ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13025/22

Провадження № 22-ц/4820/473/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

представниці відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - Міськвиконком), третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправним і скасування рішення.

ОСОБА_1 зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_5 , яка перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. В цьому шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2014 року ОСОБА_4 фактично припинив сімейні відносини з матір`ю дитини, не приймав участі у вихованні та утриманні дочки. З народження малолітня ОСОБА_6 проживала в сім`ї позивачки у квартирі АДРЕСА_1 .

У 2018 році ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі, а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. У зв`язку з цим Міськвиконком рішенням від 25 лютого 2021 року №135 надав малолітній ОСОБА_6 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням від 11 березня 2021 року №193 призначив позивачку опікуном внучки.

Після звільнення з місць позбавлення волі у червні 2021 року ОСОБА_4 не забрав дитину до себе, не відвідував її та не надавав дочці матеріальної допомоги, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, не проявляв батьківської турботи, не сприяв розвитку природних здібностей дитини. При цьому він не цікавився навчанням і здоров`ям дочки, ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкувався з нею у достатньому обсязі. Тоді ж ОСОБА_4 виїхав на заробітки в іншу область.

Рішенням Міськвиконкому від 8 квітня 2022 року №196 визнано малолітню ОСОБА_6 такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування, припинено опіку позивачки над ОСОБА_6 , визнано таким, що втратило чинність, рішення Міськвиконкому від 11 березня 2021 року №193 про призначення її опікуном внучки. Це рішення є незаконним, оскільки дитина не була відібрана у позивачки та не була передана батьку ОСОБА_4 , у зв`язку з чим підстави для припинення опіки відсутні. До того ж, малолітня ОСОБА_6 відмовляється залишати своє постійне місце проживання.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати протиправним і скасувати рішення Міськвиконкому від 8 квітня 2022 року №196 і залишити в силі рішення Міськвиконкому від 25 лютого 2021 року №135 про надання малолітній ОСОБА_6 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та рішення Міськвиконкому від 11 березня 2021 року №193 про призначення її опікуном внучки.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 26 липня 2022 року залучив ОСОБА_4 до участі у справі як співвідповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року позов задоволено.

Скасовано рішення Міськвиконкому від 8 квітня 2022 року №196 «Про втрату малолітньою ОСОБА_6 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, припинення опіки ОСОБА_1 над дитиною, втрату чинності рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11.03.2021 №193».

Суд першої інстанції виходив з того, що опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам). Оскільки малолітня ОСОБА_6 не повернулася в сім`ю батька ОСОБА_4 , а залишилася проживати з бабою ОСОБА_1 , то підстави для припинення опіки відсутні. Оспорюване рішення Міськвиконкому не відповідає інтересам дитини та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Міськвиконком просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 звернувся до органу опіки та піклування з заявою про повернення йому дочки. На підставі поданих документів Міськвиконком рішенням від 22 березня 2022 року №146 надав висновок про можливість передачі малолітньої ОСОБА_6 для подальшого виховання батькові. Оскільки ОСОБА_4 виявив бажання самостійно виховувати дочку, а ОСОБА_6 виявила бажання бути з батьком, то рішенням Міськвиконкому від 8 квітня 2022 року №196 припинено опіку ОСОБА_1 . Це рішення не суперечить чинним нормам закону та відповідає якнайкращим інтересам дитини. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_4 не висловив своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 і відповідно бабою ОСОБА_6 .

Від народження малолітня ОСОБА_6 проживає разом із бабою ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 .

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 лютого 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна окрім житла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

Міськвиконком рішенням від 25 лютого 2021 року №135 надав малолітній ОСОБА_6 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням від 11 березня 2021 року №193 призначив ОСОБА_1 її опікуном.

26 червня 2021 року ОСОБА_4 звільнився з установи відбування покарання, а 14 січня 2022 року - звернувся до Міськвиконкому з заявою про повернення малолітньої дочки ОСОБА_6 , яка перебуває під опікою баби ОСОБА_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування від 23 березня 2022 року №652/01-30, який погоджений рішенням Міськвиконкому від 22 березня 2022 року №146, можливо передати ОСОБА_6 для подальшого виховання батькові ОСОБА_4 .

Рішенням Міськвиконкому від 8 квітня 2022 року №196 визнано малолітню ОСОБА_6 такою, що втратила статус дитини, позбавленої батьківського піклування, припинено опіку ОСОБА_1 над ОСОБА_6 , визнано таким, що втратило чинність, рішення Міськвиконкому від 11 березня 2021 року №193 про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітньої ОСОБА_6 .

Застосовані норми права

Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння,

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції про права дитини).

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року» (далі - Конвенція про захист прав людини) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В силу статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Як передбачено статтею 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі статтею 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Із положень статті 247 СК України слідує, що дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: на проживання в сім`ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Статтею 250 СК України визначено, що опіка, піклування над дитиною припиняється у випадках, встановлених Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦК України опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам).

В силу статті 1 Закону України від 13 січня 2005 року №2342-ІV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон №2342-ІV) діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

За змістом статті 11 Закону №2342-ІV органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань, у тому числі, щодо встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування , надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 (далі - Порядок), визначено механізм провадження органами опіки та піклування такої діяльності.

В силу пунктів 22, 27, 30, 50 Порядку рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей (пункт 22).

Дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків, зокрема, на підставі довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.

Служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі заяви матері, батька, які повернулися з місць позбавлення волі, про повернення їм дитини обстежує їх житлово-побутові умови, перевіряє наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу, про що складає відповідний акт, звертається до закладу, установи чи організації, що надає соціальні послуги дітям і сім`ям з дітьми, та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки їх потреб з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею та готує висновок районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері чи батькові (пункт 27).

Рішення про втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування на підставах, зазначених у пунктах 26 і 27 цього Порядку, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем її походження за поданням служби у справах дітей (пункт 30).

Опіка, піклування припиняється, в тому числі, у разі передачі дитини батькам (усиновлювачам) (пункт 50).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо опіки та піклування у випадку, коли дитина позбавлена батьківського піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М.С. v. Ukraine» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

При цьому ЄСПЛ зазначав, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010).

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, заява №31111/04, пункт 54, ECHR, 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року).

Опіка та піклування над дитиною - це система заходів, які встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб.

Виконавчі органи міських, селищних і сільських рад як органи опіки та піклування вирішують питання щодо встановлення та припинення опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлення батьківського піклування (які не досягли чотирнадцяти років). Водночас органи опіки та піклування своїм рішенням призначають або припиняють повноваження опікунів таких дітей.

За рішенням органу опіки та піклування дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, зокрема, у разі повернення батьків з місць позбавлення волі та поновлення опіки таких батьків над дитиною. При цьому раніше встановлена опіка над дитиною припиняється після передачі дитини батькам.

Зібрані докази вказують на те, що Міськвиконком визнав малолітню ОСОБА_6 дитиною, позбавленою батьківського піклування, та встановив опіку над нею у зв`язку зі смертю матері ОСОБА_5 та перебування у місцях позбавлення волі батька ОСОБА_4 . Опікуном дитини призначено бабу, ОСОБА_1 .

Малолітня ОСОБА_6 з часу народження проживає в сім`ї ОСОБА_1 , яка постійно займалась її вихованням і утриманням, дитина виявляє прихильність до бабусі та не бажає змінювати своє місце проживання. За місцем проживання ОСОБА_1 у малолітньої ОСОБА_6 створені належні житлові умови, а також умови для навчання та відпочинку.

Водночас ОСОБА_6 тривалий час не спілкувалася з батьком, а після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_4 фактично не здійснює батьківське піклування над дочкою.

Встановивши, що малолітня ОСОБА_6 не повернулася в сім`ю батька ОСОБА_4 , а залишилася проживати з бабою ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що опіка останньої не припинена, відтак оспорюване рішення Міськвиконкому не відповідає вимогам закону та є передчасним.

Посилання Міськвиконкому на неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи Міськвиконкому про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Щодо врахування думки дитини з приводу вирішення спору

Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Вказані норми міжнародного договору кореспондуються з приписами статті 171 СК України, згідно яких дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Будучи вислуханою в апеляційному суді, малолітня ОСОБА_6 зазначила, що вона бажає проживати разом з бабусею ОСОБА_1 і заперечує щодо припинення опіки над нею.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Хмельницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 3 березня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Заворотна О.Л.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 48