КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 року м. Київ№ 320/6652/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:

визнати протиправними та скасувати рішення від 03.02.2022 про відмову у переведенні на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону Україну "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

зобов"язати зарахувати до стажу державної служби:

період проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 30.10.1977 по 11.12.1979 (2 роки 1 місяць 11 днів);

періоди роботи на посадах кореспондента відділу сільського господарства виконуючого обов"язки редактора редакції, завідуючого відділу партійного життя і заступника редактора Переяслав-Хмельницької міськрайгазети "Комуністична партія" з 01.08.1985 по 31.01.1993 (07 років 5 місяців 5 днів), редактора газети "Вісник "Переяславщини" з 01.02.1993 по 28.04.2001 (8 років 2 місяці 27 днів);

зобов?язати перевести на пенсію державного службовця, починаючи з 01.02.2022 (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 та здійснити нарахування й виплату з 01.02.2022 пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 23.12.2021 року за № 35 та від 23.12.2021 № 36, виданих Державною екологічною інспекцією України, з урахуванням проведених виплат.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», однак відповідач протиправно відмовив, з підстав відсутності необхідного стажу чим порушив його законні права та інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

05.09.2022 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити.

15.09.2022 позивач подав відповідь на відзив відповідно до якої проти доводів пенсійного органу заперечив та просив суд адміністративний позов задовольнити

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Згідно записів трудової книжки позивач у період з 30.10.1977 по 11.12.1979 проходив військову службу в збройних силах срср (2 роки 01 місяць 11 днів), також у період з 01.08.1985 по 31.01.1993 працював на посаді редактора редакції Переяслав-Хмельницької міськрайгазети «Комуністична праця» (07 років 05 місяців 05 днів) та у період з 01.02.1993 по 28.04.2001 на посаді редактора газети «Вісник Переяславщини» (08 років 02 місяців 27 днів). Зазначені періоди не були враховані пенсійним органом з мотивів наведених у рішенні.

01.02.2022 позивач звернувся із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 03.02.2022.

Рішення мотивоване тим, що за даними трудової книжки, відсутній стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, Враховуючи зазначене, позивачу у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 01.02.2022 відмовлено, оскільки стажу державної служби недостатньо для вищезазначеного виду перерахунку.

Вважаючи дану відмову протиправною позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Із 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889), яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723).

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія за віком у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 889 та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 вік і страховий стаж.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Зі змісту наведених норм видно, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723 і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Відповідно п. 8 Прикінцевих положень Закону № 889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До набрання чинності Закону № 889, стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені.

Згідно п. 3 Порядок № 283 до стажу державної служби включається також стаж роботи журналіста в державних і комунальних засобах масової інформації, обчислений відповідно до Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 № 377.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 № 377 затверджено:

порядок оплати праці журналістів державних і комунальних засобів масової інформації;

перелік посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів апарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування;

порядок обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.1999 № 377 переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів апарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування, «Друковані засоби масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, обласні, Київська та Севастопольська міські ради», серед іншого визначено, що посада заступник відповідального секретаря, оглядач, кореспондент спеціальний, кореспондент власний та фотокореспондент відноситься до посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів аппарату відповідного органу державної влади та органу місцевого самоврядування зокрема: посада заступник відповідального секретаря - головний спеціаліст а посада фотокорреспондент - спеціаліст I і II категорії.

Згідно п. 1 Порядку обчислення стажу роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації та державних інформаційних агентств № 377 (далі - Порядок № 377), до стажу роботи, що дає право на встановлення щомісячної надбавки за вислугу років і призначення пенсій журналістам державних і комунальних засобів масової інформації, зараховується стаж роботи на посадах, зазначених у переліку, затвердженому цією постановою, а також на посадах журналістів державних інформаційних агентств, зазначених у додатку 1, а саме:

до 01.01.1990 - у засобах масової інформації, засновниками яких були партійні, комсомольські та профспілкові організації;

до 23.08.1991 - у засобах масової інформації, засновниками яких були органи державної влади колишньої УРСР та інших республік СРСР, а також органи державної влади та військові формування колишнього СРСР (додаток 2);

з 24.08.1991 - у засобах масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких є (були) органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 Порядку документами для визначення стажу роботи журналіста є трудова книжка та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи.

Якщо засновника (співзасновника) засобу масової інформації неможливо визначити за записами у трудовій книжці чи печаткою, що засвідчує ці записи, підставою для його визначення є довідка таких органів виконавчої влади та телерадіокомпаній.

Як зазначалось судом вище, згідно записів трудовій книжки, позивач у період з 01.08.1985 по 31.01.1993 працював на посаді редактора редакції Переяслав-Хмельницької міськрайгазети «Комуністична праця» (07 років 05 місяців 05 днів) та у період з 01.02.1993 по 28.04.2001 на посаді редактора газети «Вісник Переяславщини» (08 років 02 місяців 27 днів).

Відповідно наявної в матеріалах справи довідки від 23.06.2018 № 37, «Комуністична праця» та її правонаступник «Вісник Переяславщини» де працював позивач відносились до Переяслав Хмельницької міської ради та Районної Рад Київської області.

З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що редакції «Комуністична праця» та її правонаступник «Вісник Переяславщини», де в період була органом Переяслав Хмельницької міської ради та Районної Рад Київської області та ними заснована.

Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів.

Статтею 12 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», серед іншого визначено, що стаж роботи журналіста в державних та комунальних засобах масової інформації зараховується до стажу державної служби, а стаж державної служби зараховується до стажу роботи журналіста в державному або комунальному засобі масової інформації.

Відповідно до «Переліку посад журналістів державних і комунальних засобів масової інформації, які прирівнюються до посад керівних працівників, спеціалістів секретаріату (апарату) відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування» затвердженого Постановою № 377, посади кореспондента та заступника редактора на працював позивач відносяться до посад журналіста.

Отже, аналізуючи зазначене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 01.08.1985 по 31.01.1993 (07 років 05 місяців 05 днів) та з 01.02.1993 по 28.04.2001 (08 років 02 місяців 27 днів) підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо зарахування періоду з 30.10.1977 по 11.12.1979 де позивач проходив військову службу в збройних силах СРСР (2 роки 01 місяць 11 днів), суд зазначає наступне.

У ч. 1 ст. 2 Закону від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, як навчання на денному відділенні у вищому навчальному закладі позивача, так і служба у Збройних Силах колишнього СРСР, в Комітеті Держбезпеки колишного СРСР входить до стажу роботи позивача, у т.ч. і для обчислення стажу державної служби.

Як встановлено судом, відповідачем до стажу державної служби не зараховано вищезазначених періодів роботи позивача .

З матеріалів справи судом встановлено, що фактичною підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону № 889 є відсутність у нього права на перерахунок пенсії за Законом № 3723.

Суд не погоджується з позицією пенсійного органу, зазначаючи наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 (далі - Порядок № 622).

Відповідно до п. 2, 3 Порядку № 622 згідно з п. 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого п. 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889 не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ці обставини вказують на безпідставність доводів відповідача про те, що стаж роботи позивача не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Натомість судом встановлено неправомірність не зарахування періодів роботи до стажу державної служби, який дає право на перехід на пенсію за іншим законом, а саме Законом України «Про державну службу».

З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість відмови у перерахунку та переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723 згідно заяви від 24.12.2021.

Щодо позовних вимог виплачувати пенсію в розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 23.12.2021 року за № 35 та від 23.12.2021 № 36, виданих Державною екологічною інспекцією України, суд зазначає наступне.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття рішення вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст. 244 КАС України).

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії зазначив про не набуття позивачем необхідного стажу державної служби, що стало єдиною підставою для прийняття оскарженого рішення, тому спору щодо її виплати в розмірі 60 % від заробітку, зазначеного в довідках про складові заробітної плати від 23.12.2021 за № 35 та від 23.12.2021 № 36, виданих Державною екологічною інспекцією України, на час звернення позивача не існувало, відповідно, відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні призначення пенсії будуть порушені.

За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 984,80 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанціями № 8116-2762-1186-1188 від 28.07.2022 та № 4767-6643-3088-2032 від 28.07.2022.

Відтак у зв`язку із частковим задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.02.2022 про відмову у переведенні на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону Україну "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу державної служби:

період проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 30.10.1977 по 11.12.1979 (2 роки 1 місяць 11 днів);

періоди роботи на посадах кореспондента відділу сільського господарства виконуючого обов"язки редактора редакції, завідуючого відділу партійного життя і заступника редактора Переяслав-Хмельницької міськрайгазети "Комуністична партія" з 01.08.1985 по 31.01.1993 (07 років 5 місяців 5 днів), редактора газети "Вісник "Переяславщини" з 01.02.1993 по 28.04.2001 (8 років 2 місяці 27 днів).

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця, починаючи з 01.02.2022 (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723.

У задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у сумі 496,20 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) судовий збір у сумі 496,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.