СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Харків Справа № 921/82/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Митник У.М.

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (вх.№1296Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2022

у справі №921/82/22 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення підписано 11.10.2022)

за позовом Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя звернувся до Господарського суду Тернопільскої області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" 362.295,50 грн збитків, 9.191,13 грн штрафу, 12.715,87 грн пені та 5.763,04 грн судового збору.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.02.2022 передано матеріали позовної заяви (справу №921/82/22) на розгляд Господарського суду Харківської області за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 у справі №921/82/22 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду є необгрунтованим та невмотивованим, оскільки висновки суду базуються на неповному з`ясуванні обставин справи, які складають предмет доказування, а також рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Витребувано матеріали справи №921/82/22 з Господарського суду Харківської області.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду; запроваджено з 01.04.2022 роботу суду у віддаленому режимі; рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua; забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №921/82/22.

03.01.2023 через систему Електронний суд до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Газенергопроект" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№31), в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області залишити без змін. Крім того, відповідач просив розглядати справу без його участі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 призначено розгляд справи №921/82/22 на 06.03.2023, явку представників сторін визнано необов`язковою.

Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 30.01.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 02.02.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2023 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням суду першої інстанції встановлено наступні обставини:

- 15.12.2020 між Тернопільським НТУ імені Івана Пулюя (споживач по договору, позивач по справі) та ТОВ "Газенергопроект" (постачальник по договору, відповідач по справі) укладено договір №272 про закупівлю (постачання) природного газу, за умовами якого постачальник зобов`язався у січні-грудні 2021 року поставити споживачеві природний газ (газ, товар) належної якості в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Іншими умовами договору визначено:

- передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання визначається сторонами в додатку №1 до договору. ЕІС - код точки/точок комерційного обліку споживача, по яких буде здійснюватися постачання природного газу постачальником визначається сторонами в додатку №1 до договору (п. 1.3);

- ціна за 1000 куб. м. природного газу складає 3800,00 грн, у тому числі вартість послуг транспортування природного газу для точки виходу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз". Податок на додану вартість - 20% - 760,00 грн. Всього до сплати за 1000 куб. м. - 4.560,00 грн, з ПДВ. Загальна ціна договору складає 1.641.600,00 грн (п. 4.1);

- постачальник зобов`язаний: забезпечити відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у власному Реєстрі споживачів на інформаційній платформі оператора ГТС за умови дотримання споживачем договору; повідомити споживачу про намір внесення змін до договору в частині умов постачання до початку дії таких змін та гарантування права споживача на дострокове розірвання договору постачання, якщо нові умови постачання є для нього неприйнятними; у випадку ініціювання виключення споживача із реєстру споживачів постачальника своєчасно (одночасно з наданням повідомлення оператору ГТС відповідно до вимог ГТС) повідомляти споживача про вчинення таких дій (п.5.2.3, п.5.2.8, п. 5.2.14 );

- постачальник має право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу у разі: проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором; розірвання договору; відмови від підписання акту приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування (п. 8.2);

- за необхідності здійснення заходів з обмеження або припинення газопостачання споживачу постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби до дати такого припинення повідомлення (з позначкою вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об`єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.07.2009 №338, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.07.2009 за №703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли Споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу (п. 8.3);

- договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2021 до 31.12.2021 (п.11.1).

- додатки до договору є невід`ємними частинами договору (п. 11.8).

Так, у додатку №1 до договору зазначений перелік комерційних вузлів обліку газу та газопоспоживаючого обладнання, до яких віднесено споживачів з місцезнаходженням: вул. Руська, 56, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2шт.; вул. Білогірська, 50, з кількістю газоспоживаючого обладнання 8 шт.; вул. Текстильна, 28, з кількістю газоспоживаючого обладнання 4 шт.; вул. Микулинецька, 46, з кількістю газоспоживаючого обладнання 4 шт.; вул. Лук`яновича, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2 шт.; вул. Білогірська, 50, з кількістю газоспоживаючого обладнання 2 шт.; вул. Гоголя, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 1 шт.; вул. Гоголя, 8, з кількістю газоспоживаючого обладнання 1 шт.

Крім того, сторонами було підписано низку додаткових угод до спірного договору, зокрема:

- додаткову угоду №10 від 30.09.2021, відповідно до якої відповідач повинен був поставити у період жовтень-листопад 2021 року 45,57588 тис.куб.м. природного газу.

- додаткову угоду №11 від 23.12.2021, відповідно до якої сторони погодили постачання природного газу в обсязі 241462 м.куб. (тобто зменшили обсяг природного газу).

Договір та додаткові угоди до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.

За твердженнями позивача, у жовтні 2021 на його адресу надійшло повідомлення ПрАТ «Тернопільміськгаз» про припинення (обмеження) газопостачання з пропозицією самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання у зв`язку з відсутністю ліміту газу на інформаційній платформі. При цьому, Університет зазначає, що відповідач з 01.10.2021 не здійснював поставку природного газу позивачу, чим порушив умови договору та приписи Правил постачання природного газу.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачем було укладено:

- 22.12.2021 типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" №244 з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», яким було поставлено позивачу природного газу в жовтні 2021 12,65700 тис.куб.м., у листопаді 2021 -14,90000 тис. куб.м, всього в об`ємі 27,557 тис. куб.м. за ціною 16.800,00 грн за 1000 куб.м, на загальну суму 462.957,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №15960 від 31.10.2021, №22374 від 30.11.2021 (арк. спр. 35-38).

- 21.11.2021 договір №18-1224/21-БО-Т з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», яким було поставлено позивачу природний газ в об`ємі 18,01888 тис. куб.м. за ціною 16.554,00 грн за 1000 куб.м., на загальну суму 298.284,54 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, від 31.12.2021(арк. спр. 41-43).

Порушення відповідачем вимог Правил постачання природного газу призвело до заподіяння позивачу збитків у розмірі 362.295,50 грн у вигляді різниці вартості недовідпущеного відповідачем (постачальником) природного газу та вартістю поставленого позивачу природного газу іншими постачальниками в ІV кварталі 2021, згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Додатково позивач нарахував до стягнення з відповідача 12.715,87 грн пені та 9191,33 грн штрафу за прострочення строків виконання зобов`язання на підставі ст. 231 ГК України.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем належними доказами не підтверджено відключення останнього від системи газопостачання. Крім того відповідач вказує на те, що нормами чинного законодавства не передбачено відшкодування останнім різниці вартості недовідпущеного відповідачем (постачальником) природного газу та вартістю поставленого позивачу природного газу іншими постачальниками. Також відповідач вказує, що розрахунок збитків позивача є невірним та не відповідає ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Господарський суд відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів об`ємів поставленого відповідачем газу за 2021 рік (акти, що підтверджують фактичний обсяг спожитого газу з січня по грудень), та укладенням додаткової угоди №11 споживач підтвердив відсутність претензій до відповідача щодо вартості та об`єму поставленого газу (станом на момент підписання додаткової угод - 23.12.2021 року, в той час, як ліміти газу були визначені саме по листопад.2021 року включно). позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема позивачем не надано доказів фактичного об`єму спожитого природного газу. за договором, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити який фактичний об`єм газу було поставлено відповідачем протягом строку дії договору: з січня по грудень 2021 року та чи мала місце недопоставка відповідачем газу для стягнення відповідної різниці у вигляді збитків, а також приймаючи до уваги укладення сторонами додатковою угоди №11 до договору, якою позивач підтвердив поставку відповідачем газу та відсутність претензій щодо об`єму та вартості поставленого газу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 362.295,50 грн. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази фактично спожитого об`єму природного газу споживачем, що виключає, можливість визначення судом чи мала місце недопоставка газу для стягнення різниці між недопоставленим об`ємом газу відповідачем та вартістю газу у інших постачальників у вигляді збитків, в той час, як вимоги про стягнення неустойки є похідними від основної вимоги, в задоволенні якої було відмовлено судом, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 12.715,57 грн. та штрафу в сумі 9.191,13 грн.

Розглянувши вказане рішення на предмет правильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч.2 ст.224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частинами 1, 2 ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

У разі відсутності хоча б одного із вказаних елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Таким чином, в даному випадку при розгляді даної справи суду слід дослідити наявність всіх елементів цивільного правопорушення, для настання такого виду відповідальності, як збитки.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідач порушив умови договору №272 від 15.12.2020 про закупівлю (постачання) природного газу (далі по тексту Договір) та припинив газопостачання з 01.10.2021, що спричинило необхідність укладення позивачем договорів з іншими постачальниками природного «газу та відповідно наявність збитків, які складають із різниці не відпущеного відповідачем газу та вартістю газу у інших постачальників за період з жовтня по грудень 2021 року.

Відносини, які склалися між сторонами по справі регулюються Правилами постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг за від 30.09.2015 за №2496, умови яких підлягають врахуванню при вирішенні даного спору, Кодексом Газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 .

11.10.2021 позивач отримав від ПрАТ «Тернопільміськгаз» письмове повідомлення №361 від 01.10.2021 (вх.№1/28-1327) про припинення (обмеження) газопостачання, в якому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687 «Про затвердження Порядку пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення)», Правил постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП 30.09.2015 №2496, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1382/27827 , у зв`язку з відсутністю ліміту газу на інформаційній платформі, в якому пропонувалось споживачу (позивачу) у термін до 12:00 години 13.10.2021 року самостійно відключити від газових мереж газоспоживання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання котелень та паливних. Також за змістом вказаного повідомлення споживача (позивача) було повідомлено про те, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу споживачу (позивачу) буде припинено (обмежено) в примусовому порядку.

Позивач вказує на те, що через відсутність ліміту газу на інформаційній платформі, з жовтня 2021 року йому не було здійснено розподіл газу оператором ГРМ.

В подальшому, між сторонами по справі мало місце листування з приводу визначення номінації газу (листи-звернення позивача 07.10.2021, 11.10.2021 та 28.10.2021 та відповіді підприємства відповідача від 12.10.2021, 29.10.2021), з приводу чого відповідачем повідомлено, що підтвердження номінації покладено на оператора газорозподільної системи, тож відповідач не має можливості підтвердити номінації газу.

Споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період (п.1 гл. 5 Кодексу ГРС ).

Підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу за відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГРС (п. 4 гл.1 р.І Кодексу ГРС).

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу. Постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу (п.2, п.9 розділу ІІ Правил №2496 ).

В даному випадку сторони домовились, що договірні обсяги газу на січень-грудень 2021 року 360.000,00 тис.м.куб (п.3.1), при цьому сторони погодили обсяг поставки газу за кожен місяць (додаток №2).

Відповідно до додаткової угоди №10 від 30.09.2021 сторонами зменшено обсяги поставки газу до 286,62388 тис.м.куб., тож станом на грудень 2021 року обсяги поставки газу становлять 0.

Відповідно до додаткової угоди №11 від 23.12.2021 сторонами знову зменшено обсяги поставки газу до 241462 м.куб. При чому, п.3 сторони визначили, що споживач підписанням цієї додаткової угоди підтверджує відсутність будь-яких претензій до постачальника щодо обсягу та вартості природного газу, поставленого постачальником протягом строку дії договору.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сторонами було погоджено ліміти газу, як у додатку до самого договору, так і у додатковій угоді до нього (до листопада 2021 року включно) і підписанням додаткової угоди №11 позивач підтвердив відсутність претензій до відповідача щодо обсягів та ціни поставки газу станом на 23.12.2021, тобто дати підписання зазначеної додаткової угоди.

Докази обсягів спожитого позивачем газу за період з січня 2021 року листопад 2021 року та докази визнання недійсною зазначеної додаткової угоди, якою фактично було зменшено обсяг поставленого газу за договором до 241462 м.куб.м., в матеріалах справи відсутні.

У статтях 6, 627 ЦК України визначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Враховуючи, що положення додаткової угоди №11 до договору від 23.12.2021 погоджені сторонами, а також відсутність в матеріалах справи доказів здійснення тиску на позивача з приводу укладення зазначеної додаткової угоди до договору, колегія суддів зазначає, що сторонами дотримано принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві, і таке (спірне) трактування договору не суперечить актам цивільного законодавства, що свідчить про те, що споживач станом на грудень 2021 року підтвердив поставку газу в узгоджених обсягах та з відсутністю претензій до постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (п.3 Правил №2496).

Місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (п.5 гл.1 р.І Кодексу ГТС).

По об`єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу (п.3 гл.5 р.VI Кодексу ГРС).

Отже, з урахуванням наведених приписів Кодексу ГРС, постачальник мав право зареєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді лише за наявності погоджених лімітів поставки газу зі споживачем.

Та з огляду на підписання позивачем додаткової угоди №11, він фактично підтвердив поставку відповідачем газу у визначених об`ємах, і у разі необхідності додаткових лімітів поставки газу, - мав звернутись до постачальника газу із заявкою на встановлення місячної номінації, проте докази подання відповідної заявки позивачем відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Також в спірному договорі сторони погодили, що саме на споживача покладено обов`язок надавати постачальнику дані про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу, зокрема у наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 3.9.1);

- на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акти приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 3.9.2);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п.3.9.3).

Проте, в матеріалах справи відсутні акти про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу позивачем з відповідачем, що можливості визначити об`єм спожитого позивачем газу за період поставки газу за договором та відповідно розмір недопоставленого відповідачем газу.

В пункту 10 Розділу II Правил №2496 визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Підсумовуючи вищенаведене та беручи до уваги умови договору і приписи Правил №2496 саме на споживача покладено обов`язок самостійно контролювати обсяги власного газоспоживання з метою недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу та зазначати відповідні данні в актах фактично спожитого газу, а також можливість постачальника обмежити газопостачання в разі перевищення відповідних лімітів.

Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено усіх елементів складу цивільного правопорушення, що обумовило цілком обгрунтовану відмову в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 362.295,50 грн з якою погоджується колегія суддів, а саме:

- не надано доказів об`єму спожитого газу за період з січня по листопад 2021 року у вигляді актів, що підтверджують фактичний обсяг спожитого газу з січня по грудень, у зв`язку з чим відсутня можливість встановити який фактичний об`єм газу було поставлено відповідачем протягом строку дії договору з січня по грудень 2021 року та чи мала місце недопоставка відповідачем газу для стягнення відповідної різниці у вигляді збитків, що виключає можливість встановити елемент протиправної поведінки відповідача;

- укладенням додаткової угоди №11 споживач підтвердив відсутність претензій до відповідача щодо вартості та об`єму поставленого газу (станом на момент підписання додаткової угод - 23.12.2021 року, в той час, як ліміти газу були визначені саме по листопад 2021 року включно), що виключає наявність вини відповідача.

Щодо нарахованих позивачем пені в сумі 12715,87 грн та штрафу в сумі 9191,13 грн з посиланням п.6.4.3 договору та ч.2 ст. 231 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині з огляду на відмову у стягенні з підприємства відповідача суми збитків, в той час, як вимоги про стягнення неустойки є похідними від основної вимоги.

Стосовно доводів апеляційної скарги, на які посилається позивач, то колегія суддів не може прийняти їх до уваги з огляду наступне.

Щодо посилання апелянта на письмове повідомлення №361 від 01.10.2021 про припинення (обмеження) газопостачання ПрАТ «Тернопільміськгаз», то воно не може вважатись належним доказом факту припинення постачання природного газу позивачу в розумінні закону, оскільки процедуру припинення (обмеження) газопостачання підприємствам - споживачам природного газу у разі відсутності у споживачів ліміту природного газу, який виділяється постачальником згідно з договором на постачання споживачу природного газу, визначено Порядком пооб`єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам (крім населення), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 №1687.

Так, газопостачання може бути припинено (обмежено) споживачем або газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам.

Газодобувне, газорозподільне, газотранспортне підприємство з власної ініціативи у разі порушення споживачем строку розрахунків за спожитий природний газ (коли зазначене підприємство є його постачальником) або за надані послуги з його транспортування припиняє або обмежує газопостачання, а у випадку відсутності у споживача ліміту природного газу припиняє газопостачання згідно з умовами договору на транспортування газу. В іншому разі припинення (обмеження) газопостачання здійснюється за дорученням постачальника на підставі укладеного з ним договору.

В даному випадку зі змісту позовної заяви вбачається, що припинено постачання природного газу позивачу (споживачу) з підстави не включення його постачальником (відповідачем) до власного Реєстру споживачів, проте така підстава для припинення постачання природного газу Порядком №1687 не передбачена. Крім того, відповідач, як постачальник, відповідного повідомлення для припинення постачання природного газу позивачу до ПрАТ «Тернопільміськгаз» не направляв, що не заперечується позивачем.

Припинення (обмеження) газопостачання здійснюється самостійно працівниками споживача, які обслуговують газопроводи чи газоспоживне обладнання, у присутності посадової особи уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, яка здійснює опломбування та складає акт за встановленою Міненерго формою. У разі відмови споживача у припиненні (обмеженні) газопостачання або самовільного його відновлення здійснюється примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного: (зварного) від`єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерго формою (п.п. 8, 9 Порядку №1687).

Таким чином, припинення газопостачання повинно бути належним чином підтверджено актами за встановленою формою, тож твердження позивача про припинення постачання природного газу відповідачем - є хибним, грунтується на його припущеннях, яке підтверджується лише повідомленням ПрАТ «Тернопільміськгаз» але, при цьому, належних доказів про припинення/відновлення газопостачання позивач до суду не надав. Повідомлення ТОВ «Газенергопроект» про припинення газопостачання споживачу (позивачу) та акти за встановленою формою в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання апелянта на невірне трактування судом першої інстанції умов додаткових угод до спірного договору слід зазначити, що у відповідача був відсутній обов`язок здійснювати поставку природного газу позивачу в ІV кварталі 2021, що підтверджується саме цими додатковими угодами №10 від 30.09.2021 та №11 від 23.12.2021 до договору, які є чинними. Позивач в порушення приписів Правил №2496 та умов договору, не звернувся до відповідача, як постачальника, із заявкою на встановлення місячної (додаткової) номінації, отже, не узгодив з відповідачем обсяги поставки природного газу на спірний період.

Виконання умов договору в частині узгоджених сторонами обсягів поставки в розмірі 241.462 м.куб. підтверджується актами приймання-передачі природного газу до договору, які додані скаржником до апеляційної скарги, що свідчить про виконання відповідачем своїх зобов`язань, передбачені умовами договору (із змінами внесеними сторонами шляхом укладення додаткових угод №№10, 11).

Відповідач не мав можливості у подальшому здійснювати поставку природного газу позивачу із-за відсутності погодженого між сторонами обсягу (номінації) поставки природного газу. В той час, як у разі необхідності додаткових лімітів поставки природного газу, позивач мав право звернутись до відповідача (постачальника) із заявкою на встановлення місячної (додаткової) номінації але позивач цим правом не скористався, проте докази звернення із заявкою на додаткову номінацію в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання позивача на матеріально-правової вимоги про стягнення збитків, які складають із різниці невідпущеного відповідачем газу та вартістю газу у інших постачальників за період з жовтня по грудень 2021 року, то вони також є безпідставними. В обгрунтування своєї вимоги апелянт посилається на те, що відповідач припинив газопостачання позивачу з 01.10.2021, що спричинило необхідність укладення позивачем договорів з іншими постачальниками природного газу та відповідно наявність: збитків, які складають із різниці не відпущеного відповідачем газу та вартістю газу у інших постачальників за період з жовтня по грудень 2021 року. Але, як вже було досліджено, це не відповідає дійсним обставинам справи та не передбачено такий вид відповідальності законом.

Як вбачається з наданих позивачем доказів до суду, на адресу відповідача було скеровано лише претензію №84 від 31.12.2021, в якій позивач, посилаючись на укладені договори постачання з іншими постачальниками, п. 6.4.3 договору №272 вимагав від відповідача відшкодувати завдані збитки у вигляді різниці вартості недовідпущеного відповідачем (постачальником) природного газу та вартістю поставленого позивачу природного газу іншими постачальниками в ІV кварталі 2021, та на підставі ст.231 ГК України за порушення строків виконання зобов`язання, вимагав від відповідача сплатити штраф і пеню.

Таким чином, споживачем (позивачем) не було дотримано встановленої Правилами №2496 процедури (порядку) відшкодування збитків, зокрема, щодо складення та направлення постачальнику (відповідачу) акту-претензії, з зазначенням підстав та розміру нарахованих збитків.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному господарському суді.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та указів №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 18.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, - оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням та продовженням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд апеляційної інстанції був вимушений вийти за межі строку розгляду апеляційної скарги, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 у справі №921/82/22 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 06.03.2022 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 16.03.2023

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка