ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/8553/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

судді - доповідача Чумака С.Ю.,

суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,

секретар судового засідання Ванжа О.І.,

за участі представника позивача особисто,

представника відповідача Грановського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року в адміністративній справі № 160/8553/22 (суддя І інстанції - Златін С.В.)

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, стягнення компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень (т. № 1 а.с. 90-102) просив:

- визнати незаконним і скасувати пункт 11 наказу відповідача від 05.01.2022 № 14к;

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 249 о/с від 05.03.2022 про звільнення позивача;

- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Криворізького районного управління поліції;

- стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме: з 06.03.2022 по день ухвалення судового рішення;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 34 086,58 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року позов задоволений частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 14 612,4 грн (сума вказана без урахування податків та зборів).

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони звернулись з апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати це рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі, а відповідач просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що в день звільнення йому не було видано трудову книжку та військовий квиток, чим порушене його право на працю. Також вважав, що дисциплінарне стягнення накладено протиправно, оскільки у нього була відсутні посадова інструкція. Крім того, вказав у скарзі, що підпорядковані йому працівники порушень норм чинного законодавства не припускали.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що згідно з чинним законодавством поліцейський, який звільняється, може розраховувати лише на грошову компенсацію за невикористану відпустку в році звільнення, а не за попередні роки, в яких він не використав право на відпустку, у зв`язку з чим судом першої інстанції позов у цій частині задоволено помилково.

У відзиві позивач апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Позивач прийняв присягу працівника Національної поліції України 07.11.2015, з 29.03.2021 проходив службу на посаді заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області. (т. № 1 а.с. 5, 202)

05.03.2022 наказом відповідача № 249 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 05.03.2022, копія якого міститься у матеріалах справи. (т. № 1 а.с. 6, 203)

Підставою для видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ відповідача від 05.01.2022 № 14к, пунктом 11 якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, копія якого міститься у матеріалах справи. (т. № 1 а.с. 16-22, 213-216)

Такі висновки стосовно порушення позивачем норм чинного законодавства відповідачем здійснені з огляду на результати проведеного службового розслідування, призначеного наказом начальника ГУНП від 04.11.2021 № 2270 та продовженого наказом начальника ГУНП від 02.12.2021 № 2512. (т. № 1 а.с. 217-244)

Проведеним службовим розслідуванням виявлено факт відкриття кримінального провадження за знаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК України стосовно позивача.

03.11.2021 позивача затримано в порядку статті 208 КПК України біля будівлі відділу превенції Криворізького РУП ГУНП.

04.11.2021 позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 368 КК України.

У матеріалах справи містяться копія пояснення ОСОБА_2 яка пояснила, що вона є адвокатом; між нею та ФГ «Грано» укладено договір про надання правничої допомоги; 04.08.2021 на телефон ОСОБА_2 . Надійшов виклик, абонент, який телефонував, представився заступником начальника ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровьскій області Коптєвим А.М.; позивач повідомив, що телефонує стосовно отримання неправомірної вигоди; зустріч з позивачем відбулась у робочому кабінеті ОСОБА_2 , під час якої позивач отримав грошові кошти у сумі 10 000 грн; 03.11.2021 ОСОБА_2 зустрілась з позивачем у його автомобілі та за вказівкою позивача в карман передньої пасажирської двері поклала 10 000 грн, як щомісячний платіж за не перешкоджання діяльності ФГ «Грано»; після цього позивач було затримано працівниками правоохоронних органів.

Позивач під час службового розслідування відмовився від надання пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України. Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про проведення стосовно нього службового розслідування.

Позивач був ознайомлений під розпис з памяткою ознайомлення поліцейських, державним службовців та працівників Національної поліції України з обмеженнями, повязаними зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства;

З правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, позивач ознайомлений 05.11.2020 під підпис.

У Висновку «Про результати службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 …….» від 04.01.2022, який затверджено т.в.о. начальника ГУНП у Дніпропетровській області Бухінником С., запропоновано (пункт 13), зокрема за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пункту 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 5,7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджений наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, підпункту 15 пункту 3 наказу НПУ від 23.09.2016 № 920, що виразилося у відсутності контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, не проведення роботи щодо вивчення факторів та умов, що впливають на ставлення поліцейських до виконання службових обов`язків, не здійснення аналізу стану оперативної обстановки на території обслуговування, не розроблені маршрутів патрулювань нарядів ВРПП, що несуть службу позмінно, відсутністю контролю за здачею і отриманням нарядами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, підтриманням їх у справному стані, та скоєнні інших дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язками, підривають довіру до нього як носія влади, застосувати до заступника начальника відділу реагування патрульної поліції майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вважаючи зазначені вище накази відповідача в частині його звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені накази прийняті відповідачем на підставі висновків службового розслідування, якими підтверджено скоєння позивачем дій проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язками, підривають довіру до нього як носія влади. Також суд зазначив, що під час службового розслідування комісією не вирішувалась обґрунтованість пред`явлених позивачу звинувачень, яка здійснюється у межах досудового розслідування, а лише здійснено перевірку поведінки позивача на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських, та наявність у діях позивача складу саме дисциплінарного проступку. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи наказ про накладення дисциплінарного стягнення та наказ про звільнення зі служби в поліції, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

У частині задоволення позову суд з посиланням на правові висновки Верховного Суду у справах з аналогічним предметом спору зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 2 липня 2015 року (далі Закон України № 580-VІІ).

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України № 580-VІІ поліцейський зобов`язаний:

- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 статті 59 Закону України № 580-VІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 64 Закону України № 580-VІІ визначена Присяга працівника поліції такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до частини 1, 2 статті 19 Закону України № 580-VІІ у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Приписами пунктів 1, 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема

бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини.

Відповідно до пунктів 5, 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний:

5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності;

7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень;

Крім того, нормами абз. 1 п. 1 розділу ІІ та п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Отже, Закон України «Про Національну поліцію», Дисциплінарний статут та Правила етичної поведінки поліцейських вимагають від кожного співробітника суворо та неухильно дотримуватись Конституції України, законів України, Присяги поліцейського, виконання вимог статутів, нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, працівник поліції має бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності.

Положеннями ст. 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність зі збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту у разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Частинами 7, 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Отже дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

Крім того, законодавець визначив, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначений у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення таким поліцейським дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії чи бездіяльності поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893.

Згідно з розділом VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Як встановлено під час службового розслідування, « 04.08.2021 майор поліції ОСОБА_1 зателефонував до ОСОБА_3 та запропонував зустрітися з приводу надання адвокатських послуг ФГ «Грано». Повідомив, що до ВРПП неодноразово надходять звернення від місцевих жителів, що водії ФГ «Грано» знаходяться в стані алкогольного сп`яніння та порушують правила дорожнього руху та за його інформацією ряд автотранспорту ФГ «Грано» не зареєстровано у встановленому порядку та техніка перебуває в несправному стані. Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що він особисто надав вказівку своїм підлеглим працівникам складати адміністративні протоколи незалежно від того, чи відбулось фактично правопорушення чи ні.

У подальшій розмові ОСОБА_1 зазначив, що всіх вищевказаних фактів можна уникнути шляхом допомоги його відділу РПП, а саме надання на постійній основі грошових коштів в сумі 10 000 щомісячно. У разі не погодження на його умови, ним будуть прийнятті рішення щодо направлення всього особового складу ВРПП Криворізького РУП до місця розташування ФГ «Грано» з метою зупинки всього автотранспорту господарства, виявлення адміністративних правопорушень.

ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_1 обговорити це питання зі своїм клієнтом. Сприймаючи погрози ОСОБА_1 , як реальні та розуміючи, що у разі відмови надавати щомісячну винагороду, дії працівників ВРПП стануть перешкодою у здійсненні підприємницької діяльності та фактично паралізують її, керівник ФГ «Грано» ОСОБА_4 погодився на вимоги ОСОБА_1 .

