Єдиний державний реєстр судових рішень
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3584/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Антоніка С.Г., Кощеєва І.М.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
за участю представників сторін:
від прокуратури: Мусієнко А.О., посвідчення №058503 від 07.12.2020 р., прокурор відділу;
від позивача: представник не з`явився;
від відповідача-1: представник не з`явився;
від відповідача-2: представник не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 (повне рішення складено 26.09.2022, суддя Боєва О.С.) у справі №908/3584/21
за позовом Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції, м. Київ
до відповідача -1: Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя
до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця Лапіної Анни Миколаївни, м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів у дохід держави
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Національного агентства з питань запобігання корупції звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.02.2022, просив:
- визнати недійсним договір на постачання продуктів харчування № 43/30 від 10.09.2019, укладений між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради та Фізичною особою - підприємцем Лапіною Анною Миколаївною;
- стягнути з Фізичної особи - підприємця Лапіної Анни Миколаївни в дохід держави отримані на підставі договору від 10.09.2019 № 43/30 кошти в розмірі 16 315,70 грн;
- стягнути з Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради в дохід держави вартість поставленого на підставі договору від 10.09.2019 № 43/30 в сумі 16 315,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 1, 4 Закону України «Про основи національної безпеки України», ст. ст. 1, 3, 8, 12, 28, 45, 67 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 5, 19, 34 Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003, яка набрала чинності для України з 01.01.2010, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України та наявністю правових підстав для визнання недійсним договору на постачання продуктів харчування № 43/30 від 10.09.2019 як такого, що укладений виконуючим обов`язки начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради Стрельниковим М.В. в умовах реального конфлікту інтересів; застосування правових наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, в частині стягнення з відповідачів коштів, отриманих за цим договором, з огляду на наявність умислу в обох сторін правочину на його вчинення, що суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 позов задоволено частково; визнано недійсним договір на постачання продуктів харчування № 43/30 від 10.09.2019, укладений між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради та Фізичною особою підприємцем Лапіною Анною Миколаївною; у задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягнуто з Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Фізичної особи підприємця Лапіної Анни Миколаївни на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог в частині визнання договору № 43/30 від 10.09.2019 недійсним; в частині, яка стосується правових наслідків недійсності правочину, в задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави з урахуванням відповідних повноважень органу, визначеного в позовній заяві. Судом першої інстанції також зазначено, що ФОП Лапіна А.М. не є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», тому твердження прокурора про те, що вона не могла не усвідомлювати того, що правочин суперечить вимогам антикорупційного законодавства та укладений з її боку з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто з наявним умислом з її боку, що не потребує доказування, є необґрунтованими.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
-висновки суду про незастосування правових наслідків недійсності правочину зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме Закону України «Про запобігання корупції», ст. 228 Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України та з порушенням норм процесуального права, а саме ст. ст. 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;
-на стадії, коли укладений в результаті закупівлі договір є виконаним, вимога про визнання такого договору недійсним без вирішення судом питання про застосування правових наслідків такої недійсності, не є ефективним способом захисту;
-є необгрунтованим висновок суду, що при застосуванні до спірного правочину приписів ст. 228 Цивільного кодексу України має бути встановлено вину, доказом якої може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі;
-постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі №336/3340/20 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1.2 ст. 172-7 КУпАП, є належним доказом обставин протиправного укладення договору поставки товару продуктів харчування від 10.09.2019 № 43/30 та його умислу на вчинення цього правочину всупереч інтересам держави та моральним засадам суспільства;
-на дату укладення договору Закон України «Про запобігання корупції» вже діяв, його зміст мав бути відомий відповідачам, тому вони мали усвідомлювати, що укладення спірного договору призведе до порушення встановленого порядку;
-судом порушений принцип рівності сторін і безпідставно надано оцінку фактам проведення розрахунків за оспорюваним правочином за рахунок обласного бюджету Запорізької області, внаслідок чого зроблений помилковий висновок про ненаведення прокурором підстав для представництва інтересів держави в частині правових наслідків недійсності правочину;
-судом першої інстанції не дотримано вимоги ст.238 Господарського процесуального кодексу України щодо вмотивованості та обгрунтованості судового рішення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Антонік С.Г., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Запорізької області справу №908/3584/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду справи №908/3584/21.
23.11.2022 справа №908/3584/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 17.01.2023.
19.12.2022 від Національного агенства з питань запобігання корупції до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення грошових коштів в дохід держави, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Також просив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обгрунтований наступним:
-прокурором дотримані вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та обгрунтовано необхідність захисту інтересів держави шляхом подання позову про визнання договору від 10.09.2019 № 43/30 недійсним;
-висновок суду про відсутність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в суді в частині заявлення позовної вимоги про стягнення грошових коштів у дохід держави, отриманих на виконання договору, який визнаний недійсним, є безпідставним.
У судовому засіданні 17.01.2023 по справі оголошено перерву до 21.02.2023.
02.02.2023 від Національного агенства з питань запобігання корупції до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги прокурора в судовому засіданні, призначеного на 21.02.2023, без участі представника позивача.
У судовому засіданні 21.02.2023 прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач та відповідачі -1, 2 явку представників в судове засідання 21.02.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників позивача, відповідача -1,2.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2019 між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради (покупець) в особі начальника ліцею Стрельникова Миколи Васильовича, діючого на підставі статуту, та Фізичною особою-підприємцем Лапіною Анною Миколаївною (постачальник ) укладено договір на постачання продуктів харчування № 43/30, відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця продукти харчування: кава, чай та супутня продукція код ДК 021:2015 15860000-4, а саме: чорний чай 15863200-7, а покупець сплачує товар, визначений в асортименті, в кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід`ємною частиною.
Відповідно до п. п. 2.1., 2.3., 2.4., 3.3. договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України та визначається у специфікації; загальна сума договору складає 16 320,00 грн без ПДВ; всі розрахунки за договором проводяться у гривнях.
Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. договору).
Матеріали справи свідчать, що за платіжними дорученнями № 1003 від 25.09.2019 на суму 2 708,00 грн, № 1245 від 29.10.2019 на суму 2 031,00 грн, № 1464 від 27.11.2019 на суму 2 031,00 грн та № 69 від 20.01.2020 на суму 9 545,70 грн покупцем перераховано на рахунок постачальника загальну суму 16 315,70 грн за продукти харчування (чай) на підставі договору від 10.09.2019 № 43/30.
Поданими прокурором видатковими накладними доведено отримання відповідачем-1 товару (чай) на зазначену суму.
Відповідно до п. п. 1.1., 1.3, 4.1, 4.5. статуту Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради (нова редакція), затвердженого рішенням Запорізької обласної ради від 28.02.2008 №30, ліцей є середнім загальноосвітнім навчальним закладом ІІІ ступеня з поглибленим вивченням програми допризовної підготовки юнаків; є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Запорізькій обласній раді (Уповноважений орган), а також за галузевою спрямованістю підвідомчим управлінню освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації. Ліцей є юридичною особою, має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, бути позивачем і відповідачем у судових інстанціях.
За змістом п.п. 11.1, 11.5, 11.5.1, 11.5.15., 11.5.16. статуту управління ліцеєм здійснює начальник; начальник ліцею, зокрема, без доручення діє від імені ліцею, представляє його інтереси у відносинах з юридичними та фізичними особами, укладає договори тощо; несе персональну відповідальність за дотримання фінансової дисципліни згідно з чинним законодавством України; розпоряджається коштами та іншими цінностями відповідно до чинного законодавства та цього статуту.
Контроль за фінансовою, а також за окремими сторонами діяльності ліцею здійснюється управлінням освіти і науки Запорізької обласної державної адміністрації та відповідними органами в межах їх компетенції згідно з чинним законодавством України (п.12.3. статуту).
Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 за наслідками розгляду об`єднаної справи про адміністративні правопорушення, пов`язані за корупцією, що надійшла від Управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючого обов`язки начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради, на ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 грн, у дохід держави.
У зазначеній постанові суду встановлено, що виконуючий обов`язки начальника Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради Стрельников Микола Васильович згідно з п.п. а п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», приміткою до ст. 172-7 КУпАП є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, знаходячись за місцем своєї роботи в Комунальному закладі «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 570, в період з 28.08.2018 по 10.09.2019 вчинив дії в умовах реального конфлікту інтересів, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Так зокрема, 10.09.2019 ОСОБА_1 , діючи в умовах реального конфлікту інтересів, уклав між Комунальним закладом Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради та ФОП Лапіною Анною Миколаївною, яка є його близькою особою - донькою, договір № 43/30 поставки товару - продуктів харчування ( чорний чай) на суму 16 320 грн 00 коп., а також, достовірно знаючи про наявність в його діях реального конфлікту інтересів, а саме: наявність суперечності між його приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність та неупередженість прийняття рішень, не повідомив Запорізьку обласну раду про наявність реального конфлікту інтересів при укладанні цього договору ( протоколи № 325, 326 про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією від 25.06.2020 за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП ).
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 набрала законної сили.
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене, Перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в порядку ст. 53 Господарського процесуального кодексу України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому прокурором зазначено, що невжиття Національним агентством з питань запобігання корупції, яке у даному випадку є суб`єктом владних повноважень, захисту інтересів держави, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, заходів щодо визнання недійсним договору, укладеного з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», і який суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства, свідчить про неналежне виконання таким органом своїх повноважень, у зв`язку із чим є обґрунтовані підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.
У ст. 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У ст. 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 ст 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах ( висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах ( пункт 35 постанови від 27.02.2019 р. у справі № 761/3884/18 ). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган ( пункт 27 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц).
У пункті 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" ).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень ( абзаци 1- 3 частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Водночас, тлумачення пункту 3 частини першої ст 131-1 Конституції України з урахуванням практики ЄСПЛ свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя ( пункт 3 частини другої ст. 129 Конституції України ).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має вияв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має вияв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави ( аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу ( пункт 70 постанови від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц ). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту ( пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц ).
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор правомірно звернувся з позовом до господарського суду, оскільки органом, уповноваженим захищати законні інтереси держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, залишається Національне агентство з питань запобігання корупції.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - це органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
В матеріалах справи міститься копія листа Департаменту з питань дотримання законодавств про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції № 31-02/80548-21 від 08.11.2021 на лист Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя №57-3294-вих21 від 22.10.2021, в якому зазначено про обізнаність щодо наявності рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2021 у справі № 336/3340/20 та про внесення інформації щодо ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення; вказано, що повноваження Національного агентства з питань запобігання корупції визначені у ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» і не передбачають представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у разі завдання шкоди шляхом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією; Національне агентство з питань запобігання корупції згідно з п. 5-6 ч. 1 ст. 12 даного Закону має право звертатися до суду з позовами щодо визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення; при цьому агентство звертається до суду в разі виявлення відповідних підстав під час виконання покладених повноважень. Вказано, що Національне агентство не готувало та не планує здійснювати підготовку позову про визнання недійсними правочинів щодо яких зазначено у листі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя.
Відповідно до п. 56 частини першої ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень, зокрема, має право: звертатися до суду із позовами (заявами) щодо визнання незаконними нормативно-правових актів, індивідуальних рішень, виданих (прийнятих) з порушенням встановлених цим Законом вимог та обмежень, визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.
Також в матеріалах справи міститься лист Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя від 07.12.2021 № 57-104-1624-21 з повідомленням Національного агентства з питань запобігання корупції в порядку частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про звернення до господарського суду з позовом про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Як зазначалось, оскаржуваним рішенням господарського суду позов прокурора задоволено частково; суд визнав недійсним договір на постачання продуктів харчування № 43/30 від 10.09.2019, укладений між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради та Фізичною особою -підприємцем Лапіною Анною Миколаївною, відмовивши у задоволенні іншої частини позову пов`язаною зі стягненням з відповідачів коштів у дохід держави.
За приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із прохальної частини апеляційної скарги, прокурор просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, при цьому з тексту самої апеляційної скарги вбачається, що доводи апеляційної скарги направлені на скасування рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог прокурора, тобто пов`язаною зі стягненням з відповідачів коштів у дохід держави.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203); правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).
За змістом ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Закон України "Про запобігання корупції" визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Так, відповідно до ст. 67 Закону України "Про запобігання корупції" нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об`єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20 зазначив, що ознаками недійсності господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку; метою такого правочину є мета, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Порушення норм Закону України Про запобігання корупції під час укладання оспорюваного договору, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04.08.2020 у справі № 336/3340/20 є порушенням правового господарського порядку. Отже, укладений між відповідачами оспорюваний договір суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання його недійсним.
При цьому, колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів прийняття будь-яких дій ФОП Лапіною А.М. або Стрельниковим М.В. з метою врегулювання конфлікту інтересів.
ФОП Лапіна А.М., укладаючи оспорюваний договір, усвідомлювала, що від імені покупця діє її батько, який є керівником Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради.
У зв`язку з наведеним колегія суддів не погоджується з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, за поставлені ФОП Лапіною Анною Миколаївною продукти харчування КЗ "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради сплатило 16 315,70 грн.
Оскільки кошти в сумі 16 315,70 грн сплачені відповідачем -1 на підставі правочину, який визнано судом недійсним на підставі того, що останній суперечить інтересам держави і суспільства, при наявності умислу в обох сторін, оскільки правочин виконано на зазначену суму обома сторонами, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з ФОП Лапіної Анни Миколаївни та Комунального закладу "Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Захисник" Запорізької обласної ради в дохід держави по 16 315,70 грн з кожного є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. При цьому судом враховується, що продукти харчування на суму 16 315,70 грн, отримані відповідачем -1, неможливо повернути, так як вони були спожиті, тому стягненню з відповідача-1 у дохід держави підлягає сума 16 315,70 грн, що й передбачено ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в частині відмови в задоволені позовних вимог прокурора допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 277, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 07.09.2022 у справі №908/3584/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір на постачання продуктів харчування № 43/30 від 10.09.2019, укладений між Комунальним закладом «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради та Фізичною особою -підприємцем Лапіною Анною Миколаївною.
Стягнути з Фізичної особи- підприємця Лапіної Анни Миколаївни в дохід держави 16 315,70 грн коштів, отриманих на підставі договору № 43/30 від 10.09.2019, про що видати наказ.
Стягнути з Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради в дохід держави 16 315,70 грн вартості коштів, отриманих на підставі договору № 43/30 від 10.09.2019, про що видати наказ.
Стягнути з Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя витрати зі сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи- підприємця Лапіної Анни Миколаївни на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя суму витрати зі сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн, про що видати наказ».
Стягнути з Комунального закладу «Запорізький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник» Запорізької обласної ради на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя 3 405,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лапіної Анни Миколаївни на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя 3 405,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду, про що видати наказ.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.
Повна постанова складена 27.02.2023.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя С.Г. Антонік
Суддя І.М. Кощеєв
