ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 лютого 2023 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 280/5269/22 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Гончаровій В.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сімонець Є.О.

представника відповідача Коваленко І.М.

розглянув за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області «Про застосування дисциплінарного стягнення» № 406 від 18.05.2022 в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора з режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної Поліції «По особовому складу» № 573 о/с від 23.05.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 , інспектора з режиму секретності відділення поліції №2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора з режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області з 23.05.2022 та стягнути з Головного управління Національної Поліції в Запорізькій області, на користь ОСОБА_1 , грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджетів, які має здійснити роботодавець із присудженої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що накази відповідача про застосування дисциплінарного стягнення від 18.05.2022 № 406 та про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 від 23.05.2022 є протиправними, безпідставними з огляду на відсутність її вини у вчиненні дисциплінарного проступку. Позивач зазначає, що підставою для її притягнення до дисциплінарної відповідальності стало те, що вона не прибула безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарний конвой) до м.Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 визначено місцем служби (робот). Разом з тим, позивач зазначає, що до її відома не було доведено наказ відповідача від 04.04.2022 № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами російської федерації до м. Запоріжжя» та точну дату в яку вона зобов`язана була прибути до м. Запоріжжя (на окупованих територіях наявні перебої зі зв`язком та мережею інтернет), а прибуття безпечним шляхом разом із дитиною із окупованої території було неможливим, адже, не було організовано жодних гуманітарних конвоїв для працівників поліції та членів їх сімей. Позивач зазначає, що вона двічі намагалася виїхати за межі окупованої території, але окупанти не давали дозвіл на виїзд. Також, позивач вказала, що є матір`ю, яка самостійно виховує дитину до 14 років, і застосовуючи до неї дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції, відповідач порушив її гарантії на право на працю, передбачені ст. 184 КЗпП України. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.09.2022 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05.10.2022.

Ухвалою суду від 05.10.2022 підготовче засідання відкладено на 31.10.2022.

02 листопада 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 18.04.2022 до керівництва ГУНП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції БідилаА.М. складений 16.04.2022 на виконання п. 6 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя», у якому зазначено, що станом на 16.04.2022 у порушення вимог пунктів 3 та 5 вказаного наказу, до м. Запоріжжя з території Мелітопольського району Запорізької області, яка є захопленою окупаційними військами Російської Федерації, для несення служби не прибули та на облік у ГУНП в Запорізькій області не стали наступні поліцейські, у тому числі інспектор з режиму секретності Відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1 . Зазначає, що факт неприбуття позивача до м. Запоріжжя та не постановки протягом доби з моменту прибуття на облік у ГУНП в Запорізькій області з 16.04.2022 до 17.05.2022 підтверджується актами, складеними працівниками відділу поліції № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області. Також, відповідач вказував на те, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією у ході службового розслідування взято до уваги, що станом на 17.05.2022 з захопленої окупаційними військами території Запорізької області до м. Запоріжжя прибуло та стало на облік 774 поліцейських, у тому числі 6 поліцейських, які проходять службу у відділі поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області. Відповідач вважає, що службовим розслідуванням доведено факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, у зв`язку із чим до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №280/5269/21, призначено справу до судового розгляду на 23.01.2023.

23 січня 2023 року протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача адвоката Сімонець Є.О. про витребування доказів, витребувано у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області довідку про доходи ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням, з зазначенням грошового забезпечення, середнього заробітку, оголошено перерву у судовому засіданні в адміністративній справі № 280/5269/22 до 30.01.2023.

В судовому засіданні 30.01.2023 оголошено перерву до 09.02.2023.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні в адміністративній справі № 280/5269/22 до 15.02.2023.

У судовому засіданні 15.02.2023 позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі, у задоволенні позову просила відмовити.

15.02.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 проходила службу у Національній поліції України на посаді інспектора режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області та мала спеціальне звання майора поліції.

04 квітня 2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ № 282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя», відповідно до пункту 3 якого наказано поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУНП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області визначених у пункті 1, 2 цього наказу прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя до 15.04.2022 (включно) (далі - Наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282).

18 квітня 2022 року до керівництва ГУ НП в Запорізькій області надійшов рапорт начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Бідила А.М., складений 16.04.2022 на виконання п. 6 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282, у якому зазначено, що станом на 16.04.2022, у порушення вимог пунктів 3 та 5 вказаного наказу, до м. Запоріжжя з території Мелітопольського району Запорізької області, яка є захопленою окупаційними військами Російської Федерації, для несення служби не прибули та на облік у ГУНП в Запорізькій області не стали поліцейські серед яких і інспектор з режиму секретності Відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1 .

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 18.04.2022 № 315 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» за вищезазначеним фактом призначено службове розслідування та утворена дисциплінарна комісія.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 02.05.2022 № 349 строк службового розслідування продовжено.

Листом від 03.05.2022 № 503/35/01-2022 про виклик для надання пояснень ГУНП в Запорізькій області повідомлено позивача про проведення службового розслідування за фактом можливого порушення нею службової дисципліни, що виразилось у не виконанні пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282, та необхідність до 18:00 години 06.05.2022 прибути до ГУНП в Запорізькій області для надання пояснень.

У строк до 18:00 години 06.05.2022 позивачка до ГУНП в Запорізькій області для надання пояснень не прибула, пояснення не надала.

17 травня 2022 року Дисциплінарною комісією ГУ НП в Запорізькій області складено висновок службового розслідування, проведеного за відомостями, викладеними у рапорті начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції ОСОБА_2 , згідно якого за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282, що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до інспектора з режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

18 травня 2022 року ГУНП в Запорізькій області видано наказ № 406 «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пунктів 3 та 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282, що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до інспектора з режиму секретності майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 23.05.2022 № 573о/с «По особовому складу», відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 , інспектора з режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського районного управління поліції, звільнено з 23.05.2022 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

28 липня 2022 року ОСОБА_1 прибула з окупованої території до міста Запоріжжя.

Позивач, не погодившись з правомірністю застосування дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби, звернулась з даним позовом до суду.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Так, з матеріалів адміністративної справи встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало неприбуття позивача безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до інспектора з режиму секретності відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 вирішено застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

В свою чергу, позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що прибуття безпечним шляхом із окупованої території було неможливо, адже не було організовано жодних гуманітарних конвоїв для працівників поліції та членів їх сімей.

Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ч. 1ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження (далі Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституціїі законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначенихстаттею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Суд зазначає, що позивач добровільно вступила та проходила службу в органах Національної поліції, а отже була згодна з обмеженнями та обов`язками, що покладалися на неї у зв`язку із особливостями проходженням служби в поліції.

Судом встановлено, що 04.04.2022 ГУНП в Запорізькій області видано наказ № 282 "Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, до м. Запоріжжя", відповідно до пункту 3 якого наказано поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУНП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області визначених у пункті 1, 2 цього наказу прибути безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя до 15.04.2022 (включно).

Позивач проходила службу у відділенні поліції № 2 Мелітопольського РУП (смт. Приазовське), яке визначено у пункті 1.2 зазначеного Наказу.

Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарно статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Згідно частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту, виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Отже, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, на поліцейських покладено зобов`язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 позивачу, як і іншим поліцейським територія обслуговування (дислокації) яких захоплена окупаційними військами Російської Федерації, наказано прибути до м. Запоріжжя у строк до 15.04.2022 (включно).

Зазначений наказ позивачем не було виконано, як у строк до 15.04.2022 (включно), так і до завершення службового розслідування та прийняття спірних рішень.

Водночас, позивач посилається на те, що наказ ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 їй не доводився.

Надаючи оцінку таким аргументам, судом враховано, що 24.02.2022 о 05:30 год., у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України. Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який продовжено указами від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022.

Згідно з інформацією опублікованою на офіційному сайті Запорізької обласної державної адміністрації за посиланням https://www.zoda.gov.ua, 26.02.2022 у м. Мелітополь Запорізької області зайшла ворожа техніка. З 27.02.2022 і до теперішнього часу територія Мелітопольського району Запорізької області є захопленою територією окупаційними військами Російської Федерації.

Як вбачається з висновку службового розслідування, проведеного за відомостями, викладеними у рапорті начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Бідила А.М. від 17.05.2022, 24 лютого 2022 року у зв`язку із захопленням частини території Запорізької області, особовому складу управлінь, відділів та відділень поліції керівництвом ГУНП в Запорізькій області дана усна вказівка щодо прибуття безпечним шляхом до населених пунктів, які контролюються державою Україна. 10.03.2022 начальником ГУНП підписано та доведено до відома особового складу наказ №252 «Про необхідність прибуття поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу ГУНП до найближчих населених пунктів, територія яких підконтрольна Державі Україна», а 22.03.2022 направлено відповідну службову телеграму з алгоритмом дій (вих. №542/01/3-22 від 22.03.2022).

З пояснень начальника Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області полковника поліції Бідила А.М. встановлено, що останній 04.04.2022 отримав в електронному вигляді наказ № 282, в якому вказувалося місце несення служби підрозділів, які перебувають в його підпорядкуванні. В той же день даний наказ ним в електронному вигляді передано в групу месенджера «Телеграм», учасниками якої були всі співробітники Мелітопольського РУП для ознайомлення. Також, в той же день текст наказу через месенджер «Телеграм» направлено начальнику СКЗ Мелітопольського РУП ОСОБА_3 , яка знаходилась на окупованій території. Окрім того, ОСОБА_2 зателефонував в.о. начальника ВП № 2 МРУП Міщенку О.С., довів зміст наказу, але останній повідомив про те, що йому вже відомо про існування наказу, і він планує зібрати особовий склад та ознайомити їх з наказом.

Як встановлено з пояснень начальника СКЗ Мелітопольського РУП Арутюнової С.В., 04.04.2022 їй у месенджері «Телеграм» від начальника ОСОБА_2 надійшло повідомлення зі сканом наказу № 282 з метою ознайомлення особового складу Мелітопольського РУП. Після чого ОСОБА_4 надіслала вказаний наказ у групу в месенджері, де перебувають всі працівники Мелітопольського РУП.

Проте, як вже зазначалося, до 15.04.2022 позивач до м.Запоріжжя не прибула, а відтак вимоги наказу №282 від 04.04.2022 не виконала.

При цьому, суд вважає обґрунтованим та бере до уваги те, що з 24.02.2022 у Головного управління Національної поліції в Запорізькій області була відсутня інша можливість інформування у позивача про наявності та необхідності виконання вимог наказу ГУНП від 04.04.2022 №282, оскільки, з 27.02.2022 територія Мелітопольського району Запорізької області захоплена окупаційними військами Російської Федерації та згідно з інформацією, опублікованою на сайті Укрпошти за посиланням offices.ukrposhta.ua, поштова кореспонденція для відправлення на вказану територію тимчасово не приймається.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи позивача з приводу того, що вона два рази поспіль намагалася виїхати за межі окупованої території, але окупанти не давали дозволу на виїзд.

Суд зазначає, що служба в поліції вимагає наявність у її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема, таких як: відчуття відповідальності, здатність логічно мислити і дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність приймати рішення у складних ситуаціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту за відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний повідомити керівнику про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Водночас, позивачем ані до ГУНП в Запорізькій області, ані до суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 04.04.2022 нею вживались будь-які заходи спрямовані на виконання наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 в частині виїзду з тимчасово окупованої території до міста Запоріжжя для реєстрації та подальшого проходження служби.

Відповідно до інформації, опублікованої на офіційному сайті Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України https://minre.gov.ua протягом квітня 2022 року з міста Мелітополя Запорізької області до міста Запоріжжя неодноразово гуманітарними коридорами евакуйовувались громадяни, а саме:

05.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 720 мешканців;

06.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Мелітополь та Гуляйполе - 2515;

07.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2050;

08.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак, Мелітополь, Енергодар, Оріхів, Гуляйполе - 3544;

09.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ, Токмак, Мелітополь та Енергодар -3233;

10.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2409;

11.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 3298;

12.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2135:

14.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 2043;

15.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь -2131;

16.04.2022 з міст Пологи, Василівка, Бердянськ та Мелітополь - 1211.

Також, суд бере до уваги те, що у період часу з 24.02.2022 по 17.05.2022 з Мелітопольського РУП прибули до м. Запоріжжя та стали на облік 103 поліцейських, в тому числі з ВП № 2 Мелітопольського РУП (смт. Приазовське) із 28 поліцейських прибули 6 поліцейських 3 з яких жінки.

Тобто, частина поліцейських ВП № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області змогли виїхати за межі окупованих тимчасово окупованих території Запорізької області та стали на облік у ГУНП в Запорізькій області для подальшого проходження служби в поліції.

Зазначені обставини свідчать про те, що у період з 24.02.2022 по 17.05.2022 існувала об`єктивна можливість залишити територію, яка на даний час є тимчасово окупованою, але позивач такою можливістю не скористалася, чим порушила вимоги наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282.

В свою чергу, невиконання наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 призвело до того, що фактично позивач з 26 лютого 2022 року не виконувала покладені на неї посадові обов`язки та не могла бути залучена до їх виконання на іншій території, в іншому підрозділі, оскільки перебувала на тимчасово непідконтрольній території України.

Суд також зауважує, що зазначені позивачем підстави для залишення на окупованій території не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби та дислокації підрозділу, де проходила службу позивач.

Натомість, суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.

При цьому, суд зазначає, що запровадження воєнного стану, наявність бойових дій на території України, створює загрозу для життя та здоров`я людей, які перебувають на території України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.

В п. 5 розділу 1, п.3 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 зазначено, що законодавець висуває підвищенні вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції.

Приймаючи присягу, позивач зобов`язалася вірно служити Українському народові, дотримуватисяКонституціїта законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що, як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (заява № 63235/00).

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

З приводу обраного відповідачем стягнення суд зазначає наступне.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.

Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 (надалі - Порядок № 893).

Згідно з розділом VI Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

У разі залучення до проведення службового розслідування фахівців та представника поліцейського також зазначаються їх прізвища, ініціали та статуси у службовому розслідуванні.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

В описовій частині зазначаються також відомості про залучення фахівців та результати їх участі в службовому розслідуванні.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вирішуючи спір, суд враховує, що обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом у своїх рішеннях та, зокрема, у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 826/1916/17.

Як встановлено судом, підставою для проведення службового розслідування слугувала неприбуття позивача безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття.

Позивач посилається на те, що відповідач не повідомив її про проведення службового розслідування через, що ОСОБА_1 не мала можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування та надати свої пояснення, суд дійшов таких висновків.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Так, згідно ст.26 розділу V Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження (ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Стаття 27 Дисциплінарного статуту регулює порядок відібрання пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану. Так, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Відповідно до частини 3 ст. 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України виклик, який надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

Відповідачем надано в матеріали справи роздруківку скріншоту з додатку «WhatsApp» з якого вбачається направлення позивачу на особистим номером телефону засобами вказаного додатка листа від 03.05.2022 № 503/35/01-2022 про виклик для надання пояснень із відміткою про отримання 03.05.2022.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних наказів та звільненні позивача було дотримано порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначений Дисциплінарним статутом.

Суд також зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

Одночасно з цим, застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи тимчасову окупацію м. Мелітополь та Мелітопольського району Запорізької області очевидним був факт неможливості виконання позивачем своїх службових (посадових) обов`язків.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями. Крім того, відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оборону України» участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Зазначене свідчить, що правоохоронні органи в умовах воєнного стану є підрозділами, які у межах своїх повноважень беруть участь в обороні держави разом із Збройними Силами України, а невиїзд на підконтрольну територію держави Україна позивачем є таким, що порушує Присягу на вірність Українському народові.

Разом з тим, позивач погодившись проходити службу в поліції добровільно погодилася на усі ризики пов`язані з проходженням такої служби, як і взяла на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично з 26.02.2022 взяті на себе обов`язки не виконувала.

Суд зазначає, що вчинений дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки він полягає не лише у не виконанні наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 № 282, а і у самоусуненні від виконання службових обов`язків, невиході на службу, неможливості використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах.

Вказане є неприпустимим зважаючи на введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, у результаті чого позивач як співробітник поліції зобов`язаний виконувати як свої безпосередні функціональні обов`язки, так і завдання, пов`язані із захистом територіальної цілісності України.

Наведене свідчить, що позивач як співробітник поліції своєю поведінкою дискредитує звання рядового і начальницького складу органів Національної поліції.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття "дискредитація" перебуває у тісному зв`язку із поняттям "дотримання морально-етичних норм" та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

Таким чином, підсумовуючи наведене, на думку суду, висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану на території України, адже вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.

Крім того, суд вважає, що залишення позивача на службі в поліції не буде відповідати критеріям "об`єктивності" та "розсудливості", оскільки більшість поліцейських з тимчасово окупованих територій Запорізької області, зокрема і ті, що проходили службу з позивачем, полишили власні домівки та прибули до міста Запоріжжя, чим виявили бажання на подальше служіння народові України.

Також, суд зазначає, що позивач займала посаду інспектора з режиму секретності Відділення поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, що передбачає наявність у неї допуску до інформації, яку визнано у порядку, встановленому Законом України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII, державною таємницею, і яка підлягає охороні державою та розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України.

За визначеннями наведеними у України «Про державну таємницю» державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;

доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об`єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці (ст. 3 Закону України «Про державну таємницю»).

Згідно частин 1-2ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";

форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно";

форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно",

а також такі терміни дії допусків:

для форми 1 - 5 років;

для форми 2 - 7 років;

для форми 3 - 10 років.

Як встановлено судом під час розгляду справи позивач мала форму 2 допуску до державної таємниці.

Статтею 28 Законом України «Про державну таємницю» на громадян, яким надано допуск до державної таємниці, покладено обов`язок не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Таким чином, на думку суду обіймаючи посаду поліцейського,будучи обізнаною про свої обов`язки, позивач повинна була усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території, а зволікання з виїздом на територію підконтрольну українській владі, з огляду на наявність у неї доступу до державної таємниці, на думку суду, дає підстави стверджувати про створення загрози розголошення інформації яка може завдати шкоди національній безпеці України.

Вказана правова позиція щодо обізнаності юриста висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 року по справі № 9901/118/19, яка на переконання суду є релевантною до спірних правовідносин, оскільки відображає достатність професійного досвіду та вміння його застосувати.

Суд зазначає, що в умовах воєнного стану дії та вчинки як окремого громадянина, так і усіх суб`єктів правовідносин в державі, які в цей час мають бути неодмінно направлені на єднання громадянського суспільства, збереження власної ідентичності, суверенності, утвердження демократичних цінностей, відсічі збройної агресії та подолання її наслідків набувають особливого суспільного значення.

На думку суду, до таких дій слід віднести дії позивача, як співробітника органу на який прямо покладено обов`язок захисту суверенітету Держави та її громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення за дисциплінарний проступок та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Також, позивач у позовній заяві посилається на те, що вона є матір`ю, яка самостійно виховує дитину віком до 14 років і, застосовуючи до неї дисциплінарне стягненню у вигляді звільнення зі служби у поліції, ГУ НП у Запорізькій області порушило гарантії позивача на право на працю, передбачені ст. 184 КЗпП України.

З приводу викладеного суд вважає за необхідно зазначити наступне.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Протоколу № 1 та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 21 та ч. 1 ст. 23 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого 16.12.1966 Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованого Україною 12.11.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Також, стаття 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Відповідно до статті 2 Конвенції «Про дискримінацію у сфері праці і зайнятості», яка ратифікована Україною 04.08.1961, кожний член Організації, для якого ця Конвенція є чинною, зобов`язується визначити й проводити національну політику, спрямовану на заохочення, методами, що узгоджуються з національними умовами й практикою, рівності можливостей та поводження стосовно праці й занять з метою викорінення будь-якої дискримінації з приводу них.

Будь-які заходи, спрямовані проти особи, відносно якої є обґрунтовані підозри чи доведено, що вона займається діяльністю, яка підриває безпеку держави, не вважаються дискримінацією за умови, що заінтересована особа має право звертатись до компетентного органу, створеного відповідно до національної практики (ст. 4 цієї Конвенції).

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень стосовно звільнення працівників, не повинно допускати дискримінацію у праці.

Розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно, дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії").

Крім того, як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі "Звежинський проти Польщі" (заява №34049/96).

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. У рішенні № 37801/97 від 01.07.2003 по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, завівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 "одинокою матір`ю" вважається жінка, яка виховує і утримує дитину сама.

У даному випадку, позивач стверджує, що вона є одинокою матір`ю та сама виховує та утримує дитину, яка не досягла 14 років. На підтвердження викладеного суду надано Витяг з реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статі 135 Сімейного кодексу України.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в України воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Відповідно до зазначеного Указу Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Враховуючи обставини справи суд вважає за необхідне вказати, що позивач проходила службу в органах Національної поліції України. Приймаючи присягу, позивач зобов`язалася вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Також, згідно Закону України "Про Національну поліцію", одними із основних принципів діяльності поліції є безперервність (ст. 12 Закону), що означає, що поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Тобто, з огляду на наведене, а також положення ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» з 24.02.2022 на позивача, як працівника поліції та носія державної влади, було покладено додатковий обсяг посадових обов`язків виконання яких мало слугувати в тому числі і підтриманню авторитету Національної поліції України та Держави Україна в очах населення.

Водночас, як пояснено позивачем під час розгляду справи свої повноваження вона з 26.02.2022 не виконувала, а основною підставою, що зумовила її перебування на окупованій території та подальший виїзд з неї стала саме турбота про безпеку її дитини.

Враховуючи викладене суд зазначає про те, що залишення на посаді позивача, яка порушила Присягу, не виконала наказ керівництва, фактично самоусунулася від виконання своїх обов`язків та з лютого 2022 року, у той час коли все населення держави мобілізувалося для протистояння ворогу, маючи необхідні специфічні навички та досвід, не виявляла жодної зацікавленості у продовженні служби і виконанні своїх посадових обов`язків, але отримувала грошове забезпечення, лише з підстав того, що вона є одинокою матір`ю, не відповідає критерію розумності і принципу збалансованості між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Крім того, суд враховує, що більшість поліцейських з тимчасово окупованих територій Запорізької області, в тому числі і ті, що проходили службу з позивачем, на відмінно від позивача, полишили власні домівки та прибули до міста Запоріжжя, та виявили бажання на подальше служіння народові України.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивач за власним бажанням з лютого 2022 року не виконувала свої посадові обов`язки та не виявляла зацікавленості щодо повернення до проходження служби, суд зауважує, що відповідачем під час звільнення позивача не було допущено дискримінації ОСОБА_1 в частині доступу до служби та дотримано баланс між інтересами суспільства та інтересами позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Частиною 2статті 77 КАС Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем доведено факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись ст. ст.2,5,9,72,77,78,139,241,243-246,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29 ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.02.2023.

Суддя О.О. Артоуз