Справа № 761/24372/21
Провадження № 2/761/1428/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.,
за участі секретаря Решти Д.О.,
представника позивача Зінчука Я.В. ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання договору-купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року представник ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Київського міського округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання договору-купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 74/П/05/2007-840 від 07.04.2007 року укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення. 30 вересня 2020 року мід ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 74/П/05/2007-840 від 07.04.2007 року укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення. Так, в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору боржником було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору іпотеки від 07.04.2007 року.
Так, після відступлення права вимоги з інформаційної довідки позивачу стало відомо, що 21.03.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 28850526 від 21.03.2016 року, право власності на квартиру за ОСОБА_3 .
Вказаний договір було укладено після припинення запису про іпотеку та запису про обтяження на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2015 року.
Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року було затверджено мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по цивільній справі №431/5113/15-ц, відповідно до умов даної угоди було передано ОСОБА_6 у власність квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_5 та в подальшому зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за індексним номером 28803979 від 16.03.2016, право власності на квартиру за ОСОБА_4
28 березня 2016 року ухвалою Апеляційного суду Луганської області було скасовано рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2015 року, яким було визнано договір іпотеки недійсним, також було скасовано і ухвалу суду про затвердження мирової угоди, зокрема, 18 квітня 2016 року Апеляційними судом Луганської області було винесено ухвалу по цивільній справі № 431/5113/15-ц, якою було скасовано ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В ході протиправних дій осіб було перереєстровано право власності на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя та кредитора, чим на переконання позивача було порушено права кредитора та іпотекодержателя щодо унеможливлення стягнення з боржника грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з наступними вимогами:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири, який було укладено 21.03.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського округу Стрельченко О.В., та зареєстровано в реєстрі №974;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 28850526 від 21.03.2016 року, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію запис право власності/довірчої власності: 13793181, припинивши право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , індексний номер рішення: 2491815415 від 18.09.2016 року, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію запис право власності/довірчої власності: 13751081, припинивши право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 06.10.2021 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
09.11.2021 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про застосування строку позовної давності.
10.11.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_5., в яких представник відповідача наголосив, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, оскільки після укладення первісним і новим кредиторами договору про відступлення права вимоги за кредитним договором, для ТОВ «Брайт Інвестмент» строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для ПАТ КБ «Надра», тобто з дня укладення спірного договору купівлі продажу, з огляду на що, позивач звернувся до суду зі спливом строку позовної давності, що є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.
Крім того, у поясненнях представник наголосив, що право позивача не може бути захищено та відновлено в спосіб визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу з огляду на те, що позивач, по-перше, не є стороною спірного правочину, а повернення сторін спірних правочинів до первісного стану жодним чином не відновить та не змінить прав позивача.
Також, посилається на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», яким регламентовано, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016року у справі № 6-1213цс16.
Отже, на переконання представника, до нового власника в будь-якому випадку б поширювались вимоги ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та обов`язки іпотекодавця у зобов`язанні за укладеним з ПАТ «КБ «Надра», тому права позивача в даному судовому процесі не порушені, а відтак, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі ухвали суду від 17.01.2022 року, прийнято рішення про закриття підготовчого провадження у справі та призначення цивільної справи до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві та наданих до суду доказів, та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засідання заперечив проти задоволонення позовних вимог, наголосив, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для залишення позову без задоволення.
Відповідачі, третя особа в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про судове засідання у встановленому законом порядку.
Протокольною ухвалою суду від 06.03.2023 р. залишено без розгляду уточнену позовну заяву позивача, яка надійшла до суду 24.01.2023 р.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Фактичні обставини справи, що вбачаються з наданих до суду доказів.
Судом встановлено, що 07 квітня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 74/П/05/2007-840 за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 400 000 доларів США зі строком повернення до 05 травня 2017 року та сплатою 14,49 % річних за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.8.5 Кредитного договору, вказаний договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов`язань.
В забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору 07 травня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1443, згідно якого в іпотеку була передана кв. АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 6.3 Іпотечного договору, вказаний договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язання за кредитним договором.
07.05.2007 року на підставі вказаного договору іпотеки державним реєстратором Храбанем С.І. було зареєстровано в державному реєстрі обтяження на вказану квартиру у вигляді іпотеки (номер запису про іпотеку 13709843), іпотекодержателем якого є ВАТ КБ "Надра", а іпотекодавцем ОСОБА_5 , вказане підтверджується інформаційною довідкою, яка долучена до матеріалів справи 06.03.2023 р.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі № 431/3573/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С.П., ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича про визнання недійсними договору іпотеки, кредитування, поруки, попереднього договору купівлі-продаж було визнано недійсним вищевказаний договір іпотеки та було вилучено записи про обтяження нерухомого майна - предмету іпотеки.
Зі змісту інформаційної довідки №321080525 вбачається, що 16.03.2016 року обтяження на квартиру АДРЕСА_1 було припинено на підставі рішення суду по справі № 431/3573/15-ц.
Також з інформаційної довідки вбачається, що 16.03.2016 року на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду у справ №431/5113/16-ц, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 , номер запису про право власності 13751081.
Після припинення запису про обтяження на предмет іпотеки, 21.03.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Стрельченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №974.
Зі змісту інформаційної довідки №321080525 вбачається, що 21.03.2016 р. приватним нотаріусом Стрельченко О.В. право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі вказаного договору купівлі-продажу було зареєстровано за ОСОБА_3 , номер запису про право власності:13793181.
Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 березня 2016 року рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі №431/3573/15-ц скасовано, провадження по даній справі закрито.
Згідно рішення Шевченківсього районного суду від 20.11.2017 року №761/19875/16-ц, яке набрало законної сили 03.05.2018 року, вирішено витребувати нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з незаконного володіння ОСОБА_3 та передати його на користь ОСОБА_5 .
Приймаючи рішення у вказаній справі, суд прийшов до висновку про те, що у зв`язку зі скасуванням ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року по справі № 431/5113/15-ц ухвали Старобільського районного суду Луганської області від 23 грудня 2015 року по справі № 431/5113/15-ц, якою було визнано мирову угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , відпали підстави для набуття права власності на кв. АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, судом встановлено, що наразі право власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_5 не перереєстровано, що підтверджено інформаційною довідкою №321080525.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020 р., зі змісту якого вбачається, що ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 74/П/05/2007-840 від 07.04.2007 року укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.
30 вересня 2020 року мід ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за умовами даного Договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 74/П/05/2007-840 від 07.04.2007 року укладеним між ОСОБА_5 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення.
Звертаючись до суду представник позивача вказує, що внаслідок скасування рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15.10.2015 року по справі №431/3573/15-ц, наявність у відповідача 1 права власності на нерухоме майно набуте без достатніх законом підстав, зокрема, без згоди іпотекодержателя, в будь-якому разі становить під сумнів право власності законного власника цього майна, а також право попередніх власників майна, які його відчуджили, та внаслідок протиправних дій невідомих осіб, без згоди іпотекодержателя, діючи на шкоду кредитору було здійснено відчудження та перереєстрація права власності предмету іпотеки, чим порушено права іпотекодержателя та кредитора щодо унеможливлення стягнення з боржника грошових коштів шляхом звернення стягнення на майно.
Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).
Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 12 цього Закону в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. […] Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину».
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.
Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону Укаїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У постанові від 15.09.2022 р. справа №910/12525/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла до наступних висновків: "..... якщо в Державному реєстрі зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною. За загальним правилом частини першої статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання майном належать саме власнику. Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на державну реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки. Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення...".
Разом з тим, з інформаційної довідки №321080525 від 25.01.2023 р. не вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, було відновлено дію первісного обтяження на вказану квартиру у вигляді іпотеки від 07.05.2007 р., та зареєстровано ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», та надалі ТОВ "Брайт Інвестмент" відомості про відступлення прав за іпотечним договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.8 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. При цьому, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки.
Верховний Суд у постанові від 23.02.2022 року у справі № 357/10067/20, досліджуючи питання про належний спосіб захисту у подібних правовідносинах, прийшов до наступного висновку: "..... Виходячи з обставин справи, що переглядається, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право іпотекодержателя порушене, належним способом захисту є звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя, а не оспорення підстав набуття іншими особами прав на предмет іпотеки".
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17.
Підсумовуючи все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши доводи та заперечення учасників судового засідання, суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту, який забезпечить захист прав позивача, є звернення до суду з позовом про визнання права іпотекодержателя на спірну квартиру за позивачем.
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
З огляду на викладене, з урахуванням наведених сторонами обгрунтувань, та наданих доказів, які містять матеріали справи, а також релевантної практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, правозастосовного до спірних правовідносин законодавства України, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-80, 82, 89, 259, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського округу Стрельченко Олена Володимирівна про визнання договору-купівлі продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»: м.Дніпро, вул.Ак.Белелюбського, 54, оф. 402, ЄДРПОУ 43115064;
ОСОБА_3 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
ОСОБА_5 : АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Приватний нотаріус Київського міського округу Стрельченко Олена Володимирівна: м.Київ, вул.Жмаченка Генерала, 4, прим №1 до №15.
Повний текст рішення складено 16.03.2023 року.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА
