ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 803/854/17

адміністративне провадження № К/9901/46463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду у касаційному порядку адміністративну справу № 803/854/17

за позовом Приватного підприємства фірми «ЮрЗемсервіс» до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування висновку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Приватного підприємства фірми «ЮрЗемсервіс» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року (головуючий-суддя Андрусенко О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (суддя-доповідач Ніколін В.В., судді: Багрій В.М., Старунський Д.М.),

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року Приватне підприємство фірма «ЮрЗемсервіс» (далі - ПП «ЮрЗемсервіс»; підприємство) звернулося до суду з позовом, зазначивши в його обґрунтування, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області була проведена повторна державна експертиза проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області, розробником якого є ПП «ЮрЗемсервіс», та складено висновок від 29 грудня 2016 № року 734, згідно з яким проект землеустрою оцінено негативно та не погоджено.

Посилаючись на те, що при складанні проекту землеустрою були дотримані вимоги законодавства, зазначені у висновку порушення не були допущені, а окремі недоліки не дають підстав стверджувати про наявність грубих порушень законодавства, які можуть бути підставою для негативного висновку державної експертизи проекту землеустрою, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29 грудня 2016 року № 734 та зобов`язати провести експертизу проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області повторно з урахуванням висновків суду .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з правомірності оскаржуваного висновку та відсутністю передбачених чинним законодавством підстав для його скасування.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій та вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, ПП «ЮрЗемсервіс» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито провадження у справі.

У запереченнях на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Волинській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Суд, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що ПП «ЮрЗемсервіс» розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області (а.с. 28-34), на підставі договору від 20 квітня 2015 року № 24М, укладеного з Великоведмезькою сільською радою Маневицького району Волинської області, рішення вказаної сільської ради від 26 листопада 2012 року № 24/11 «Про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради та розроблення техніко-економічного обґрунтування» та технічного завдання на виконання робіт.

Рішеннями Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області від 22 березня 2016 року № 6/8, відділу Держгеокадастру у Маневицькому районі Волинської області від 25 квітня 2016 року № 18-312-5555.5-820/0/2-16, Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 12 травня 2016 року № 211, Сектору містобудування та архітектури Управління регіонального розвитку Маневицької районної державної адміністрації Волинської області від 16 червня 2016 року № 119/09/2-16 проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області був погоджений (а.с. 61-65).

20 липня 2016 року позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вказаний проект землеустрою для проведення державної експертизи.

16 серпня 2016 року відповідач склав висновок державної експертизи землевпорядної документації № 360, з якого вбачається, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту села Нові Підцаревичі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується (а. с. 69-70).

07 грудня 2016 року ПП «ЮрЗемсервіс» повторно звернулося із заявою про надання висновку державної експертизи щодо проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області.

29 грудня 2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області було складено висновок державної експертизи землевпорядної документації № 734.

Підсумкова оцінка результатів державної експертизи: проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту села Нові Підцаревичі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно та не погоджується (а. с. 7).

11 травня 2017 року позивач звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) із клопотанням про спростування висновку державної землевпорядної експертизи від 29.12.2016 року № 734 (а.с. 23-26).

Листом від 26 травня 2017 року № 28-28-0.23-7873/2-17 Держгеокадастр повідомив позивача, що за результатами розгляду клопотання щодо спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 29 грудня 2016 року № 734, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, Держгеокадастр не вбачає підстав для спростування цього висновку (а.с. 27).

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України від 17 червня 2004 року № 1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації» (далі - Закон № 1808-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-IV державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону № 1808-IV).

Суб`єктами державної експертизи є замовники та виконавці (частина перша статті 7 Закону № 1808-IV).

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 1808-IV виконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону.

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Відповідно до статті 32 Закону № 1808-IV державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості).

При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:

питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;

відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;

еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативному впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Аналіз указаних правових норм свідчить про те, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил (частина 7 статті 35 Закону № 1808-IV).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем під час проведення експертизи проекту землеустрою виявлено зауваження до землевпорядної документації, для оскарження (спростування) якої законодавством визначено певну процедуру.

Статтею 37 Закону № 1808-IV встановлено, що замовники або розробники об`єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, подають обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

У разі відмови в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи замовники або розробники об`єктів державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об`єктивність оцінки висновку.

Позитивні висновки повторної державної експертизи є підставою для прийняття відповідним органом рішення або реалізації заходів, передбачених об`єктами державної експертизи, крім випадків оскарження їх у судовому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що заінтересовані особи, не згодні з висновком експертизи, повинні подати обґрунтоване клопотання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який відповідно до Закону № 1808-IV уповноважений розглядати такі клопотання.

Заінтересовані особи мають право на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи лише в разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи.

Судами встановлено встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, не погодившись із висновком державної експертизи від 29 грудня 2016 року № 734, звернувся до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр), з клопотанням щодо спростування цього висновку.

Листом Держгеокадастру від 26 травня 2017 року № 28-28-0.23-7873/2-17 повідомилено позивача, що за результатами розгляду клопотання щодо спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 29 грудня 2016 року № 734, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області, Держгеокадастр не вбачає підстав для спростування цього висновку, а також повідомлено, що відповідно до статті 14 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи щодо об`єктів, які підлягають обов`язковій державній експертизі, проводиться повторна державна експертиза.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що позивач дотримався процедури передбаченої статтею 37 Закону № 1808-IV, шляхом звернення з клопотанням про спростування висновку державної експертизи, яке відповідач розглянув та не вбачав підстав для його спростування. Отже, у позивача виникло право звернення до суду позовом.

Правовий висновок з даного питання викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 813/203/18.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03 грудня 2004 року № 391 (далі - Методика № 391).

Згідно з положеннями пункту 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Висновок державної експертизи землевпорядної документації оформляється за типовою формою, встановленою Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 18 Закону № 1808-IV. Підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів:

- землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок);

- землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання;

- землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Оцінка землевпорядної документації у висновках державної експертизи (за одним із вказаних варіантів) є обов`язковою.

Таким чином, підсумки державної експертизи відображаються у висновку, в якому експерт вказує на виявлені недоліки (якщо такі мали місце), необхідність доопрацювання проекту землевпорядної документації (у разі наявності недоліків).

Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що проведення експертизи проекту землевпорядної документації та формулювання за її наслідками висновку, в тому числі про доопрацювання проекту відповідної документації, є виключною компетенцією органів Держгеокадастру.

Судами встановлено, що висновком Головного управління Держгеокадастру у Волинській області державної експертизи землевпорядної документації від 29 грудня 2016 №734, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту села Нові Підцаревичі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, тому оцінюється негативно та не погоджується.

У вказаному висновку були виявлені такі зауваження до землевпорядної документації:

1) в проекті землеустрою включене технічне завдання на розробку проекту землеустрою, а передбачене завдання на виконання робіт. Відсутній опис меж адміністративно-територіальної одиниці (в описі меж на графічних матеріалах зазначено про землі Маневицького району, інформація про суміжних землекористувачів та власників земельних ділянок відсутня). Зміст проекту землеустрою не відповідає статті 46 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності - викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту;з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Судами встановлено та вбачається зі змісту проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту села Нові Підцаревичі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області, що ПП «ЮрЗемсервіс» (розробником вказаного проекту) у пункті 1 та 2.6 зазначено «Завдання на виконання робіт», водночас до вказаного проекту було долучено «Технічне завдання», тобто відповідачем встановлено невідповідність назви складової частини вказаного проекту вимогам ст. 46 Закону України «Про землеустрій». Крім того, встановлено відсутність опису меж адміністративно-територіальної одиниці.

Суди вірно зазначили, що наявна у проекті землеустрою графа «Інформація щодо опису меж адміністративно-територіальної одиниці проектної межі» (п. 2.6 змісту проекту), не є підставою для прийняття негативного висновку, оскільки це є виявом надмірного формалізму, адже виконавцеві державної експертизи слід перевіряти зміст документації на предмет дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил, чому формулювання назв складових частин документації жодним чином не перешкоджає.

2) рішення Великоведмезької сільської ради від 26 листопада 2012 року №24/11 про розроблення проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту села Нові Підцаревичі прийняте до затвердження змін до генерального плану села Нові Підцаревичі рішенням Великоведмезької сільської ради від 16 лютого 2016 року № 5/2 (стаття 46 Закону України «Про землеустрій», статті 173, 174 ЗК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.173 Земельного кодексу України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Отже, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці повинен розроблятися з урахуванням генерального плану населеного пункту та відповідати йому.

Як встановлено судами, рішення Великоведмезької сільської ради від 26 листопада 2012 року №24/11 про розроблення проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту села Нові Підцаревичі було прийняте за наявності на той час існуючого генерального плану, згідно з яким площа села Нові Підцаревичі становить 178.5000 га та, який рішенням Великоведмезької сільської ради від 06 березня 2013 року №28/8 був визнаний придатним для подальшого використання з метою вирішення питань розвитку та містобудівного освоєння території до часу розроблення, проведення громадського обговорення, експертизи та затвердження нової містобудівної документації. 16 лютого 2016 року Великоведмезькою сільською радою Маневицького району Волинської області прийнято рішення № 5/2, яким затверджено зміни до генерального плану села Нові Підцаревичі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області, тобто збільшено площу села Нові Підцаревичі до 206.496 га. Таким чином, рішення Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області від 26 листопада 2012 року №24/11 «Про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради та розроблення техніко-економічного обґрунтування» було прийняте без урахування генерального плану села Нові Підцаревичі, так як останній на момент прийняття вказаного рішення визначав площу (межі) села Нові Підцаревичі - 178.5000 га, водночас рішенням Великоведмезької сільської ради від 16 лютого 2016 року №5/2 затверджено зміни до генерального плану села Нові Підцаревичі (збільшення площі села Нові Підцаревичі до 206.496 га), що не відповідає вимогам частини другої статті 173 ЗК України.

3) наявна розбіжність проектних меж ділянки № 2 в генеральному плані села Нові Підцаревичі та в проекті землеустрою.

4) згідно умовних позначень графічних матеріалів проекту землеустрою не підтверджено правовий статус меліоративних систем на земельних ділянках №3 площею 1,5890 га, №6 площею 17,5103 га щодо дотримання вимог статей 83, 84, 117 ЗК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про меліорацію земель» меліоративна система - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об`єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях.

Право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об`єкти (меліоративну мережу з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережну мережу, дороги і споруди на них) може належати державі, територіальним громадам сіл, селищ і міст, юридичним особам та громадянам з урахуванням обмежень, передбачених законами України (ч.1 ст.9 Закону України «Про меліорацію земель»).

Згідно із статтями 11, 12 вказаного Закону об`єкти інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем можуть перебувати у державній або комунальній власності. Об`єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем можуть перебувати у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст або у власності юридичних осіб та громадян з урахуванням обмежень і обтяжень у використанні ділянок меліорованих земель, установлених Земельним кодексом України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в проекті землеустрою (пояснювальна записка) відсутня інформація про правовий статус меліоративних систем на земельних ділянках № 3 площею 1,5890 га, №6 площею 17,5103 га щодо дотримання вимог статей 83, 84, 117 ЗК України (право власності на землю територіальних громад, право власності на землю держави, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність).

Враховуючи те, що право власності на інженерну інфраструктуру меліоративних систем та її окремі об`єкти може належати державі, територіальним громадам сіл, селищ і міст, юридичним особам та громадянам, водночас на виконавця державної експертизи землевпорядної документації покладений обов`язок дослідити, перевірити відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПП «ЮрЗемсервіс» у проекті землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради повинно було надати інформацію (відповідні документи) про правовий статус меліоративних систем на земельних ділянках № 3 площею 1,5890 га, № 6 площею 17,5103 га щодо дотримання вимог статей 83, 84, 117 ЗК України, для того, щоб виконавець міг перевірити відповідність проекту землеустрою дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства. При цьому, лист Маневицького управління водного господарства Волинського обласного управління водних ресурсів від 17 травня 2017 року № 14/01/05-17, який долучений до матеріалів справи, обґрунтовано не взято до уваги, оскільки він не був поданий ПП «ЮрЗемсервіс» для проведення державної експертизи, водночас у довідці Відділу Держгеокадастру у Маневицькому районі Волинської області від 14 квітня 2016 року № 18-312-5555.4-746/0/2-16 зазначено, що земельна ділянка № 6 загальною площею 17,5103 га сформована відповідно до технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів Великоведмезької сільської ради, тобто у виконавця державної експертизи землевпорядної документації виникли сумніви щодо порушення законн

5) в проекті землеустрою не обґрунтовано призначення земельних ділянок (переліком земельних ділянок), які переходять в комунальну власність відповідної територіальної громади із земель державної власності, у разі включення в межі населеного пункту з урахуванням вимог статті 46 Закону України «Про землеустрій», статей 83, 84, 117 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.83, ч.1, 2 ст.84 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.1 ст.117 ЗК України).

Відповідно до ч.4 ст.173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частиною 10 статті 46 Закону України «Про землеустрій» визначено, що рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Отже, земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту, переходять у власність територіальної громади. Підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки є рішення про встановлення (зміну) меж населеного пункту (рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту). Водночас до проведення державної реєстрації права комунальної власності, такі земельні ділянки перебувають у державній власності.

Відповідно до частини 13 статті 46 Закону України «Про землеустрій» складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Як вбачається з переліку земельних ділянок державної власності, які передбачені до включення в межі села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області від 25 квітня 2016 року №27, який є додатком до проекту землеустрою, одну земельну ділянку включено до такого переліку, а саме: земельна ділянка кадастровий номер - 0723680900:03:001:0581 площею 17.5103 га, цільовим призначенням якої є - землі сільськогосподарського призначення, тобто ділянка №6. Водночас у пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області позивач зазначив, що шість земельних ділянок загальною площею 27.996 га (тобто всі земельні ділянки), які передбачені до включення в межі села Нові Підцаревичі, належать до державної форми власності.

Отже, проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради, розробником якого є позивач, містить суперечливі відомості щодо форми власності п`ятьох із шести земельних ділянок, а у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність зробленого зауваження щодо не обґрунтування призначення земельних ділянок (переліком земельних ділянок), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади із земель державної власності, у разі включення в межі населеного пункту з урахуванням вимог ст.46 Закону України «Про землеустрій», статей 83, 84, 117 Земельного кодексу України.

6) опис меж адміністративно-територіальної одиниці села Нові Підцаревичі не враховує суміжні сформовані земельні ділянки (ст.46 Закону України «Про землеустрій»).

Вказані зауваження визнані судами слушними, оскільки проектна межа населеного пункту не повинна ділити територію сформованих земельних ділянок, тобто у межі населеного пункту передбачено включати земельні ділянки як об`єкт земельних відносин, а не їх частини.

7) земельні ділянки №3 площею 1,5890 га, №4 площею 1,5650 га, №5 площею 4,7069 га - уточнити склад земельних угідь, враховуючи умовні позначення на викопіюванні з кадастрового плану масштабу 1:10000, тобто інформація графічних матеріалів щодо земельних угідь та текстова (таблична) інформація про угіддя земельних ділянок не узгоджені.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок державної експертизи землевпорядної документації від 29 грудня 2016 року №734, який складений Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області є обґрунтованим та таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування. Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання провести експертизу проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Нові Підцаревичі на території Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області повторно, оскільки така є похідною від вимоги про скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації.

Виходячи з вимог статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 139, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «ЮрЗемсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик