ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 923/954/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Богатиря К.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників процесу:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» - адвокат Сонько В.В.;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - адвокат Головін М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін»

на постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021

по справі № 923/954/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін»

за участю розпорядника майна Ткачука Дмитра Володимировича,

та за участю ліквідатора Кириченка Костянтина Ігоровича

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, кредитор посилався на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13, яким з боржника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», стягнуто заборгованість в сумі 10 825 981,15 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.11.2020, залишеною без змін постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, відкрито провадження у справі № 923/954/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін», визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до боржника в сумі 10 825 981,15 грн., з яких:

- 8 458 077,05 грн. - тіло кредиту;

- 2 367 904,10 грн. - проценти.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Херсонської області від 16.06.2021 у справі № 923/954/20 грошові вимоги фінансової компанії визнано у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» є єдиним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін».

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 у справі №923/954/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» визнано банкрутом на підставі ч. 1 ст. 58 Кодексу України з процедур банкрутства, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства банкрута призначено арбітражного керуючого Кириченка К. І.

Постанова місцевого господарського суду мотивована посиланням на звіт про аналіз господарської та фінансової діяльності боржника від 21.06.2021, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» не здійснює господарської діяльності більше трьох років, не отримує прибутку, не має найманих працівників. Фінансовий стан підприємства характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, оскільки підприємство не отримувало прибуток за останні три роки, коефіцієнт покриття менший за 1,0, а тому задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе лише шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Не погодившись постановою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 у справі № 923/954/20, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» оскаржило її до Південно західного апеляційного господарського суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі боржник стверджує, що місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки тій обставині, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» забезпечені іпотекою.

26.04.2018 фінансова компанія скористалась своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур» територія 14, а тому в силу вимог п. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції норми, яка була чинною на час звернення стягнення на предмет іпотеки) будь які наступні зобов`язання іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» наполягає на тому, що у зв`язку з набуттям кредитором права власності на предмет іпотеки, його кредиторські вимоги, включені до реєстру вимог кредиторів, вважаються погашеними.

Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство на підставі статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито.

Вищевказана постанова апеляційної інстанції була оскаржена в касаційному порядку та постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 07.07.2022 касаційна скарга арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задоволена частково; постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №923/954/20 скасована, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В мотивах прийнятої постанови, суд касаційної інстанції вказав, що закриваючи провадження у справі про банкрутство Боржника на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 КУзПБ через відсутність ознак його неплатоспроможності, апеляційний господарський суд виходив з передчасного висновку про те, що вимоги єдиного кредитора були погашені в повному обсязі ще у квітні 2018 року за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. А отже, наведений висновок не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. І такі порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 прийнято колегією суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Таран С.В., Богатир К.В. до свого провадження справу № 923/954/20.

Призначено справу № 923/954/20 до розгляду на 20.09.2022 о 13:45 год.

19.09.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Судове засідання, яке повинно було відбутися 20.09.2022 не відбулося у зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Таран С.В. з 19.09.2022 по 21.09.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 по справі №923/954/20 відбудеться 03.11.2022 о 14:00 год.

02.11.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 по справі № 923/954/20 на 20.12.2022 о 14:00 год.

20.12.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 20.12.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 923/954/20 відбудеться 02.02.2023 о 15:00 год.

02.02.2023 до суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін».

Під час судового засідання 02.02.2023 у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду відбулось відключення електроенергії, у зв`язку з чим судове засідання продовжити було неможливим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2023 повідомити учасників справи, про те, що розгляд справи № 923/954/20 відбудеться 28.02.2023 о 12:30 год.

В судовому засіданні 28.02.2023 скаржник та його представник доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» в судовому засіданні заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив постанову Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закону про банкрутство).

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

15.12.2005 між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Херсонської обласної дирекції, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль в особі Херсонської обласної дирекції Райффайзен Банк Аваль і Приватним підприємством Дитячий оздоровчий комплекс Дельфін, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Дитячий заклад санаторного типу Дельфін, м. Херсон була укладена Генеральна кредитна угода № 010/03-051/434.

За умовами цієї угоди банк зобов`язався надавати позичальнику грошові кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в межах цієї угоди, в розмірі не більше 1 000 000 грн.

В подальшому шляхом підписання між сторонами додаткових угод ліміт кредитування було збільшено до 6 027 100 грн., кінцевим строком погашення зобов`язань позичальника визначено 01.10.2018 р.

В межах Генеральної кредитної угоди між сторонами були укладені наступні кредитні договори:

- від 15.12.2005 р. № 010/03-051/434-1 (з урахуванням змін та доповнень), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 177 200 грн. зі сплатою 21,5 % річних, строком до 01.09.2011 р.;

- від 26.02.2007 р. № 010/03-051/434-4 (з урахуванням змін та доповнень), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 214 472 доларів США зі сплатою 12 % річних, строком до 25.02.2017 р.;

- від 12.11.2007 р. № 010/03-051/434-5 (з урахуванням змін та доповнень), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 2 300 000 грн. зі сплатою 13 % річних;

- від 14.10.2008 р. № 010/03-051/434-6 (з урахуванням змін та доповнень), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 762 581,60 грн., зі сплатою 21,5 % річних, з погашенням кредиту та відсотків до 25.02.2017.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральною кредитною угодою від 15.12.2005 р. № 010/03-051/434, а також кредитних договорів, що були укладені в її рамках, між банком та Приватним підприємством «Дитячий оздоровчий комплекс «Дельфін» були укладені два договори іпотеки: від 11.01.2006 р. та від 07.03.2007 р.

Предметом іпотеки за цими договорами є цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.10.2013 у справі № 923/1166/13 стягнуто з Приватного підприємства «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»:

- заборгованість за Кредитним договором від 15.12.2005 № 010/03-051/434-1: за кредитом в сумі 142 016,14 грн., за відсотками в сумі 55 814,37 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту в сумі 37 620,22 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 8 289,76 грн.;

- заборгованість за Кредитним договором від 26.02.2007 р. № 010/03-051/434-4: за кредитом в сумі 196 032,87 дол. США, що еквівалентно 1 566 890,73 грн., за відсотками в сумі 44 841,26 дол. США, що еквівалентно 358 416,19 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту в сумі 12 532,23 дол. США, що еквівалентно 100 170,11 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 6 810,79 дол. США, що еквівалентно 54 438,64 грн.;

- заборгованість за Кредитним договором від 12.11.2007 № 010/03-051/434-5: за кредитом в сумі 2 042 444,52 грн., за відсотками в сумі 741 046,53 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту в сумі 130 938,02 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 109 860,24 грн.;

- заборгованість за Кредитним договором від 14.10.2008 р № 010/03-051/434-6: за кредитом в сумі 747 959,47 грн., за відсотками в сумі 307 084,67 грн., пеню за порушення строків сплати кредиту в сумі 36 683,85 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 46 434,04 грн.

24.05.2017 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» було укладено договір факторингу.

За умовами цього договору Публічне акціонерне товариство «Кристалбанк» зобов`язалось передати Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» суму фінансування, а Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зобов`язалось відступити Публічному акціонерному товариству «Кристалбанк» права вимоги до боржників (портфельне відступлення прав вимоги) за кредитними договорами згідно реєстру відступлених прав.

25.05.2017 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» укладено договір відступлення прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 1497.

В подальшому на підставі укладеного з Публічним акціонерним товариством «Кристалбанк» договору факторингу від 25.05.2017 № 1 права вимоги до боржника за основними та забезпечувальними зобов`язаннями набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

26.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», розташований за адресою: Херсонська область, м. Скадовськ, «Цукур», територія 14 (реєстраційний запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 16.04.2018 р. 25907441).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.11.2019 у справі № 923/705/18, залишеним без змін постановою Південно західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису про право власності від 16.04.2018 25907441.

02.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на підставі цього судового рішення здійснено поновлення права власності на комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 17.03.2020.

З огляду на відновлення боржником запису про право власності на предмет іпотеки, 24.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», вважаючи, що погашення його кредиторських вимог за рахунок майна боржника не відбулось, звернулось до Господарського суду Херсонської області з заявою про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» банкрутом.

Розмір грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» становить 10 825 981,15 грн.

Постановою Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 923/705/18 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 22.11.2019 та постанову Південно західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Рішенням від 26.04.2021 у справі 923/705/18 Господарський суд Херсонської області відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» у задоволенні позову про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 16.04.2018 № 25907441.

Пунктами 2 та 3 резолютивної частини цього рішення місцевий господарський суд здійснив поворот виконання рішення, скасувавши рішення державного реєстратора відділу економічного розвитку, інвестиційної діяльності та туризму Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області від 11.03.2020 р. № 51558549 стосовно державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Дельфін» (реєстраційний номер об`єкта 1540494665247) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» (номер запису про право власності від 02.03.2020 № 35882270) з одночасним припиненням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого комплексу «Дельфін» з відновленням права власності на нього у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

Вказане судове рішення набрало законної сили 19.07.2021.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 у справі № 923/954/20 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» визнано банкрутом. Вказана постанова містить висновки місцевого господарського суду щодо клопотання боржника про закриття провадження у справі про банкрутство на підставі ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства у зв`язку із задоволенням вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, судом першої інстанції зазначено, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Можливість задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном саме боржником обумовлена, зокрема, тим, що він продовжує свою господарську діяльність з можливістю отримувати дохід, оскільки господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції з дня ухвалення постанови про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, а також можливістю у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства, вчиняти правочини та здійснювати продаж активів.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» господарської діяльності, як в період процедури розпорядження майном, так і до порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутні також і докази погашення вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, де єдиним кредитором визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» з вимогами в розмірі 10 825 981,15 грн.

Місцевим господарським судом не було прийнято до уваги посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.04.2021 у справі № 923/705/18, оскільки на момент розгляду клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство вказане рішення не набрало законної сили.

Судом першої інстанції зазначено, що Кодексом України з процедур банкрутства врегульовано механізм відновлення прав боржника у разі встановлення обставин зміни розміру/черговості кредиторських вимог, які мають значення у подальшій процедурі банкрутства боржника. У разі набрання чинності рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.04.2021 у справі № 923/705/18 та переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, арбітражний керуючий у справі про банкрутство повинен буде внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів, а саме: виключити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» у розмірі 8 011 600 грн., які забезпечені заставою майна, а решта вимог кредиторів підлягає задоволенню у встановленому законом порядку, за рахунок іншого виявленого майна боржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Дельфін» висновки місцевого господарського суду, щодо відсутності правових підстав для закриття провадження у справі про банкрутство, вважає хибними і наполягає на тому, що в силу вимог ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції норми, яка була чинною станом на 26.04.2018) після набуття права власності на предмет іпотеки всі наступні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» припинились незалежно від вартості предмета іпотеки, яку було визначено кредитором на дату такого набуття, а тому вимоги кредитора є погашеними, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий комплекс санаторного типу «Дельфін» банкрутом.

Позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Щодо підстав для закриття провадження відповідно до статті 90 КУзПБ, судова колегія зазначає наступне.

Так, ТОВ «Дитячий заклад санаторного типу «Дельфін» в апеляційній скарзі зазначає, що станом на даний час між сторонами спір про право вирішено, а ТОВ «ФК «Форінт» є власником майна, що є предметом іпотеки, а тому всі його наступні вимоги є недійсними, а відтак, і кредиторські вимоги згідно реєстру погашені.

Закриття провадження у справі про банкрутство врегульовано розділом VІ КУзПБ.

Так, згідно з положеннями частини першої статті 90 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того самого боржника;

4) відновлено платоспроможність боржника або погашені всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів;

5) затверджено звіт керуючого санацією або ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом;

6) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про його банкрутство не висунуто вимог;

7) справа не підлягає розгляду в господарських судах України;

8) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи, що звернення стягнення ТОВ «ФК «Форінт» на предмет іпотеки у позасудовому порядку було здійснено поза межами процедури банкрутства, колегія суддів розглядає питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Так, в передбаченому зазначеним пунктом випадку провадження у справі про банкрутство може бути закрито лише до визнання боржника банкрутом (ч. 2). Про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала (ч. 3).

Неплатоспроможність визначена у статті 1 КУзПБ як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

При цьому грошовим зобов`язанням в розумінні зазначеної статті є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Зокрема, до грошових зобов`язань належать зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Договори та інші правочини є одними з підстав виникнення цивільних зобов`язань відповідно до положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України. А згідно з положеннями статей 598 цього Кодексу зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, вичерпний перелік яких не визначений.

Водночас з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 Цивільного кодексу України передбачено види забезпечення виконання зобов`язання. Так, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, окремим видом якої є іпотека (ст.ст. 546, 575 ЦК України).

Іпотека визначена у статті 1 Закону України «Про іпотеку як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачена можливість сторін іпотечного договору вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, зокрема, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі.

Одним зі способів задоволення вимог іпотекодержателя в такому випадку може бути передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є відповідне застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до встановленого частиною 4 статті 591 Цивільного кодексу України загального правила, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент звернення стягнення Кредитором на Майно) передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Тобто Закон України «Про іпотеку» як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов`язання, а й основного зобов`язання, що випливає, зокрема, з кредитного договору, встановлюючи спеціальне правило відносно положень Цивільного кодексу України, яке підлягає переважному застосуванню.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 дійшла висновку, що частина 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в зазначеній редакції) передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.

Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові з огляду на положення статей 6, 591 Цивільного кодексу України звернула увагу на те, що, керуючись принципом свободи договору, сторони можуть відступити від положень як статті 36 Закону України «Про іпотеку», так і загальних положень Цивільного кодексу України щодо реалізації іпотеки.

Тобто кредитор не може вимагати виконання боржником основного зобов`язання після звернення стягнення та стягувати різницю між сумою зобов`язання та вартістю предмета іпотеки лише в разі, якщо такого відступу від положень цивільного законодавства не було здійснено за договором.

Так, відповідно до п. 3.1.4 Договору іпотеки від 11.01.2006, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Зоріною Л.М. за реєстровим №23, у випадку невиконання іпотекодавцем за цим або за Генеральною кредитною угодою та усіма кредитними договорами, укладеними в її рамках, звернути стягнення на предмет іпотеки реалізувати його відповідно до розділу 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовільнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, комісійні тарифи, необхідних витрат та утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізації предмета іпотеки.