Справа №:755/19313/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,

учасники справи:

представник позивача - Мірвода А.М.,

представник відповідачів - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, виселення,

установив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах та виселення посилаючись на те, що 27.09.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11224639000, відповідно до умов якого банк зобов`язання надати позичальнику кредитні кошти в сумі 70 000,00 доларів США, за сплатою 12,9 % річних, з кінцем терміном повернення 27.09.2017 року. Позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти. Банк свої зобов`язання виконав. З метою забезпечення виконання 27.09.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки № 65287, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., за реєстровим № 7121, яким іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . 12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 5207-5208, відповідно до яких Товариство набуло право вимоги грошової та майнової за Договором про надання споживчого кредиту № 11224639000 та Договором іпотеки № 65287. Станом на 04.11.2021 року сума боргу за кредитним договором ОСОБА_2 становить 89 527,72 доларів США, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 61 832,08 доларів США, еквівалент 1 622 655,46 грн., заборгованість за процентами - 27 695,64 доларів США, еквівалент 726 819,39 грн. Згідно звіту про оцінку вартість квартири АДРЕСА_1 , становить 35 000,00 доларів США, еквівалент 918 510,00 грн. Оскільки позичальник порушив взяті на себе зобов`язання, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. Крім того, просив виселити зі спірної квартири відповідачів. Малолітній ОСОБА_4 був зареєстрований в квартирі без згоди іпотекодержателя. Строк вважав не пропущеним, так як в період з 08.07.2015 року по 19.05.2021 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано на ТОВ «Кей-Колект», а тому товариство не мало можливості звернутись до суду з даним позовом. Лише 03.11.2021 року було відновлено в державному реєстрі іпотек запис про іпотеку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав обставини викладені в позовній заяві, позовні вимоги, просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачів позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні оскільки, позивач не має права на пред`явлення даного позову, не є іпотекодержателем. В 2010 році «УкрСиббанк» подавав позов про дострокове стягнення боргу, саме від цього часу почався відлік строку позовної давності. Позов банку залишено без розгляду. Крім того, спірна квартира була придбана не за кредитні кошти.

До суду представник третьої особи не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Даний позов зареєстровано в Дніпровському районному суді м. Києва 15.11.2021 року (подано засобами поштового зв`язку 08.11.2021 року).

18.11.2021 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26.11.2021 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

04.01.2022 року зареєстровано відзив на позовну заяву. Зареєстровано і заяву по застосування позовної давності.

02.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті спору.

В суді установлено, що 27.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11224639000, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 70 000,00 доларів США, які позичальник зобов`язався повернути не пізніше 27.09.2017 року та сплатити проценти, розмір яких становить 12,9 % річних.

27.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено Договір іпотеки № 65287 з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_2 , яким передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Морозовою С.В., зареєстровано в реєстрі за № 7122. Встановлено, що вказана квартира належить іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 03.11.1993 року.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір факторингу № 1, за умовами якого Товариство набуло прав вимоги до позичальника за Договором про надання споживчого кредиту № 11224639000 від 27.09.2007 року.

12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки. Договір посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В., зареєстровано в реєстрі за № 5207-5208. В Додатку № 1 вказано Договір іпотеки № 65287 від 27.09.2007 року, іпотекодавець - ОСОБА_2 .

Встановлено, 03.05.2017 року Дніпровський районний суд м. Києва розглянув справу № 755/14520/16-ц та ухвалив рішення, яким скасував рішення приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22679059 від 08.07.2015 року, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект»; скасовано і запис про право власності за номером 10322179 від 08.07.2015 року, про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект», внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22679059 від 08.07.2015 року.

В процесі розгляду справи № 755/14520/16-ц судом було встановлено, що 08.07.2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернувся до приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М. із заявою про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , за результатами якої державним реєстратором прав на нерухоме майно Суперфіном Б.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2015 року, індексний номер 27679059, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «Кей-Колект». Не було враховано і норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Згідно ухвали Апеляційного суду м. Києва від 10.10.2017 року апеляційна скарга ТОВ «Кей-Колект» була відхилена, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03.05.2017 року залишено без змін.

До позовної заяви ТОВ «Кей-Колект» було приєднано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 282952537 від 04.11.2021 року, де міститься інформація про рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61339749 від 03.11.2021 року, ОСОБА_6 , Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, якою внесено дані про іпотекодержателя - ТОВ «Кей-Колект» на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .

02.08.2022 року Південна регіональна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянула скаргу адвоката Короті Р.О., подану в інтересах ОСОБА_2 , та ухвалила висновок, яким скаргу задовольнила та скасувала рішення від 03.11.2021 року № 61339749, прийняте державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Ананко Костянтином Вікторовичем. Підставою скасування вказаного рішення слугувало те, що державному реєстратору не надавався Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. Крім того, комісією було встановлено, що запис про іпотеку № 10322355 від 27.09.2007 року був припинений 08.07.2015 року приватним нотаріусом КМНО Суперфіним Б.М. Дане рішення не оскаржувалось, рішення судів щодо поновлення запису про іпотеку не приймалось, та відповідно, не подавалось державному реєстратору.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 309856817 від 15.09.2022 року убачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні. Заборона на відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - відсутня. Відомості у Державному реєстрі іпотек - відсутні.

Аналогічна інформація вказана в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 310898020 від 27.09.2022 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

По даній справі позивач просить суд в рахунок погашення боргу 89 527,72 доларів США, еквівалент 2 349 484,85 грн. ОСОБА_2 перед товариством звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, а також виселити усіх зареєстрованих осіб.

Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об`єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, як і не виконав рішення суду від 12.01.2011 року. Однак, позивач до суду не надав жодного доказу, що рішення суду не виконано.

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відстрочка виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається у разі, якщо: іпотеку включено до іпотечного пулу; відстрочка може призвести до істотного погіршення фінансового стану іпотекодержателя; проти іпотекодавця чи іпотекодержателя відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).

Згідно статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Реалізація переданого в іпотеку права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) при зверненні стягнення на таке право здійснюється на прилюдних торгах.

Стаття 40 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Згідно статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

З матеріалів справи установлено, що предметом іпотеки є квартира, яка не була придбана позичальником за кредитні кошти, а набута шляхом приватизації 03.11.1993 року. Пред`явивши вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач не ставить питання щодо виселення мешканців з наданням іншого житлового приміщення, що передбачено ст. 109 ЖК України.

Як було встановлено в суді запис про іпотеку в Державному реєстрі іпотек на спірну квартиру відсутній.

В постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року (справа № 922/2416/17) колегія вказала, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду нагадує, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Враховуючи норми діючого законодавства та ту обставини, що запис в Державному реєстрі іпотек на спірну квартиру відсутній, підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь ТОВ «Кей-Колект» відсутні та вимоги позивача не підлягають задоволенню в цій частині. Відсутні підстави і для виселення відповідачів, в тому числі і малолітньої дитини, зі спірної квартири.

З приводу заяви відповідачів про застосування строку позовної давності, слід вказати наступне.

Встановлено, що кредитний договір було укладено 27.09.2007 року на строк до 27.09.2017 року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 264 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Представником відповідачів подано заяву про застосування строків позовної давності.

Встановлено, що строк виконання зобов`язання - до 27.09.2017 року, позов подано до суду 08.11.2021 року.

Статтею 262 ЦК України визначено, що заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

По даній справі встановлено, що в вересні 2010 року попередній кредитор - ПАТ «УкрСиббанк» подав позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11224639000, де просив ухвалити рішення про дострокове стягнення заборгованості. 21.09.2010 року суд відкрив провадження, однак в подальшому позов залишено без розгляду. Дана обставини свідчить про те, що пред`явивши позов про дострокове стягнення боргу, кредитор змінив строк виконання зобов`язання. Оскільки, заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності ТОВ «Кей-Колект» пропустив строк позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження №61-21807св19.

Оскільки, в процесі розгляду справи судом не було встановлено підстав для задоволення вимог ТОВ «Кей-Колект», строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, проаналізувавши надані докази та враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача мають бути залишені без задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, виселення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 01.03.2023 року.

Суддя: