РІШЕННЯ

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа №800/501/17

адміністративне провадження № П/9901/116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

Суддів: Пасічник С.С., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Шишов О.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томах О.О.,

учасники судового процесу:

представник позивача - Кучерук Н. С.

представник відповідача - Пантюхова Л.Р.,

представник третьої особи (СБУ) - Осипов Д. О.

представник третьої особи (КМУ) - Шокун О. В.

представник третьої особи (РНБО) - не з`явився,

третя особа (ОСОБА_1) - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Президента України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (в частині), -

ВСТАНОВИВ:

1. 14.11.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (далі - позивач, ТОВ «М.С.Л.») (адреса: 01004, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 50-А, код ЄДРПОУ 30109292), звернулось до Вищого адміністративного суду України з позовом до Президента України (далі - відповідач) (адреса: 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), в якому просило суд визнати незаконним та нечинним з моменту прийняття Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік (далі - Указ)(т. 1 арк. справи 4-14).

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що оскаржуваний Указ не містить жодних відомостей, мотивів та підстав застосування санкцій до позивача у відповідності до вимог статті 3 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ і доказів на їх підтвердження, а також виданий з порушенням вимог статей 19, 106 Конституції України, оскільки позивачем не вчинялось жодних дій, які б створювали реальні або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України. За доводами позивача, наявність у Президента України повноважень на введення в дію рішень РНБО не може бути єдиним аргументом правомірності оскаржуваного Указу, адже будь-який акт суб`єкта владних повноважень, окрім іншого, повинен бути обґрунтованим. Позивач наголошує на тому, що доказами вчинення кримінальних дій, за які законодавство передбачає застосування санкцій, є вироки суду за ознаками злочинів проти основ національної безпеки та підтримку тероризму, проте такі вироки щодо позивача відсутні, що свідчить про безпідставність оскаржуваного Указу в частині, що стосується позивача. Крім цього, єдиною іноземною особою, під контролем якої перебуває позивач, є громадянин Кіпру (кінцевий бенефіціар власник (контролер) ОСОБА_1 ), до якого персональні санкції оскаржуваним Указом не застосовано. Тобто, його дії не були підставою для застосування санкцій до позивача. Більш того, єдине кримінальне провадження було ініційовано за ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму) самим бенефіціаром позивача у зв`язку з включенням ТОВ «М.С.Л.» до осіб, до яких застосовуються санкції Указом Президента України від 16.09.2015 р. № 549/2015, але вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, що підтверджується постановою Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області про закриття кримінального провадження від 31.07.2017 року.

Крім того, на переконання позивача, в основу оскаржуваного Указу покладено свавільне застосування закону, що суперечить як чинному законодавству, так і рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ) та Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). В наведеному контексті позивач переконаний, що застосування санкцій саме до нього Законом не передбачено; не обумовлено інтересами суспільства, оскільки блокування господарської діяльності призводить до втрат податкових надходжень до Державного бюджету України та значних сум військового збору, враховуючи, що позивач за статистичними даними Міністерства фінансів України був найбільшим платником військового збору в Україні, отже саме суспільство зацікавлене в здійсненні господарської діяльності позивача; введені оскаржуваним Указом санкції не є співмірними вчиненому порушенню, яке при цьому позивач не допускав. До того ж, позивач зазначив, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Враховуючи викладене, позивач просив суд задовольнити позов (т. 1 а.с. 4-14).

3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.11.2017 року відкрив провадження у справі та призначив до попереднього розгляду на 15:00 год.13.12.2017 року, але судове засідання в наведений день не відбулося, про що свідчить довідка суду від 13.12.2017 року (т. 1 а.с. 1-2, т. 2 а.с. 11).

4. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду і протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2018 року визначений склад колегії суддів: Васильєва І.А., Пасічник С.С., Юрченко В.П., Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., присвоєний номер справи № 800/501/17 (номер провадження П/9901/116/18) (т. 2 а.с. 12).

5. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 року адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12:00 год. 08.02.2018 року (т. 2 а.с. 13-15).

6. 29.01.2018 року на адресу суду, через канцелярію від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. Відповідачем зазначено, що РНБО розглянуло та підтримало відповідні пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, зокрема щодо ТОВ «М.С.Л.» (пункти 1, 4, 5, 14, 15 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»), про що прийнято відповідне рішення. У подальшому, після надходження в установленому порядку на ім`я Глави держави відповідних матеріалів (Рішення з додатками, проекту Указу та пояснювальної записки до нього), Президент України в межах реалізації приписів законодавства видав Указ № 133/2017, яким увів в дію рішення РНБО. Відповідач вважає, що Указ видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а в адміністративному позові не наведено фактів порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, тому просив суд у задоволенні позову відмовити (т. 2 арк. справи 22-24). До відзиву додано копії: Указу від 15.05.2017 року № 133/2017 (т. 2 а. с. 26), Рішення РНБО від 28.04.2017 року з додатками (т. 2 а. с. 27-30), лист Секретаря РНБО від 28.04.2017 року № 726/18-01/2-17 з додатками: рішення РНБО (2 арк), додатки до рішення РНБО (на 664 арк), проект Указу Президента України (на 2 арк), пояснювальна записка до проекту Указу Президента України (на 2 арк.) (т.2 а.с. 31-37).

7. 29.01.2018 року на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено на необґрунтованості та незаконності оскаржуваного Указу, оскільки він не містить підстав для застосування санкцій до позивача та доказів на їх підтвердження. Про відсутність протиправних дій позивача (його посадових осіб), які відповідно до Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року №1644-VIІ могли стати підставою для застосування санкцій свідчить і те, що єдине кримінальне провадження було ініційовано за ч. 1 ст. 258-5 КК України (фінансування тероризму) самим бенефіціаром позивача ОСОБА_1 у зв`язку з включенням ТОВ «М.С.Л.» до осіб, до яких застосовуються санкції Указом Президента України від 16.09.2015 р. № 549/2015. Проте вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КК України, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, що підтверджується постановою Головного управління Служби безпеки у м. Києві та Київській області від 31.03.2017 року про закриття кримінального провадження. До того ж, ТОВ «М.С.Л.» є юридичною особою, що знаходиться під контролем ОСОБА_1 , фізичної особи-нерезидента, громадянина республіки Кіпр, бенефіціарний власник не був віднесений до переліку фізичних осіб, щодо яких застосовано персональні санкції. Крім цього, Республіка Кіпр, громадянином якої є ОСОБА_1 , не визнавалася Верховною Радою України країною-агресором та щодо неї не вводились санкції, передбачені статтею 5 Закону України «Про санкції». Враховуючи викладене просив задовольнити позов (т. 2 а.с. 39-41). До письмових пояснень додана заява про вчинення кримінального правопорушення (т. 2 а.с. 42-45).

8. 01.02.2018 року на адресу Суду від Служби безпеки України надійшла заява про вступ у справу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, яка обґрунтована тим, що рішення відповідача, яке є предметом оскарження у даній справі, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік прийнято РНБО України за пропозиціями Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України та Національного банку України. При цьому, первинні пропозиції вносились саме Службою Безпеки України (зокрема, за пропозиціями СБУ згідно з рішенням РНБО від 02.09.2015 року, введеного в дію Указом Президента України від 16.09.2015 року № 549, застосовані санкції до ТОВ «М.С.Л.»), а тому рішення у справі може вплинути на права та обов`язки Служби безпеки України, зокрема, щодо права вносити пропозиції про зміну санкцій, застосованих до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.». На підставі викладеного Служба Безпеки України просила суд: залучити їх до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, та перенести судове засідання з метою надання часу для ознайомлення з матеріалами справи (том 2 а.с. 49-50).

9. 01.02.2018 року представник позивача надіслала на адресу суду заяву про зміну предмета позову у цій справі (т. 2 а.с. 52-53), у зв`язку з чим, керуючись п. 1 ч. 4 ст. 266 КАС України просила суд: визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік (т. 2 а.с. 52-53).

10. 02.02.2018 року на адресу Верховного Суду від представника позивача - Кучерук Н.С. надійшла відповідь на відзив, в якій, заперечуючи проти доводів відзиву представник позивача додатково зауважила на тому, що відповідач не навів доводів щодо правомірності застосування санкцій до позивача та не надав доказів на їх підтвердження, обмежившись лише посиланням на вимоги Конституції України, Закону України «Про санкції» та Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» та наявність дискреційних повноважень Президента України на введення в дію рішення РНБО. Всі інші доводи є ідентичними доводам, викладеним в позовній заяві том 2 а.с. 58-61).

11. 07.02.2018 року на адресу Верховного Суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 - адвоката Іванець А.Ю. надійшли письмові пояснення щодо відзиву, які обгрунтовані тим, що здійснюючи керівництво у сфері національної безпеки шляхом вирішення питання щодо введення/не введення рішення РНБО про застосування санкцій в дію, Президент України повинен був перевірити вказане рішення на предмет наявності/відсутності передбачених статтею 3 Закону України «Про санкції» підстав для застосування санкцій до позивача, оскільки такі рішення повинні попередньо перевірятись на їх відповідність вимогам Конституції України та Законам України. Оскаржуваний Указ прийнятий із порушенням процедури його попереднього візування і опрацювання відповідними органами, передбаченої Положенням від 15.11.2006 року № 970/2006, а також в порушення абз. 3 п. 8 цього Положення в пояснювальній записці до Указу не вказано і не подано фінансово-економічне обгрунтування можливих витрат і не зазначено джерел покриття зменшення доходів державного бюджету. Враховуючи викладене, просив задовольнити позов (т. 2 а.с. 69-73).

12. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 року задоволено заяву Служби безпеки України від 01.02.2018 року про вступ у справу, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Залучено Службу безпеки України до участі у даній справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (т. 2 а.с. 97-99).

13. 27.02.2018 року представник Служби безпеки України звернувся до Верховного Суду з клопотаннями про: 1) оголошення перерви у справі до утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи (т 2 а.с 112-113); про розгляд справи в закритому судовому засіданні, у зв`язку з тим, що судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом (посилався на те, що надання СБУ до КАС ВС доказів, які містять інформацію, що становить державну таємницю, потребує додержання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, зокрема наявність у всіх суддів колегії, які розглядають справу, допуску до державної таємниці за відповідною формою) (т 2 а.с. 112-115).

14. 28.02.2018 року в судовому засіданні (протокольною ухвалою суду) клопотання СБУ про оголошення перерви у справі задоволено; оголошено перерву без визначення дати судового засідання до утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи, а також ознайомлення учасників справи із матеріалами справи. Розгляд клопотання про закрите судове засідання відкладений, оскільки вказане клопотання було передчасним (том 2 а.с.117-119).

15. 28.02.2018 року Службою безпеки України надіслані для долучення до матеріалів справи документи, які містять гриф «Для службового користування» (ДСК).

16. У справі тривала процедура утворення у Верховному Суді режимно-секретного органу; оформлення допусків до державної таємниці у колегії суддів та інших учасників справи, а також ознайомлення учасників справи із матеріалами справи, та матеріалами, які містять гриф «Для службового користування» (ДСК), приєднаних до неї. Судом вживалися заходи стосовно ознайомлення учасників справи з матеріалами справи (у тому числі ДСК), зокрема через направлення відповідних запитів до органів контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки (т. 2 а.с. 121-135, 144-145, 146-147, 170, 174-175, 202) (додатково до матеріалів справи судом приєднано довідку про рух справи)*.

17. 18 червня 2019 року на адресу суду від представника Служби безпеки України - А.Михальченко надійшли пояснення на адміністративний позов про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 15.05.2017 № 133 (в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення РНБО України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до позивача за ініціативи Кабінету Міністрів України продовжено термін застосування персональних санкцій) (т. 2 а.с. 192-195).

В поясненнях Служба безпеки України наполягала на тому, що санкції, застосовані оскаржуваним Указом Президента України від 15.05.2017 року № 133 співпадають із санкціями, введеними в дію Указом Президента України від 16.09.2015 № 549, а при прийнятті рішення РНБО України від 28.04.2017 року про продовження дії санкцій взято до уваги, крім іншого, обставини, що були підставою для прийняття рішення РНБО України від 02.09.2015 року. Служба безпеки України звернула увагу на те, що вона, як суб`єкт забезпечення національної безпеки (ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки" від 21.06.2018 року № 2469-VIII) у межах своїх повноважень забезпечує виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, зокрема у напрямах подолання "тінізації" економіки, ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки, проявів моральної та духовної деградації суспільства (поширення залежності від азартних ігор - лудоманії) у соціальній та гуманітарній сферах тощо (статті 8,9,10 Закону України "Про основи національної безпеки"). На виконання доручення Прем`єр-міністра України від 10.04.2015 № 272 т (має гриф секретності "Таємно") МЗС України, Мін`юстом України, МВС України, Мінфіном України спільно з РНБО України та СБУ опрацьовувалось питання застосування санкцій, крім іншого, до ТОВ "М.С.Л.", діяльність якого контролюється громадянами Російської Федерації.

За результатами опрацювання вказаного питання СБУ встановлено, що, використовуючи ослаблення системи державного регулювання і контролю в лотерейній сфері, ТОВ "М.С.Л." як одним з монополістів лотерейного ринку України, який здійснює свою діяльність без ліцензії, організовано та проводяться під прикриттям лотерейної діяльності заборонені в Україні азартні ігри. Факт підконтрольності ТОВ "М.С.Л." громадянам Російської Федерації підтверджується листом ТОВ "М.С.Л." від 02.04.2010 № 283 до Мінфіну України, в якому зазначено, що: "М.СЛ. " має не тільки достатню технічну та організаційну базу..., але і достатньо великі фінансові ресурси, що залучаються «Альфа груп», як власником "М.С.Л."... Питання підконтрольності ТОВ "М.С.Л." корпорації "Альфа груп" розглядалося судами господарської юрисдикції у справі № 910/26406/15 за позовом ТОВ "М.С.Л " до СБУ про визнання зазначеної інформації недостовірною. За результатами розгляду цієї справи рішенням Господарського суду м. Києва від 16.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Крім того, відповідно до листа Антимонопольного комітету України від 26.10.2015 №24-20.1/01-10815 рішенням цього комітету від 25.03.2008 № 173-р надано дозвіл компанії "АВО Holdings Limited» (попередня назва компанії «Evolot Limited», м. Нокісія, Кіпр) на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "М.С.Л.", що забезпечує перевищення 50% голосів у вказаному органі управління товариством. Рішенням Антимонопольного комітету України від 17.04.2009 № 130-р надано дозвіл компанії "Guepard Limited" (м.Нікосія, Кіпр) на придбання акцій компанії «АВО Holdings Limited», що забезпечує перевищення 25 % голосів у вищому органі управління товариством. Надалі з 17.04.2009 по 26.10.2015 про зміни у структурі власності ТОВ "М.С.Л." Антимонопольний комітет не повідомлявся, відповідно дозвіл цього комітету на придбання частки у статутному капіталі не надавався. На запит СБУ щодо перевірки підозр стосовно того, що фінансові операції ТОВ "М.С.Л." пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, Державною службою фінансового моніторингу України проведено перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «М.С.Л», за результатами якої встановлено факт легалізації (відмивання) коштів невстановленими посадовими особами товариства за період з 09.06.2015 по 21.09.2015 року у сумі 26,21 млн грн. Матеріали вказаної перевірки відповідно до статей 214, 216 КПК України скеровані СБУ до ДФС України для прийняття процесуального рішення.

За результатами розгляду матеріалів Головним управлінням фінансових розслідувань ДФС України зареєстровано кримінальне провадження від 08.12.2015 №32015000000000238 за фактом вчинення посадовими особами ТОВ"М.С.Л." злочину, відповідальність за який передбачена ч. З ст. 209 КК України. За отриманими з Міністерства фінансів України (лист від 04.11.2015 №31-26020-13- 6/33946) матеріалами ТОВ "М.С.Л." за 9 місяців 2015 року прийняло ставок у населення на суму 907 млн грн, а сплатило до зведеного бюджету лише 3,3 млн грн. Водночас згідно з п. 5.3 Умов проведення державної грошової лотереї "Мить успіху", затверджених наказом ТОВ "М.С.Л." від 06.05.2015 №147, "сума коштів, що становить 30% вартості придбаного гравцем білета... складає дохід ТОВ "М.СЛ.", як оператора державних лотерей", що повинно оподатковуватися як податок на прибуток. Водночас посадові особи ТОВ "М.С.Л.", користуючись недосконалістю положень Закону України "Про державні лотереї в Україні", за відсутності відповідних ліцензій (термін дії закінчився у І кварталі 2014 року) організували під прикриттям проведення лотерей заборонені в Україні азартні ігри (онлайн-казино "Золотий тріумф", "Мить успіху", тоталізатори "Спортпрогноз", "Спортліга" та інші), зокрема, шляхом залучення під дію своєї ліцензії злочинних угрупувань, що спеціалізуються на азартних іграх. Так, в гральних закладах ТОВ "М.С.Л. " використовує заборонене в Україні програмне забезпечення онлайн-казино ("Чемпіон" та подібне до нього) та втягує громадян в залежність від азартних ігор (лудоманію), що створює потенційну загрозу національним інтересам України.

Під час перевірки діяльності ТОВ "М.С.Л." встановлено, що товариство надавало та продовжує надавати розповсюджувачам лотерей (близько 800 гральних залів на території України) посвідчення та копії ліцензій на право здійснення лотерейної діяльності, що створює у людей уявлення про законність такої діяльності. Водночас фактично під виглядом проведення лотерейної діяльності проводять заборонені в Україні азартні ігри. 3а даними Мінфіну України (лист від 15.05.2015 № 31-14040-03-3/16147) з прийняттям у 2009 році Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" гральний бізнес продовжив існувати у "тіні" та поза контролем держави, а його частина - функціонувати під виглядом державних лотерей, користуючись недоліками прийнятого у 2012 році Закону України "Про державні лотереї в Україні". На сьогодні доступ до азартних ігор для населення та їх шкідливий вплив не зменшився, але держава втратила надходження до державного бюджету від заборони грального бізнесу та можливість державного регулювання діяльності з випуску та проведення лотерей.

Законом України «Про державні лотереї в Україні» під виглядом державної монополії на проведення державних лотерей фактично встановлено монополію для трьох підприємств (ТОВ "М.С.Л.", ПП "Українська Національна Лотерея", ПрАТ "Патріот"), які належать іноземним компаніям та термін дії їх ліцензій закінчився у першому кварталі 2014 року.

Окремо СБУ зазначила, що згідно зі ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є в економічній сфері, крім іншого, "тінізація" національної економіки. Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси (ст. 8 Закону України "Про основи національної безпеки України"). З огляду на вищевикладене, а також беручи до уваги інші наявні в СБУ відомості, що становлять державну таємницю (у т.ч. які надсилалися іншим суб`єктам забезпечення національної безпеки України), вбачається, що позивачем здійснювалися дії, що створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам, порушують інтереси суспільства та держави, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку.

Підконтрольність діяльності ТОВ "М.С.Л." фізичним та юридичним особам Російської Федерації створює потенційні загрози національним інтересам та національній безпеці України, оскільки має місце збройна агресія Російської Федерації проти України. Загальновідомим є той факт, що події, які відбувалися на початку 2014 року на території Автономної Республіки Крим та частині Луганської і Донецької областей, містили ознаки порушення міжнародних зобов`язань Російською Федерацією та застосування збройної агресії проти України. Враховуючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози, Президент України, РНБО України та СБУ використовували свої повноваження з належною метою, що відповідає Закону України «Про санкції», - захист національних інтересів, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Так, СБУ з метою недопущення заподіяння шкоди національним інтересам та національній безпеці на підставі вказаних нормативно-правових актів та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. З Закону України "Про санкції" (дії інших суб`єктів, які створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам та порушують інтереси суспільства та держави, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку) внесено до РНБО України відповідні пропозиції (листи №8/1/2-7030 від 08.05.2015, №8/1/2-9720 від 07.07.2015, № 8/5/1-4568 від 10.08.2015) щодо розгляду питання про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л.". За результатами розгляду вказаних пропозицій РНБО України прийнято відповідне рішення, яке введено в дію Указом Президента України від 16.09.2015 № 549 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Отже, з метою забезпечення своєчасного продовження обмежувальних заходів КМУ 26.04.2017 видано розпорядження №288-р "Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Рішенням РНБО України від 28.04.2017 підтримано пропозиції Кабінету Міністрів України (розпорядження від 26.04.2017 № 288-р) щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у т.ч. стосовно ТОВ "М.С.Л.", яким продовжено строком на один рік дію санкцій.

15.05.2017 року Президент України своїм Указом № 133 увів в дію рішення РНБО України від 28.04.2017 та поклав контроль за його виконанням на Секретаря РНБО. Отже санкції, застосовані оскаржуваним Указом Президента України № 133 від 15.05.2017, співпадають із санкціями, введеними в дію Указом Президента України від 16.09.2015 №549, а при прийнятті рішення РНБО України від 28.04.2017 про продовження дії санкцій взято до уваги, крім іншого, обставини, що були підставою для прийняття рішення РНБО України від 02.09.2015 року.

Президент України, КМУ, РНБО України та СБУ діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України. При застосуванні санкцій до ТОВ "М.С.Л." суб`єкти владних повноважень: діяли на виконання Закону України "Про санкції", за умов та обставин, визначених ним; приймали рішення, вчиняли дії відповідно до встановлених законом повноважень; додержувались встановленої законом процедури і форми прийняття рішення та вчинення дій.

Прийняттю рішення про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л." передувала оцінка обставин, передбачених Законом України "Про санкції", а також інших обставин, що мали значення у конкретній ситуації та знаходяться у площині державного управління у сфері національної безпеки, оборони, економіки тощо. Рішення суб`єкта владних повноважень відображало суть ситуації у відповідних сферах державного управління та було націлено, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення існуючих загроз. З огляду на зазначене оскаржуваний Указ Президента України від 15.05.2017 № 133/2017 видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову (т. 2 а.с. 192-195).

18. 02.09.2019 року на адресу Верховного Суду від представника ТОВ «М.С.Л.» Кучерук Н.С. надійшли пояснення щодо доводів Служби безпеки України, в яких зазначено про: 1) безпідставність посилань Служби безпеки України на підконтрольність позивача громадянам Російської Федерації, оскільки підконтрольність юридичної особи визначається не листами, а офіційними відомостями, зокрема, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте згідно цих відомостей, єдиним бенефіціарним власником (контролером позивача) є громадянин Республіки Кіпр ОСОБА_1 ; 2) посилаючись на підконтрольність позивача громадянам Російської Федерації, Служба безпека України не зазначає жодної такої особи (її прізвища, ім`я, по батькові), що в черговий раз підтверджує відсутність підконтрольності позивача таким особам; 3) необґрунтованим є також посилання на листи та рішення Антимонопольного комітету України, оскільки, по-перше: вказані документи не були покладені в основу оскаржуваного Указу, а отже, не можуть враховуватися з огляду на вимоги ст. 77 КАС України; також вони не мають значення для цієї справи та не підтверджують жодних доводів її учасників, не входять в предмет доказування у цій справі; 4) безпідставним є також посилання Служби безпеки України на наявність кримінального провадження від 08.12.2015 № 32015000000000238, оскільки, жодні докази щодо наявності такого провадження не були покладені в основу оскаржуваного Указу, та відсутній вирок суду, що виключає правові підстави вважати будь-яких осіб винними у вчиненні злочину. Служба безпеки України не наводить жодних обгрунтованих мотивів, які б пов`язували вказане провадження з підставами для застосування санкцій, визначеними Законом України «Про санкції»; 5) є безпідставними твердження СБУ про організацію позивачем азартних ігор під прикриттям проведення лотерей, оскільки щодо позивача відсутні вироки, за ознаками злочинів, передбачених статтею 203-2 КК України (зайняття гральним бізнесом); крім цього вказані доводи грунтуються на помилковому ототожненні поняття «лотереї» (внесені до єдиного державного реєстру лотерей) та «азартні ігри» (заборонені кримінальним законом). До того ж, листом від 08.09.2016 року № 8/1/2-13318 Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки Служби безпеки України ініціювало перед РНБО питання щодо скасування аналогічних санкцій, застосованих до позивача Указом від 16.09.2015 року № 549/2015. Доводи СБУ щодо організації азартних ігор під прикриттям проведення лотерей, також є безпідставними, оскільки всі лотереї, які проводяться та випускаються ТОВ "М.С.Л." є державними, тобто у передбаченому законом порядку зареєстровані та внесені до Єдиного реєстру державних лотерей. Вказаний реєстр є загальнодоступним на сайті Міністерства фінансів України. Отже діяльність оператора державних лотерей ТОВ М.С.Л. є законною діяльністю, що передбачена чинним законодавством, та не є азартним бізнесом.

Також представник позивача звернула увагу на помилковість доводів Служби безпеки України про продовження оскаржуваним Указом, а не застосування санкцій до позивача, оскільки санкції до позивача застосовано оскаржуваним Указом від 15.05.2017 року № 133/2017 (про що зазначено в п. 1 вказаного Указу та п. 2 рішення РНБО і додатку 2 до цього рішення). Крім цього, Законом України «Про санкції» взагалі не передбачено можливості продовження дії обмежувальних заходів, а отже і відповідних повноважень відповідача та РНБО на їх продовження. За доводами представника позивача, видання актів про продовження санкцій суперечить Закону України «Про санкції», ст. 19, 106 Конституції України та свідчить про вихід суб`єктів їх прийняття за межі своїх повноважень.

19. За міркуваннями представника позивача, доводи Служби безпеки України щодо неможливості оскарження рішення про застосування санкцій лише з підстав невідповідності процедури його прийняття є безпідставним, оскільки, по-перше, відповідач має видавати Укази, які відповідають Конституції та іншим законам України; по-друге, обов`язок опрацювання проектів актів про введення в дію рішень РНБО передбачений Указом Президента України від 15.11.2006 № 970/2006; по-третє, відповідно до ст. 2 КАС України та практики ЄСПЛ рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим; по-четверте, оскаржуваний Указ прийнято з порушенням процедури, встановленої Указом Президента України від 15.11.2006 № 970/2006, яким затверджено «Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України» (далі - Положення), зокрема: в порушення вимог пп. 25, п. 3, п. 11, п. 16, п. 18 Положення, у проектах актів (копії яких надано відповідачем та які містяться в матеріалах справи) будь-які візи відсутні, що на думку представника позивача свідчить про те, що проект оскаржуваного Указу у визначений законодавством спосіб не опрацьовувався та не перевірявся; а в порушення абз. 3 п. 8 Положення в пункті 4 пояснювальної записки до проекту оскаржуваного Указу, вказана недостовірна інформація щодо фінансово-економічного обґрунтування можливих витрат і не зазначено джерел покриття зменшення доходів державного бюджету (т 2. а.с. 227-235).

20. 12.09.2019 року на адресу Суду від начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду надійшла службова записка про отримання 12.09.2019 року о 15 год.00 хв. від Управління забезпечення Служби безпеки України документальних матеріалів із грифом «таємно» (вх. ВС № 28/АС-41т від 12.09.2019 року) до матеріалів судової справи № 800/501/17 (П/9901/116/18); (т 3 а.с. 11).

21. Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2019 року, клопотання представника Служби безпеки України про розгляд справи в закритому судовому засіданні задоволено. Ухвалено проводити подальший розгляд справи в закритому судовому засіданні (у зв`язку з долученням до матеріалів Службою безпеки України документів зі ступенем секретності «таємно») (т. 3 а.с. 33-34, 35-38). В судовому засіданні 16.10.2019 року оголошено довідку відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду і повідомлено учасників справи про відсутність у Верховному Суді приміщення для слухання справ в закритому режимі, та фіксування таких справ технічним пристроєм; відкладено розгляд справи (без визначення дати) для надання представником позивача та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ( Подойніциною О.Б. ) підтверджуючих доказів про отримання доступу та допуску до державної таємниці, про що зобов`язано повідомити суд (т 3 а.с. 29-31).

22. У справі тривала процедура надання допуску та доступу до державної таємниці, ознайомлення учасників справи з документами, які містять гриф «таємно» через відповідний відділ режимно-секретної роботи ВС, та листування головуючої судді І.А. Васильєвої із відділом режимно-секретної роботи ВС з приводу питань наявності у Верховному Суді приміщення для слухання справ в закритому режимі, та наявності технічних засобів для фіксування таких справ технічним пристроєм (т. 3 а.с. 46-48,51, 52-53, 55-56, 62-66, 70, 73, 76-78, 79-80, 83-84, 160-161, 206-207).

23. 11.08.2021 року та 15.09.2021 року на адресу Верховного Суду через канцелярію від Ради національної безпеки і оборони України надійшли пояснення, в яких повідомлено, що з огляду на вимоги Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» та Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року № 1446, Апарат РНБО України не наділений повноваженнями представляти Раду національної безпеки і оборони України в судових інстанціях (т 3 а.с. 157-158, т 3 а.с. 200-201).

24. 14.09.2021 року на адресу Суду надійшла заява від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 - адвоката Подойніциної О.Б., в якій з посиланням на вимоги статті 60 КАС України повідомлено про припинення представництва ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю останнього, що підтверджено відповідним свідоцтвом про смерть, копія якого долучена до матеріалів справи (т 3 а.с. 171-176).

25. 20.09.2021 року на адресу Суду надійшла службова записка від начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду, в якій повідомлено, що у Верховному Суді (у тому числі і в Касаційному адміністративному суді) не створені умови для фіксування судового процесу під час закритого судового засідання за допомогою відео-та (або) звукозаписувального технічного запису у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, та відсутні технічні засоби для фіксування такого процесу (т 3 а.с. 210-211).

26. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2021 року вирішено здійснювати подальший розгляд справи № 800/501/17 у відкритому судовому засіданні. Здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні тільки в частині дослідження інформації, що охороняється законом (т. 3 а.с. 225-226, 227-230).

27. 02.11.2021 року на адресу Верховного Суду від представника Кабінету Міністрів України надійшли письмові пояснення на адміністративний позов, в яких зазначено, що вперше санкційні обмеження до позивача були застосовані рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 02 вересня 2015 року, введеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549. За наявною інформацією, ініціатором застосування санкцій до ТОВ «М.С.Л.» була Служба безпеки України. Після чого, відносно позивача санкції було повторно застосовано відповідно до рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16.09.2016, введеним в дію Указом Президента України від 17.10.2016 №467/2016 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017, введеним в дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведене в дію Указом Президента України від 15.05.2017 № 133/2017, прийняте на підставі пропозицій щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених Кабінетом Міністрів України (відповідно до розпорядження від 26.04.2017 № 288-р), Службою безпеки України та Національним банком України.

В зазначеному розпорядженні Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 288-р «Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на розгляд Ради національної безпеки і оборони України були внесені пропозиції щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до додатків 1-4 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 639-р та рішення Ради національної безпеки та оборони України від 16 вересня 2016 року, введеним в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року №467/2016.

Пропозиції щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій) до юридичних та фізичних осіб зазначених в згаданих додатках 1 -4 були зроблені Міністерством закордонних справ України, як головним розробником проекту розпорядження Уряду № 288-р, на підставі відсутності пропозицій щодо скасування зазначених санкцій від державних органів, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування зазначених санкцій.

Отже, оскаржуваний Указ видано відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень. Просили в задоволенні позову відмовити. До пояснень додано: засвідчені копії листів Міністерства юстиції України від 31.01.2018 року № 1455/9.11/ін18 (на 1 арк), Міністерства закордонних справ України від 19.03.2018 року № 610/14-212/4-354 (на 2 арк) (т. 4 а.с. 9-12).

28. 23.12.2021 та 26.01.2022 року надійшли на адресу суду для долучення до матеріалів справи документи, які містять гриф «Для службового користування» (ДСК).

29. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан.

30. Згідно з наказом Голови Верховного Суду Всеволода Князєва у Верховному Суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Так, тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату Верховного Суду. Враховуючи викладене, розгляд справи не здійснювався у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні та обставинами, які унеможливлювали проведення судових засідань.

31. Після відновлення роботи суду, 03.05.2022 року Суд звертався до Відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду із запитами про надання інформації щодо наявності або знищення матеріальних носіїв секретної інформації по справі № 800/501/17 (т. 4 а.с. 145).

32. 10.05.2022 року від Начальника відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду надійшла службова записка (вх. 1133/0/22-22 від 10.05.2022 року) про те, що: « 12.09.2019 відділом режимно-секретної роботи Верховного Суду отримано від Управління правового забезпечення Служби безпеки України на виконання ухвали Верховного Суду у справі № 800/501/17 лист (вих. СБУ № 16/51/т від 11.09.2019, вх. ВС № 28/АС-41т від 12.09.2019 (переобліковано № 55/АС-138т від 21.01.2022), додатками до якого були копії листів Служби безпеки України, адресовані Прем`єр-міністру України Яценюку А. П. та міністру фінансів України Яресько Н. І. Зазначеним додаткам у 2015 році надано грифи секретності «Таємно». У 2020 році строк засекречування цих листів (5 років) закінчився. У зв`язку з чим відповідно до пункту 160 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, відділом режимно-секретної роботи Верховного Суду копії листів Служби безпеки України, адресовані Прем`єр- міністру України Яценюку А. П. та міністру фінансів України Яресько Н. І. направлено на адресу розробника листів Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України з метою прийняття Службою безпеки України відповідного рішення щодо перегляду грифів секретності згаданих листів та приведення цих грифів у відповідність до вимог законодавства (вих. ВС № 51 /ВС-37т від 26.06.2021).

За результатами перегляду грифів секретності Службою безпеки України на адресу Верховного Суду направлено відповідне повідомлення (вих. СБУ № 8/1 /2-7523дск від 26.07.2021, вх. ВС № 47/ВС-50ДСК від 30.07.2021) та лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України щодо повернення направлених на перегляд копій листів Служби безпеки України, адресованих Прем`єр-міністру України Яценюку А. П. та міністру фінансів України Яресько Н. І. (вих. СБУ № 8/1 /2-7765Т від 04.08.2021, вх. ВС № 46/АС-133т від 11.08.2021 (переобліковано 55/АС-139т від 21.01.2022)).

До 25.02.2022 МНСІ по справі № 800/501/17 були на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду. 25.02.2022 у зв`язку із виникненням реальної загрози захоплення МНСІ та відсутністю можливості їх вивезення у безпечне місце МНСІ, які були на зберіганні у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду (у тому числі матеріали судових справ та додаткові матеріали до них), знищено відповідно до вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних -органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939, про що у відділі режимно- секретної роботи Верховного Суду є відповідні підтверджуючі документи (Акт про знищення секретних документів від 14.04.2022 № 57/ВС-35ДСК).

Отже, станом на 10.05.2022 у відділі режимно-секретної роботи Верховного Суду відсутні МНСІ по справі № 800/501/17, оскільки лист Управління правового забезпечення Служби безпеки України від 11.09.2019 № 16/51/т (вх. ВС № 28/АС-41т від 12.09.2019 (переобліковано № 55/АС-138т від 21.01.2022)) та лист Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 04.08.2021 № 8/1/2-7765т (вх. ВС № 46/АС-133т від 11.08.2021 (переобліковано 55/АС-139т від 21.01.2022)) з додатками до нього, копіями листів Служби безпеки України, які були адресовані Прем`єр-міністру України Яценкжу А. П. та міністру фінансів України Яресько Н. І., знищено» (т. 4 а.с. 146-147).

33. 21.06.2022 року суддею Юрченко В.П. на підставі вимог частини 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 800/501/17. Заява мотивована тим, що вона та суддя Пасічник С.С. є родичами подружжя і вказані обставини виникли 22.02.2022 року (т. 4 а.с. 176).

34. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2022 року заяву про самовідвід судді Юрченко В.П. від участі у розгляді справи № 800/501/17 задоволено, відведено суддю Юрченко В.П. від участі у розгляді справи № 800/501/17 та передано справу № 800/501/17 на повторний перерозподіл для визначення складу колегії суддів (т. 4 а.с. 187-188, 189-192).

35. На підставі розпорядження Верховного Суду від 22.06.2022 року № 938, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Васильєва І.А. (головуючий суддя), судді: Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф., Пасічник С.С., Шишов О. О. (т. 4 а. с. 193-194).

36. У судовому засіданні 10.08.2022 року представник позивача подав заяву про зміну предмета позову у цій справі, фактично, уточнивши спосіб захисту порушеного права, а саме: просив визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, яким щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік (т. 5 а.с.1).

37. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2022 року витребувано від Служби безпеки України та Кабінету Міністрів України належним чином засвідчені копії документів, що містять пропозиції про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», що були внесені до Ради національної безпеки і оборони України, а також належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують фактичні дані та обставини, які стали підставою для внесення пропозицій та прийняття рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій) і встановлено строк виконання до 31.08.2022 року (т. 5 а.с. 15-16,17-18, 19-24).

38. На виконання вимог ухвали Суду від 10.08.2022 року, 30.08.2022 року на адресу Суду від Секретаріату Кабінету Міністрів України супровідним листом від 29.08.2022 року № 193/0/2-22-ДСК надійшли документи, які містять гриф "Для службового користування".

39. Також, 21.09.2022 року на адресу Суду, Служба безпеки України на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2022 року, надіслала інформаційний документ 66654178 реєстр. № 8/1/2-17679 від 20.11.2014 року, прим. 1 (на 1 арк.) який містить гриф "Для службового користування".

40. Інформаційний документ 66654178 реєстр. № 8/1/2-17679 від 20.11.2014 року міститься в окремому томі (ДСК).

41. 12.12.2022 року Судом направлено на адресу заступника керівника апарату Верховного Суду - керівнику секретаріату Касаційного адміністративного суду запит про наявну можливість станом на цей день у Касаційному адміністративному суді розгляду справ, які містять документи, що становлять службову інформацію, з фіксуванням судового процесу за допомогою технічних засобів, які у встановленому порядку атестовані для можливості роботи з відповідним типом інформації з обмеженим доступом. (т. 5 а.с. 92-93).

42. 13.12.2022 року Cудом була отримана інформація від заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду про відсутність в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду атестованих технічних засобів для фіксування судових засідань, під час яких оголошується службова інформація (т.5 а.с. 94).

43. Враховуючи необхідність подання представником Кабінету Міністрів України відповідних пояснень з приводу підстав для продовження застосування санкцій, на яких ним наголошено в судовому засіданні, а також враховуючи отриману Судом 13.12.2022 року інформацію від заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду про відсутність в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду атестованих технічних засобів для фіксування, в судовому засіданні 14.12.2022 року суд запропонував учасникам справи подати письмові пояснення щодо документів з грифом «ДСК», зі змістом яких вони були ознайомлені на підставі вимог ч. 1 статті 217 КАС України. Представник позивача скористалася таким правом і подала відповідні пояснення. Зазначені документи сформовані і знаходяться в окремому томі (ДСК). Представник відповідача та Кабінету Міністрів України надіслали на адресу суду заяви, зареєстровані судом 14.12.2022 року, в яких наголошено на тому, що їм відомий зміст документів із грифом «ДСК» та відсутні додаткові пояснення з приводу цих документів. Представник СБУ додатково вказав, що СБУ надіслано на адресу суду інформаційний документ 66654178 реєстр. № 8/1/2-17679 від 20.11.2014 року, прим. 1 (на 1 арк.) який містить гриф «Для службового користування» та повністю підтверджує підстави застосування санкцій до позивача (т. 5 а.с. 122,123).

44. 20.02.2023 року на адресу Суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення, в яких останнім повідомлено про те, що пропозиції щодо застосування обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, до ТОВ «М.С.Л.» були підготовлені МЗС, як головним розробником проекту Розпорядження Уряду № 288. При цьому, ініціювання продовження застосування санкцій були зроблені на підставі відсутності пропозицій щодо скасування зазначених санкцій від державних органів, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування зазначених санкцій. Також, Кабінет Міністрів України посилався на лист Міністерства закордонних справ України від 15.02.2023 № 610/14-110-16933, в якому повідомлено, що проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», прийнятого Урядом 26.04.2017 за № 288-р, було внесено МЗС листом від 25.04.2017 № 610/13-994- 74ДСК на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 20.04.2017 № 583/0/1-17-ДСК (за результатами наради під головуванням Прем`єр-міністра України), відповідно до якого заінтересованим ЦОВВ за участю СБУ, Національного банка та Генеральної прокуратури України (МЗС - скликання) належало опрацювати питання щодо продовження дії персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесених на розгляд РНБО розпорядженням КМУ від 31.08.2016№ 639-р, які були підтримані рішенням РНБО від 16.09.2016, та до 26.04.2017 подати відповідний проект акта на чергове засідання Уряду.

Також, Кабінетом Міністрів України зауважено, що дії МЗС щодо підготовки проекту Розпорядження Уряду № 288 повністю узгоджуються з вимогами абз. першого пункту 2 § 9 та абз. першого пункту 1 § 32 Регламенту Кабінету Міністрів України, який визначає порядок підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Крім того, МЗС в листі від 19.03.2018 № 610/14-212/4-354 на адресу Міністерства юстиції України (наданий Суду в якості доказів), зазначає, що Міністерством закордонних справ України з метою визначення доцільності продовження терміну дії санкцій, що були застосовані рішенням Ради національної безпеки / оборони України від 02.09.2015 був підготовлений відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України. Оскільки МЗС не входить до переліку відомств, які мають право вносити до РНБО України пропозиції щодо застосування санкцій, цей проект було надіслано на погодження до причетних міністерств і відомств України з проханням надати обґрунтовані пропозиції щодо необхідності продовження або скасування обмежувальних заходів. За результатами міжвідомчого погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України пропозиції СБУ щодо вилучення ТОВ «М. С.Л.» із санкційних списків не надходило.

Враховуючи викладене, МЗС в процесі підготовки проекту Розпорядження № 288 виконує функцію уповноваженого органу, який узагальнює інформацію щодо наявності підстав запровадження або скасування санкцій шляхом опрацювання отриманої від компетентних органів інформації відносно необхідності продовження або скасування санкцій, зокрема, інформації від СБУ щодо припинення/продовження дії санкцій відносно ТОВ «М.С.Л.».

45. В судовому засіданні 22.02.2023 року представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити позов.

46. Представник відповідача, посилаючись на дотримання процедури введення оскаржуваним Указом Рішення РНБО про застосування санкцій в дію, а також з огляду на наявність юридичних підстав (що полягають у пропозиціях щодо продовження і застосування санкцій які внесні МЗС та підтримані КМУ відповідним розпорядженням) та фактичних підстав (які зводяться до продовження первісно застосованих санкцій Указом від 16.09.2015 року № 549/2015), просила відмовити в задоволенні позову.

47. Представник СБУ в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, наполягаючи на тому, що в надісланому на адресу суду інформаційному документі 66654178 реєстр. № 8/1/2-17679 від 20.11.2014 року, який містить гриф "Для службового користування" повністю підтверджуються підстави застосування санкцій до позивача.

48. Представник КМУ також просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наявність підстав для застосування санкцій з огляду на пропозиції щодо продовження і застосування санкцій які внесені МЗС та підтримані КМУ відповідним розпорядженням).

49. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

50. Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

51. Рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» вирішено підтримати пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 808-р) та Службою безпеки України. Застосувати строком на один рік персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.

52. Відповідно до пункту 98 додатку 2 до рішення РНБО від 02 вересня 2015 року до ТОВ "М.С.Л." (код ЄДРПОУ 30109292, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 50-а) застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік у вигляді:1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України;3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;4) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 5) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.

53. Підставою для застосування санкцій у пункті 98 додатку 2 до рішення РНБО від 02 вересня 2015 року зазначено: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

54. Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, Указ Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 був предметом оскарження у справі № 800/162/16 (адміністративне провадження № П/9901/403/19), за результатами розгляду якої рішенням Верховного Суду від 29.11.2022 року у задоволенні позову відмовлено. На час прийняття даного рішення відбувається процедура апеляційного оскарження.

55. В подальшому, Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 введено в дію рішення РНБО від 16 вересня 2016 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким підтримано пропозиції щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), внесені Кабінетом міністрів України (розпорядження від 31 серпня 2016 року № 639-р), Службою безпеки України та Національним банком України. Продовжено дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), застосованих рішенням РНБО від 02 вересня 2015 року (із змінами, внесеними рішеннями Ради національної безпеки і оборони України від 17 вересня 2015 року та від 20 травня 2016 року), уведеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549. Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на один рік до: фізичних осіб згідно з додатком 1; юридичних осіб згідно з додатком 2 (включено ТОВ «М.С.Л» п. 98, підставою вказано: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод).

56. Як вбачається з відомостей електронної програми Верховного суду ДСС, Указ Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467/2016 є предметом оскарження у справі № 800/573/16 (провадження №П/9901/965/18), яка наразі перебуває у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, провадження у якій зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №800/162/16 (адміністративне провадження № П/9901/403/19).

57. Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», відповідно до статті 107 Конституції України:

Уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Контроль за виконанням рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію цим Указом, покладено на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Визнано такими, що втратили чинність, зокрема: Указ Президента України від 16 вересня 2015 року № 549 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»; Указ Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування (том 1 арк. справи 15).

58. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» відповідно до статті 5 Закону України «Про санкції» вирішено:

Підтримати пропозиції, щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних (заходів) санкцій, внесені Кабінетом Міністрів України (розпорядження від 26 квітня 2017 року № 288-р), Службою безпеки України та Національним банком України.

Застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1; юридичних осіб згідно з додатком 2.

Кабінету Міністрів України разом зі Службою безпеки України за участю Національного банку України забезпечити реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених пунктом 2 цього рішення.

У зв`язку із застосуванням персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених цим рішенням, скасувати, зокрема: рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведене в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549; рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведене в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467.

Рекомендувати Президентові України визнати такими, що втратили чинність, зокрема: Указ Президента України від 16 вересня 2015 року № 549 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"; Указ Президента України від 17 жовтня 2016 року № 467 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (т.1 а.с. 16-17).

59. Як вбачається з додатку 2, до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року, рядком 96 цього додатку до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код згідно з ЄДРПОУ - 30109292, м. Київ, вул. Шовковична, 50а) застосовані наступні види обмежувальних заходів (відповідно до Закону України «Про санкції») строком на 1 рік: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 2) запобігання виведенню капіталів за межі України; 3) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 4) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 5) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави (т. 1 а.с.18-240).

60. Отже, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року (введеним в дію Указом від 15 травня 2017 року № 133/2017) підтримані пропозиції, щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних (заходів) санкцій, внесені, зокрема Кабінетом Міністрів України розпорядженням від 26 квітня 2017 року № 288-р і застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» строком на 1 рік (п. 96 додатку 2).

61. В наведеному контексті колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 26.04.2017 року № 288-р «Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (у відповідності до п. 1 слугувало наступне): 1. У зв`язку з триваючою збройною агресією Російської Федерації проти України, сприянням і фінансуванням нею терористичної діяльності в Україні, що призвело до порушення територіальної цілісності України, прав і свобод її громадян, тимчасової окупації частини її суверенної території, численних людських жертв, реальних та потенційних загроз національним інтересам, безпеці і суверенітету, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про санкції» схвалити та внести на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицію щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до додатків 1-4 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 639 та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 вересня 2016 р. «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 17 жовтня 2016 р. № 467.

62. 28 квітня 2017 року Секретарем Ради національної безпеки і оборони України О.Турчиновим листом від 28.04.2017 року № 726/18-01/2-17 направлено Президентові України ОСОБА_5 рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», підтримане членами Ради шляхом письмового голосування, разом із проектом Указу Президента України про введення його в дію та супровідними документами до них, а саме, додатки: 1) рішення РНБО України на 2 арк; 2) додатки до рішення РНБО України на 664 арк.; 3) проект Указу Президента України на 2 арк.; 4) пояснювальна записка до проекту Указу Президента України на 2 арк.; тексти документів на диску CD-R (том 2 а.с. 31-37).

63. Пояснювальна записка до проекту Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від ____2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», підготовлена заступником Секретаря РНБО містить: 1) обгрунтування необхідності розробки проекту; 2) мета і шляхи її досягнення; 3) правові аспекти; 4) фінансово-економічне обгрунтування; 5) позиція заінтересованих органів; 6) регіональний аспект; 7) запобігання корупції; 8) оцінка регуляторного впливу; 9) прогноз результатів (том 2 а.с. 36-37).

64. Вказані документи зареєстровані в Адміністрації Президента 28 квітня 2017 року вх № 501/19202-01 (том 2 а.с. 31) і 15 травня 2017 року Президентом виданий Указ № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

65. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню з моменту прийняття Указ Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 в частині введення в дію рядка 96 додатку 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28.04.2017 року, позивач звернувся до суду із цим позовом. В доводах позовної заяви ТОВ «М.С.Л.» посилається на те, що він не є суб`єктом, до якого можуть бути застосовані санкції, не вчиняв будь-яких дій, які є підставою для застосування санкцій, рішення РНБО та Указ Президента України не містять мотивів його прийняття, а застосовані санкції не є пропорційними до обставин, які ініціатор санкцій окреслив як підстави.

66. Надаючи правову оцінку оскарженому у цій справі Указу від 15.05.2017 року № 133/2017 (в частині), колегія суддів виходить з такого.

67. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

68. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

69. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 106 Конституції України Президент забезпечує серед іншого, національну безпеку Держави, відповідно до частини третьої цієї статті на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

71. Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що РНБО є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові. РНБО координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО є Президент. Рішення РНБО вводяться в дію указами Президента. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

72. Згідно із частинами першою, четвертою статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 року № 183/98-ВР, рішення РНБО приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Рішення РНБО, введені в дію указами Президента, є обов`язковими до виконання органами виконавчої влади.

73. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про санкції» від 14 серпня 2014 року № 1644-VII, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

74. Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (частина друга статті 1 Закону № 1644-VII).

75. Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

76. Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про санкції» пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.

77. Статтею 4 Закону України «Про санкції» передбачені види санкцій, серед переліку яких до позивача застосовані наступні: 1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави.

78. Вирішуючи питання, чи є позивач суб`єктом, до якого можуть бути застосовані санкції, колегія суддів виходить з такого.

79. Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292) станом на 15.05.2017 року, видом діяльності ТОВ "М.С.Л." за КВЕД є 92.00 - організовування азартних ігор. Серед переліку засновників із значним внеском до статутного фонду є Компанія "EVOLOT LIMITED" (Кіпр), а кінцевим бенефіціарним власником (контролером) позивача є фізична особа громадянин Кіпру ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 241-245).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач належить до суб`єктів, до яких можуть бути застосовані санкції на підставі Закону № 1644-VIІ, оскільки є юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземця.

80. Вирішуючи питання, чи є діяльність позивача такою, що утворює підстави для застосування санкцій, колегія суддів виходить з такого.

81. Як встановлено судом з матеріалів справи та з наданих представником відповідача усних пояснень в судовому засіданні і підтверджується письмовими поясненнями КМУ, до позивача обмежувальні заходи (санкції) застосовувались рішенням РНБО від 28 квітня 2017 року (введеним в дію Указом Президента від 15 травня 2017 року № 133/2017), яким підтримано пропозицію щодо продовження і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних (заходів) санкцій, внесені Кабінетом Міністрів України розпорядженням від 26 квітня 2017 року № 288-р щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до додатків 1-4 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 639-р (зокрема, щодо ТОВ «М.С.Л») за пропозиціями Міністерства закордонних справ України, як головним розробником проекту розпорядження Уряду № 288-р. Такі пропозиції були зроблені на підставі відсутності пропозицій щодо скасування зазначених санкцій від державних органів, до повноважень яких належить забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері, в якій настали підстави для застосування зазначених санкцій, про що свідчить повідомлена Міністерством закордонних справ України інформація листом від 19.03.2018 року № 610/14-212/4-354 на виконання запиту Міністерства юстиції України від 31.01.2018 року № 1455/9.11/ін18 (т. 4 а.с. 9-12).

82. Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що оскаржуваним Указом введене в дію рішення РНБО про застосування санкцій, яким підтримано пропозицію щодо продовження і застосування санкцій які внесені МЗС та підтримані КМУ відповідним розпорядженням) та фактично містить підстави, які зводяться до продовження первісно застосованих санкцій Указом від 16.09.2015 року № 549/2015).

83. При цьому, як зазначено Службою безпеки України в письмових поясненнях, введені в дію оскаржуваним Указом Президента України від 15 травня 2017 року № 133/2017 та застосовані рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року санкції є продовженням застосованих санкцій, введених в дію Указом Президента України від 16.09.2015 №549, і як повідомлено Службою безпеки України, при прийнятті рішення РНБО України від 28.04.2017 про продовження дії санкцій взято до уваги, крім іншого, обставини, що були підставою для прийняття рішення РНБО України від 02.09.2015 року.

Підставою для застосування вказаних санкцій були дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод. Так, Службою безпеки України, з метою недопущення заподіяння шкоди національним інтересам та національній безпеці на підставі вказаних нормативно-правових актів та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. З Закону України "Про санкції" (дії інших суб`єктів, які створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам та порушують інтереси суспільства та держави, призводять до завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку) внесено до РНБО України відповідні пропозиції (листи №8/1/2-7030 від 08.05.2015, №8/1/2-9720 від 07.07.2015, № 8/5/1-4568 від 10.08.2015) щодо розгляду питання про застосування санкцій до ТОВ "М.С.Л.". Також підстави для застосування санкцій містяться в надісланому на адресу суду СБУ інформаційному документі 66654178 реєстр. № 8/1/2-17679 від 20.11.2014 року, який містить гриф "Для службового користування".

84. Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

85. Положеннями частини першої статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

86. На підтвердження зазначених обставин і підстав для застосування персональних економічних санкцій до ТОВ "М.С.Л.", на виконання вимог ухвали суду, від СБУ надійшли наступні документи:

87./Виключено абзац мотивувальної частини судового рішення, який містить службову інформацію з обмеженим доступом/.

88. Колегія суддів вважає, що встановлені СБУ обставини і зібрані з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів відповідно до мети їх застосування матеріали у сукупності, є належними підставами для внесення первісних пропозицій до РНБО щодо застосування спеціальних санкцій до позивача і містять відомості, які підтверджують, що позивач є суб`єктом, до якого можуть бути застосовані санкції і його дії, про які йдеться у наведених документах, є підставою для застосування санкцій.

89. При цьому Суд звертає увагу, що оцінка первісних пропозицій Служби безпеки України, які покладені в підставу продовження санкції оскаржуваним у даній справі Указом від 15.05.2017 року № 133/2017 була предметом розгляду у справі № 800/162/16 (адміністративне провадження № П/9901/403/19) під час оскарження Указу Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015. У даній справі санкції хоча застосовані до позивача, але підстави їх застосування за первісними пропозиціями СБУ лише продовжуються за пропозиціями Міністерства закордонних справ (підтриманими Кабінетом Міністрів України).

90. Суд визнає, що відповідальність за повноту і достовірність відомостей, викладених у первісних пропозиціях СБУ, несе їх ініціатор, а також інші уповноважені органи, які подали ініціатору інформацію.

91. Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, визначає достатність підстав для застосування санкцій та необхідність їх застосування, з метою невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам та безпеці України, несе відповідальність за їхню об`єктивність, відповідність меті та ефективність, а також дотримання іншим принципам застосування санкцій відповідно до статті 3 Закону № 1644-VII.

92. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі №9901/405/19 дійшла висновку, що наявність реальної чи потенційної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, про які йдеться у статті 3 Закону № 1644-VII, безумовно є оціночним поняттям, а достатність підстав вважати існування такої реальної чи потенційної загрози передбачає певну межу дискреції.

93. При введенні в дію рішення РНБО про такі санкції Президент як гарант Конституції України, якому народом України надано представницький мандат та якому Конституцією України надано повноваження вводити в дію рішення РНБО, має самостійно оцінити наявність та достатність підстав для введення такої санкції.

94. Судовий контроль за таким рішенням є обмеженим, оскільки суд, з одного боку, не може за Президента повторно оцінити наявність та достатність підстав для ведення таких санкцій в межах його дискреції (що означало б порушення принципу розподілу влади), але, з іншого боку, суд може перевірити дотримання меж такої дискреції та процедури введення санкцій.

95. Судова колегія звертає увагу, що порушення процедури внесення пропозицій Міністерством закордонних справ України до Кабінету Міністрів України щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які підтримані рішенням РНБО і Указом Президента від 15 травня 2017 року введені в дію, позивачем не оспорюється. При цьому пропозиції щодо продовження застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів, які підготовлені Міністерством закордонних справ України та передували внесенню Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України, наявні в матеріалах даної справи та оформлені в окремому томі ДСК.

96. До того ж, у відповідності до частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. При цьому проекти актів Кабінету Міністрів України готуються, зокрема, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами.

97. Процедура підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України щодо застосування, скасування та внесення змін до спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (далі - санкції), що вносяться Кабінетом Міністрів України на розгляд Ради національної безпеки і оборони України відповідно до Закону України «Про санкції» визначена Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 888.

98. Статтею 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачені повноваження Кабінету Міністрів України у відносинах з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади. Відповідно до частин 1, 2, 6 цієї статті, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

99. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

100. Кабінет Міністрів України може скасовувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади повністю чи в окремій частині.

101. При цьому, у відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, і у відповідності до частини 1 статті 26 цього Закону, забезпечує виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України, що відповідають положенням Конституції України.

102. Враховуючи, що процедура введення санкцій позивачем не оспорювалася, колегія суддів вважає, що Президент, видавши Указ від 15 травня 2017 року № 133/2017 (в оскаржуваній частині), реалізував владні управлінські функції в межах конституційних повноважень, що не спростовано позивачем під час розгляду даної справи.

103. Доводи позивача зводяться здебільшого не до спростування встановлених СБУ обставин, а до відсутності вироків суду, якими б було встановлено вчинення посадовими особами позивача та/або його бенефіціаром кримінального правопорушення, пов`язаного із загрозою національним інтересам держави.

104. Як на доказ, що свідчить на користь відсутності в діях посадових осіб ознак кримінального правопорушення, представник позивача посилається на постанову СБУ про закриття кримінального провадження від 31 березня 2017 року, порушеного за заявою про вчинення засновником - кінцевим бенефіціаром ТОВ "М.С.Л." громадянином Кіпру ОСОБА_1 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 258-5 КК України у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення. За змістом цієї постанови встановлена відсутність об`єктивної сторони вказаного злочину - фінансове або матеріальне забезпечення ресурсами ТОВ "М.С.Л." окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акта, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації). Також встановлена відсутність суб`єктивної сторони злочину, а саме - наявності мети фінансового або матеріального забезпечення ресурсами ТОВ "М.С.Л." окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акта, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації).

105. Доводи позивача про відсутність вироків колегія суддів відхиляє, оскільки вважає, що неправильним є ототожнення зібраної компетентними органами інформації з достеменно встановленими фактами, які є підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності. Закон № 1644-VII не є правоохоронним нормативним актом, а передбачений ним механізм реагування на наявні та потенційні загрози національній безпеці має інше призначення та правову природу, які відрізняються від захисту охоронюваних законом прав та інтересів від кримінально-протиправних посягань та, відповідно, кримінальної відповідальністю за вчинення кримінальних правопорушень.

106. Попри певну зовнішню (не сутнісну) схожість, санкції в розумінні Закону № 1644-VII не є видом (формою, засобом, механізмом) відповідальності, оскільки дії, за фактом реалізації яких вони застосовуються до суб`єкта, котрий їх здійснив, не містять ознак протиправного (в більшості випадків вольового) порушення заборон, визначених відповідним законодавством, для кваліфікації якого необхідністю є встановлення ознак складу правопорушення (діяння).

107. Отже, наявність чи відсутність відповідного вироку та/або порушеного кримінального провадження за ознаками злочину, пов`язаного з посяганням на інтереси національної безпеки, територіальної цілісності чи подібного до них, не є обставиною, з якою Закон № 1644-VII пов`язує підстави для застосування санкцій. Відповідно, незмістовними є і доводи позивача про те, що до ОСОБА_1 персональні санкції оскарженим Указом не застосовано.

108. До того ж, посилання позивача на те, що оскаржуваний Указ прийнятий із порушенням процедури його попереднього візування і опрацювання відповідними органами, передбаченої Положенням від 15.11.2006 року № 970/2006 колегія суддів не приймає з огляду на те, що візування указу є внутрішньою процедурою порядку підготовки та внесення на розгляд глави держави проектів актів Президента України, що не може бути підставою для скасування Указу, за підтвердженими в ході розгляду справи підставами його видання.

109. В контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за доцільне також звернути увагу, що саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. Отже, порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

110. Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не наведено, а також не надано Суду доказів процедурних порушень з боку відповідача, які вплинули, або могли вплинути на правильність виданого ним Указу (в оскаржуваній частині).

111. Вирішуючи питання пропорційності застосованих заходів, слід зазначити таке.

112. У постанові від 13 січня 2021 року в справі № 9901/405/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що необхідно проаналізувати співвідношення державного суверенітету і права власності, тобто співвідношення публічних інтересів держави України і приватних інтересів конкретного власника та встановити пропорційність втручання в такому випадку в право власності. Це може і має бути предметом судового контролю.

113. Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

114. До спірних правовідносин застосовна стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

115. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166 - 168).

116. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

117. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

118. Тимчасове обмеження права позивача користуватися та розпоряджатися належним йому майном є втручанням держави у його право на мирне володіння майном.

119. Таке втручання держави у вказане право ґрунтується на вимогах, зокрема, Закону України «Про санкції».

120. Положеннями частини сьомої статті 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди, зокрема, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

121. Оспорюваний Указ Президента України містить спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), метою застосування яких є невідкладне та ефективне реагування на наявні потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України. Такі санкції за своєю правовою природою є адміністративними (економічними) запобіжними заходами, які мають превентивний характер.

122. У постанові від 13 січня 2021 року в справі № 9901/405/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції допускає реалізацію державою права вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Зазначене відповідає вищевказаному припису статті 41 Конституції України. Втручання у право мирного володіння майном позивача має легітимну мету забезпечити контроль за власністю особи, яка може нести потенційну загрозу національним інтересам України. Вказаний контроль є необхідним для ефективного реагування держави на загрози її безпеці, що підтверджує, зокрема, преамбула Закону №1644-VIІ. Зазначена мета відповідає пункту 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

123. Принцип пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законом і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка його зазнала. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між передбачуваною метою та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

124. В оскаржуваному у цій справі Указі зазначено про те, що санкції застосовуються строком на один рік. Ураховуючи встановлені компетентними органами дії позивача та їх оцінку для національних інтересів, колегія суддів вважає пропорційними застосовані обмежувальні заходи. Позивач також доводить, що введенням санкцій відповідач протиправно заблокував його діяльність, однак, виходячи з того, що саме здійснювана позивачем діяльність стала підставою для застосування санкцій, колегія суддів вважає, що такий наслідок є законним і логічним, а не протиправним.

125. Верховний Суд вважає, що видаючи Указ від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (в оскаржуваній частині), Президент реалізував свої конституційні повноваження у порядку та на підставі законодавства України, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тобто пропорційно.

126. Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

127. Абзац 87 мотивувальної частини цього судового рішення містить службову інформацію з обмеженим доступом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 266, 295 КАС України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до Президента України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (в частині), - відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді: С.С. Пасічник

Р.Ф. Ханова

В.В. Хохуляк

О.О. Шишов