1Справа № 335/7184/22 2/335/336/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Огнев`юк Н.В., розглянувши за правиламизагального позовногопровадженняцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 55163 гривень у відшкодування моральної шкоди та 10 000, 00 гр. витрат на професійну правничу допомогу. Посилається в позові на те, що 06 березня 2021 року у м.Запоріжжя по пр.Соборному,87 сталася ДТП за його участі та водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем ВАЗ 24053 державний номерний знак НОМЕР_1 . На місці пригоди був складений протокол про адміністративне правопорушення, в якому було зазначено, що «06 березня 2021 року о 21 годині 50 хвилин у м.Запоріжжя, по пр.Соборному,87 водій ТЗ DAEWOOLANOS днз НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з ТЗ ВАЗ 24053 днз НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого ТЗ отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, постраждалих немає. Матеріали справи були направлені до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя. Постановою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20.09.2021 року встановлено, що в його діях наявні порушення п.10.9 Правил дорожнього руху України. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.11.2021 постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20.09.2021 року скасовано, провадження у справі відносно нього було закрито за відсутності у його діях складу та події адміністративного правопорушення. Судовий розгляд тривав з урахуванням апеляційного оскарження більше восьми місяців. Він не визнавав своєї провини, про що пояснював працівникам поліції ще на місці ДТП, однак працівники поліції не врахували його пояснення та склали відносно нього протокол. Він був вимушений витрачати свої кошти на правову допомогу адвоката, відвідувати судові засідання, вимагати законного розгляду його справи судом. Його звичний устрій життя було порушено, постійна нервова напруга не давала можливості проживати у звичному для нього темпі. Будучи незаконно обвинуваченим у вчиненні правопорушення, у нього погіршився сон, він перебував у постійній нервовій напрузі, постійна нервова напруга загострила хронічні захворювання. Суму моральної шкоди він визначив на рівні мінімально встановленого розміру, тобто 8 місяців 7 днів помножити на 6700 грн. = 551 63 грн. З посиланням на Закону України « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.23 ЦК України, просить суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 55163 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов.

23.11.2022 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що до правовідносин за вимогами позивача Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» застосуванню не підлягає, позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження незаконності дій відповідачів, складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, це питання вирішується судом, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії або бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Витрати на правову допомогу адвокату документально не підтверджені.

Ухвалою суду від 18.01.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надіславши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність та задоволення позовних вимог.

Представник відповідачів надав суду заяву про розгляд справи без його участі та відмову у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до ч.2 цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно зі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За змістом ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто, при застосуванні ст.ст.1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше: невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чивідповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге: факт заподіяння цим рішенням, дією чибездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення закрито провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 12.11.2021 року постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2021 року скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 19, ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.

Пунктом 4 ч.1 ст.2 закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Устатті 3 Закону визначено, що в наведених у статті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ст.4 Закону моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 21 жовтня 2020 року в справі № 312/262/18 / провадження № 61-14401св19/, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, при застосуванні ст.ст.1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чивідповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чибездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.

За наявності цих умов єпідстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом,у контексті дотримання принципу змагальності сторін,у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності, а провадження в справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, тобто за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Таким чином, права позивача були захищені шляхом закриття відносно нього справи про адміністративне правопорушення.

Суд також вважає, що сам факт закриття судом справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст.124 КУпАП, не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності інспектора Управління патрульної поліції у розумінні вимог ст. 1176 ЦК України, а тому не тягне обов`язкового наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що його діями, як посадової особи, йому була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 307/3754/21 від 27 липня 2022 року сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Таким чином, дії поліцейського при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальними діями, а не рішенням суб`єкта владних повноважень, достатніми для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд враховує, що за змістом постанови Запорізького апеляційного суду від 12.11.2021 року провадження про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст.124 КУпАП було закрито в зв`язку з відсутністю доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 640/16169 від 05 лютого 2020 року незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди.

Суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч.6 ст.13 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду,враховуютьсяіншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні спору, суд враховує саме позиції Верховного суду в справах №307/3754/21 від 27 липня 2022 року та № 712/7385/17 від 13 березня 2019 року щодо того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень і навіть не підлягає оскарженню в суді окремо від постанови суду.

З урахуванням цього підстави підстави для висновку про те, що незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди, відсутні.

Суд при цьому також вважає, що сам по собі факт складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача не може свідчити про його незаконне складання, тим більше не є притягненням до адміністративної відповідальності, як це зазначено в вище приведеній постанові Верховного Суду в справі № 640/16169 від 05 лютого 2020 року.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовує завдання йому моральної шкоди ст.1176 ЦК України та Законом України» Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

В той же час, суд виходить з того, що відповідно до ст.1 Закону України « Про національну поліцію»Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно зі ст.2 Закону завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах:

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

В свою чергу, відповідно до ст. ст.1 та 2 Закону України « Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Таким чином, оперативно-розшукова діяльність врегульована спеціальним законом.

Суд також враховує, що Закон України» Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» прийнятий в 1994 році.

В свою чергу, Законом України № 436- ІV від 16 січня 2003 року був прийнятий ЦК України, яким було врегульовано питання відшкодування шкоди в даних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч.1,2,6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання,незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт,відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Даною нормою закону врегульовані підстави для відшкодування шкоди з різних підстав, у тому числі окремо внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

З урахуванням цього, суд вважає, що правовідносини сторін мають регулюватися саме ст.1176 ЦК України.

Враховуючи визначені даною нормою закону підстави для відшкодування шкоди, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12-13, 76-82, 89, 133, 134, 137, 141, 259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовуОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, Департаменту патрульної поліції України про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення: 03.03.3023 року.

Суддя Рибалко Н.І.