив конструкцію фраудаторного правочину в параграфі 2 глави 16 Цивільного кодексу України «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону», а тому передбачений абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України правовий механізм (реституція) для правових наслідків фраудаторного правочину не застосовується.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Спосіб судового захисту у вигляді припинення та визнання речового права на нерухоме майно зумовлений встановленим законом порядком державної реєстрації набуття, зміни або припинення такого права на підставі рішення суду.

Належним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Сторони оспорюваного правочину «вживали право на зло» для того, щоб унеможливити звернення стягнення на майно у процедурі виконавчого провадження.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

У постанові від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17 Верховний Суд зробив правовий висновок, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України). Суд зазначив, що сторони договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності на квартиру «вживали право на зло» для того, щоб унеможливити звернення стягнення на цю частку. Тож колегія суддів вважала, що спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності, передбачений пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, є ефективним для захисту порушеного права інтересу у спірних правовідносинах.

Також Верховний Суд застосував цю правову позицію і в постанові від 18.05.2022 року у справі № 643/15604/17. Суд вказав, що ефективним способом захисту права інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України), є повернення майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.

За змістом частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 цього ж Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, спосіб судового захисту у вигляді припинення речового права власності та визнання права власності на нерухоме майно зумовлений встановленим законом порядком державної реєстрації права власності на підставі рішення суду про набуття, зміну або припинення такого права.

Звернення позивачем з позовом про визнання права власності за особою, яка відчужила майно за недійсним правочином, відповідає меті та цілям такого способу захисту як відновлення становища, що існувало до порушення, а також унеможливлює отримання особою, яка порушила право іншої особи, переваг від свої недобросовісної поведінки.

Обраний позивачем спосіб захисту у вигляді припинення права власності за набувачем майна за недійсним правочином, а також визнання (відновлення) права власності на майно за особою, яка таке майно відчужила у сукупності мають наслідком відновлення становища, яке існувало до вчинення недійсного правочину.

Отже, спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» та визнання права власності за ОСОБА_1 , яка відчужила майно на підставі правочину, визнаного судом недійсним, є ефективним для захисту порушеного права чи інтересу у спірних правовідносинах, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70, м2, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору у розмірі 4540,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах, а саме по 2270,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним правочин щодо внесення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістик»: нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2); транспортного засобу (сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ95ХF 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ); транспортного засобу (напівпричіп бортовий Е, марка KRONE SPD 27, 2004 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ); транспортного засобу (напівпричіп фургон Е, марка TRAILOR SYY3CP, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ), який оформлено актом приймання-передачі нерухомого майна, до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» серія та номер: 1338, 1339 виданого 09.07.2021 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Махайловською А. А.

3.Скасувати державну реєстрацію права власності в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису про право власності 42969495) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70, м2, з одночасним визнанням за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 м2, яке було зареєстровано за нею на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.1997 та договору дарування частини квартири від 12.07.2007, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтановою Л.В., зареєстровано за №6553.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» (65026, місто Одеса, вулиця Приморська, 18, код ЄДРПОУ: 38697652) 2270,00 грн судового збору.

5.Стягнутии з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси Транслогістік» (18010, місто Черкаси, вулиця Сумгаїтська, 30, квартира 153, код ЄДРПОУ: 44391223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ставангер» (65026, місто Одеса, вулиця Приморська, 18, код ЄДРПОУ: 38697652) 2270,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 15.03.2022.

Суддя О.І.Кучеренко