ОСОБА_1 займала виборну та строкову посаду, а тому мала усвідомлювати наслідки формуванням нового складу виконавчого комітету у результаті проведення місцевих виборів.

Стаття 51 Закону №280/97-ВР має на меті правове врегулювання відносин пов`язаних з формуванням виконкому ради та припинення повноважень членів такого виконкому, серед яких в обов`язковому порядку є особи, які займають виборні посади, які затверджуються відповідною радою.

Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП, про який зазначає позивачка як підставу для виплати вихідної допомоги, урегульовані питання розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Статтею 41 КЗпП України унормовано додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Так, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування позивачкою в судовому порядку не оскаржувалось, що свідчить про її пасивність щодо захисту порушеного права (а.с.198-204).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана позивачкою до Кропивницького апеляційного суду 03 жовтня 2022 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року витребувано з суду першої інстанції матеріали даної цивільної справи.

13 жовтня 2022 року ухвалою суду справу за позовом ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди повернуто до Маловисківського районного суду Кіровоградської області для усунення недоліків у оформленні матеріалів справи.

09 листопада 2022 року з підстав, зазначених в ухвалі суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків.

Оскільки недоліки апеляційної скарги позивачкою усунуто у встановлений судом строк, ухвалою суду від 09 грудня 2022 року відкрито провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву.

21 грудня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 02 лютого 2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

02 лютого 2023 року у зв`язку з відпусткою головуючого судді у даній справі слухання справи не відбулось (а.с.212). Розгляд справи відкладено на 01 березня 2023 року.

У відповідності до вимог процесуального закону учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 215-217).

Обставини, встановлені судами

У трудовій книжці ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) записані наступні відомості про трудову діяльність у Смолінській селищній раді:

запис № 25 від 9.11.2017 року призначена на посаду керуючого справами виконавчого комітету Смолінської селищної ради. Збережено 11 ранг шостої категорії посад посадової особи місцевого самоврядування, підстава - рішення сесії від 9.11.2017 року № 4;

запис № 26 від 27.11.2020 року повноваження припинено у зв`язку із закінченням строку повноважень виконавчого комітету Смолінської селищної ради, ч.1 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", підстава рішення Смолінської селищної ради № 4 від 27.11.2020 року (а.с. 10-20).

Відповідно до пункту 2 рішення Смолінської селищної ради від 27.11.2020 року № 4 припинено повноваження керуючого справами виконавчого комітету Смолінської селищної ради Нехайчук Ольги Олександрівни (а.с. 21).

Рішення органу місцевого самоврядування на час розгляду справи є чинним.

Відповідно до інформації, яка міститься у розрахункових листах позивачки ОСОБА_3 , у січні 2020 року нараховано грошові кошти в сумі 37725,87 грн, у лютому 2020 року - 75486 грн (а.с. 23, 24).

5 червня 2020 року селищним головою ухвалено розпорядження № 50-в, відповідно до якого ОСОБА_1 , керуючій справами виконавчого комітету Смолінської селищної ради, надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку з 21.06.2020 року (а.с. 25).

Відповідно до протоколу № 1 від 27.11.2020 року засідання першої сесії Смолінської селищної ради восьмого скликання ухвалено наступні рішення:

№ 1 про результати виборів депутатів Смолінської селищної ради та Смолінського селищного голови та визнання їх повноважень;

№ 4 про припинення повноважень заступника Смолінського селищного голови, керуючого справами виконавчого комітету Смолінської селищної ради та секретаря виконавчого комітету Хмелівської сільської ради;

№ 13 про затвердження кількісного складу виконавчого комітету Смолінської селищної ради (а.с. 47-58, 70-75).

Згідно довідки про доходи, виданої Смолінською селищною радою, за період з 1.01.2019 року по 31.12.2019 року позивачці ОСОБА_1 нарахована загальна сума доходу 199526,76 грн (а.с. 115).

Позиція учасників справи під час апеляційного розгляду

У судовому засіданні 01 березня 2023 року ОСОБА_1 підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні. Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступного.

Мотиви апеляційного розгляду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 1 - 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 проходила службу в органах місцевого самоврядування на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області з 9 листопада 2017 року по 27 листопада 2020 року.

Спір нею порушений через підставу для виплати вихідної допомоги при звільненні, тому просила стягнути із Смолінської сільської ради вихідну допомогу у розмірі 679 206 грн та 100000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

У справі, що переглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в ораганах місцевого самоврядування».

У Законі зазначено, що посадова особамісцевого самоврядування-особа,яка працюєв органахмісцевого самоврядування,має відповідніпосадові повноваженняу здійсненніорганізаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчихфункцій іотримує заробітнуплату зарахунок місцевогобюджету;

Служба ворганах місцевогосамоврядування -це професійна,на постійнійоснові діяльністьгромадян України,які займаютьпосади ворганах місцевогосамоврядування,що спрямованана реалізаціютериторіальною громадоюсвого правана місцевесамоврядування таокремих повноваженьорганів виконавчоївлади,наданих законом. Посадовоюособою місцевогосамоврядування єособа,яка працюєв органахмісцевого самоврядування,має відповідніпосадові повноваженнящодо здійсненняорганізаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчихфункцій іотримує заробітнуплату зарахунок місцевогобюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Порядок зайняттяпосади,звільнення зпосади таприпинення повноважень регулюється ст.50,51Закону №280/97-ВР.

Отже, між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності невиплати позивачці, як посадовій особі органу місцевого самоврядування, повноваження якої були припинені, вихідної допомоги.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції, зробив в порушення процесуального законодавства розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, зважаючи на приписи частини 1статті 255 ЦПК, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню із закриттям провадження у цивільній справі

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд роз`яснює позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд також роз`ясніє позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377,381,382,383,384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П ОС ТА НО ВИ В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди - закрити.

Роз`яснити позивачу, що її позов належить розгляду за правилами адміністративного судочинства, а також наявність права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченомуст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді А.М. Головань

О.Л. Дуковський