ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2023Справа № 160/6436/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю. Є., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром"

до Міністерства юстиції України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс":

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед";

3) Харківська районна державна адміністрація;

4) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович

про визнання протиправним і скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Панчишен А. Р.;

від третьої особи-1: Сєрова О. О.;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: не з`явився;

від третьої особи-4: не з`явився;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (далі - ТОВ "Цукорпром", позивач) до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач) про визнання протиправним і скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на підставі договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 (з урахуванням додаткової угоди від 05.12.2019), укладеного між ТОВ "Цукорпром" та ТОВ "Приватофис", право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51, було зареєстроване за ТОВ "Цукорпром", про що 06.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 50068890.

Проте, 14.02.2020 ТОВ "Цукорпром" стало відомо, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були проведені реєстраційні дії щодо вищевказаного нерухомого майна на підставі незаконних рішень: 1) державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595 від 18.01.2019 - про державну реєстрацію іпотеки за ТОВ "ФК "Поліс" у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про іпотеку 29908545); 2) державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45111214 від 18.01.2019 - про державну реєстрацію обтяження за ТОВ "ФК "Поліс" у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про обтяження 29909281); 3) державного реєстратора Красноградської РДА Литвиненко Л.В. № 50190468 від 12.12.2019 - про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс"; 4) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. № 50521588 від 27.12.2019 - про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед".

У подальшому вказані рішення були оскаржені ТОВ "Цукорпром" до Мін`юсту у порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем прийнято рішення, оформлене наказом № 1874/5 від 04.06.2020, яким скаргу ТОВ "Цукорпром" задоволено частково (п. 1), скасовано рішення від 12.12.2019 року № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. (п. 2); у задоволенні інших вимог - відмовлено (п. 4).

Позивач вважає, що п. 4 наказу № 1874/5 від 04.06.2020 (щодо відмови у скасуванні рішень державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595 від 18.01.2019 та № 45111214 від 18.01.2019, а також рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. № 50521588 від 27.12.2019) є протиправним, оскільки порушує права ТОВ "Цукорпром", як власника нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51, а тому підлягає скасуванню.

У позові ТОВ "Цукорпром" просить суд:

- визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Мін`юсту № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" щодо відмови у задоволенні скарги ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 в частині відмови скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Я. О., індексний номер: 45110595 від 18.01.2019 та індексний номер: 45111214 від 18.01.2019, а також рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. індексний номер: 50521588 від 27.12.2019;

- зобов`язати Мін`юст повторно розглянути скаргу позивача № 26-02/2020 від 26.02.2020 в частині скасування рішень державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595, № 45111214 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. № 50521588, і прийняти рішення про їх скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 за вказаним позовом було відкрито провадження за правилами адміністративного судочинства. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (далі - ТОВ "ФК "Поліс", третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед" (далі - ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", третя особа-2), державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Михайлову Я. О. (ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 замінено на Харківську РДА, третя особа-3), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. (далі - приватний нотаріус Михайленко С. А., третя особа-4).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021, позовні вимоги ТОВ "Цукорпром" задоволені частково, визнано протиправним та скасовано п. 4 наказу Мін`юсту від 04.06.2020 № 1874/5 "Про задоволення скарги", зобов`язано Мінюст повторно розглянути скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 в частині скасування рішень державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595, № 45111214 та рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. № 50521588. У решті вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.05.2022 вищевказані судові рішення скасовано, провадження у вказаній справі закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 20.06.2022 матеріали вказаної справи передано до Господарського суду м. Києва за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 вказану справу було прийнято до розгляду в порядку господарського судочинства та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач (Мін`юст) надав суду відзив на позов, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що п. 4 наказу Мінюсту № 1874/5 від 04.06.2020 не суперечить вимогам чинного законодавства. Зокрема, відповідачем під час перевірки доводів скарги ТОВ "Цукорпром" було встановлено, що рішення державного реєстратора Михайлової Я. О. № 45110595 від 18.01.2019 та № 45111214 від 18.01.2019, а також рішення приватного нотаріуса Михайленка С.А. № 50521588 від 27.12.2019, були вчинені з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому підстав для його скасування немає.

Указаний відзив був поданий відповідачем до суду з порушенням процесуального строку, визначеного законом.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку для подачі вказаного відзиву, відповідач зазначив про введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та перебування частини працівників відповідача на дистанційній роботі, у зв`язку з чим відповідач, після направлення справи до Господарського суду міста Києва, не мав можливості своєчасно надати відзив на позов ТОВ "Цукорпром", враховуючи великий обсяг справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши наведені відповідачем доводи та зважаючи на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в країні був введений воєнний стан з 24.02.2022, який триває на даний час, суд вважав поважними причинами пропуску відповідачем процесуального строку, а тому прийшов до висновку про поновлення строку для подання відзиву та прийняття його до розгляду.

Третя особа-1 (ТОВ "ФК "Поліс") надала суду письмові пояснення по суті позову, у яких вказала на безпідставність позовних вимог, зазначила про відповідність вимогам закону рішень реєстраторів щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів на користь ТОВ "ФК "Поліс" про іпотеку та обтяження на нежитлові приміщення, розміщені в м. Харкові по вул. Двадцять третього серпня, б. 51, що було підтверджено відповідачем за результатами розгляду скарги ТОВ "Цукорпром". Також ТОВ "ФК "Поліс" вказало, що позивач не мав і немає жодних прав на вищевказане нерухоме майно, оскільки саме ТОВ "ФК "Поліс" на час спірних відносин було власником цього майна, право власності на яке було ним набуто як іпотекодержателем в позасудовому порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку". При цьому посилання позивача на договір про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019, укладений ТОВ "Приватофис" з ТОВ "Цукорпром", як на підставу реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості за ТОВ "Цукорпром" є необґрунтованими, оскільки вказаний договір є нікчемним в силу закону (як такий, що вчинений без згоди іпотекодержателя), а тому будь-яких порушень прав позивача не відбулося.

У підготовчому провадженні представник третьої особи-1 заявив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі, що розглядається в межах справи № 904/4790/21 про визнання банкрутом ТОВ "Монтана-Естейт" за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Монтана-Естейт" (попереднє найменування ТОВ "Приватофис"), ТОВ "Цукорпром" та АТ "Акцепт-Банк" щодо визнання правочину (про внесення додаткового вкладу третьою особою) недійсним та повернення майна на користь боржника.

Розглянувши вказане клопотання та заслухавши думку учасників спору, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.09.2022, відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що підставою зупинення провадження у справі є об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено. Під об`єктивною неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

У даному випадку суд врахував, що результати розгляду справи № 904/4790/21 за позовом АТ КБ "Приватбанк" про визнання правочину недійсним та повернення майна у цій справі матимуть значення для правильного вирішення даного спору, проте, суд не позбавлений можливості самостійно встановити такі обставини у цій же справі, виходячи з предмету заявленого позову та наявних у справі доказів. За таких обставин суд вирішив відмовити у клопотанні третьої особи-1 про зупинення провадження у справі.

Також у підготовчому засіданні суд розглянув клопотання третьої особи-1 про залучення до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Приватофис" (змінило своє найменування на ТОВ "Монтана-Естейт"). За результатами розгляду вказаного клопотання суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.09.2022, відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому, оскільки вважав, що вказана особа не є учасником спірних відносин щодо проведення реєстраційних дій, виходячи з предмету спору, а тому рішення у справі не вплине на її права та обов`язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 14.02.2023, не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі. У минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача (Мін`юст) проти позову заперечив з підстав, зазначених ним у своєму відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи-1 (ТОВ "ФК "Поліс") надав пояснення щодо позовних вимог, у яких просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у його заяві по суті позову (письмових поясненнях).

Представники третіх осіб - 2, 3, 4 у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення або про розгляд справи без їх участі до суду не подали.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.12.2019 між ТОВ "Цукорпром" та ТОВ "Приватофис" був укладений договір про внесення додаткового вкладу третьою особою, до якого вносилися зміни додатковою угодою від 05.12.2019 (далі - договір). Відповідно до умов вказаного договору ТОВ "Приватофис" зобов`язалося внести додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром" у порядку та строки, визначені договором, а ТОВ "Цукорпром" у строк, визначений договором, зобов`язалося прийняти ТОВ "Приватофис" до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі (пункт 1.1 договору).

Додатковий вклад ТОВ "Приватофис" вноситься рухомим і нерухомим майном, перелік якого визначений у додатку 1 до цього договору (п. 2.1 договору). Зокрема, у пункті 112 додатку 1 до договору (у редакції додаткової угоди від 05.12.2019) зазначено об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51, з реєстраційним номером 23221446.

У зв`язку із внесенням указаного нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром", приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06.12.2019 № 50068890 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Цукорпром" із відкриттям розділу на об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1980013663101.

14.02.2020 ТОВ "Цукорпром" стало відомо про те, що у Державному реєстрі прав були проведені відповідні реєстраційні дії на підставі таких рішень:

1) державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595 від 18.01.2019 про державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про іпотеку 29908545);

2) державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45111214 від 18.01.2019 про державну реєстрацію обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про обтяження 29909281);

3) державного реєстратора Красноградської РДА Литвиненко Л. В. № 50190468 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс";

4) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. № 50521588 від 27.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед".

У зв`язку із незаконністю, на думку ТОВ "Цукорпром", указаних рішень, позивач в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" звернувся до Мін`юсту з відповідною скаргою № 26-02/2020 від 26.02.2020.

04.06.2020 Міністерство юстиції України, на підставі висновку колегії від 14.05.2020, видав наказ № 1874/5 "Про задоволення скарги", яким:

1) скаргу ТОВ "Цукорпром" № 26-02/2020 від 26.02.2020 задоволено частково;

2) скасовано рішення № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської РДА Литвиненко Л.В.;

3) тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру прав державному реєстратору Красноградської РДА Литвиненко Л. В. строком на 1 (один) місяць;

4) у задоволенні інших вимог - відмовлено, а саме, в частині:

- скасування рішення державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595, на підставі якого здійснено державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про іпотеку 29908545);

- скасування рішення державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45111214, на підставі якого здійснено державну реєстрацію обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав (номер запису про обтяження 29909281);

- скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. № 50521588 про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" (номер запису про право власності 34918733).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "Цукорпром" вказує, що спірні рішення були прийняті державними реєстраторами з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме - з порушенням порядку реєстрації іпотеки/обтяження речового права та реєстрації права власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна за різними власниками, при цьому державні реєстратори не тільки не виявили суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами позивача, але й не мали права здійснювати такі реєстраційні дії. Також позивач зазначає, що вказані доводи Мінюст не перевірив за результатами розгляду скарги ТОВ "Цукорпром" та відмовив у скасуванні спірних рішень, а тому відповідний пункт (4) наказу Мінюсту № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" також є незаконним та підлягає скасуванню як такий, що суперечить нормам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Верховний Суд, закриваючи провадження в даній справі в порядку адміністративного судочинства та зазначаючи, що справа має розглядатись господарським судом, у своїй постанові від 19.05.2022 вказав, що позивач шляхом оскарження наказу Міністерства юстиції України в частині відмови ТОВ «Цукорпром» у задоволенні скарги про скасування указаних рішень державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я.О. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. фактично прагне захистити свої цивільні (майнові) права, й вирішення спірного питання відповідно вливає на майнові права та інтереси третіх осіб. Цей спір потребує оцінки як щодо правомірності наказу Міністерства юстиції України від 04.06.2020 року №1874/5 в окремій оскаржуваній частині, так і щодо правомірності набуття права власності на об`єкт нерухомого майна та відповідних реєстраційних дій і рішень державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я.О. та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. на предмет їхньої відповідності нормам матеріального права.

Зважаючи на вказані висновки Верховного Суду та перевіряючи доводи сторін, суд виходив з наступного.

Так у своєму позові ТОВ «Цукорпром» вказує, що на час спірних відносин у нього було наявне право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв.м. в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14", що є частиною набутого ним на підставі договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51.

Водночас з Інформації з Державного реєстру прав вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора № 45110595 від 18.01.2019 проведено державну реєстрацію іпотеки нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 15а, 15б, 15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв.м. в літ. "А'-1", адреса: Харківська обл., м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 51 у спеціальному розділі Державного реєстру прав, про що міститься такий запис: "Номер запису про іпотеку: 29908545 (спеціальний розділ). Дата, час державної реєстрації: 17 січня 2019 року 13:55:54. Державний реєстратор: Михайлова Я. О., Харківська РДА, Харківська обл. Відомості про основне зобов`язання: Строк виконання основного зобов`язання: 23 жовтня 2017 року, розмір основного зобов`язання: 3000 000,00 доларів США. Відомості про суб`єктів: Іпотекодержатель: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", код ЄДРПОУ: 38994463. Іпотекодавець: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 7298542, 30 травня 2008 року 00:00:00, реєстратор: приватний нотаріус Машкова С.Л.

18.01.2019 державним реєстратором Михайловою Я. О., на підставі рішення № 45111214 від 18.01.2019, проведено державну реєстрацію обтяження на вказаний об`єкт нерухомого майна у спеціальному розділі Державного реєстру прав, про що міститься запис: "Номер запису про обтяження: 29909281 (спеціальний розділ). Вид обтяження: заборона на нерухоме майно. Відомості про суб`єктів обтяження: Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ТОВ "Фінансова компанія "Поліс", код ЄДРПОУ: 38994463. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна. Відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 7298663, 30 травня 2008 року 00:00:00, реєстратор: приватний нотаріус Машкова С. Л.

Підставою виникнення іпотеки та обтяження є: договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, серія та номер: 861, виданий 12 травня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко І.О.; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 07 червня 2011 року, видавник: Вищий господарський суд України; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 08 вересня 2011 року, видавник: Харківський апеляційний господарський суд; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 13 грудня 2011 року, видавник: Вищий господарський суд України; постанова, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 21 грудня 2010 року, видавник: Господарський суд Харківської області; ухвала суду, серія та номер: Б-39/171-10, виданий 17 січня 2011 року, видавник: Господарський суд Харківської області; договір іпотеки, серія та номер: 1551, виданий 30 травня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Машкова С. Л.

27.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. прийнято рішення № 50521588 про право власності на вказаний об`єкт нерухомості за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", про що до Державного реєстру прав був внесений відповідний запис про право власності № 34918733. Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" від 27.12.2019 із доданим до неї договором купівлі-продажу від 27.12.2019, укладеним із ТОВ "ФК "Поліс".

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження".

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних відносин) обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 2 вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Виходячи з наведених приписів закону, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Тому при дослідженні обставин наявності в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 січня 2020 року по справі № 910/10987/18.

Разом з тим судом встановлено, що 30.05.2008 між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 15.35-14/08ДІ02 від 30.05.2008 року (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С. Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551, в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 15.35-14/07-СК від 24.10.2007. За вказаним іпотечним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку банку нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у АДРЕСА_1 .

30.05.2008 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек приватним нотаріусом Машковою С. Л. була зареєстрована відповідна заборона та іпотека на нерухоме майно щодо вказаного об`єкту, реєстраційні номери обтяжень 7298663 та 7298542 відповідно.

Постановою Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 у справі № Б-39/171 ФОП Колядинського А. О. було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2011 у справі № Б-39/171-10 скасовано заборону на нерухоме майно, накладену на предмет іпотеки.

На підставі зазначених постанови та ухвали приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. 04.02.2011 вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, запис про реєстрацію заборони на нерухоме майно щодо вищевказаного об`єкту нерухомості, а 07.02.2011 - вказаним нотаріусом вилучено запис про реєстрацію іпотеки щодо нерухомого майна.

У подальшому нерухоме майно було відчужено ліквідатором ФОП Колядинського А. О. в рамках порушеної справи про банкрутство № Б-39/171-10. Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011, постанову Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 (якою ФОП Колядинського А.О. було визнано банкрутом) скасовано, провадження у справі № Б-39/171-10 про банкрутство ФОП Колядинського А. О. припинено як незаконно порушене.

12.05.2016 між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "ФК "Поліс" був укладений договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави від 12.05.2016 (далі - договір відступлення права вимоги), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тишко І. О., зареєстрований в реєстрі за № 861. У пункті 1.1 цього договору викладено перелік угод, за якими на користь нового кредитора було відступлене право вимоги за іпотечними договорами та договорами застави, укладеними в якості забезпечення виконання боржниками кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, згідно переліку. Зокрема, у пункті 17 переліку зазначено заставодавцем ОСОБА_1 за іпотечним договором № 15.35-14/08ДІ02 від 30.05.2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1551.

ТОВ "ФК "Поліс" звернулося до державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайлової Я. О. з відповідними заявами про реєстрацію іпотеки та заборони щодо об`єктів нерухомості, за результатами розгляду яких державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Михайловою Я. О. було прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію іпотеки та обтяження з зазначенням відомостей про їх реєстрацію до 01.01.2013, а саме: номер запису про іпотеку № 29908545 від 18.01.2019 та номер запису про обтяження (заборону) № 29909281 від 18.01.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна.

Оскільки з Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ "ФК "Поліс" стало відомо, що з 2012 року нерухоме майно належить ТОВ "Приватофис", ТОВ "ФК "Поліс" надіслало на адресу ТОВ "Приватофис" та ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку") № 2.26 від 21.01.2019, яку було отримано ТОВ "Приватофис" 04.03.2019 та ОСОБА_1 06.02.2019.

Проте ні ОСОБА_1 , ні ТОВ "Приватофис" вимога третьої особи-1 (ТОВ "ФК "Поліс") у тридцятиденний строк з моменту її отримання не була виконана, у зв`язку з чим 12.12.2019 ТОВ "ФК "Поліс", як іпотекодержателем, на підставі іпотечного застереження в іпотечному договорі та в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" було звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на нерухоме майно, що передбачалось п. 5.1 іпотечного договору.

За таких обставин ТОВ "ФК "Поліс", як іпотекодержатель, набуло права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у АДРЕСА_1 ) шляхом звернення стягнення на нього в позасудовому порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".

У подальшому на підставі заяви ТОВ "ФК "Поліс" та долучених до неї документів державним реєстратором Литвиненко Л. В. було прийнято рішення від 12.12.2019 № 50190468 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення 1-го поверху №15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у АДРЕСА_1 ) за ТОВ "ФК "Поліс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" подало до Міністерства юстиції України скаргу у сфері державної реєстрації в порядку статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вих. № 26-02/2020 від 26.02.2020, за результатами розгляду якої Міністерством юстиції України був прийнятий спірний наказ № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги".

Вищезазначені обставини були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 та постановою Верховного Суду від 28.09.2021, у справі № 910/8091/20 за позовом ТОВ "ФК "Поліс" до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог - Державний реєстратор Красноградської РДА Харківської області Литвиненко Л.В,. ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", ТОВ "Цукорпром", ТОВ "Приватофис" і ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу.

Указаним рішенням позов ТОВ "ФК "Поліс" був задоволений, визнано незаконним та скасовано наказ Мін`юсту № 1874/5 від 04.06.2020 "Про задоволення скарги" в частині п.п. 1, 2, 5 наказу, якими скаргу ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 задоволено частково та скасовано рішення № 50190468 від 12.12.2019, прийняте державним реєстратором Красноградської РДА Харківської області Литвиненко Л. В., про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зазначеним судовим рішенням були встановлені обставини правомірності набуття ТОВ "ФК "Поліс" права власності на вказане вище нерухоме майно, а тому в силу ст. 75 ГПК України суд приймає вказані обставини як такі, що не потребують повторного доказування, та мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Також у справі № 910/8091/20 Верховний Суд дійшов висновку, що скасування постанови про визнання ФОП Колядинського А. О. банкрутом у справі № Б-39/171-10 та припинення провадження у вказаній справі свідчить про те, що така постанова не породжує будь-яких правових наслідків з моменту її винесення. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 08.08.2018 у справі № 908/509/17.

Таким чином всі судові рішення у справі № Б39/171-10, ухвалені до скасування постанови Господарського суду Харківської області від 21.12.2010, якою ФОП Колядинського А. О. було визнано банкрутом, не породжують будь-яких правових наслідків, а тому іпотека ТОВ "ФК "Поліс" щодо нежитлових приміщень 1-го поверху № 15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у АДРЕСА_1 , не припинялась та на час спірних відносин була дійсною.

При цьому стаття 17 Закону України "Про іпотеку" містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, а саме: - припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; - реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; - набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; - визнання іпотечного договору недійсним; - знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

У матеріалах справи відсутні докази припинення іпотеки нерухомого майна за ТОВ "ФК "Поліс" з передбачених вказаним Законом підстав. Також продаж нерухомого майна під час незаконно порушеної справи про банкрутство ФОП Колядинського А. О. (№ Б-39/171-10) не тягне відповідних правових наслідків (припинення іпотеки).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17, право іпотеки припиняється у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, крім випадків придбання предмета іпотеки з порушенням установленого порядку реалізації недобросовісним набувачем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання та є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Цією ж статтею визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час продажу нерухомого майна в межах справи про банкрутство) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином як Законом України «Про іпотеку», так і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено особливу роль іпотеки як способу забезпечення виконання зобов`язань - задоволення вимог іпотекодержателя.

Під час розгляду справи третя особа-1 (ТОВ "ФК "Поліс") вказувала та цього не заперечував позивач, що нерухоме майно після продажу в межах справи про банкрутство № Б-39/171-10 неодноразово відчужувалось та змінювало власників. Зокрема, до набуття ТОВ "Цукорпром" (позивачем) права власності на означене нерухоме майно власником нежитлових приміщень було ТОВ "Приватофис" на підставі укладеного із громадянином ОСОБА_2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.03.2011.

Проте, слід зазначити, що згідно зі статтею 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тобто іпотека слідує за предметом іпотеки.

Отже іпотека за іпотечним договором № 15.35-14/08ДІ02 від 30.05.2008 є дійсною для всіх набувачів права власності на предмет іпотеки, що набули таке право власності після їхнього продажу в межах справи про банкрутство № Б-39/171-10, в тому числі й для ТОВ "Приватофис".

За таких обставин судом встановлено, що на момент укладення ТОВ "Цукорпром" з ТОВ "Приватофис" договору про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019, нежитлові приміщення площею 291,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , перебували під обтяженням ТОВ "ФК "Поліс".

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У даному випадку ТОВ "ФК "Поліс", як іпотекодержатель, згоди на передачу ТОВ "Приватофис" вказаного нерухомого майна в якості додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ "Цукорпром" не надавало, тому договір про внесення додаткового вкладу третьою особою від 02.12.2019 (разом з додатками), укладений між ТОВ "Приватофис" та ТОВ "Цукорпром", вважається нікчемним в силу закону. При цьому іпотека ТОВ "ФК "Поліс" залишилась чинною.

За вказаних обставин ТОВ "ФК "Поліс" 17.01.2019 звернулось до державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. з відповідними заявами про реєстрацію іпотеки та заборони щодо об`єктів нерухомості. Разом з указаними заявами третя особа-1 надала державному реєстратору необхідні документи, зокрема: іпотечний договір від 30.05.2008; постанову Господарського суду Харківської області від 21.12.2010 у справі № Б-39/171-10; постанову Вищого господарського суду України від 17.06.2011 у справі № Б-39/171-10; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 у справі № Б-39/171-10; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2011 у справі № Б-39/171-10; ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.01.2011 у справі № Б-39/171-10.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абз. 1-3 ч. 5 цього Закону, крім випадку, передбаченого абз. 5 ч. 5 ст. 3 Закону.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом заяв у сфері державної реєстрації' прав.

Згідно з Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок реєстрації), державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації' прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У відповідності до п. 52 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року, передбачено перенесення записів та відомостей, зареєстрованих у відповідних реєстрах до 01.01.2013 року, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перевіривши доводи позивача про порушення державним реєстратором Харківської РДА Михайловою Я. О. п.п. 5, 11 ч. 1 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (щодо здійснення державної реєстрації обтяження, виникнення і припинення якого вже було зареєстровано, необхідність скасування попередніх записів), суд встановив, що на момент звернення третьої особи (ТОВ "ФК "Поліс" ) до державного реєстратора Михайлової Я.О. за вчиненням записів про іпотеку та заборону щодо нерухомого майна були відсутні суперечності між наявними у Реєстрі і поданими заявником відомостями, які могли бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

Так, згідно зі ст. 18 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону в разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

При цьому ч. 4 вказаної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно), не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав та перенесенням щодо такого права власності обтяження, державну реєстрацію якого проведено у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно;

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Водночас, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 року по справі № 6-2858цс15, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 14.07.2020 року по справі № 3-67/2019 (1457/19) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України положень частини першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» роз`яснив, що положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача нерухомого майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину.

Отже, зважаючи на те, що і Конституційний Суд України, і Верховний Суд України дійшли висновку, що дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який було незаконно вилучено, то сам факт наявності в Державному реєстрі прав запису про право власності за особою, відмінною віл первісного іпотекодавця, не може вважатися суперечністю між заявленими правами та зареєстрованими правами під час здійснення державним реєстратором поновлення запису іпотеку.

При цьому суд відхиляє посилання позивача на ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою визначено, що:

- у разі скасування на підставі рішення суду: рішення про державну реєстрацію прав; документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації' прав.

- у разі скасування судом: документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Суд виходить з того, що в даному випадку не настала жодна з вищевказаних обставин, оскільки державному реєстратору не подавалося рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, про скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, про скасування записів про проведену державну реєстрацію прав.

Натомість, державному реєстратору Михайловій Я.О. було подане судове рішення, з якого вбачається втрата іншим судовим рішенням, на підставі якого було вилучено запис про іпотеку. Тобто на момент звернення ТОВ «ФК «Поліс» до державного реєстратора Михайлової Я.О. у Державному реєстрі прав була відсутня будь-яка інформація про іпотеку згідно іпотечного договору, так само як і не було запису про припинення цієї іпотеки, оскільки цей запис було вилучено.

З огляду на викладене у спірних відносинах законним способом внести записи про реєстрацію іпотеки та заборони щодо предмету іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а фактично - поновити записи про реєстрацію іпотеки і заборони, які були безпідставно вилучені з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек) є звернення іпотекодержателя (ТОВ «ФК «Поліс») до державного реєстратора з відповідними заявами.

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяв ТОВ "ФК "Поліс" (як іпотекодержателя та обтяжувача) державним реєстратором Харківської РДА Михайловою Я. О., з дотриманням порядку та строків, визначених законом, були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ТОВ "ФК "Поліс" № 45110595 від 18.01.2019 та № 45111214 від 18.01.2019. Зокрема, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію іпотеки та обтяження із зазначенням відомостей про їх реєстрацію до 01.01.2013, а саме: номер запису про іпотеку № 29908545 від 18.01.2019, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна - номер запису про обтяження (заборону) № 29909281 від 18.01.2019.

У якості підстави для поновлення запису про іпотеку та про заборону у спірному рішенні державним реєстратором Михайловою Я. О. було зазначено іпотечний договір, договір про відступлення прав, за яким права іпотекодержателя стосовно нерухомого майна перейшли до ТОВ «ФК «Поліс», а також судові рішення у припиненій справі Б-39/171-10 про банкрутство ФОП Колядинського А.О., якими безпідставно порушено провадження у справі про банкрутство останнього та, як наслідок, безпідставно вилучено записи про іпотеку та заборону щодо нерухомого майна.

З цих же судових рішень чітко вбачається, що підстава для припинення записів про іпотеку та заборону відпала.

На момент звернення третьої особи до державного реєстратора Михайлової Я. О. Державний реєстр прав не містив запису про іпотеку на підставі іпотечного договору та/або на підставі інших договорів, тобто заявленим правом ТОВ «ФК «Поліс» було право іпотеки, і це право не суперечило жодному іншому зареєстрованому праву.

Відповідно до ст. 12 вищевказаного Закону записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Тому державним реєстратором Михайловою Я. О. було внесено запис про іпотеку ТОВ «ФК «Поліс», де іпотекодавцем вказаний ОСОБА_1 , який саме таким вказаний у іпотечному договорі, що відповідало первинному запису про іпотеку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що проведення реєстраційних дій державним реєстратором Михайловою Я.О. було здійснено у повній відповідності до чинного законодавства, що й було встановлено Міністерством юстиції України під час розгляду скарги ТОВ ''Цукорпром", відтак, позивач безпідставно посилається на статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», так само як і на п. 7 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, якою передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації' права власності на таке майно за новим правонабувачем, оскільки у редакції цього Закону, яка була чинною на момент здійснення реєстраційних дій державним реєстратором Михайловою Я. О. іпотека вважалась не обтяженням, а речовим правом.

Крім того, твердження ТОВ ''Цукорпром" про порушення вказаним державним реєстратором положень ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за якими на думку позивача всі реєстраційні дії щодо іпотеки та обтяження спірного речового права мали здійснюватись не державним реєстратором, а нотаріусом, який посвідчив іпотечний договір, у строки, встановлені цією статтею, суд вважає безпідставними, оскільки позивач на власний розсуд трактує вказані положення закону, виходячи із встановлених у справі обставин.

Далі судом встановлено, що за заявою ТОВ "ФК "Поліс" про реєстрацію права власності на нерухоме майно та на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 12.12.2019 № 50190468 державним реєстратором Литвиненко Л. В. був відкритий розділ на об`єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Двадцять Третього Серпня, буд. 51), присвоєно реєстраційний номер 1985799263101, зареєстровано право власності за ТОВ "ФК "Поліс" (номер запису про право власності 34616916), перенесено зі спеціального розділу Державного реєстру прав записи про іпотеку (номер запису 34616927) та про обтяження (номер запису 34616961). Також державним реєстратором Литвиненко Л. В. у спеціальному розділі Державного реєстру прав, у зв`язку з перенесенням записів про іпотеку та обтяження, були погашені записи № 29908545 та № 29909281 (здійснені державним реєстратором Михайловою Я.О.).

При цьому судовими рішеннями у справі № 910/8091/20 (про які йшлося вище) було встановлено, що ТОВ «ФК «Поліс» надало державному реєстратору Литвиненко Л. В. усі передбачені реєстраційним законодавством документи, необхідні для реєстрації за ТОВ «ФК «Поліс» права власності на нерухоме майно в порядку ст. 37 Закону про іпотеку. У свою чергу, державним реєстратором Литвиненко Л. В. при вчиненні оскаржуваної реєстраційної дії дотримано усіх вимог реєстраційного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення встановлено не було.

Отже, у судовому порядку було доведено, що власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 15а, 156,15в, 15г, XXIX загальною площею 291,9 кв. м. в прибудові літ. "А'-l" до житлового будинку літ. "А-14" у м. Харкові по вул. Двадцять третього серпня, б. 51, є ТОВ "ФК "Поліс".

Поряд з цим встановлено, що 06.12.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренком Р. О. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50068890 від 06.12.2019, згідно з яким у Державному реєстрі прав відкрито новий розділ на вищевказаний об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1980013663101 та зареєстровано право власності за ТОВ ''Цукорпром".

Відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням вказаної норми, у зв`язку із наявністю у Державному реєстрі іпотек та Державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрованого обтяження за ТОВ "ФК "Поліс", державний реєстратор Бондаренко Р. О. мав би відмовити ТОВ "Цукорпром" у реєстрації речових прав на нерухоме майно, а не вносити 06.12.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 50068890 про право власності ТОВ "Цукорпром".

Уважаючи незаконним вищевказане рішення реєстратора Бондаренка Р. О. № 50068890 від 06.12.2019, ТОВ "ФК "Поліс" звернулося до Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг у сфері державної реєстрації з відповідною скаргою. За результатами розгляду цієї скарги Мінюст прийняв рішення, оформлене Наказом № 1840/5 від 02.06.2020 (зі змінами, внесеними Наказом № 2000/5 від 16.06.2020), яким скаргу ТОВ "ФК "Поліс" було задоволено частково, зокрема, скасовано рішення державного реєстратора Бондаренка Р. О. № 50068890 від 06.12.2019.

Згідно з висновком Колегії від 19.05.2020 року, зробленого за наслідками вказаного розгляду, скаргу було задоволено з тих підстав, що державному реєстратору не було надано заяву - згоду іпотекодержателя на відчуження нежитлових приміщень, запис про іпотеку щодо яких містився у спеціальному розділі Державного реєстру прав за №29908545 та запис про обтяження щодо яких містився у спеціальному розділі Державного реєстру прав за № 29909281.

Указані обставини додатково підтверджують висновок суду про правомірність вчинених реєстраційних дій державним реєстратором Михайловою Я. О.

Щодо рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С. А. № 50521588 від 27.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 27.12.2019 між ТОВ "ФК "Поліс", як продавцем, та ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного об`єкту нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. № 2921, за яким право власності на нерухоме майно перейшло до ТОВ "Ен-Кор-Лімітед". Зазначений договір є дійсним та ніким не оспорений.

27.12.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. було прийнято рішення № 50521588 про реєстрацію права власності на об`єкт за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед", про що до Державного реєстру прав був внесений відповідний запис про право власності № 34918733. Підставою для прийняття зазначеного рішення була заява ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" від 27.12.2019, із доданим до неї договором купівлі-продажу від 27.12.2019, укладеним з ТОВ "ФК "Поліс".

Судом встановлено, що на час вчинення оскаржуваної реєстраційної дії приватний нотаріус Михайленко С. А., який діяв як державний реєстратор, здійснивши перевірку відповідності відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться в Державному реєстрі прав, відомостям що містяться у поданих/отриманих документах, як це передбачено ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час спірних відносин), прийняв правомірне рішення про реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед" з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому будь-яких суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, наслідки наявності яких передбачені ст. 24 вказаного Закону, не існувало (про що вже було зроблено висновок судом вище).

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача про порушення приватним нотаріусом Михайленком С. А. вимог ст. 10, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті рішення № 50521588 від 27.12.2019 є безпідставними.

Щодо питання правомірності наказу Міністерства юстиції України № 1874/5 від 04.06.2020 року в оскаржуваній частині суд зазначає таке.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерству юстиції України були надані повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

За змістом статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені особою, яка вважає, що її права порушено, до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як вже було встановлено судом, 28.02.2020 позивач, в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", звернувся до Мін`юсту зі скаргою № 26-02/2020 від 26.02.2020, в якій просив скасувати рішення: державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45110595 від 18.01.2019 про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 29908545); державного реєстратора Харківської РДА Михайлової Я. О. № 45111214 від 18.01.2019 про державну реєстрацію обтяження (номер запису про обтяження 29909281); державного реєстратора Красноградської РДА Литвиненко Л. В. № 50190468 від 12.12.2019 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "ФК "Поліс"; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка С.А. № 50521588 від 27.12.2019 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Ен-Кор-Лімітед".

За наслідками розгляду вказаної скарги відповідачем було прийняте рішення, оформлене наказом № 1874/5 від 04.06.2020, яким скаргу ТОВ "Цукорпром" задоволено частково (п. 1), скасовано рішення від 12.12.2019 року № 50190468, прийняте державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Л. В. (п. 2); у задоволенні інших вимог - відмовлено (п. 4).

Перевіривши доводи позивача в частині незаконності прийнятого відповідачем рішення, викладеного в його 4 пункті, та врахувавши встановлені вище обставини щодо відсутності порушень в діях державного реєстратора Михайлової Я. О. під час прийняття рішень № 45110595 від 18.01.2019 та № 45111214 від 18.01.2019, а також порушень в діях приватного нотаріуса Михайленка С. А. під час прийняття рішення № 50521588 від 27.12.2019, що також було встановлено колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив у задоволенні скарги ТОВ "Цукорпром" від 26.02.2020 № 26-02/2020 про скасування зазначених рішень державних реєстраторів (п. 4 наказу).

Разом з цим, позивач не довів наявність свого порушеного права з боку відповідача, а також порушення його майнових прав на нежитлові приміщення площею 291,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Двадцять третього серпня, буд. 51, виходячи з наведених ним підстав позову, не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у позові вимог.

Більше того, суд вважає, що ТОВ "Цукорпром", уникаючи розгляду спору про право власності по суті, цілеспрямовано подало позов на дії/рішення суб`єкта владних повноважень з підстав порушення процедури державної реєстрації речових прав, придавши такому спору ознаки адміністративної справи, з метою скасування невигідних йому рішень державних реєстраторів з формальних підстав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

З огляду на відсутність порушеного права позивача суд дійшов висновку про відмову у позові ТОВ "Цукорпром" у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед", Харківська районна державна адміністрація та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Михайленко Сергій Анатолійович про визнання протиправним і скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, 50, ідентифікаційний код 32737762) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) судовий збір в сумі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, 50, ідентифікаційний код 32737762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44, офіс 13В, ідентифікаційний код 38994463) судовий збір в сумі 14 714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" (49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, 50, ідентифікаційний код 32737762) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ен-Кор-Лімітед" (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, 39, ідентифікаційний код 41048782) судовий збір в сумі 14 714 (чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 00 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 лютого 2023 року.

Повний текст рішення складений 03 березня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.