РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 березня 2023 р. Справа № 120/673/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов.

Підставою для звернення до суду з цим позовом стала незгода позивача із постановами відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 69970654 від 23.12.2022 та № 69970806 від 23.12.2022 про повернення виконавчого документу стягувачу.

Позивач вважає такі постанови протиправними, оскільки за змістом п. 9 частини першої ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повертається виконавчий документ у разі, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Разом з тим, як зазначає позивач, у спірних постановах лише описуються обставини виконання судового рішення, повідомлені державному виконавцю боржником, що, на думку першого, виключає можливість вчинення подальших виконавчих дій в порядку статей 63, 75 "Про виконавче провадження".

Позивач переконаний, що спірні постанови фактично не містять жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувану, не зважаючи на те, що такі винесені саме на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Вважає доводи відповідача відносно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення, оскільки в даному випадку відповідачем не конкретизовано норму Закону, якою встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Ухвалою від 01.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оригіналів або належним чином засвідчених копій оспорюваних постанов відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №69970654 від 23.12.2022 та № 69970806 від 23.12.2022.

Ухвалою від 10.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою витребувано у відповідача та зобов`язано надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень ВП № 69970654 та ВП № 69970806. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

16.02.2023, у встановлений судом строк, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні вимог позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зіслався, зокрема на те, що боржником було повідомлено, що рішення суду виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження, що сума заборгованості буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державною бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262 XІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач зазначив, що відсутність коштів с поважною підставою несвоєчасної виплати платежів, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить ОСОБА_1 не є власністю позивача (ГУ ПФУ у Вінницькій області), не знаходяться на його рахунках. На переконання відповідача, фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Відповідач вказує, що за нормами статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України не допускається погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з інших джерел, крім коштів виділених за окремою бюджетною програмою, а нормами ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" не допускається застосування заходів примусового виконання рішень у виді штрафів, у разі невиконання рішення з поважних причин.

Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про повернення виконавчого документу стягувачу № 69970654 від 23.12.2022 та № 69970806 від 23.12.2022 були винесені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

До відзиву долучені витребувані судом матеріали виконавчих проваджень ВП №69970654 та ВП № 69970806.

Ухвалою від 27.02.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті справи.

02.03.2023 на адресу суду надійшли пояснення органу пенсійного фонду, в яких вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії, однак сума заборгованості буде виплачена після надходження коштів в порядку черговості. Відтак, третя особа просила відмовити в задоволенні позову.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2022 у справі № 120/4777/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

22.09.2022 Вінницький окружний адміністративний суд на виконання вказаного рішення суду видав виконавчий лист № 120/4777/22 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Іншим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2022 у справі № 120/5401/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження з 01.03.2022 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

28.09.2022 Вінницький окружний адміністративний суд на виконання вказаного рішення суду видав виконавчий лист № 120/5401/22 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

В подальшому вказані виконавчі листи ОСОБА_1 03.10.2022 пред`явив до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) до примусового виконання.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Плахотняк Н.Ю від 04.10.2022 ВП № 69970806 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/4777/22 від 22.09.2022 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Іншою постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Плахотняк Н.Ю від 04.10.2022 ВП № 69970654 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/5401/22 від 28.09.2022 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.03.2022 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Як видно із матеріалів справи, в ході проведення виконавчих дій листами від 14.10.2022 № 0200-0902-5/75951 та від 17.10.2022 № 0200-0902-5/76646 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило виконавця, що боржником до відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду, шляхом проведення розрахунку пенсії та донараховано кошти в сумі 16557,56 грн за період з 01.03.2022 по 30.09.2022 та в сумі 82844,51 грн за період з 01.04.2019 по 30.06.2022, що підтверджується розрахунком на доплату. Вказало також, що сума заборгованості буде виплачена після виділення фінансування з Державного бюджету України.

З огляду на вказані обставини, боржник просив закінчити виконавчі провадження №69970654 та № 69970806 згідно із пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

23.12.2022 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) були прийняті постанови у виконавчих провадженнях № 69970654 та № 69970806 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

У мотивувальній частині цих постанов вказано, що відповідно до судової практики Верховного Суду України невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також зазначено, що виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштів з Державного бюджету. Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Також у постановах вказано, що згідно зі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права з цим адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить із такого.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі також Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону №1403-VIII).

Відповідно до положень статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом .

Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення у спосіб, інакший, аніж визначений безпосередньо самим виконавчим документом.

Згідно із вимогами статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений ст. 63 Закону № 1404-VIII.

Так, згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, чинним законодавством визначено певний порядок та механізм виконання рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Також суд зазначає, що вчинення дій визначених ст. 63 Закону № 1404-VIII, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Накладення штрафу та направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника у порядку Закону України "Про виконавче провадження" не є єдиними та останніми діями після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після яких державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо притягнення боржника до відповідальності (накладення штрафу), а також повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою закінчення виконавчого провадження.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що, Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №619/562/18.

Надаючи оцінку підставам прийняття спірних постанов, суд виходить з того, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, аналіз змісту цієї норми дає підстави для висновку, що повертається виконавчий документ у разі, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення

Разом з тим, як видно зі змісту спірних постанов, у них лише описуються обставини виконання судового рішення, повідомлені листами від 14.10.2022 та від 17.10.2022 державному виконавцю боржником, що, на думку першого, виключає можливість вчинення подальших виконавчих дій в порядку статей 63, 75 "Про виконавче провадження".

До того ж, вказані постанови фактично не містять жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими пункт 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу, не зважаючи на те, що така винесена саме на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII. Зазначена норма права передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанови відповідача не містить обґрунтування існування однієї з них або декількох.

Зокрема, у постановах про повернення виконавчого документа стягувачу від 23.12.2022 № 69970654 та № 69970806 не вказано, яким Законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, керувався державний виконавець.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення, оскільки відповідно до вимог Закону №1404-VІІІ виконавець повинен добросовісно виконувати покладені законом обов`язки та використовувати надані йому повноваження (ст. 18 Закону №1404-VIII) та вжити усіх необхідних заходів для повного виконання рішення суду, а матеріали виконавчого провадження повинні містити докази про те, що боржником здійснено все для цього. У даному випадку відсутні підстави вважати, що виконавцем відповідні приписи Закону №1404-VIII належно виконано.

У зв`язку з цим, з позиції суду, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником у виконавчому провадженні є державний орган, діяльність якого не пов`язана з отриманням прибутку, що виключає можливість наявності права власності на майно, на яке, у тому числі, може бути звернуто стягнення.

Зважаючи на те, що Законом №1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчих листів без виконання з причин, викладених у спірних постановах на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону №1404- VIII, не може вважатись правомірним.

Окремо суд звертає увагу та те, що боржник - орган пенсійного фонду вказував на необхідність саме закінчення виконавчого провадження відповідно до положень пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якого, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, суд зауважує, що як свідчать матеріали пенсійної справи, перерахунок пенсії з 01.04.2019 та з 01.03.2022 боржником здійснено та донараховано стягувачу кошти і проведено поточні виплати, тобто судове рішення виконано в частині здійснення перерахунку та проведення виплати поточної пенсії.

Проте, приймаючи оскаржувані рішення, відповідачем не надано належної оцінки вказаним доводам.

Отже, спірні постанови від 23.12.2022 № 69970654 та № 69970806 про повернення виконавчих документів стягувачу, на переконання суду, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані стороною позивача, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 2147,20 грн. Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підлягає сума у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73- 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 69970654 від 23.12.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) № 69970806 від 23.12.2022 про повернення виконаного документа стягувачу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (21036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 43316784)

Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович