ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 183/2118/22

провадження № 51-2084км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року визнано неможливість розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в установленому Кримінально процесуальним кодексом України порядку, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що поза увагою апеляційного суду залишилось те, що місцевим судом постановлено рішення, яке не передбачено КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Обвинувачений та його захисник заперечували проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Частиною 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року визнано неможливим розгляд судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в установленому Кримінально процесуальним кодексом України порядку, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року та задовольнити його клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .

Своє рішення суд мотивував тим, що ст. 392 КПК не передбачає окремого оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року визнано неконституційним положення частини другої статті 392 лише щодо окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, тому підстав для відкриття провадження за апеляційною скаргою прокурора відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Як вбачається зі змісту ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2022 року, місцевий суд мотивував своє рішення тим, що оскільки питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в установленому Кримінально процесуальним кодексом України порядку за участі прокурора, захисника в режимі відеоконференції неможливо розглянути судом з технічних причин, тому клопотання прокурора до задоволення не підлягає. При цьому по суті клопотання прокурора місцевий суд не розглядав.

Таким чином суд першої інстанції постановив рішення, яке не передбачено КПК.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 травня 2018 року (провадження № 13-16сво18 та № 13-19кс18), відповідно до яких, під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів суди апеляційної інстанції повинні діяти з урахуванням судової практики Верховного Суду України, а саме постанови від 12 жовтня 2017 року, в якій зазначено, що апеляційні суди зобов`язані перевіряти законність ухвал, не передбачених кримінальними процесуальними нормами. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 вказаного Кодексу, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК.

За таких обставин, з урахуванням положень пунктів 1, 2, 17 ч. 1 ст. 7 КПК, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в цьому разі мав би виходити з того, що ухвала суду про визнання неможливим розгляд судом питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 в установленому Кримінально процесуальним кодексом України порядку та залишення клопотання прокурора без задоволенняпідлягає апеляційному оскарженню.

Таким чином, суддею апеляційного суду було допущено таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК слід визнати істотним, оскільки воно перешкодило суду належним чином забезпечити права і законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3