Так 13.09.2021 майор поліції ОСОБА_1 , під час зустрічі з ОСОБА_3 у робочому кабінеті останньої за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, у корисливих особистих інтересах, одержав для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 10000 гривень від ОСОБА_3 , як щомісячний платіж за не перешкоджання підприємницькій діяльності ФГ, «Грано», не перешкоджання вантажним перевезенням транспортом, що належить цьому господарству чи ним орендується для вантажних перевезень сільськогосподарської продукції та не складання адміністративних протоколів за можливі порушення ПДР їх водіями.

Крім того, 07.10.2021 приблизно об 11:00 ОСОБА_1 , під час зустрічі з ОСОБА_3 у власному автомобілі ОСОБА_1 марки «Опель», рухаючись від вулиці Невської від Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу до вулиці Володимира Великого м. Кривого Рогу, одержав для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 10 000 гривень від ОСОБА_3 , як щомісячний платіж за неперешкоджання вантажним перевезенням транспортом, що належить ФГ «Грано» чи ним орендується для вантажних перевезень сільськогосподарської продукції та не складання адміністративних протоколів за можливі порушення ПДР їх водіями.

03.11.2021приблизно о 10:15 год., майор поліції ОСОБА_1 , знаходячись в салоні автомобіля марки «Опель», н.з. НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні, поряд із адміністративною будівлею Криворізького РУП по вул. Каховській в м. Кривий Ріг, реалізуючи свій злочинний намір на одержання неправомірної вигоди, поєднаний з вимаганням, діючи умисно, повторно, використовуючи своє службове становище у власних інтересах, з корисливих мотивів, одержав для себе неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 10000 гривень від ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ФГ «Грано», як щомісячний платіж за не перешкоджання підприємницькій діяльності фермерського господарства, не перешкоджання вантажним перевезенням транспортом, що належить ФГ «Грано» чи ним орендується для вантажних перевезень сільськогосподарської продукції та не складання адміністративних протоколів за можливі порушення ПДР їх водіями.

05.11.2021рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська майору поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 567200 грн.

Опитана під час службового розслідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що 23.03.2021 вона отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

01.06.2021між нею та фермерським господарством «Грано», яке займається вирощуванням і реалізацією сільськогосподарської продукції, було укладено договір про надання правової допомоги. Даний договір укладено з метою захисту прав та діяльності господарства, оскільки на початку збору врожаю підприємство ФГ «Грано» зіткнулося з протиправними діями працівників ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області. Протиправні дії виражалися у тому, що останні безпідставно здійснювали зупинки транспортних засобів зазначеного фермерського господарства та створювали інші штучні умови для здійснення психологічного тиску на водіїв за нібито порушення ними правил дорожнього руху України, а в подальшому, керівництва самого фермерського господарства.

Наприкінці липня 2021 року, через мобільний додаток мессенджера «Теlеgram» ОСОБА_2 надійшов виклик з невідомого номеру. Абонент представився начальником ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Шпаковським Дмитром Сергійовичем та повідомив, що їй необхідно з`явитися до його місця роботи, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Того ж дня вона приїхала за вищевказаною адресою. На подвір`ї її очікував чоловік, який представився начальником ВРПП Криворізького РУП Шпаковським Д.С. Під час розмови останній повідомив, що до відділу РПП Криворізького РУП ГУНП надходять численні звернення від мешканців Криворізького району про те, що водії ФГ «Грано» постійно перебувають у стані алкогольного сп`яніння та порушують правила дорожнього руху. Крім цього, як зазначив поліцейський ОСОБА_5 , за його інформацією ряд транспортних засобів, що належать ФГ «Грано» не зареєстровані у встановленому порядку, а техніка перебуває у несправному стані. Поліцейський ОСОБА_5 також наголосив, що він особисто надав вказівку своїм підлеглим поліцейським ВРПП Криворізького РУП ГУНП складати адміністративні матеріали на водіїв вищевказаного ФГ незалежно від наявності чи відсутності правопорушення.

Під час подальшої розмови поліцейський ОСОБА_5 повідомив, що уникнути всіх вищезазначених проблем можливо шляхом надання, так би мовити, «фінансової допомоги» його підрозділу, та висунув вимогу надавати йому грошові кошти щомісячно в сумі 10 000 гривень за не перешкоджання підприємницькій діяльності ФГ «Грано», не перешкоджання вантажним перевезенням транспортом, що належить чи орендується ФГ «Грано» для вантажних перевезень сільськогосподарської продукції та не складання адміністративних протоколів за можливі порушення ПДР України їх водіями. У свою чергу, останній зазначив, що у разі незгоди з його умовами, ним будуть прийняті рішення щодо направлення всього наявного особового складу ВРПП Криворізького РУП ГУНП до місця розташування ФГ «Грано» з метою зупинки автотранспорту господарства та подальшого складання адміністративних матеріалів, тобто фактичного блокування діяльності ФГ «Грано».

Під час цієї розмови, поліцейський ОСОБА_5 також цікавив Т тим, чи є у ОСОБА_6 інші аналогічні клієнти, які б були власниками аб: володільцями вантажного чи іншого автотранспорту. На запитання: «З якою метою ви цікавитися цим?», поліцейський ОСОБА_5 відповів, що він особисто та його підлеглі працівники ВРПП Криворізького РУП ГУНП можуть здійснювати безперешкодний супровід їхнього автотранспорту за схемок вищезазначеної «фінансової допомоги».

Щодо процедури передачі щомісячної винагороди за не перешкоджань:: діяльності ФГ «Грано» та не складання адміністративних матеріалів зь порушення ПДР, поліцейський ОСОБА_5 вказав, що з цього питанв; додатково зателефонує заступник начальника ВРПП Криворізького РУП ГУНП ОСОБА_1 .

04.08.2021на мобільний телефон ОСОБА_2 надійшов виклик абонент, який телефонував представився заступником начальника ВРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_1 . Останній повідомив, що він телефонує за дорученням начальника ВРПП ОСОБА_5 , який уповноважив йог забирати неправомірну вигоду. Поліцейський ОСОБА_1 також повідомні. що з усіх питань, пов`язаних із роботою ВРПП, я можу звертатися особисто до нього та до начальника ВРПП Шпаковського Д.С.

У свою чергу, усвідомивши неправомірність дій поліцейських ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , 17.08.2021 ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до уповноважених правоохоронних органів і всі подальші дії відбувалися під їх контролем.

13.09.2021 ОСОБА_2 зателефонував поліцейський ОСОБА_5 та повідомив про те, що з нею зв`яжеться по телефону ОСОБА_1 , який домовиться про місце передачі раніше обумовлених грошових коштів.

Зустріч із поліцейським ОСОБА_1 відбулася у робочому кабінеті ОСОБА_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Під час зазначеною зустрічі вона передала поліцейському ОСОБА_1 раніше обумовлені грошові кошти у сумі 10 000 гривень.

07.10.2021 ОСОБА_2 перебувала у своїх справах у Жовтневому районному суді міста Кривого Рогу, що розташований за адресою: вул. Невська, 3. їй через мобільний додаток «WhatsApp» зателефонував поліцейський ОСОБА_1 та повідомив, що він перебуває біля будівлі суду у власному автомобілі марки «Опель» та чекає мене для отримання раніше обумовлених грошових коштів. Приблизно об 11:00 вона вийшла з адміністративної будівлі суду та в салоні вищевказаного автомобіля передала поліцейському ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 гривень.

03.11.2021через мобільний додаток «WhatsApp» ОСОБА_2 зателефонував поліцейський ОСОБА_1 та призначив наступну зустріч для передачі раніше обумовлених грошових коштів біля адміністративної будівлі Криворізького РУП, що розташована по вул. Каховська, 36 в м. Кривий Ріг. Прибувши на місце приблизно о 10.15 год., вона побачила, як до цієї адміністративної будівлі під`їхав раніше вказаний автомобіль марки «Опель», темно-синього кольору, за кермом якого знаходився поліцейський ОСОБА_1 . ОСОБА_2 сіла на переднє пасажирське сидіння автомобіля та за вказівкою останнього поклала в карман передньої пасажирської двері раніше обумовлені грошові кошти у сумі 10 000 гривень, як щомісячний платіж за не перешкоджання підприємницькій діяльності ФГ «Грано», не перешкоджання вантажним перевезенням транспортом, що належить ФГ «Грано» чи ним орендується для вантажних перевезень сільськогосподарської продукції та не складання адміністративних матеріалів за можливі порушення ПДР їх водіями. Крім цього, ОСОБА_2 передала поліцейському ОСОБА_1 копії трьох паспортів цивільних осіб, які він обіцяв перевірити за базами ІПНП.

Надалі ОСОБА_2 вийшла із салону автомобіля, а поліцейського ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів.»

З огляду на такі встановлені під час службового розслідування обставини колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем вчинені дії проти інтересів служби, які суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього як до носія влади.

При цьому зазначений дисциплінарний проступок є відмінним від діяння, яке є предметом кримінального провадження та за яке позивачу вручено підозру за ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України і не залежить від встановлених та доведених під час кримінального провадження обставин.

Так, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.

Колегія суддів ще раз підкреслює, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи поліцейського надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

Поліцейські зобов`язані дотримуватись Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 року № 1179, з метою дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постановах від 17 серпня 2019 року у справі № 806/2555/17, 18 грудня 2019 року № 813/3279/17, Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Позивачем не спростовані встановлені відповідачем обставини допущення порушення ним приписів Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, що свідчить про підрив авторитету органів Національної поліції, оскільки позивач допустив позапроцесуальне спілкування зі сторонньою особою, яка для запобігання неправомірних дій з боку працівників поліції вимушена була звернутися до інших правоохоронних органів для припинення таких дій та притягнення поліцейських до відповідальності, що безумовно підірвало авторитет та довіру до Національної поліції України.

Крім того, як зазначалось вище, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності також за відсутність контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, не проведення роботи щодо вивчення факторів та умов, що впливають на ставлення поліцейських до виконання службових обов`язків, не здійснення аналізу стану оперативної обстановки на території обслуговування, не розроблені маршрутів патрулювань нарядів ВРПП, що несуть службу позмінно, відсутністю контролю за здачею і отриманням нарядами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, підтриманням їх у справному стані.

Скоєння позивачем зазначеного дисциплінарного проступку підтверджується тим, що 26.09.2021 поліцейським Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області Савоськом С.І., який є безпосереднім підлеглим позивача, без наявності підстав, передбачених статтею 35 Закону № 50, був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_7 , про причини зупинки позивач належним чином водія не поінформував, відеореєстратор позивачем всупереч пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 не використовувався у зв`язку з несправністю, адміністративні матеріали про порушення Правил дорожнього руху відносно ОСОБА_7 не складалися, без будь-яких підстав ОСОБА_7 був запрошений позивачем та ОСОБА_8 , який також є безпосереднім підлеглим позивача, до їх службового автомобіля, в якому відбулися події, які в подальшому стали підставою для притягнення зазначених осіб до кримінальної відповідальності.

Зазначені обставини, які відображені в матеріалах службового розслідування, також знайшли своє підтвердження під час розгляду справи № 160/3360/22 за позовом ОСОБА_9 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування наказів про звільнення та поновлення на посаді.

При цьому за поясненнями ОСОБА_9 відеореєстратори знаходились у несправному стані більше півроку, проте керівництво не приймало жодних заходів для виправлення цієї ситуації.

Таким чином, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що під час службового розслідування встановлено вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став зазначений вище дисциплінарний проступок, що свідчить про порушення позивачем службової дисципліни, його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам служби, компрометують звання поліцейського.

Відтак, саме за скоєння дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Апеляційний суд вважає, що дії відповідача при проведенні службового розслідування та винесенні оскаржуваного наказу є правомірними, оскільки вчиненні на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апелянта щодо протиправності застосування до нього дисциплінарного стягнення у зв`язку з відсутністю у нього посадової інструкції є безпідставними, оскільки обов`язки позивача як поліцейського чітко визначені Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом та Правилами етичної поведінки поліцейських, які позивачем порушені.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, які знайшли своє підтвердження підчас розгляду справи в суді, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до позивача за скоєння дисциплінарного проступку стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке є співмірним вчиненому дисциплінарному проступку.

Враховуючи встановлений факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, суд першої інстанції дійшов висновку обґрунтованого висновку про правомірність спірних наказів та відмову в позові в цій частині.

Вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служб в поліції, а тому також задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення компенсації за невикористані відпустки попередніх років колегія суддів зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку про застосування при вирішенні спору у цій справі приписів КЗпП України та Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Верховний Суд у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 у справі № 160/10875/19 зауважив, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР. Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, якими передбачено, що поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Одночасно, не передбачене позбавлення поліцейського права на відпустку, яку він уже отримав в попередньому календарному році. При цьому, за бажанням поліцейського, він може використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), не використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Водночас у цій справі Верховний суд у складі суддів судової палати відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18 та № 825/1038/16, в яких судом норми матеріального права застосовувались таким чином, як зазначає відповідач.

Заперечення стосовно розрахунку суми компенсації, здійсненого судом першої інстанції в рішенні, сторонами в апеляційних скаргах не зазначались, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що рішення в цій частині також прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів позивача щодо його звільнення під час тимчасової непрацездатності і перебування на лікарняному колегія суддів зазначає таке.

Судом першої інстанції в цій частині здійснено висновок, що чинне законодавство України не забороняє звільнення особи із служби у органах поліції під час перебування особи на лікарняному, оскільки згідно з вимогами ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Відповідно ж до статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Отже, застосування дисциплінарного стягнення і його виконання (реалізація) здійснюються різними наказами. При цьому, за змістом наведених норм права застосування дисциплінарного стягнення під час перебування особи на лікарняному дозволяється, проте реалізація дисциплінарного стягнення здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу, про що імперативно зазначено у ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту.

У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано наказом від 05.01.2022 № 14к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП», а реалізовано наказом від 05.03.2022 № 249 о/с «По особовому складу».

Водночас відповідно до наданих суду відомостей і листків непрацездатності позивач знаходився на лікарняному з 28.02.2022 по 11.03.2022, що свідчить про реалізацію дисциплінарного стягнення під час його тимчасової непрацездатності і суперечить положенням ч. 4 ст. 22 Дисциплінарного статуту.

Оскільки останнім днем лікарняного було 11.03.2022, то дисциплінарне стягнення до позивача могло бути реалізовано з 12.03.2022, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний внести відповідні зміни до наказу від 05.03.2022 № 249 о/с «По особовому складу», зазначивши в ньому належну дату звільнення позивача.

ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову, проте суд не звернув увагу на звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності, що має наслідком зміну дати звільнення, якою необхідно зазначити наступний день після закінчення лікарняного, тобто 12 березня 2022 року.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з доповненням абзацом про зобов`язання відповідача змінити дату звільнення позивача.

В іншій частині рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Оскільки справа відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України відноситься до категорії незначних, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повний текст постанови складений 10 березня 2023 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року в адміністративній справі № 160/8553/22 змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення новим абзацем такого змісту:

«Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області внести зміни до наказу від 5 березня 2022 року № 249 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 5 березня 2022 року на 12 березня 2022 року».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідачС.Ю. Чумак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко