ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8288/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2017 року № 0000541306 та № 0000551306.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 27 червня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року провадження у справі № 826/8288/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили судовим рішеннями Верховного Суду у справі №826/8287/17. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року провадження у справі поновлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків і зборів до бюджету платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Дана перевірка була оформлена актом №11014/26-51-13-06/ НОМЕР_1 від 26.12.2016 року.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, ст. 36 Податкового кодексу України, завищено витрати на придбання інвестиційного доходу у сумі 9 821 000,00 грн., які не підтверджені документально, що призвело до заниження оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 9 821 000,00 грн. та заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1 964 200,00 грн. та пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 1.6 пп. 10 р. ХХ Податкового кодексу України позивачем за 2015 рік не нараховано та не перераховано до бюджету військового збору у сумі 147 315,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.04.2017 року:

- №0000541306, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання разом з штрафними санкціями за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 2 455 250,00 грн.

-№0000551306, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 184 143,75 грн.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, колегією суддів встановлено, що 20 квітня 2015 року між ОСОБА_1 (покупець) та ПАТ «ЗНВКІФ «Мігліор» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ- 150420/1, згідно умов якого продавець передає у власність покупця цінні папери, а саме: акції прості бездокументарні іменні в кількості 9821 штук номінальною вартістю 0,25 грн. загальною вартістю 9 821 000,00 грн.

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що форма розрахунків - безготівкова. Покупець зобов`язується сплатити загальну суму до сплати продавцю (п. 1.2 договору) протягом одного місяця з моменту підписання договору. Оплата може бути здійснена шляхом видачі простих векселів з повним (іменним) індосаментом за фактично поставлені цінні папери (факт передачі векселя сторони оформлюють Актом прийому-передачі).

Згідно наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі у якості оплати позивач передав, а ПАТ «ЗНВКІФ «Мігліор» від імені та в інтересах якого діє ТОВ КУА «Світллозар» прийняло простий вексель серії АА № 2671386 номінальною вартістю 9 821 000,00 грн. дата погашення якого - за пред`явленням, але не раніше 2070 року.

В подальшому, 26 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 в особі свого повіреного ТОВ «І-НВЕСТ» (продавець) та ТОВ «Гранд Медіа ЛТД» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/01450/01, згідно умов якого продавець передає у власність покупця цінні папери, а саме:

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/01451/01 від 26.10.2015 сторона 1 ОСОБА_2 в особі свого повіреного ТОВ «І-нвест» продає, а сторона 2 ТОВ «Гранд Медіа ЛТД» купує цінні папери, а саме: акції прості бездокументарні іменні в кількості 9821 штук номінальною вартістю 0,25 грн. загальною вартістю 9 821 000,00 грн.

Пунктом 2.3 вказаного договору передбачено, що покупець зобов`язаний до 31 грудня 2015 року виключно у безготівковій формі сплатити загальну вартість цінних паперів, згідно цього договору на рахунок продавця, зазначений в п. 7 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік задекларував витрати на придбання акцій простих бездокументарних іменних в сумі 9 821 000,00 грн., але на перевірку не були надані документи, що підтверджують фактично понесені витрати позивача на попереднє придбання векселя.

Питання оподаткування доходів фізичних осіб внормовано положеннями Розділу ІV Податкового Кодексу України.

Згідно підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті170 Податкового кодексу України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Згідно пункту 170.2 статті 170 ПК України платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами, має право скористатися послугами професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, та укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента.

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України при застосуванні платником податку норм пп. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 ПК України податковий агент - професійний торговець цінними паперами, з метою визначення об`єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів. Запровадження обов`язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов`язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених у пп. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПК України.

Платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов`язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим (пункт 176.1 статті 176 ПК України).

Частиною 1 статті 1087 Цивільного кодексу України передбачено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 , безготівковими розрахунками є перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Водночас, розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо)(п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Отже, простий вексель не віднесений до розрахункових документів, за допомогою яких можуть здійснюватися розрахунки за участю фізичних осіб, які не пов`язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності.

Частиною 3 ст. 341 Господарського кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

При цьому, відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Колегія суддів зазначає, що позивач не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не належить до суб`єктів господарювання.

Слід зазначити, що обов`язковою умовою формування витрат є обов`язкове їх фактичне понесення платником податку.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі (далі - Уніфікований закон), ратифікованого Законом України від 06.07.1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами (ч.1 ст.34 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі)

З матеріалів справи вбачається, що у векселі за пред`явленням зазначено строк пред`явлення - не раніше 2070 року. Отже, в даному випадку вексель не можна вважати доказом понесення витрат за купівлю цінних паперів.

Посилання ж позивача на те, що обов`язок по утриманню податку у спірних правовідносинах покладається на податкового агента, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки фактично розрахунок за придбання цінних паперів не проведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначення позивачу податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб є законним та обґрунтованим, оскільки витрати на придбання цінних паперів не підтверджені.

Таким чином, за придбані цінні папери (акції) позивач фактично витрат не понес, оскільки з видачею позивачем векселя (позивач є емітентом) припинилися його грошові зобов`язання щодо платежу за договором купівлі - продажу цінних паперів та виникли грошові зобов`язання щодо платежу за векселем. При цьому будь - яких витрат на момент придбання акцій позивачем здійснено не було, а враховуючи дату погашення виданого векселя, такі витрати позивач може понести не раніше 2070 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку обов`язковому з`ясуванню підлягає саме наявність ділової мети у розглядуваних операціях.

Мета отримання доходу від проведення різного роду господарських операцій, зокрема і операцій з цінними паперами, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської операції. Розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

В даному випадку позивач не надав жодних пояснень щодо того, у чому саме полягала розумна економічна причина (ділова мета) від купівлі-продажу акцій, так само як і не надав доказів, які б дозволили виявити факт розумної економічної вигоди від вказаних операцій. Укладаючи спірні договори, позивач заздалегідь мав усвідомлювати, що не отримає інвестиційного прибутку, оскільки сума понесених витрат (які, як стверджує позивач, ним понесені) є аналогічною сумі доходу від продажу таких акцій, і фактично навіть не покриває витрати на оплату діяльності компаній-посередників (торгівці цінними паперами, що були залучені).

Щодо позовних вимог про визнання та скасування податкового повідомлення рішення відповідача від 04.04.2017 року № 0000551306, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 1.2. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Із ст.163 ПК України вбачається, що такими доходами, зокрема є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5 відсотка від об`єкта оподаткування).

Оскільки у спірних правовідносинах встановлено заниження позивачем доходу від операцій з цінними паперами, визначення податковим органом позивачу зобов`язання зі сплати військового збору є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 826/8287/17.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Є.І. Мєзєнцев